Продовження “Гри в кальмара” для України

Дедлайни, ультиматуми, торговельні тарифи, санкції та гарантії безпеки можна описати одним словом “театралізованість”, тому без розуміння гри в яку грають Росія, США і інші західні партнери України, неможливо зрозуміти їхніх справжніх інтересів.

Чого хоче Кремль? Головною метою Володимира Путіна ,як і раніше, залишається не захоплення нових територій нашої країни, а встановлення повного політико – ідеологічного контролю над Україною та ,де – факто, її демілітаризація. Представники російської еліти прекрасно розуміють, що зараз Росія не має можливостей і ресурсів для нанесення повної поразки Україні, то ж зараз Кремль буде намагатися ,перш за все, внутрішньо дестабілізувати Україну, використовуючи для цього імітаційні переговори.

Кремлю також важливо розсварити Україну з США, посиливши протиріччя між Америкою та ЄС імітуючи мирні переговори. Зараз коли військова допомога від США для України зменшилась, а Дональд Трамп не ввів нових санкцій проти Росії, коли Путін отримав сигнал, що санкції будуть скасовані після завершення війни, у Кремля немає жодної мотивації припиняти військову агресію, оскільки навіщо поспішати, якщо санкції можуть бути скасовані і пізніше.

Дональд Трамп фактично підіграє Володимиру Путіну, створюючи для нього вікно можливостей для захоплення нових територій України, в той час коли Путін, імітуючи мирні переговори, створює аргументи для виправдань американського президента, чому він дотепер не ввів нові санкції проти Росії та не посилив військову допомогу для України.

“Неозброєним оком” можна побачити, як Володимир Путін намагається маніпулювати Дональдом Трампом, знаючи досконало психологічний портрет Трампа, розповідаючи йому те, що він бажає почути, про вкрадену у нього перемогу на президентських виборах та те, як американці зароблять трильйони доларів в Росії. Про те, що якби Дональд Трамп був президентом в 2022 році, війна між Росією та Україною не відбулася би, хоча насправді війна триває з 2014 року і ані Барак Обама, ані Дональд Трамп, ані Джозеф Байден її не зупинили.

Росіяни також часто під час переговорів між США і Росією використовують імітаційну гру про партію миру та війни, яка насправді є грою в доброго і поганого поліцейського. Під час цієї гри американці отримують меседжі про необхідність поступок, які б могли посилити партію миру в боротьбі “веж” Кремля, послабивши партію війни орієнтовану на Китай.

Тим самим поступки США за рахунок України позиціонуються, як можливість посилити більш прозахідні групи впливу в Росії та послабити залежність РФ від Китаю, а передача всього українського Донбасу можливістю для Путіна вийти з української “пастки”. Зберегти своє обличчя кинувши “кістку” російським шовіністам, продавши захоплення українського Донбасу як перемогу Росії.

Російська ж еліта абсолютно не бажає перетворювати Росію на фронтир по стримуванню Китаю не маючи довіри до США, прекрасно знаючи як Америка здатна розмінювати своїх партнерів заради власних геополітичних інтересів. З точки зору представників російської еліти, перемога Росії над Україною призведе до зменшення залежності РФ від Китаю, а зміна влади в Німеччині та Франції дозволить створити геополітичну вісь Москва – Берлін – Париж, створення якої призведе до геополітичної поразки США.

Американські політики і аналітики абсолютно даремно порівнюють Україну з Афганістаном та Південним В’єтнамом, бо ані Талібан, ані Північний В’єтнам не мали можливостей і ресурсів створити імперії на Близькому Сході та Азії. Поразка ж України призведе до геополітичного домінування Росії в Європі та Китаю в Азії.

Чого хоче Дональд Трамп? Для американського президента дуже важливо продати як свою перемогу завершення війни на час свого президентського терміну, незважаючи на наслідки для України та реалізувати в Росії масштабні бізнес – проекти, намагаючись за рахунок їх і скасування санкцій, зменшити вплив Китаю на Російську Федерацію.

Чого хоче ЄС? Європейські ж партнери України зацікавлені, щоб наша країна і надалі залишалась буфером між ЄС та Росією, щодо гарантій безпеки то вони абсолютно ілюзорні, оскільки ані європейські країни, ані США не готові стати союзниками України, воюючи за неї в разі наступної агресії Росії. Західні політики сприймають розмови про гарантії безпеки, як можливість заспокоїти українців, які можуть бути незадоволені поступками Росії.

Найбільшою ж проблемою для Кремля в Україні є відсутність можливості реалізувати грузинський сценарій. Всі представники проросійських груп впливу не мають можливості перемогти на виборах в Україні, будучі повністю дискредитованими своєю прокремлівською діяльністю, не маючи великого авторитету серед українців. До того ж “Грузинська мрія” ніколи не позиціонувала себе проросійською партією, яка буде здійснювати проросійський курс, навпаки, представники цієї партії заявляли, що вони є прихильниками вступу Грузії до ЄС і НАТО.

Успіх цієї партії був пов’язаний ,перш за все, з правильно вибраною програмою і обіцянками, направленими на вирішення соціально – економічних проблем громадян Грузії, збільшення заробітної плати, пенсій, зменшення цін та комунальних тарифів. Фактично, в Україні зараз не має ані партії, яка б використовуючи гасла про вступ до ЄС і НАТО, проводила проросійську політику, ані олігарха, українського “Бідзіну Іванішвілі”, який би створив цю партію.

Ще в 2021 році мною була описана гра Росії і Заходу по відношенню до України на прикладі американської політтехнології: “Якщо уряду потрібно збільшити податок на 5%, то урядовці повинні заявити про збільшення податку на 10%, що звісно ж, спровокує обурення громадян та акції протесту, після яких уряд йде на переговори з протестуючими, під час яких домовляється з лідерами протесту про зниження податку з 10% до 5%, після чого опозиціонери сприймають цей компроміс з урядом як свою перемогу, в той час як уряд досягає своєї мети, бо податок збільшується на 5%, як і було заплановано урядом”.

Тож для України справжньою геополітичною і дипломатичною перемогою буде реальність, коли для неї Росією і Заходом не буде збільшений “податок” на 5%.