Україна - Південна Корея: нерозкритий потенціал

У травні Перша леді України Олена Зеленська як спецпосланець українського президента відвідала Сеул, столицю Республіки Корея. 16 травня вона зустрілася з президентом Південної Кореї Юн Сок Йолем в адміністрації в Йонсані. Під час бесіди південнокорейський президент висловив підтримку Україні та солідарність з боку корейського народу, а також співчуття сім'ям загиблих, позитивно оцінивши діяльність Олени Зеленської. Вона ж, зі свого боку, заявила про вдячність Сеулу за надану підтримку та допомогу, попросивши її подальше розширення в тих областях, де це можливо. Вона висловила сподівання, що Південна Корея надасть нелетальне військове обладнання, зокрема засоби виявлення та знешкодження мін, автомобілі швидкої допомоги, а також візьме активну участь у процесі повоєнного відновлення України, зокрема, у Херсоні, де донедавна мешкало багато етнічних корейців. Юн Сок Йоль також заявив, що Південна Корея продовжить надавати активну підтримку Україні у тісній співпраці з членами НАТО та міжнародною спільнотою.

При цьому, як повідомляється, Олена Зеленська не зверталася до південнокорейського керівництва із запитом про постачання зброї та боєприпасів, висловивши розуміння складнощів для Сеула щодо цього питання.

Зокрема, мають на увазі законодавчі та політичні обмеження. Експортний контроль Південної Кореї не дозволяє постачання зброї до країн, що перебувають у стані війни, хоча вони не такі жорсткі як у Японії, наприклад, де відповідні положення вказані і в Конституції. Теоретично, внести зміни до законодавства можливо, але вкрай складно, що більшість у парламенті контролює опозиційна Демократична партія «Тобуро», а не партія президента «Сила народу».

На даний момент Юн Сок Йоль має нестійкий рейтинг, і будь-які різкі кроки на зовнішньому напрямку можуть викликати його обвал. Він уже постраждав через критику багатьох непопулярних у суспільстві рішень президента, таких як нормалізація відносин з Японією, посилення риторики, що стримує на адресу КНДР, занадто тісне зближення зі США. Наприклад, після підписання Вашингтонської декларації в Білому Домі, демократи звинуватили Юна в надмірній покірності США та навмисній дестабілізації безпекової ситуації в регіоні. У випадку, якщо Юн Сок Йоль зважиться на кардинальний крок у питанні постачання Україні озброєнь, Тобуро скористається шансом звинуватити адміністрацію президента у втягуванні в «чужу війну». На тлі слабких рейтингів Юна це може бути критично, тож південнокорейському президентові комфортніше просувати це питання обережніше, поетапніше.

Олена Зеленська також зустрілася з дружиною південнокорейського президента Кім Гон Хі, яка пообіцяла продовжувати надавати гуманітарну допомогу, щоб допомогти українському народу подолати труднощі війни. В інтерв'ю південнокорейському інформагенству Yonhap Зеленська запросила лідера Південної Кореї з дружиною в Україну. До речі, за більш ніж тридцятирічну історію українсько-південнокорейських відносин глава Південної Кореї жодного разу не відвідав Україну з візитом. Хоча «Країну ранкової свіжості» свого часу відвідали Леонід Кучма (державний візит 1996 р.), Віктор Ющенко (державний візит 2006 р.) та Віктор Янукович (робочий візит, 2012 р.).

У рамках візиту Олена Зеленська провела зустріч із міністром закордонних справ Південної Кореї Пак Чином. За результатами переговорів корейська сторона висловила готовність надати автомобілі для розмінування та мобільні рентген-апарати для України. Дружина Президента висловила сподівання створення спеціального трибуналу, який притягне керівництво РФ до відповідальності за розв'язання війни.

Під час візиту Олени Зеленської до Сеулу відбулася конференція, присвячена обговоренню питання участі південнокорейських компаній у реалізації проектів відновлення інфраструктури України. Захід під назвою «Конференція з питань співробітництва Південної Кореї та України в ім'я майбутнього» було організовано Корейською торгово-промисловою палатою (KCCI) спільно з посольством України в Республіці Корея. З української сторони участь взяли урядовці різного рівня, в тому числі перший віце-прем'єр/міністр економіки Юлія Свириденко, заступник керівника апарату президента України Ростислав Шурма. Південну Корею представляли близько 10 бізнесменів з Hyundai E&C, Lotte E&C, POSCO International, Hyundai Engineering, Doosan та Korea Aerospace Industries (KAI), KITA.

Також Перша леді України виступила на Asian Leadership Conference. Метою заходу є залучення світових лідерів до підготовки майбутніх поколінь шляхом створення платформи для обговорення найактуальніших глобальних проблем. Конференція є майданчиком для виступу та обміну думками багатьох відомих міжнародних експертів у сфері бізнесу та підприємництва, представників світових бізнес- та фінансових структур. Нинішній, 14-й за рахунком захід, отримав назву «Азіатське лідерство. Епоха турбулентності: шлях до співпраці та інновацій» і присвячено, зокрема, повномасштабне вторгнення Росії в Україну. У виступі на відкритті конференції дружина Президента наголосила на гуманітарних наслідках російського нападу. Вона закликала весь світ надати військову допомогу Україні, окремо закликавши Південну Корею поставити Києву системи протиповітряної оборони. У своєму Telegram-каналі напередодні вона повідомила, що обговорювала питання необхідності постачання систем ППО та РЛС із Юн Сок Ёлем. У своєму виступі перша леді Києва висловила подяку корейському народу за допомогу та підтримку, надавши надію на їх збільшення.

Президент Юн Сок Йоль, виступаючи з промовою на заході, розкритикував дії Росії за «спроби змінити статус-кво за допомогою сили та примусової дипломатії». За його словами, це є грубим порушенням норм міжнародного права і вимагає консолідованих і жорстких заходів у відповідь з боку міжнародного співтовариства, щоб «не допустити створення небезпечного прецеденту». У цьому контексті Юн згадав і ракетно-ядерну загрозу з боку КНДР.

Візит Першої леді можна назвати вдалим.За підсумками поїздки уряд Південної Кореї прийняв рішення надати Україні додаткову матеріальну допомогу до $8 млрд. кредитних коштів на пільгових умовах з Фонду економічного співробітництва та розвитку (EDCF). Сторони підписали міжурядову попередню угоду щодо кредитів. Україна включена до списку пріоритетних країн двостороннього співробітництва з Республікою Корея у рамках програми ОФП. Україна була включена до переліку пріоритетних країн двосторонньої співпраці Комплексного плану міжнародного співробітництва з метою розвитку на 2021-2025 роки. в рамках ODA у січні 2021 року як країна з високим потенціалом економічного та дипломатичного співробітництва. Можливість отримання першого траншу від EDCF у розмірі до $300 млн з'явиться вже цього року протягом 3-4 місяців з моменту підписання другого етапу операції, що очікується протягом місяця. Наступний транш до $3 млрд стане доступним у 2024 році з поступовим збільшенням ліміту до $8 млрд у міру наповнення пайплайних проектів. Україна також зможе використати корейські ресурси та досвід для повоєнного відновлення зруйнованої інфраструктури, промислових та цивільних об'єктів. Кошти буде залучено на довгостроковий період під мінімальні відсотки: термін кредиту може становити до 40 років під 0,15% річних із відстроченням повернення тіла кредиту на 10 років. Україна також зможе використати корейські ресурси та досвід для повоєнного відновлення зруйнованої інфраструктури, промислових та цивільних об'єктів. Кошти буде залучено на довгостроковий період під мінімальні відсотки: термін кредиту може становити до 40 років під 0,15% річних із відстроченням повернення тіла кредиту на 10 років. Україна також зможе використати корейські ресурси та досвід для повоєнного відновлення зруйнованої інфраструктури, промислових та цивільних об'єктів. Кошти буде залучено на довгостроковий період під мінімальні відсотки: термін кредиту може становити до 40 років під 0,15% річних із відстроченням повернення тіла кредиту на 10 років.

Сеул та південнокорейський бізнес розраховують на активну участь у процесі відновлення України, промисловості та інфраструктури після припинення бойових дій та нормалізації ситуації. Серед конкретних сфер інтересу Південної Кореї можна виділити атомну енергетику (будівництво нових та обслуговування наявних АЕС (KEPCO, Doosan Energy); металургію, адже Україна має запаси залізняку в більш ніж 30 млрд тонн і в перспективі може забезпечити 20-30% виробництва екологічно чистої сталі в регіоні, а потенціал виробництва оцінюється в 46 млн. тонн за потреби всередині країни в 10 млн. тонн (інший обсяг експортується в ЄС), акумуляторну промисловість: запаси літію України в 2,5-5 млн. тонн є найбільшими в Європі. кількість електромобілів у ЄС до 2030 року збільшиться з 4,8 до 130 млн,

Республіка Корея є одним із провідних торгових партнерів України в Азії, займаючи п'яте місце серед торгових партнерів України в Індо-Тихоокеанському регіоні з двостороннім товарообігом близько $995 млн (за 2021 рік). Експорт – ~$300 млн, імпорт – ~$695 млн. (Китай – ~$19 млрд, Індія ~$3,4 млрд, Японія ~$1,5 млрд, Індонезія ~$1,2 млрд). До Південної Кореї експортуються зернові культури (кукурудза та пшениця), жири та рослинні олії тваринного чи рослинного походження, продукти неорганічної хімії, руди, шлаки та зола, деревина, дерев'яні вироби. У перспективі найперспективнішими сегментами для збільшення експорту української аграрної продукції на ринок Південної Кореї, крім зернових, є соняшникова олія, органічні продукти та інша продукція без ГМО, постачання м'яса (свинина та яловичина).

Загалом суттєвих проривів в українсько-корейській співпраці за останні роки не було. Українсько-корейські економічні відносини є стабільними, однак мають потенціал вийти на рівень стратегічного партнерства. Використання інвестиційних та технологічних можливостей Республіки Корея є додатковим шансом модернізації та реіндустріалізації української економіки. Країна ранкової свіжості може стати стратегічним партнером України у таких галузях, як інфраструктура, традиційна та альтернативна енергетика, фінанси, сільське господарство, будівництво, інформаційно-комунікаційні технології.

Зважаючи на те, що і Україна, і Республіка Корея сповідують принципи вільної торгівлі, що між Україною та Європейським Союзом діє режим вільної торгівлі, сьогодні доцільно розпочати переговорний процес щодо укладення між Україною та Республікою Корея угоди про вільну торгівлю.

Потреби диверсифікації зовнішньоекономічних зв'язків, зменшення економічної залежності від головних на сьогоднішній день партнерів та поглиблення інтеграції у світову економіку диктують необхідність збільшення частки Республіки Корея та інших промислово розвинених азіатських країн у структурі зовнішньої торгівлі України.

Україна, як і Республіка Корея, мають спільну зацікавленість у науково-технічній співпраці: електротехніка та електроніка, напівпровідникова технологія, комп'ютерні науки, оптика, датчики, прикладна фізика, енергетика, прикладна хімія, полімери, пластмаси та синтетичні матеріали, біотехнології, радіаційна опромінення.

Розвивається двостороння співпраця у галузі радіаційної медицини. Зокрема, у мирний час українськими профільними інститутами Національної академії медичних наук (НАМН) України разом із Корейським інститутом радіологічних та медичних наук (KIRAMS) розроблялися нові технології захисту населення від наслідків ядерних катастроф, попередження та лікування захворювань, спричинених радіацією, методики використання малих доз. радіації у медичних цілях. Також на базі інститутів НАМН проходили навчання корейські фахівці у галузі радіаційного захисту.

Існуюча договірно-правова основа відкриває можливості для активізації у майбутньому співробітництва у космічній галузі. При тому, що результати співпраці України та Південної Кореї у сфері використання космічного простору в мирних цілях є, зокрема, успішним виведенням на орбіту Землі трьох південнокорейських супутників за допомогою української ракети-носія «Дніпро» (2013 р. – супутник дистанційного зондування Землі KOMPSAT -5 («Arirang-5») та науково-технологічний супутник STSAT-3, у 2015 р. – супутник KOMPSAT-3A). Пуски ракети-носія здійснювалися у рамках програми «Дніпро».

Існують також Спільний українсько-корейський комітет із науково-технічного співробітництва (останнє четверте засідання відбулося у 2012 р. у Сеулі) та Спільна українсько-корейська комісія із співробітництва у сфері оборонної промисловості та матеріально-технічного забезпечення. Втім, за останні десять років немає жодної динаміки взаємодії в рамках цих двох органів.

Якщо торговельно-економічні, технологічні відносини залишалися більш-менш стабільними, хоч і не еволюціонували суттєво, динаміка двосторонніх політичних відносин значно знизилася за останні п'ять років. Почасти це результат пріоритезації країнами безпосередньо регіонального виміру зовнішньої політики, хоча спільним знаменником України та Південної Кореї були США. До того ж Україна та Південна Корея – країни, у яких не перетинаються геополітичні інтереси, відсутня боротьба за сфери впливу, як і історичні претензії. З іншого боку, саме ці дані слід обернути на користь розвитку політичних відносин, які за належних зусиль характеризуватимуться стабільністю, передбачуваністю, неконфліктністю.

"

Окремо слід згадати про концепцію зовнішньої політики Республіки Корея «Євразійська ініціатива», основною метою якої є створення мирної спільноти на основі економічного співробітництва та спільних інновацій. «Євразійська ініціатива» передбачає багатосторонню економічну співпрацю на території євразійського континенту, в рамках якого має бути сформований транс-євразійський коридор, що включає магістральні газопроводи, логістичну, транспортну та енергетичну мережу. Україна перебуває на перехресті транс-європейської транспортної логістики і має хороші передумови для того, щоб стати частиною коридору для доставки товарів з країн ЄС до азіатських країн та держав Північно-Східної Азії.\n

Забезпечення регулярності українсько-корейського політичного діалогу на високому рівні має стати однією з основних складових нашої політики щодо Південної Кореї у політичній сфері. Високий рівень політичних контактів з Україною стане сигналом для південнокорейського бізнесу щодо можливості розвивати економічні проекти, інвестувати кошти в нашу економіку після закінчення війни.\n

Одним із можливих інструментів налагодження політичного діалогу може стати спроба приділити увагу проблемам Південної Кореї, зокрема екзистенційній загрозі, яка походить від КНДР та північнокорейської ядерної програми. На сьогоднішній день формат «шостисторонніх» переговорів урегулювання північнокорейської проблеми вичерпався і очевидною є необхідність нових ініціатив. Україна, яка просить розуміння до національних проблем, активнішої підтримки у протистоянні з Росією (яку в Південній Кореї не трактують як загрозу національній безпеці), могла б запропонувати політичну та дипломатичну підтримку Сеулу та ініціювати новий формат вирішення проблеми щодо КНДР. В Україні усвідомлюють нюанси співіснування з ядерним сусідом, керівництво якого непередбачуване та приймає ірраціональні рішення, а отже Україна і Південна Корея мають якийсь спільний знаменник. Цей факт дає Києву справедливу мотивацію для участі в новому форматі переговорів.\n

Дві країни мають можливості і в культурно-гуманітарній сфері. Українські та південнокорейські вищі навчальні заклади плідно співпрацюють, а студентські та наукові обміни були повсякденною практикою до початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, яку логічно відновитиме після завершення війни. Важливим елементом двосторонньої співпраці у сфері освіти є функціонування в одній із провідних ЗВО Республіки Корея – Університет іноземних мов Ханкук – єдиного в країні факультету українознавства, де близько 100 корейських студентів вивчають українську мову, історію та культуру. Студенти проходять мовне стажування у Київському національному університеті ім. Шевченка.\n

Південна Корея реалізує в Україні величезну кількість культурних, освітніх проектів: надання безкоштовних грантів для навчання українських студентів, безкоштовне викладання корейської мови при Корейському освітньому центрі в Києві, проведення музичних фестивалів та конкурсів на території України. У свою чергу, Україна має використати потенціал українців, які проживають та учнів у Південній Кореї для створення нового та сучасного наративу, пов'язаного зі сприйняттям України та українців, використовуючи можливості соціальних мереж, місцевого телебачення тощо. У День вишиванки, до речі, Олена Зеленська зустрілася з представниками української діаспори, яка становитиме близько 2 тисяч осіб.\n

Важливим аспектом гуманітарного співробітництва є питання, пов'язані з етнічними корейцями, які мешкають на території України. До повномасштабного вторгнення РФ в Україні зараховувалося близько 35 тис. представників корейської національної спільноти. Незважаючи на те, що більшість етнічних корейців добре інтегровані в українське суспільство, багато мігрантів, які приїхали в Україну з інших країн, мали певні проблеми з правовим статусом – відсутність громадянства України чи дозволу на постійне проживання. Близько 30 тис. громадян України мають корейське походження, що свідчить про культурні та історичні зв'язки між нашими країнами.\n

Таким чином, Україна та Південна Корея мають значний потенціал для розвитку двосторонніх відносин, який важливо розкривати вже зараз – за консервативної адміністрації Юн Сок Йоля, який відкрито підтримує Україну у війні, бо за іншого політичного розкладу, якби при владі демократи, ставлення в Україні, мабуть, було б іншим."