Дональд Трамп відмовився виключити можливість застосування сили для захоплення Гренландії у Данії або Панамського каналу у Панами. Сама думка про те, що Америка буде вимагати або воювати з близьким союзником по НАТО, щоб незаконно змінити його суверенні кордони, здається смішною. Імовірно, так воно і є.
Але такі погрози також звучать знайомо. Поки новообраний президент і деякі члени його команди готуються до роботи в Білому домі, вони з кожним днем говорять і поводяться все більш схоже на Росію Володимира Путіна, вважає Марк Чемпіон, колумніст Bloomberg Opinion, передає ZN.UA.
То що, якщо Трамп дійсно планує так правити під час свого другого терміну? Зрештою, він неодноразово висловлював захоплення Путіним.
Яскравим відлунням нещодавньої поведінки Кремля є те, що Трамп говорив про приєднання до США не лише Гренландії та Панамського каналу, але й Канади. Він також говорив про перейменування Мексиканської затоки в Американську.
Колумніст стверджує, що у путінізму є як мінімум три визначальні характеристики.
Перша — це глибоке презирство до демократичних обмежень, фактів і соціального лібералізму на користь особистої олігархії та маніпуляцій. Результатом стала російська політична економіка, в якій Путін розподіляє владу, правду і багатство так, ніби вони є його особистим надбанням.
Другою характеристикою є мафіозний спосіб мислення, в якому всі відносини розглядаються як питання лояльності або власності — чи то всередині Росії, чи то з іншими країнами. Дружба і довіра можуть бути словами, які Путін використовує для опису цих зв'язків, але вони незмінно є або трансакційними, або примусовими.
Останнім складником цієї схеми путінізму є переконання, що після короткого 30-40-річного відволікання світ повертається до свого природного дарвінівського порядку. Тут великі держави домінують над регіонами навколо себе як над сферами впливу або, бажано, володіннями. Слабші сусіди підкоряються або зазнають покарання.
Трамп і Путін — дуже різні особистості з невпізнанно різним походженням, але попри все це, їхні світогляди мають багато спільного.
"Трамп теж зневажливо ставиться до демократичних обмежень, настільки, що у 2020 році намагався скасувати результати виборів, щоб залишитися при владі. Як і Путін, він націоналіст, який бачить у лібералах і багатосторонніх інституціях — чи то в США, чи то в Європі, чи то деінде — ворога", — додає Чемпіон.
Але, перш за все, Трамп, схоже, поділяє думку Путіна про те, що міжнародний порядок на чолі з США, який виник після холодної війни, відійшов у минуле. У міру того, як будується новий, кожна велика держава має нав'язувати себе у своєму "близькому зарубіжжі", використовуючи російський термін, якнайкраще, наскільки це можливо.
Для Путіна це означає вимагати й, за необхідності, примушувати до покори такі країни, як Вірменія, Білорусь, Грузія, Молдова та Україна. Для Трампа це, здається, поки що означає примус Канади, Гренландії, Мексики й Панами.
"Очевидно, що Трамп, як і Путін, має нюх на слабкості тих, хто сидить з ним за столом переговорів. А в порівнянні зі США, Канада, Європа і Панама — слабкі", — вважає колумніст.
