Точно відома лише єдина складова — вартість газу, від якої, власне, і будуть залежати кінцеві розцінки на комунальні послуги. Як орієнтир обґрунтованих тарифів зазвичай береться вартість газу та електроенергії для промисловості. Але населення формально споживає газ внутрішнього видобутку, собівартість якого на старих родовищах, за оцінками президента асоціації «Газові трейдери України» Романа Сторожева, становить 90-100 дол. за 1 тис. кубометрів без податків, рентної плати та інших обов’язкових платежів.

Якби «Нафтогаз» розвивав власний видобуток, нові родовища довелося б бурити на більш глибоких горизонтах. Тому собівартість тут могла б скласти не менше 150 дол. Проте «Нафтогаз» відпускає більшості населення блакитне паливо за 725 грн. без податків. Але в цінах ТКЕ закладені ціни на дороге імпортне паливо. І саме вони мають бути предметом першочергового підвищення, оскільки підприємства ТКЕ платять удвічі менше, ніж промисловість.

Крім цього в економічно обґрунтовані тарифи включаються виробничі витрати самих комунальників, норма прибутку та інвестиційна складова, тобто кошти, які в теорії повинні йти на оновлення основних фондів ЖКГ. Ось тут і починається найцікавіше. «Так звані економічно обґрунтовані тарифи — це фікція. Піднімаючи тарифи, компанії-монополісти підвищують свої доходи, а не покривають збитки. Нічого крамольного в цьому загалом немає — українське законодавство дозволяє комунальним підприємствам працювати з рентабельністю до 12%. Але такий підхід не стимулює компанії знижувати витрати, зменшувати собівартість і впроваджувати енергозберігаючі технології», — вважає директор Інституту міста Олександр Сергієнко.

Не секрет, що собівартість виробництва теплової енергії в нашій країні надто висока через значні втрати в мережах. А це означає, що кінцевого споживача, по суті, примушують платити за обігрів навколишнього середовища. Згідно з останніми даними Нацагентства з енергоефективності (дослідження річної давності, які цілком можна застосувати й до нинішньої ситуації) в середньому на рік втрачається 32,18% загальної кількості поданої в будинки питної води. Найбільші втрати зафіксовані в Луганській (56,35%), Житомирській (47,04%), Чернівецькій (44,75%) областях і Криму (43,37%).

У цих же регіонах і найбільші встановлені норми втрат (51,53% — у Луганській, 46,94 — у Житомирській областях, 36,26% — в Криму). Втрати тепла в середньому досягають 14%, але, наприклад, у Закарпатті, Хмельницькій та Івано-Франківській областях вони становлять 20-35%. У цих же регіонах комунальні теплогенеруючі підприємства лобіювали в місцевих радах затвердження завищених норм втрат теплової енергії — 35,9%, 31,8 і 29% відповідно. Це означає, що собівартість автоматично збільшується на офіційно дозволені норми втрат.

При нинішньому стані речей комунальники в принципі не зацікавлені в чіткому обліку і контролі споживання вироблених послуг, що дозволяє їм на свій розсуд грати з нормативами втрат. А це вже можливість отримати надприбуток, посилаючись на традиційну відмовку про зношені мережі, щороку збільшувати нормативні втрати. Більше того, за підтримки офіційних лобістів реальні власники комунальних компаній так само під пристойними приводами хочуть зробити цю процедуру максимально комфортною для себе.

«Процедуру підвищення тарифів необхідно автоматизувати, виключивши з неї елементи зайвого погодження. На сьогоднішній день тільки розгляд пропозицій ТКЕ про підвищення тарифу в НКРЕ займає 30 днів. Ще десять днів формально йде на розгляд тарифів у Держцінінспекції. Процедура оприлюднення проектів тарифів передбачає їх оголошення за 30 днів до прийняття. І потім ще 30 днів відводиться на доведення тарифів до кінцевого споживача. Оскільки НКРЕ затверджує лише тарифи на виробництво теплової енергії, а органи місцевого самоврядування — на транспортування і постачання, то терміни збільшуються вдвічі.

По суті, ТКЕ продають тепло ЖЕКам вже за новими тарифами, а ті кілька місяців продають населенню за старими. І тут «зависають» перші борги. Позиція Асоціації міст полягає в тому, щоб перевести коригування тарифів на автоматичний режим залежно від зростання цін на енергоносії та зарплати», — говорить аналітик Асоціації міст України Ярослав Рабошук.

Більше того, схема з поетапним підвищенням тарифів на кількох рівнях (спочатку ТКЕ, потім ЖЕКи) може використовуватися як додатковий стимул для необґрунтованого зростання цін у майбутньому. Мотивуватися воно буде компенсацією нібито понесених втрат «перехідного періоду». «Підвищення тарифів треба ставити в пряму залежність від освоєних інвестицій, поліпшення якості послуг, оптимізації втрат у мережах.

Кабміну нічого не коштує спільно з НКРЕ стимулювати підприємства теплокомуненерго, наприклад, даючи інвестнадбавку в тарифі лише тим компаніям, які й без неї показують прагнення економити, не помічені в перебоях з тепло- та електропостачанням населення. Паралельно за такі порушення можна вводити штрафи. Сьогодні ж, скільки б у тариф не закладали, все одно частина коштів використовується неефективно», — відзначає старший економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Ільдар Газізуллін.

Іншими словами, нинішні тарифи за великим рахунком беруться зі стелі. Причому платити за такими цінами під загрозою застосування пені доводиться незалежно від якості наданих послуг.

Як зміняться тарифи в Києві

За даними «Київенерго», на сьогоднішній день 1 гігакалорія тепла в Києві коштує 169 грн. без ПДВ. Це один з найнижчих тарифів в Україні. Для порівняння: у Донецьку ця цифра становить 283 грн., у Фастові Київської області — 349 грн., у Вінниці — 247 грн. Причиною невисокого тарифу називають великі масштаби міста (чим більше тепла виробляється, тим дешевше коштує 1 Гкал) і когенерацію, за допомогою якої виробляється 50% тепла (на ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 газ, що спалюється, виробляє не лише тепло, але й електроенергію, що дозволяє здешевити собівартість і того, й іншого продукту).

Популярные статьи сейчас

Ситуация под Бахмутом и Угледаром остается очень острой, - Зеленский

ЕС готовит новые санкции против Беларуси, – Bloomberg

Переселенцам ответили, можно ли получить выплаты по больничным: какие нужны документы

До 17 тысяч гривен за нарушение: водителям грозят штрафы за "каждое колесо"

Показать еще

Однак такий низький тариф далекий від економічно обґрунтованого, який, як кажуть комунальники, повинен становити не менше 500 грн. за 1 Гкал. За розрахунками «Київенерго», на сьогоднішній день витрати на виробництво тепла на 1,2 млрд. грн. вищі, ніж нараховані суми населенню та іншим споживачам навіть за умови їх 100%-ї оплати. Більше того, повний тариф для споживачів не покривають навіть ціна газу, який компанія спочатку закуповує за заниженою вартістю (для ТКЕ — удвічі нижче, ніж промисловості).

Юрій Щербина

11-02-2011 14-50