Китай змінює фокус драйверу економічного зростання

Із початку оголошення КНР Пекін робив ставку на індустрію індустрій як локомотив, котрий мав тягнути економіку Китаю за собою — коли за географічною локацією закріплювався виробничий статус того чи іншого продукту.

Цілі провінції стали спеціалізованими хабами індустріального виробництва – провінція Цзілінь — автомобіле та вагонобудування, провінція Цзянсу —  хімічне виробництве і так далі.

Реформи Дена Сяопіна стимульовали економічний розвиток Китаю на базі індустріального зростання, де провідну скрипку грали державні підприємства важкої та легкої промисловості.

За останні 15-20 років індустріальні гіганти як-от завод по виробництву сталі у місті Аньшань провінції Ляонін, розганяли економічне зростання Піднебесної в середньому до 10% щорічно, аж до 2011 року.

Джерело – tradingeconomics.com

Але потім увага Пекіну перемістилася до інших драйверів зростання економіки.

Більш того, стала більш очевидною неефективність багатьох індустріальних гігантів, особливо тих, що знаходяться в державній власності та є базисом китайської індустрії. На графіку видно тренд спаду прибутковості підприємств у державній власності.

Джерело – worldbank.org

Як досягти економічного зростання?

Воно є збільшенням одного із складових ВВП.

ВВП = C + I + G + X.  Де С – споживання, І – інвестиції, G – державні видатки, Х – чистий експорт.

Тому під час кризи 2008-2009 року, коли економіка Піднебесної почала показувати симптоми стагнації, Пекін почав екстенсивне будівництво інфраструктурних проектів, збільшуючи саме статтю G.

В результаті індустрія інфраструктурного будівництва побила всі рекорди, згенерувала мільйони житлових компаундів (комплекс огороджених висотних домів-свічок із підземним паркінгом між якими є благоустрій), мільйони кілометрів гарних доріг, розв’язок, ліній метро, швидкісних потягів та іншого, що поліпшує умови життя простих громадян та полегшує транспортні комунікації. Збільшилася мильна бульбашка ринку нерухомості, з’явилися міста-«привиди», як-от Ордос у Внутрішній Монголії, але тим не менш економічне зростання було досягнуте.

Ліси компаундів

Джерело – архів автора

Світова спільнота була шокована цифрами. Виявилося, що за три роки (sic!) Піднебесна виготовила більше цементу, ніж США за минуле сторіччя.

Джерело —  washingtonpost.com

А потім була 12-та та оголошення 13-ої п’ятирічки, де ставки вже робилися на сферу Hi-Tech та розвиток підприємництва.

Щоби хеджувати ризики у сфері зростання чистого експорту, де не є точно детермінованим тренд зростання світової економіки, а з ним і збільшення світового споживання та зростання китайського експорту, Пекін вирішив збільшувати статтю споживання в самому Китаї. Зміцнення інституту малого та середнього підприємництва та збільшення доходів 1,3 млрд. населення буде значним фактором розгону економічного зростання країни.

Цитата із стратегічного документу уряду Піднебесної «13-ий п’ятирічний план». Плани щодо розвитку бізнесу

Джерело — http://en.ndrc.gov.cn

Окрім зміни драйверу економічна політика Пекіну реформує саму структуру ВВП Піднебесної. За останні 10-12 років розмір частки індустріального виробництва в структурі ВВП зменшився на 8,15%, в той час як частка сфери послуг зросла на 10,7% і є суб’єктом для подальшого збільшення при прискореній інформатизації суспільства.

Динаміка розвитку структури китайського ВВП

Джерело — statista.com

Оголошені економічні стратегії в Піднебесній підтверджуються реальними цифрами та фактами – рівень добробуту в провінції Гуандон, де окрім промисловості важливу роль в місцевій економіці відіграють малий та середній бізнес, вищий ніж рівень в півчіносхідному Китаї, де основу економіки складають саме підприємства важкої промисловості та який вважається депресивним регіоном.

Хоча по факту, рівень життя китайців навіть в депресивних регіонах перевищив рівень добробуту в Україні.

За даними tradingeconomics.com середня заробітна плата в Україні склала 7828 гривень у лютому 2018 році ($300), тоді як в північносхідному Китаю середня заробітна плата на рівні 4500 юанів ($712).

У 2018 році Піднебесна досягла показника країни в світі з найбільшою кількістю підприємств (бізнесу). В березні цього року була зареєстрована цифра в 100.2 млн. підприємств у Китаю, при цьому 70% від цієї цифри – це бізнес який належить фізичним особам.

Для порівняння – коли 40 років тому Пекін почав політику реформ та відкритості, на усю країну було лише 0,5 млн. підприємств.

Основний ривок у кількості нових бізнесів був зроблений саме у період з 2012 по 2017 рр., коли уряд зменшив адміністративні бар’єри, за цей період кількість бізнесів виросла на 70%. Кожного дня у цій чималенькій країні реєструються 50000 нових підприємств. На 2018 рік приватний бізнес став найбільшим роботодавцем в Піднебесній, створивши 40% робочих місць в містах.

Дійсно, із слів місцевих підприємців для того аби почати бізнес необхідно максимум місяць часу, щоби оформити усі документи. Адміністративні бар’єри максимально занижені. Тому в Піднебесній ви можете стати свідком великого розмаїття різного підприємництва.

На фото нижче впритул друг до друга знаходяться (справа наліво) – супермаркет, готель, шашлична та кафе.

Джерело – архів автора

Також влада Піднебесної вирішила піти на зустріч бізнесу та зменшує тягар видатків для останнього. У цьому році комісія реформ та національного розвитку уряду КНР зменшить витрати бізнесу та використання електроенергії, логістику та послуги посередників. Все це має зберегти для підприємств 150 млрд. юанів або $23.8 млрд. за рахунок зменшення ціни на електроенергію на 10% до кінця 2018 року.

До цього, впродовж двох років, уряд Китаю зменшив податковий тягар для підприємців, таким чином допомігши їм зберегти 500 млрд. юанів.

Таким чином Піднебесна переорієнтовується із рушійною силою своєї економіки, вирішуючи питання подолання бідності на економічної нерівності в самій країні.

Хоча потрібно і відзначити зарегульованість деяких сфер у Китаї, де можна робити бізнес.

Для досягнення економічного розвитку в нових умовах необхідно мати суспільний консенсус щодо перспективи та віру людей у майбутнє країни. І в даний момент це є в китайській спільності, більш того, людей підбадьорюють позитивні реформи влади направлені на збільшення добробуту людей.

В Китаї кажуть  人心齐，泰山移 ren xin qi, tai shan yi – коли люди разом, то можна і гору Тайшань пересунути.

Зараз вони працюють над пересуненням абстрактної гори в вигляді бідності та бар’єрами на шляху до подальшого зростання економічного добробуту людей.

Гора Тайшань

Джерело – архів автора

Для України важливо розуміння того, що зараз настала ера малого та середнього бізнесу, як рушійного руху суспільства на заміну важкій бюрократичній машині 19-20-ого сторіччя, яка обслуговувала процеси індустріалізації.

Малий та середній бізнес драйвиться рівнем культури та освіти населення. Вивчення досвіду Піднебесної в організації підґрунтя для економічного зростання при зниженні інерції від індустріального розвитку (в разу України – деіндустріалізацією) є допомогою при прийнятті рішень щодо реформування економіки нашої держави.

Розвиток української економіки (досягнення китайських темпів, чи наближення до них) можливий лише в разі:

— активації та розблокуванні всебічних економічних свобод (створення якомога сприятливих умов – адміністративних, податкових, організаційних — для ведення бізнесу);

— гарантування захисту прав власності (чесний суд) з боку держави та надання громадянам законом права на самозахист та захист своєї приватної власності;

— індульгенції для бізнесу, котрий перебуває в «тіні» — інституалізація та легалізація певних секторів «тіньової економіки», а також створення законодавчих умов, за яких вести бізнес в «тіні» та «подвійну бухгалтерію» буде менш вигідно, ніж легалізуватися та платити податки;

Ставка на інвестиції (не важливо – державні, вітчизняні чи іноземні) в залишки радянської промисловості (металургія, аграрна промисловість) не дадуть такого boost, який би могло дати:

— зростання споживання населення України (С);

— ПІІ чи вітчизняні інвестиції в створення індустрії підприємств «індустріальної революції 4.0» (І);

— інфраструктурні інвестиції, в тому числі державні видатки (G);

—  прибутки від експорту продукції з високою доданою вартістю, а не сировини та полу фабрикатів — (Х);

Такий розвиток економіки можливий лише за умови збагачення населення України, котре, поліпшивши свій економічний добробут зможе більше споживати, задавати попит на гарну інфраструктуру, підвищувати свій освітній та культурний рівень, вчитися довірі та кооперуванню, створюючи більш складні продукти, а також бачити своє майбутнє саме в Україні, такими чином залишаючи прибутки від чистого експорту в ній (інвестуючи), а не ховаючи в «резерваціях».

Розвиток підприємництва, не конкретно в Піднебесній, а загалом, в першу чергу на мікро та малому рівні, дозволить змінити культурну матрицю сьогоденної Україні, тому що виникне попит на такі якості як-от: самостійність, брання на себе відповідальності, мужність за прийняття рішень, ризиковість, повага, моральність (через встановлення інституту репутації) – запрацює адекватна конкуренція та конкурентний відбір – стане банально невигідно користуватись старою культурною матрицею відносин – де царює патерналізм та безпринципність.

Прикладом того, чому Китай знаходиться там, де Китай, а Україна там де Україна є ринок землі. Хоча офіційно ринку землі в Піднебесній немає, але після реформ 1970-1980-х рр. китайські peasants перестали бути такими та стали фермерами, тобто власниками, котрі почали працювати на себе отримуючи фінансову та маркетингову підтримку з боку держави, купуючи землю тих, хто поїхав до великих міст і т.д. Вони стали спроможними багатіти та стали споживачами індустріальної продукції. Також варто зазначити, що комунальна власність на землю ще зберігається до сьогодення.

Чи може бути вивчений та частково імплементований китайський досвід в Україні?

Так. Але чи буде?

Якщо хтось вважає, що час автора на це дослідження вартий винагородження – воно може бути відправлене на карточку ПриватБанку № 5168 7559 0110 2620

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, страницу «Хвилі» в Facebook,