Колишній заступник помічника міністра оборони США у справах Східної Азії Майкл Шиффер стверджує, що багаторічна політика "стратегічної невизначеності" США щодо Тайваню вже не ефективна, пише Financial Times.
Протягом десятиліть Вашингтон навмисно залишав невизначеним свою реакцію на можливий напад Китаю на Тайвань, стримуючи одночасно і Пекін від вторгнення, і Тайбей від офіційного проголошення незалежності, зазначає автор. Однак на тлі зростаючого тиску Китаю на Тайвань і непередбачуваної зовнішньої політики адміністрації Трампа, ця стратегія більше не працює. Китай посилює військову присутність біля острова, проводить масштабні навчання та продовжує дипломатичну ізоляцію Тайбею.
Зазначається, що зовнішня політика Сполучених Штатів у перші дні роботи другої адміністрації Трампа ще більше посилила ризики в цій сфері. Неоднозначні висловлювання Трампа про напівпровідникову промисловість Тайваню викликали занепокоєння в Тайбеї та підбадьорили Пекін. Тим часом непослідовна підтримка України з боку США за часів адміністрації Трампа, антагонізм щодо європейських союзників Америки, "територіальні амбіції" щодо Гренландії, Панамського каналу й навіть Канади підірвали довіру до широких зобов'язань Вашингтона у захисті демократичних партнерів, міжнародних інституцій і норм.
На думку Шиффера, перехід до "стратегічної чіткості" не вимагає від США відмови від політики "одного Китаю", виходу зі спільних з Пекіном комюніке або підриву закону про відносини з Тайванем. Штати можуть підтримувати ці дипломатичні засади, водночас чітко окреслюючи наслідки примусових дій або військової агресії з боку Пекіна.
Експерт наголошує на необхідності для Вашингтона недвозначно попередити Пекін про суттєві наслідки будь-яких спроб насильницького чи економічного тиску щодо "возз'єднання" з Тайванем. Такий підхід продемонструє Китаю готовність США та їхніх союзників до рішучої протидії агресії, при цьому уникаючи офіційного визнання незалежності Тайваню, що є принциповим для Китаю. Паралельно США мають посилити підтримку Тайбею шляхом зміцнення його дипломатичного статусу, розвитку економічної співпраці та координації зусиль із регіональними партнерами для гарантування безпеки острова.
Особливої важливості ситуації додає статус Тайваню як виробника понад 60% світових мікросхем і переважної більшості найсучасніших напівпровідників, що робить безпеку острова питанням глобального економічного значення.
