Українські воїни з 228-го батальйону 127-ої бригади територіальної оборони тримають оборону на південному фланзі Бахмутського напрямку. Та військові визнають, сама оборона до звільнення України не приведе, тож намагаються бити ворога на околицях Торецька на випередження.
Тут щодоби літає бойова авіація, спалахують стрілецькі бої та без упину працює артилерія, але то не пекло, твердить комбат. "На Бахмуті завжди там було пекло", - каже він.
Його 228-ий батальйон 127-ої Харківської бригади тероборони три тижні воював поміж руїн у Бахмуті, але там день і ніч злилися в одне. "Стоїть дві споруди і вони там між собою 150 метрів розділені, між ними йде бій. Арта стріляє їхня, потрапляє в них, наша стріляє - перекидає. Тут ж їздять танки, тут бійці стріляють з першого поверху", - пригадує бої командир 228 батальйону 127 ОБр ТРО Костянтин Жидков.
У Бахмуті батальйон воював переважно з "вагнерівцями". Нині, за чверть сотні кілометрів південніше, воїни знищують російські регулярні сили. Допомагає бійцям мобільний "МК" - 40-міліметровий американський автоматичний гранатомет. Його розробили ще наприкінці 60-тиї, але українські військові зброю модернізували: станок встановили на колеса. Щойно "пташки" помічають ворожу піхоту, за лічені секунди з’являється розрахунок для пострілу.
Перед тимчасово загарбаною Горлівкою нині триває переважно позиційна війна. Тероборонівці твердять, що атакувати піхотою одночасно по всьому фронту в окупантів немає ресурсу. Натомість важких снарядів у ворога досхочу. "Сюди прилітають і "Гради", і ствольна артилерія. Так, як ми стоїмо у п'яти кілометровій зоні, то прилітають навіть 120-ті міномети", - кажуть бійці.
Та українські захисники зізнаються, що намагаються бити ворога на випередження - тактика малих порізів. "В режимі чергування знаходяться наші пілоти, які десь бачать якийсь рух. Через 10 хвилин цього руху там більше немає", - твердять захисники.
Український дрон-корегувальник у напрямку схованки окупантів та розрахунок С-60-ої на вогневу мчать одночасно. Півтора десятка снарядів після кількох пристрілочних, не довше ніж за три хвилини, військові відряджають точно в ціль. За лічені секунди розрахунок знімається з позицій. Тут усі розуміють, що такі блискавичні атаки дуже ефективні, але й так само вкрай ризиковані.
"Отвєтка прилітає, вони завжди відповідають. Але, так як ми працюємо, скажем так зухвало і швидко, вони не встигають нас засікти", - розповідає командир гармати 228 батальйону 127 ОБр ТРО "Сова".
Та найголовніше - після таких нищівних ударів ворог навіть не думає атакувати піхотою. Натомість в українських штурмовиків з’являється можливість виконати свою частину роботи.
"Тут на штурми ходимо ми! Посадка за посадкою, метр за метром, забираємо свою землю", - розповідає командир 228 батальйону 127 ОБр ТРО Костянтин Жидков.
Джерело: ТСН
