Аграрно-логістична проблема України та Польщі, якої не мало бути

Дурість іде за замовчуванням. Над мудрістю треба постійно працювати.

Нахабство проривається першим. Вихованість потребує зусиль.

Грубість проявляється швидко. Ввічливість потребує вихованості.

Емоційність виривається від неприборканості. Розумність передбачає мислення.

Конфлікт спалахує від нерозуміння. Культура наказує вивчення цінностей/позиції партнера.

Відносини між поляками та українцями, Польщею та Україною стають заручниками конфліктів агентів «сірої» економіки, операторів номенклатурно-комерційного схематозу. Гірко та прикро, коли замість конструктивного діалогу щодо вирішення суперечок та протиріч у хід йдуть образи та звинувачення. Провали та факапи посадових осіб категорично не можна переносити на всіх українців та поляків. Критично важливо ідентифікувати, персоніфікувати проблему, щоб якнайшвидше її вирішити. Вирішити так, щоб не нагнути, принизити, перемогти одну зі сторін, а вийти в плюс на позитив обом сторонам.

Два яблука розбрату між Польщею та Україною – зерно та транспортні перевезення. Послухайте, будь ласка, погляд інсайдера українського ринку транспортних перевезень Ярослава Явіра. [Польська блокада України: реальні причини та наслідки. Ярослав Явір, Юрій Романенко.

З нього ви дізнаєтеся, що проблеми на ринку транспортних послуг виникла не, як грім із ясного неба. Вона стала прямим наслідком непрофесійності, некомпетентності відповідальних посадових осіб України. Не знайти часу, не приділити уваги критично важливим відносинам із ключовим сусідом, з партнером, який ресурсами, грошима, озброєнням допомагає вести війну з нацистським ворогом – це:

- або посадова недбалість,

- або номенклатурна халтурність,

- Або відношення «Мені пох - я працюю тільки на себе»,

- або прихована робота на підрив обороноздатності та конкурентоспроможності.

Наприкінці жовтня 2023р. Вища контрольна палата Польщі (NIK – Najwyższa Izba Kontroli) опублікувала аналіз імпорту пшениці, кукурудзи та ріпаку з України. У 2022-2023рр. збільшення зростання імпорту пшениці з України становило 17 тисяч відсотків, кукурудзи – 30 тисяч відсотків. Протягом 16 місяців 541 фірма ввезла до Польщі з України 4,3 млн. тонн зернових та олійних культур на суму 6,2 млрд. злотих (~$1,5 млрд.).

За даними польського NIKа у сезоні 2022/2023 український експорт ріпаку становив ~49 млн. тонн. Для порівняння у попередньому сезоні було 48,4 млн. тонн. «У період із березня 2022р. до березня 2023р. Україна експортувала 10 млн. тонн до п'яти прифронтових країн: Польщу, Словаччину, Угорщину, Румунію та Болгарію. У Польщу було імпортовано понад 4 млн. тонн зерна та олійного насіння. Із них транзитом пішло 0,7 млн. тонн. 3,4 млн. тонн залишилося у країні». Цільовий український імпорт у Польщу становив ~10% внутрішнього виробництва цих рослин (~35% млн. тонн у 2022р.).

У першій половині 2022р. міністр сільського господарства Польщі закликав польських фермерів утриматися від продажу зерна, тому що в другій половині року, за його оцінкою, ціни будуть вищими. Польські селяни так і зробили. Пропозиція зернових/масляних скоротилася, а імпорт з України різко зріс. У 2021р. імпорт пшениці з України до Польщі склав 3,1 тисяч тонн. У 2022р. було 523 тисячі тонн, тобто виріс на ~17 тисяч відсотків або у 169 разів. Імпорт кукурудзи зріс із 6,2 тисяч тонн у 2021р. до 1854 тисяч тонн в 2022 р., тобто на 30 тисяч відсотків (у 299 разів). Імпорт ріпаку з України до Польщі у 2021р. становив 86 тисяч тонн, у 2022р. було 662 тисячі тонн (на 670% більше, у 7,7 разів). Уявіть на хвилину реакцію українських аграрних баронів та їхніх «дахів» в органах влади, якби таке сталося в Україні.

Шість із десяти найбільших українських імпортерів зерна та ріпаку мають штаб-квартири у Варшаві та Мазовецькому воєводстві. Одна фірма, зареєстрована тут, імпортувала зернових та ріпаку обсягом 0,5 млн. тонн на 0,6 млрд. злотих (~$146 млн.).

За даними міністерства фінансів Польщі у період 01.01.2022 – 30.04.2023р. середня ціна однієї тонни імпортованої з України пшениці становила 1090,74 zł, кукурудзи – 1096,16 zł, ріпаку – 2685,13 zł. Вони були нижчими, ніж середні ціни на внутрішньому ринку Польщі. Через таку ситуацію компенсацію польським фермерам становила (станом на 12.07.2023) 516 млн. злотих (~$126 млн.). Логічним наслідком такого стану ринку стало різке падіння цін на зернові та ріпак на внутрішньому ринку Польщі.

Різке зростання імпорту зернових та ріпаку з України супроводжувалося різким зростанням запасів на внутрішньому польському ринку. Станом на 30.06.2021р. вони становили ~3,8 млн. тонн. На 30.06.2023р. вони становили 7 млн. тонн, на 30.06.2023г. - 9,7 млн. Тонн. При цьому ємність складів у Польщі становить понад 24 млн. тонн зернових та ріпаку.

Такий розклад із зернової проблеми 2022-2023рр. між Україною та Польщею. А тепер окреслимо контекст, у якому зародилася і матеріалізувалася ця проблема.

Чи створило зерно/ріпак/кукурудза Польщі загрозу продовольчій безпеці? - Звичайно, ні.

Чи створили українські с/г товари можливості для зниження цін, тобто зниження високої інфляції у Польщі? - Безперечно, так.

Чи порушили українські/польські імпортери с/г продукції закон? – Ні, не порушили.

Чи призвели українські/польські імпортери с/г продукції до масового банкрутства польських с/г виробників? - Ні, не привели.

Чи порушили українські/польські імпортери с/г продукції довоєнний стан ринку с/г продукції? – Так, порушили.

Чи зловживали українські/польські імпортери с/г продукції гостинністю Польщі щодо надання транзитного потенціалу для доступу української с/г продукції на зовнішні ринки? – Очевидно, так.

Чи українські полісімейкери допустили відкриті звинувачення Польщі, її керівництва, її бізнес у зайнятті антиукраїнської позиції? - Так, ми все це чули.

Чи є Польща та Євросоюз загалом територією вільного ринку с/г товарів? - Без сумнівів, ні.

Чи польський уряд має законні підстави для введення обмеження на імпорт с/г продукції? - Так є.

Чи є в Польщі значна політична сила, бізнес-асоціація чи організація інфлуенсерів, які б виступали за ліквідацію всіх бар'єрів на імпорт с/г продукції України до Польщі? – Таких немає.

Чи є в Україні в плані доступу на зовнішні ринки чесні, справедливі, рівні умови? - Ні, ніколи не було. Натомість є явно не ринкова домінація вузької групи аграрних баронів.

Чи в Україні чітка, професійна, швидка, недискримінаційна щодо «не своїх» робота митниці? – Немає такої, ніколи не було.

З урахуванням всього цього, багатьох інших факторів важливо вибрати правильну модель поведінки, продуктивну стратегію ведення переговорів, формат навчання себе та інтеграції кращого світового досвіду, а також бачення своїх інтересів у балансі в балансі з інтересами партнерів, з урахуванням їх інтересів і думок. Цьому треба вчитися, бо альтернативи для інтеграції України в єдину Європу без кордонів, простір свободи пересування товарів, послуг, грошей і робочої сили, що декларується, немає.

В Україні майже 50% робочої сили зайнято у державному секторі. Мільйони людей отримують дохід за рахунок платників податків. Чиновник перевантажений тисячами функцій. У його руках – безмежна дискреція з управління ресурсами, активами та потоками. Україна жила та живе за поняттями VIP-розпорядників та споживачів чужого. Щоб перемогти ворога швидше та з найменшими втратами, щоб збільшити ресурсний потенціал ЗСУ та української економіки, нам критично важливо перезавантажити систему держуправління країни. Це треба було зробити вчора. Нам потрібний режим економіки воєнного часу з потужними адекватними перемовниками з усіма партнерами. Грубе лобіювання інтересів старих економічних фаворитів на шкоду національній безпеці, на шкоду повноцінному партнерству з нашими сусідами, з ЄС-27/НАТО/G7 є неприпустимим.