Битва за суди – лише один аспект, по лінії якого президент Єгипту Абдель-Фаттах Ас-Сісі і його команда намагаються консолідувати владу в своїх руках. Іншим полем бою стала релігія. Як і у багатьох інших мусульманських країнах, внутрішня легітимність правителя у Єгипті частково спирається на релігійну ідентичність. Хоча для Єгипту питання релігії не стоїть так гостро, як, до прикладу, в Саудівській Аравії, іслам грає значну роль у житті простих людей. Історично, у Єгипті завжди тривала боротьба за владу між двома впливовими соціально-політичними групами – духовенством та армією. Відповідно, протистояння між прихильниками ісламістської форми правління, переважно представленими рухом «Брати-мусульмани», та прихильниками світської форми правління на чолі з військовими триває у Єгипті ще з 1950-х років, коли до влади в Каїрі прийшов лідер «Вільних офіцерів» Гамаль Абдель Насер. Але з того часу багато чого змінилося, і боротьба тривала з різною інтенсивністю.
Президент Абдель-Фаттах Ас-Сісі, після придушення руху «Братів-мусульман» у 2013-2014 роках, усвідомлює, що йому необхідна «релігійна карта» для закріплення свого впливу та посилення власної внутрішньої легітимності. Після ув’язнення лідерів ісламістів, у релігійному дискурсі Єгипту утворився вакуум, який президент поспішив заповнити своїми людьми. Він усвідомлював, що не може допустити, щоб на місце «Братів-мусульман» прийшли ще радикальніші ісламісти. Відтак, Ас-Сісі вирішив взятися за питання релігії і підпорядкувати основні релігійні інституції в країні своєму уряду.
Духовенство в Єгипті представлене переважно улемами – мусульманськими проповідниками, які контактують зі своєю уммою (паствою) під час молитов у мечетях або шляхом публікації спеціальних інструкцій – фетв. Фетва – це тлумачення певним проповідником тієї чи іншої сури Корану. Іншими словами, проповідник через фетви роз’яснює населенню значення певних норм Корану, які потім лягають в основу законів моралі та етики. Власне, саме по улемах і вдарили військові. У листопаді минулого року підконтрольна уряду Вища рада регулювання медіа опублікувала список з 50 улемів, яким дозволено виступати на телебаченні та публікувати свої фетви. Список підготували дві авторитетні релігійні інституції – ісламський релігійний центр «Дар Аль-Іфта» та Університет Аль-Азхар – один з найстаріших у світі ВНЗ і найпрестижніший мусульманський духовний університет. У списку, який обидва органи подали до Вищої ради регулювання медіа, були зазначені лише ті проповідники, які є членами обох інституцій або лояльні їм. Також зі списку виключили усіх улемів, афілійованих з Міністерством з питань релігій, що було явним ударом по уряду. У відповідь на це, Міністерство видало власний список улемів, яких пропонує допустити на телебачення. Звісно ж, там не було проповідників з Університету Аль-Азхар і дуже мало улемів з інституту «Дар Аль-Іфта».
Університет Аль-Азхар вже багато років є оплотом ісламістських течій. Після військового перевороту 2013 року, саме Аль-Азхар став центром спротиву новій владі на чолі з генералом Абдель-Фаттахом Ас-Сісі. Це створило для президента додатковий подразник у його боротьбі з ісламістським рухом «Брати-мусульмани» та іншими опозиційними його світській владі силами. Університет Аль-Азхар завжди мав автономний статус у Єгипті. Фактично, держава не контролювала його. Навіть Міністерство з питань релігій, яке керує усіма мечетями та ісламськими центрами в країні, не має юрисдикції над університетом. Крім того, Аль-Азхар перебуває у тісному союзі з іншою інституцією – ісламським центром вивчення Корану «Дар Аль-Іфта», який відповідає за формулювання та публікацію фетв, які згодом представляють улеми на телебаченні, радіо та у газетах. Цей альянс є потужною противагою державному апарату у боротьбі за релігію. До того ж, за законодавством, великий муфтій «Дар Аль-Іфта» обирається вищою радою духовенства Університету Аль-Азхар. Тому в деякому сенсі перший орган є навіть залежним від останнього.
Битва за улемів – частина кількарічного протистояння між владою і духовенством. Влада неодноразово намагалася не допускати на телебачення та радіо тих проповідників, які грають не на полі влади та можуть поширювати «незручні» фетви і закликати людей до протестів. У свою чергу, релігійні органи часто блокували доступ на телебачення провладних улемів, визнаючи їх «некомпетентними» через відповідне рішення профільного органу – ісламського центру «Дар Аль-Іфта», який має повне право оцінювати фаховість будь-якого ісламського проповідника і присвоювати або забирати наукову ступінь. Так, до списку улемів, який склали Університет Аль-Азхар та «Дар Аль-Іфта», не увійшли ані міністр з питань релігій, ані помічник президента, проповідник Мухаммед Мохтар Гомаа. Останнього часто називають «смотрящим» президента у справах релігій.
Ще на початку 2016 року президент Єгипту Абдель-Фаттах Ас-Сісі закликав до «повернення релігійного дискурсу у нормальне русло». Ця його фраза під час промови у Міністерстві з питань релігій у річницю народження пророка Муледа Аль-Набаві стала магістральною лінією його релігійної політики. Під «поверненням у нормальне русло» Ас-Сісі вочевидь мав на увазі відновлення контролю держави над релігійним дискурсом, щоб улеми видавали ті фетви, які вигідні владі. Одразу після цього виступу, у тому ж році, Ас-Сісі публічно розкритикував діяльність великого імама Єгипту Ахмада Ат-Тайєба. Це був сигнал улемам, щоб вони переобрали імама і припинили видавати фетви, не вигідні новому уряду. Втім Університет Аль-Азхар не лише не прогнувся під тиском влади, але й продовжує критикувати президента. Єгипетська влада не ризикує силоміць відбирати автономію цього органу, побоюючись дестабілізації ситуації у столиці та масових антиурядових протестів прихильників університету, яких налічується мільйони осіб. У квітні минулого року президент намагався просунути через парламент закон, який обмежує вплив великого імама та голови Університету Аль-Азхар. Але законопроект «завалили» парламентарі, які формують лобістську групу від університету та духовенства.
Нині боротьба між релігійними інститутами Єгипту та урядом триває з новою силою. Міністерство з питань релігій намагається підпорядкувати інституції волі президента. Зокрема, вони запропонували уніфікований, більш поміркований, стиль молитви. Однак Вища рада духовенства Університету Аль-Азхар відкинула ці пропозиції. Хоча частина імамів мечетей, підпорядкованих Міністерству, прийняли нові правила, інші, лояльні Аль-Азхар, відмовилися це робити і по факту ігнорують нові правила Міністерства. Для Університету Аль-Азхар важливо зберегти свій вплив і авторитет, який збагачувався понад тисячу років. Крім того, для багатьох людей, які перебувають в опозиції до нинішнього президента Ас-Сісі, Аль-Азхар – це оплот антиурядових сил, нехай навіть ісламістський. Через свій поважний статус Університет Аль-Азхар також публічно підтримують деякі країни регіону – Туреччина, Алжир, Ліван, Ірак, Катар, Кувейт тощо. Тому для єгипетської влади головним у найближчий час буде зберегти баланс під час протистояння з Університетом Аль-Азхар. Президент Абдель-Фаттах Ас-Сісі має придумати, як притиснути войовничих і неслухняних улемів з Університету Аль-Азхар і центру «Дар Аль-Іфта», але при цьому не делегітимізуючи їхній статус. Адже якщо зруйнувати легітимність обох інституцій – утвориться вакуум, який дуже швидко заповнять набагато радикальніші елементи – прихильники відверто екстремістських течій, включаючи терористів «Ісламської держави». Тому зараз єгипетська влада розглядає альтернативний шлях – мирне вирішення проблем через банальні «торги». Уряд пропонує Університету Аль-Азхар зберегти автономію і навіть обіцяє пом’якшити тиск на нього. В обмін на це, релігійним інститутам пропонують співпрацю. Оскільки ці органи є чудовим інструментом мобілізації населення та пропаганди, держава зацікавлена у його збереженні та використанні у своїх інтересах. Тому офіційний Каїр зараз намагається напрацювати певні «точки дотику» з представниками духовенства, заразом віддаляючи їх від руху «Брати-мусульмани», який зараз є дезінтегрованим і деморалізованим після масових арештів його лідерів у 2013-2014 роках.
Успішним кейсом стала спільна протидія Туреччині, конфлікт з якою у Єгипту загострився протягом останніх 2 місяців. Нещодавня заява Університету Аль-Азхар, якою він розкритикував турецькі серіали як «шкідливі для ісламу», гармонійно виглядала разом із політичними заявами Каїра щодо «незаконних дій турецьких кораблів» поблизу Кіпру. Крім цього, Ас-Сісі намагається впливати на ключових лідерів Аль-Азхар через своїх фінансистів – Саудівську Аравію. Оскільки Ер-Ріяд має не менш поважний релігійний статус серед мусульман світу, для саудівських правителів комунікація з Університетом Аль-Азхар є легшою, аніж для кар’єрного генерала, який не поділяє ісламістські погляди своїх опонентів. Візит спадкоємного принца Саудівської Аравії Мухаммеда бін Сальмана до Каїра на відкриття реставрованої будівлі університету стало знаковою подією. Під час заходу принц мав предметну розмову з головою університету, великим імамом Ахмадом Ат-Тайєбом. Це не сподобалося частині улемів, які є радниками великого імама. Вони вважають принца-реформатора не до кінця відданим законам шаріату, особливо у зв’язку з амбітними планами Мухаммеда з реформування власного королівства, в тому числі й у питаннях релігії. Власне, саме команда навколо Ахмада Ат-Тайєба є проблемою для президента Єгипту, оскільки улеми, які консультують голову Університету Аль-Азхар є прихильниками радикальних салафістських течій. Ат-Тайєб, який сам, хоча й не є фанатом уряду генералів на чолі з Ас-Сісі, не має настільки консервативних і войовничих поглядів на релігію, як частина його улемів. Тому він змушений балансувати між реформістським і консервативним крилом Університету Аль-Азхар і центру «Дар Аль-Іфта».
Але окрім мусульманських релігійних інститутів, президент Єгипту намагається підпорядкувати й місцеву християнську церкву. Її складають приблизно 15 мільйонів єгипетських коптів – представників етно-релігійної спільноти православних християн, які проживають у Єгипті. Ситуація з коптами дещо легша, адже половина християн підтримують президента, насамперед – за світський характер його правління. Порівняно з президентом-ісламістом Мухаммедом Мурсі, Абдель-Фаттах Ас-Сісі є для християнської громади «меншим злом». Для Ас-Сісі стратегічний альянс з коптами – це важливий фактор стабільності його влади та внутрішньої легітимності в очах населення, особливо самих християн, та зовнішньої легітимності в очах країн Заходу, які цю громаду підтримують. Крім того, існує й ідеологічна причина підтримки генералом коптів. Оскільки Ас-Сісі вважає себе та свою команду військових нащадками легендарного для єгиптян президента Гамаля Абдель Насера, то й курс на зближення з християнами цілком відповідає цій тезі. Тому символічний візит президента Єгипту у 2016 році до центрального кафедрального собору коптів у Каїрі, де він взяв участь у церемонії вшанування жертв терактів, став віддзеркаленням аналогічного кроку Гамаля Абдель Насера у 1968 році, коли він урочисто відкрив у столиці цей самий собор. Минулого року Ас-Сісі взяв участь у різдвяній церковній службі у соборі Св. Марка.
Основним питанням співпраці між урядом Ас-Сісі та коптами є безпека. Президент неодноразово заявляв про те, що зробить усе можливе для забезпечення захисту коптів. Після теракту минулого Великодня, коли терористи-смертники підірвали собор і церкву в Александрії і Каїрі, вбивши 45 людей, президент посилив заходи безпеки та взяв під захист усі коптські церкви. Нині коптська громада розколота. Частина християн підтримують президента за світський характер його правління, підтримку їхньої громади та посилені заходи безпеки і боротьбу з ісламістами. Однак інша частина – переважно молодь – вважають, що неефективна економічна політика Ас-Сісі, а також неспроможність дати відсіч ісламістам на Синаї призведуть лише до погіршення ситуації. Такий розкол посилює тиск на духовного лідера єгипетських християн – патріарха Тавадроса II, якого почали називати «папою режиму» за його тісну співпрацю з президентом. До того ж, копти вважають, що мають право мати більше представництво в єгипетському уряді, і лише так вони зможуть впливати на ситуацію в країні, а не просто, за їхніми словами, спостерігати за кризою. Утім поки що президенту Ас-Сісі вдається тримати міцні позиції серед християн-коптів. Його альянс з патріархом Тавадросом II, як колись і союз між Гамалем Абдель Насером і Сирілом VI, дає свої плоди. Патріарх стримує опозиціонерів серед християн і поширює позитивні відгуки про владу серед коптської громади. А Ас-Сісі допомагає християнам, не заважає їм вести свою релігійну діяльність і захищає від терористичних нападів.
Релігійна проблема та боротьба за домінування у релігійному дискурсі будуть другим стратегічним викликом для президента Єгипту під час його чергового терміну правління. Це важливе джерело його внутрішньої легітимності, на яке спиралася влада багатьох попередників Ас-Сісі, починаючи від короля Фарука і Гамаля Абдель Насера. Балансування у питаннях релігії є запорукою успішності будь-якого єгипетського правителя. А провал цих зусиль поставить країну на межу міжрелігійного конфлікту. Це особливо актуально у наш час, коли в Єгипті активно діє місцеве відділення терористів «Ісламської держави», які в основною своєї політики бачать релігійну війну, а тому намагаються провокувати міжрелігійні та міжконфесійні протистояння, щоб на їхньому тлі захопити владу. Відповідно, те, як Ас-Сісі вирішуватиме ці питання, визначить міцність його позицій серед різних верств населення, а також межі стійкості його правління у релігійно-політичному аспекті.
Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, страницу «Хвилі» в Facebook, на страницу Илии Кусы в Facebook. Страница Украинского института будущего в Facebook, в Telegram, на Youtube
