Тисяча гривень на людину – на родину це вийде по кілька тисяч гривень, і кошти можна буде витратити на оплату українських товарів і послуг, зокрема комунальних послуг, електрики. Квитки – це Укрзалізниця. Українські лікарські засоби. Також доручив, щоб ці кошти можна було витратити на українські книжки, на культурні послуги. Можна донатити на військових – волонтерам, на дрони”
Володимир Зеленський
За останній рік відчуваю особливу цікавість та інтерес до змін, які відбуваються з суспільством на тлі пережитих подій. Наприклад, є маса відомих прикладів того, як населення, що пережило блокаду, запасається всім необхідним на випадок нової війни так, щоб можна було протягнути довгі місяці.
Є й менш очевидні приклади, які не проявляються так явно – замість комори, набитої макаронами та туалетним папером, людина просто по-іншому ставиться до подій і по-іншому приймає рішення.
Так, у мемуарах Костянтина Паустовського є епізод, де нещодавно прийшовша до Одеси радянська влада оголошує, що населення повинно добровільно віддати майно, крім найнеобхіднішого. Спеціальні люди обходили місто будинок за будинком і забирали все, крім пари взуття на людину, мінімального набору посуду і так далі. Звичайно, кожен намагався зберегти майно – багато хто носив цінності до будинків знайомих, де обшуки вже пройшли, або ховали де доведеться.
Паустовський про це не написав, але абсолютно очевидно, що після подібної акції у більшості одеситів ставлення до майна мало змінитися. Неможливо прожити такий досвід – носити речі знайомим (довіряючи їм у смутні часи), або в погано охоронювані підвали – і не зазнати внутрішньої зміни з переоцінкою цінностей.
Я впевнений, що навіть лише цей окремо взятий епізод у житті одеситів вплинув на кілька поколінь, і проявлявся б як за продовження радянської влади, так і за інших порядків. У місті (як і по всій колишній Російській Імперії) у той час голодували. Якщо у обивателя була цінність, припустимо, гарна куртка, яку можуть «реквізувати», – людина охочіше її продасть на стихійному ринку (подібний епізод також був у Паустовського) або обміняє на продукти.
Ще один приклад того, як дії влади змінюють сприйняття людей і вводять нові «норми», — серіал «Гра престолів» (далі в цьому абзаці спойлери). Король Джофрі за рекомендацією радників (організованою Тайвіном Ланністером) звільняє Баррістана Селмі з Королівської варти, бо лицар нібито занадто старий, щоб захищати правителя. У момент усім (в т.ч. глядачеві) здається, що це просто помста молодого короля за смерть батька. Однак таким чином з'явився новий прецедент: якщо раніше служба в Королівській варті була строго довічною, то тепер лицар може бути звільнений, якщо він не здатний повноцінно нести службу. Через кілька сезонів, спровокувавши звільнення лицаря, Тайвін намагається використати це, щоб звільнити з-під варти Джеймі та повернути його собі як спадкоємця.
Які зміни відбуваються з тисячею гривень Зеленського?
Відразу скажу, що не вважаю, що в кабінетах ОП чи Кабміну є далекосяжні плани щодо запуску описаного нижче сценарію. Швидше, тут справа у простій політичній грі. Моя мета – розглянути, куди ця політична гра може завести, якщо дати їй свободу і дозволити цій метафоричній рослині прорости та пустити повноцінні соковиті плоди.
Ми звикли, що гроші діють за особливими правилами – їх можна вільно витрачати, на що ми хочемо, як хочемо. Уряд при цьому може тільки обкласти наші гроші податками, але не вказувати, як ними розпоряджатися.
Так, «тисяча гривень» вводить кілька нових принципів роботи з грошима:
- Влада може видавати гроші просто так
- Видані владою гроші можна витрачати тільки на те, що дозволено
- Видані владою гроші не можна передати комусь
- Видані владою гроші не можна конвертувати в іншу валюту
- Видані владою гроші мають термін придатності – їх потрібно встигнути витратити
Є вислів «те, що буде – вже є», він означає, що у будь-якого явища є зачатки, які видно задовго до того, як воно відбудеться. Сам факт того, що ці принципи озвучені, вже вводить у свідомість обивателя нові варіанти нормальності. Вони не призводять до зміни способу поведінки, як у прикладі Паустовського, проте роблять допустимими нові норми, як у «Грі престолів».
Маск назвав Шольца "некомпетентним дурнем" після теракту у Німеччині
Путін, бережися, тобі п@зда! Держава розчехляє рожеву вундервафлю
Банки не приймають 50 і 100 доларів: українців попередили про можливі труднощі
Світовий ринок ігор отримає $187,7 мільярда доходу
Є кілька економічних ідей, які, я вважаю, можуть спрацювати в синергії в Україні з часом, якщо вирішити застосувати нові принципи поводження з грошима на повну:
- Цифрові гроші або цифрові валюти (не блокчейн, не криптовалюти)
- Універсальний базовий дохід
Далі я детальніше розповім про ці ідеї, потім окреслю сценарій їх застосування в Україні в контексті «тисячі від Зеленського».
Цифрові гроші
Цифрові гроші та валюти (не плутати з криптовалютами на блокчейні) – це особлива форма активів, прив'язаних до певного середовища (скажімо, до одного магазину), і їх можна використовувати тільки за регламентованими правилами. По суті, користувач не володіє цифровими грошима у прийнятому нами сенсі – передати, обміняти, конвертувати їх можна тільки якщо власник магазину дає таку можливість, і тільки тим способом, який буде передбачено.
Приклад цифрових грошей у реальному світі – внутрішньоігрові валюти. Скажімо, можна купити внутрішньоігрове золото в Red Dead Redemption 2 (RDR2) за реальні гривні, долари чи євро. Також золото видається за певні дії: коли гравець запускає гру щодня, він може заробити більше «золота» – так творці гри стимулюють гравців до щоденної активності. Тобто, крім прямої монетизації, «золото» в RDR2 ще підштовхує гравців до вигідних для власника гри дій.
«Золото» в RDR2 не можна передати або витратити на щось, на що немає прямого дозволу від розробників гри. Власники гри можуть прийняти рішення заблокувати обліковий запис гравця разом із золотом, якщо вважатимуть, що він порушив написані цими ж власниками гри правила. Теоретично, власники гри можуть «спалювати» давно зароблене золото, щоб змусити гравців постійно витрачати і не відкладати.
Універсальний базовий дохід
Про універсальний базовий дохід (УБД) часто міркують, як про економічну магію, за допомогою якої населенню видаються гроші «на життя», і далі людина вирішує для себе – працювати чи цілими днями дивитися Netflix, попиваючи пивко з чіпсами. Така ідея викликає інтерес, як романтичний спосіб вирішити проблеми людства, адже тоді ми нібито позбудемося головного джерела стресу і, нарешті, зможемо займатися творчістю та саморозвитком.
Пропоную розглянути приземлений та реалістичний для України сценарій, коли населення отримує недостатньо коштів для відмови від основного джерела доходу, і не «прожитковий мінімум» (навіть поточний недостатній для виживання), а умовну тисячу гривень на місяць в еквіваленті цифрової валюти.
Сценарій:
Цифрові валюти та універсальний базовий дохід в Україні
Давайте уявимо, що Україна вводить в обіг додаткову особливу валюту, доступну тільки в цифровому вигляді, назвемо її «цифровий карбованець» (далі для спрощення просто «карбованець»). Щомісяця всі громадяни отримують по тисячі карбованців на віртуальну картку. Передати, конвертувати в гривню або вільно витратити в Сільпо карбованець не можна.
Що ж можна? Це залежить від того, що саме захоче стимулювати держава. Підказка про те, на що можна буде витратити карбованець, у нас є від президента:
- Оплачувати комунальні послуги
- Купувати квитки на проїзд всередині країни
- Купувати книги українських авторів, квитки в театр і на концерти
- Вести волонтерську діяльність через схвалені фонди
- Купувати продукти та товари у спеціалізованих магазинах (президент про це не натякав, але логіка системи приведе і до такого)
Населенню пояснять, що це особлива валюта, покликана підтримати економіку, для чого потрібно активно витрачати ці гроші. Тому кожного першого числа перед нарахуванням нової тисячі сума, що залишилася з минулого місяця, буде скорочуватися на 10%. І для надійності – раз на 6 місяців усі кошти обнуляються.
Якщо запропонувати таку програму, її, найімовірніше, підтримає більша частина населення, суперечки будуть лише про те, чи не варто видавати більше тисячі карбованців. Для обивателів це буде цікавим соціальним експериментом, а для влади — потужним інструментом контролю.
Контроль за допомогою УБД та цифрових валют
Можна сміливо припустити, що на транзакції з «карбованцем» не поширюватиметься принцип банківської таємниці.
Наявність «валюти» з особливим порядком емісії та використання дозволить вводити альтернативні ціни. Наприклад, кіловат електроенергії коштуватиме 15 гривень або всього 4 карбованці, залежно від того, чим платиш. Але при цьому на комуналку на місяць можна витратити не більше 300 карбованців з людини. Це підштовхне користувача обмежувати споживання води, газу, світла.
Карбованець стане інструментом політичного та ідеологічного впливу. Можна розробляти сценарії, де з одного боку дати населенню подвійну емісію (приводом може бути свято або інша соціально значуща подія), а з іншого боку – ввести знижки на культурні заходи, книги та фільми, де просувається потрібний владі політичний чи ідеологічний наратив.
З часом можна буде доповнювати систему роздачі карбованців. Вводити додаткову емісію для окремих соціальних груп – держслужбовців, ветеранів тощо. За договором частина відсотків за депозитами, а також частина пенсії та зарплати держслужбовців також може видаватися в карбованцях – але в більших сумах. З огляду на те, що карбованці доводиться швидко витрачати і тільки схваленим урядом способом, влада зможе ефективно впливати на верстви населення, які максимально залежать від цифрових грошей.
Повернемося до реальності та виведемо резюме
У 2022 році, прикриваючись війною, уряд ввів нові норми обігу грошей у країні, обмежуючи нас в обсягах передачі коштів, забороняючи купувати валюту, забороняючи переказувати гроші за кордон. Ці обмеження поки що не носять масового характеру, бо не стосуються більшості громадян, але вони вже прийняті суспільством в принципі. У 2024 році засновані на цих нормах правила стають жорсткішими.
Ми чекаємо ось уже другу «тисячу гривень Зеленського». З одного боку, це навіть не насіння, це лише підготовка ґрунту під умовний цифровий карбованець. З іншого ж боку, щоб реалізувати деякі з описаних механізмів контролю, не потрібно йти так далеко, як описав я. Можна продовжувати видавати по тисячі гривень з інтервалами часу, і десь обмеженнями, а десь більш м'якими методами підштовхувати населення до потрібних рішень.
Дякую за увагу. Знімаю метафоричну шапочку з фольги та з цікавістю спостерігаю, як далі розвиватиметься цей соціальний експеримент.
