План «Переворот»: чи може Банкова зайти так далеко?

Відсутність реальної можливості мобілізувати електорат,  а також страх нести відповідальність за корупційні оборудки може штовхнути Банкову на радикальні дії в дусі пізнього Віктора Януковича.

У арсеналі політтехнологів чинного Президента залишилося не так багато «козирів», які не можуть бити «джокера» з розслідування справи в «УкрОборонПромі».

Україна може вперше в своїй історії випробувати сценарій «Перевороту» для того, щоб панівна верхівка змогла відмінити вибори та залишитися владою.

На суботу 16 березня запланована акція «Національних дружин» проти мародерів у армії. Вона може бути використана для того, щоб зупинити хід виборів.

Ця публікація є особистою думкою, суб’єктивним аналізом подій і інформаційних хвиль. За нею не стоять інсайди чи якась закрита інформація.

Маніпуляції цифрами: підготовка громадської думки

Обличчя паніки. Саме так я би назвав «дуту» соціологію від «Соціс», яку оприлюднили 13 березня. Компанія, пов‘язана з політтехнологом Ігорем Гринівим, який є стратегом кампанії Петра Порошенка, намагається всіляко вивести клієнта у другий тур.

Раніше ця компанія проводила дослідження спільно з Центром ім.О.Разумкова та КМІС. Для збереження довіри. Тепер – просто «Соціс».

Рейтинги Петра Порошенка не головне в цьому опитуванні. Так, соціологія показує, що Юлія Тимошенко, основний опонент Гаранта, не проходить в другий тур.

Але цікаво інше.

«Корупція не потрапляє в топ-5 проблем для українців – «Социс». Під такими заголовками розганялися дані дослідження. Далі йшлося приблизно таке: «Українців, крім війни на сході, найбільше непокоять високі тарифи й низькі зарплати, а питання корупції хвилюють лише одну п’яту частину населення».

Іншими словами – під даними соціологічного дослідження вкотре повторюється теза про те, що корупція – не така і жахлива проблема.

«Але є одне але». Корупція в оборонному секторі – це не абстрактне заробляння грошей чиновником. І не мила подачка лікарю. Фактично, корупція в сфері безпеки – це і є посильний внесок правлячого клану в продовження війни. Банально – це вигідно.

Чому соціології вдається

Даними соціології не можна нехтувати. Людина – істота суспільна. Вона орієнтується на те, щоб бути «нормальним». Або навпаки – бути епатажним і давати «ляпаси громадському смаку».

Фальшування соціології – далеко не оригінальний прийом. Вигадані цифри підтримки часто давали можливість владі легалізувати себе.

У той час же час саме наявність соціологічних досліджень давала можливість опозиції захищати свій результат.

Наприклад, саме соціологічні екзит-поли не дали владі Шеварнадзе сфальшувати вибори 2003 у Грузії. «Революція троянд»  пройшла на тлі того, що ЦВК Нани Девдаріані намагалася сфальшувати результати. Опозиційні партії ж не проходили до парламенту за офіційними результатами, хоча всі екзит-поли показували інші дані.

Далі — спроби Шеварнадзе переговорити з усіма лідерами опозиції. Марш на Тбілісі. І «Революція троянд» як наслідок.

Легко підмалювати графіки. Важко змінити реальність

Просто зробити графік соціології з потрібним результатом. Важко привести людей і змусити проголосувати як треба.

Реальні наслідки скандалів у оборонці можуть штовхати Банкову на пошуки нестандартних ходів.

Скандал із родиною Гладковських відбувся на етапі мобілізації виборців. Гаряча пора!

Гарні плани щодо використання грошей з програми «Турбота» та монетизації пільг було перекреслено.

Скандал в «УкрОборонПромі»  дратує найбільших прихильників Петро Порошенко. Він б’є по досить успішному (ніде правди діти) патріотичному сценарію «Армія! Мова! Віра!». Косить образ патріота під корінь.

Таким чином, другий тур і перемога можуть стати примарою. Нездійсненною мрією.

А що далі?

Мотивація Петра Порошенка – зберегти владу

Події 2014-2019 років були дуже насиченими для України. Держава вперше зіткнулася з серйозними викликами.

Петро Порошенко прийшов з нереально високим рейтингом. І в реально складний час.

На жаль, мої особисті висновки з періоду його правління такі: незважаючи на загрозу та конфлікт, він пішов шляхом заробляння грошей.

«Банкопад» часів Гонтаревої. «Роттердам +». Адміністративна боротьба з Андрієм Садовим (сміття реально було вивозити в інші міста, проте в відкритих джерелах з’являлася інформація про заборону це робити прямо з Банкової).

Ставки високі. У випадку програшу – команду Петра Олексійовича чекають досить жорсткі суди. Втрата всього.

Навіть умовне припущення про «консенсус еліт» і надія на те, що «вони домовляться» — не витримують жодної критики.

Україна втратила ресурси, успадковані від СРСР. Світ швидко змінюється. Союзники є досить пасивними.

Хто би не прийшов до влади після виборів – він не зможе «спустити» гучні справи. Суспільство втомлене, агресивне і чекатиме швидких рішень. Всього та негайно.

Не можна виграти вибори – то може би відмінити їх?

Спроба перенести вибори вже робилася командою Петра Порошенка. Причиною був конфлікт в Азовському морі. Період дії воєнного стану показав, що змін особливо ніяких не відбулося. Навіть там, де цей стан був.

Погратися в Ердогана знову – гарний шанс зупинити невдалу політичну гонку, підчистити інфраструктуру гравців і почати заново. Знаєте, гравці в комп’ютерні ігри люблять натиснути режим «Зберегти гру», а потім спробувати авантюрний метод виконання задачі.

Солодке слово «Провокація»

Конфлікт вертикалей СБУ і Національної поліції фактично перейшов у гостру фазу.

СБУ – сфера впливу Президента Петра Порошенка. МВС – ну ви знаєте…

Початок березня запам’ятався ще й тим, що зустрічі Петра Порошенка в Черкасах і Житомирі фактично були зірвані членами організації «Національні дружини».

На 16 березня «Національні дружини» планують акцію проти мародерства в армії.

Досить зручний простір для провокації. Спеціально навчені люди можуть проникнути в ряди представників «Національних дружин», які запланували на суботу мітинги, та обіграти сценарій 1 грудня 2013 року. Пам’ятаєте, тоді поряд з представниками радикальних організацій були і люди, які проходили повз ряди міліціонерів?

Що може бути?

З подачі неопізнаних людей може початися штурм адміністративних споруд, агресивні дії щодо правоохоронців. Багато варіантів може бути.

У відповідь – спротив. Офіційні заяви про провокацію. Облави на представників опозиційних партій. Можливо, введення надзвичайного стану.

Переможців за такого варіанту може просто не бути. Це гидкий сценарій і я мрію про те, щоб він так і залишився як гіпотеза.

Будь-якою боротьбою вертикалей влади. Будь-якими заворушеннями можуть скористатися зовнішні сили, які лише мріють про міжнародне та внутрішнє ослаблення України.

Ігри в Ердогана?

Схожа до описаного сценарію історія відбулася влітку 2016 року в Туреччині. Наразі експерти не приходять до спільного висновку про корені путчу.

Реальність показує, що Президент Реджеп Таїп Ердоган вдало повернув конфлікт з опонентами в свою перевагу.

«Мятеж не может кончиться удачей, — в противном случае его зовут иначе».

За період з липня по грудень 2016 року в Туреччині було арештовано близько 37 тисяч людей за підозрою в участі у перевороті. Пройшла величезна чистка всіх органів влади. Нелояльні елементи були просто вичищені з держапарарту.

Під крики про боротьбу зі зрадниками було фактично встановлено суперпрезидентський режим з опертям на консервативні та релігійні шари населення.

Гра українських лідерів у Ердогана може привести до дуже поганих наслідків.

Або шляхи Лева Рохліна

Історії з переворотами можуть мати різні закінчення в тому числі і для їх організаторів.

До слова, свого часу переворотом намагався лякати Бориса Єльцина генерал Лев Рохлін. Лев Рохлін вважав, що Борис Єльцин веде країну не туди (на мою думку, якраз Єльцин вів Росію правильно, в бік розвалу та ослаблення, але то є лірика). Тому почав підготовку путчу. Історики описують логіку Рохліна просто: розпочати в Москві протести з вимогою відставки уряду та Президента. Єльцин такого не любив — і мав віддати наказ ввести війська. А хитрий Рохлін на той час уже мав переговорити з ключовими генералами та, таким чином, захопити владу.

Не вдалось. У липні 1998 року його знайшли застреленим. За офіційною версію, його убила дружина після сварки.

Якщо не Порошенко – то…То просто хтось інший!

Вибори 2019 року є чи не найбільш цікавою гонкою в незалежній Україні.

Чи не вперше немає чіткого фаворита. Важко сказати про учасників другого туру.

На тлі жорсткої системної та інфраструктурної кризи пасажири на борту держави не забувають жартувати і насолоджуватися гумором.

Зріла держава – це там, де еліти вміють програвати. І після виборів роблять роботу над помилками та йдуть на наступні вибори.

Агресія та спроба фальсифікувати – ознака слабкості. Чи зможемо ми (українські виборці) не втратити глузд від маніпуляцій виборчих штабів? Чи зможемо не загубити себе серед чорних кішок фейків у темній кімнаті українського інформпростору?

Нещодавно побачив скріншот з фейсбуку, де ряд користувачів говорили, що готові вже й виправдати фальсифікації, аби лише не пройшла Юлія Тимошенко чи Володимир Зеленський. Це свідчить про те, що аграрні посіви «скрєп» знаходять ґрунт. І борючися з Росією, ми можемо стати такою ж Росією.

Саме тому потрібно у всілякий спосіб нищити толерантність до диктатури, кривавих ігор і спроби «підкрутити результат». Не вестися на гру страхом і прості маніпуляції.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook