Беседа с Галиной Янченко, народным депутатом Верховной Рады из "Слуги народа" о том, как в поте лица приходится ликвидировать институциональные перекосы после Петра Порошенко.
Галина Янченко показывает это на примере агенства АРМА, которое превратилась в монстра, что отжимает имущество у всех подряд. Также говорили о перерождении депутатов, перспективах досрочных выборов и прочих актуальных проблемах.
Юрий Романенко: Много интересных гостей к нам приходят. Но сегодня к нам пожаловал даже народный депутат. Галина Янченко, привет
Галина Янченко: Привіт.
Юрий Романенко: Мы достаточно давно знакомы с Галей и я почему ее решил позвать? Потому что я увидел, как на протяжении последних нескольких дней в инете пошла явная кампания по поводу нее и эта кампания связана с АРМОЙ. АРМА — это такой орган, назовем его так, чтобы без мата.
Галина Янченко: Агенство з питань розшуку і управління активами. Або менеджменту активами.
Юрий Романенко: Да. Которое было создано при Петре Алексеевиче и задумка была такая, что вот есть всякие паразиты, есть беглецы типа Януковича, которые там оставили какое-то майно, имущество, и вот, пока решаются вопросы по поводу их имущества, там они судятся, пересудятся, то оно передается в эту АРМУ и там должны быть какие-то эффективные люди, которые управляют всем этим "майном", а потом уже, когда самый справедливый украинский суд принимает решение, то оно либо туда идет, либо старым владельцам, либо новым владельцам, либо государству и, в общем, его там судьба благополучно решается.
Галина Янченко: Да, але, як співають в пісні, "А пока — наоборот" і від АРМИ страждає, насправді, не Януковичі різного роду нєгодяї, а страждають, насправді, добросовісний бізнес, страждають інвестори, страждають люди, які в Україні будували десятки років там свої заводи, страждають сумасшедші іноземці, які одного разу вирішили інвестувати гроші в Україну і їх теж АРМА, скажемо так, "любіт" і страждають навіть прості громадяни.
Юрий Романенко: Даже так.
Галина Янченко: Даже так.
Юрий Романенко: Ну, я общался, действительно, с бизнесменами, у которых попало имущество в лапы АРМЫ и действительно они были в шоке от того, что там происходило с ним. Ну, потому что имущество просто дерибанилось. И вот, насколько я понимаю, ты подготовила какую-то, или там группа депутатов подготовили какой-то законопроект, который должен эту проблему решить. Давай начнем с того, каким образом вы хотите ее решить? То есть, что, в чем главная проблема АРМЫ сегодня? Как вы ее видите?
Галина Янченко: Я думаю, що ключова проблема АРМИ полягає в тому, що АРМА, яка задумувалася як антикорупційний орган, перетворився сам на таку велику корупційну клоаку, яке може абсолютно легально рейдерити будь-який обєкт. Будь-яке майно, ділянки, автомобілі і так далі. Будь-якої людини в Україні.
"Велика угода": Трамп зустрінеться з Путіним, у США розкрили цілі
Українцям загрожують штрафи за валюту: хто може втратити 20% заощаджень
Українцям доведеться реєструвати домашніх тварин: що зміниться з нового року
Банки України посилять контроль: клієнтам доведеться розкрити джерела доходів
Юрий Романенко: Навіть якщо він не під судом?
Галина Янченко: Та, знаєте, під судом, не під судом, це все дуже легко вирішується. От розповідаю, як працює схема. Наприклад, мені сподобалася твоя квартира. Я домовляюся з якимось своїм друганом-прокурором або слідаком, або, якщо немає в мене друзів там, то я просто плачу гроші, є там, до речі, спеціальний там такса, скільки коштує накласти арешт на майно. Починають тебе в чомусь підозрювати, на майно твоє накладають арешт або є історії взагалі дуже драматичні, коли, навпаки, ти подаєш на когось до суду і підозрюють когось іншого, а твою квартиру визнають речовим доказом в кримінальній справі, накладають на неї арешт, по закону передають в АРМУ і АРМА далі може вирішити: управляти квартирою або продавати. Часто вони вирішують продавати. Продажа ця здійснюється за місяць. І поки ти потім там рік, два, три доводиш в суді, що ти не верблюд, потому что ты не верблюд, АРМА уже продала давно твою квартиру, той крєндель, умовно кажучи, який купив, п'ять разів її перепродав і у тебе є цепочка з п'яти добросовісних вигодонабувачів. І далі, коли ти в усіх судах відмовився і сказав, що ти нормальна людина, ти майно своє не повернеш.
Юрий Романенко: І гроші не повернеш.
Галина Янченко: Практично, це просто нереально. В принципі, є така процедура подати в суд на АРМУ, щоб тобі віддали компенсацію, але якщо твою квартиру продали в двадцять разів дешевше, ніж ти її купив, ніж її реальна вартість, то максимум, що ти можеш отримати — це якісь копійки. Хоча на моїй пам'яті, наскільки я знаю, ще ніхто нічого у АРМИ за продаж не отримав назад. Ну, якщо там була продажа. Отримають, якраз, оцю маленьку мізерну суму, за яку АРМА продала. Наведу, до речі, кілька прикладів. Для того, щоб ми розуміли теж масштаби цього всього феєричного дійства. І для того, щоб показати, що абсолютно будь-хто може постраждати від АРМИ. Два роки тому величезний французький інвестор Ашан вирішив будувати великий рітейл-парк в Одеськіцй області. Купив земельну ділянку, 27 гектарів, і дуже цікаво, тому що як тільки Ашан купив цю ділянку, одразу цією ділянкою зацікавився один одеський прокурор, просто рядовий прокурор. Він почав підозрювати, що ділянку, сім років до того, як її купив Ашан, якось там специфічно, можливо, з порушенням процедури, видліляли. Тобто, сім років ділянка стояла, нікого не цікавила, нікому вона не була потрібна, приходить багатий дядя з мішком грошей і одразу ділянку починають розслідувати. На неї наклали арешт в рамках кримінального провадження, віддали Київ АРМІ і АРМА її продала за 5 днів.
Юрий Романенко: Нормально.
Галина Янченко: Продали, тому що в законі написано, що їхня функція — забезпечувати збереження вартості майна. І от вони подумали, що управляти ділянкою неможливо, а якось забезпечити її збереження вони повинні, і от вони забезпечили це продажем. Продали в 20 разів дешевше.
Юрий Романенко: А що Ашан?
Галина Янченко: Ашан в шоці. Це був великий міжнародний скандал, там вся Франція просто гула. Ашан виграв Верховний суд на днях, але досі цю ділянку собі не повернув. Тому що є АРМА.
Юрий Романенко: Не помог ни Макрон, ни Нормандский формат.
Галина Янченко: Взагалі нічого. Є ще прикольніша історія, тобто, це взагалі, там детективна історія. Значить, був такий цікавий норвезький громадянин, який вирішив приїхати в Україну. Йому там сподобався Київ, наш дух, культура і так далі. Відкрив бізнес. Потім тут же ж в Києві за загадкових обставин помер. Ну, трапляється так іноді. Поки його вбита горем вдова його ховала, взагалі приходила до тями і так далі, зясувалося, що він залишив тут квартиру в Києві, а поки його ховали, цю квартиру зарейдерили чорні рейдери. Вдова написала заяву про злочин. Почали розслідувати, як рейдерили цю квартиру. Наклали на неї арешт, тому що кримінальне провадження, квартира — речовий доказ, накладають арешт і передають АРМІ. Як ти думаєш, що відбувається далі? Далі цю квартиру замість того, щоб забрати в рейдерів і віддати вдові, продають.
Юрий Романенко: Ну, у них, я вижу, это стандартная схема.
Галина Янченко: Да. Тобто, недорейдирили чорні рейдери, дорейдерить АРМА.
Юрий Романенко: Ну, смотри, из того, что ты говоришь получается, что это просто орган рейдеров. Узаконенный государством государственный орган рейдерских захватов и, ну, тогда зачем мы его вообще? С точки зрения инвесторов, инвестнянь, простых граждан, зачем его держать на балансе? Зачем ему давать такие инструменты? Может, его проще закрыть?
Галина Янченко: Це дуже хороше питання, насправді, тут потрібно запитати у того ж Петра Олексійовича, у фракції якого минулого скликання створювали цю АРМУ. Я вважаю, що можна, як мінімум, ну, я думаю, що по-перше, насправді, якщо пробувати ліквідовувати, хоча я думаю, що, знову ж таки, ліквідувати АРМА — це найпростіше, що можна зробити. Ліквідувати, передати їхні повноваження в ГПУ, в НАБУ, нехай займаються. Це найпростіший варіант вирішення. Але в мене є побоювання, що можуть дуже сильно з цього приводу запереживати посольства, міжнародні донори і так далі, які свого часу фінансували створення цієї самої АРМИ.
Юрий Романенко: Ну, так вже ж достатньо фактів, щоб показати, що це — "упирь", який, ну, нафіг нікому не потрібен.
Галина Янченко: Так, тоді велике питання, чим же займалися всі, хто ухвалював рішення 5 років, що виростили з цього такого, скажемо, органу, АРМУ. Хто народив дитинку з вадами розвитку і взагалі?
Юрий Романенко: Ну, я думаю, що французське посольство буде в числі тих, хто почне зворотню кампанію, чи ні?
Галина Янченко: Ну, поки що, я думаю, що треба почати з того, що туди призначити нормальне керівництво. До речі, у АРМИ немає постійного керівника. От орган з такими просто божевільними повноваженнями не має майже півтора року постійного керівника.
Юрий Романенко: Хто ж ухвалює ці рішення?
Галина Янченко: В.о, виконувач обовязків. 09:29 Времячік, який може чудити як в останній день. Тому, я думаю, вони так і чудять. Тому я думаю, що, перше, потрібно все ж таки провести конкурс і когось туди призначити. Зараз цей конкурс не сформований через те, що антикорупційний комітет парламенту просто не може вирішити останніх півроку, кого ж туди делегувати. Не знаю, як так сталося, це риторичне питання, але тим не менше. Значить, перезавантаження кадрове, це перше, що потрібно. І, по-друге, заборонити АРМІ продавати майно до вироку суду, як мінімум, для того, щоб потім власник майна (і одна історія, якщо це квартира, а інша історія, якщо це — завод, який будувався десятиріччами) просто міг повернутися до цього власника, а не бути проданим десять разів.
Юрий Романенко: Слухай, умовно кажучи, а хто грає за те, щоб АРМА залишилася і хто грає за те, щоб АРМУ прибрати, ну, у вашій фракції, наприклад?
Галина Янченко: У нашій фракції...
Юрий Романенко: Ну, в принципі, ваша фракція могла би, маючи таку перевагу в голосах, ще, я думаю, можна було б скооперувати з іншими фракціями, тому що, ну, багатьох АРМА дістала. Хто зацікавлений в тому, щоб її прибрати? Хто грає на те, щоб вона залишилася?
Галина Янченко: Ну, насправді, в тому, щоб, як мінімум, її реформувати, повинні зацікавлені бути всі взагалі громадяни України, у яких є хоча б якесь майно. Якщо у тебе є квартира, машина, ділянка, будинок, завод...
Юрий Романенко: Ты — потенциальный клиент.
Галина Янченко: Ти — все, ти в зоні ризику, чувак, ти попав. У цій історії я особисто всю політичну вину за те, що відбувається, покладаю на голову антикорупційного комітету. Пані Красносильську, вона ж Радіна, Анастасію. Тому що, знову ж таки, вона повинна була би організувати процесс підтримки обговорення законопроекту. До речі, я подавала законопроект з реформування АРМИ і вона його не підтримувала взагалі. І друга історія — те, що фактично нею провалений конкурс, або відбір конкурсної комісії. Півроку в комітеті нічого не відбувається. Півроку назад оголошений конкурс на комісію і нічого не відбувається. Людей навіть не покликали на співбесіду.
Юрий Романенко: Ти виносила це питання на суд керівництва фракції, до вишестоячих людей, до президента того ж самого, до Єрмака?
Галина Янченко: Ну, я спочатку думала чомусь, що можна такою наполегливою працею вирішувати політичні проблеми, робити реформи і так далі. Я була в цьому майже впевнена до минулого тижня, коли на мене вже просто почалася інформаційна атака і я зрозуміла, що АРМА настільки просто "бєзпрєдєльщики", що вони взяли гроші і почали розносити в редакції різних ЗМІ для того, щоб замовляти джинсу проти мене, то я зрозуміла, що треба з ними припиняти гратися і треба виносити цю історію, робити її публічною. Я вчора виступала на засіданні фракції, сьогодні — на засіданні комітету, до речі, майже всі, напевно, всі члени комітету мене в цій історії підтримують. Тому, дай бог, що найближчим часом нам доведеться, у нас буде змога, принаймні, мінімальний лад навести в АРМІ.
Юрий Романенко: Офіс президента і Президент, вони про цю історію знають? Як вони її сприймають?
Галина Янченко: Вони про цю історію, я думаю, що дізнаються сьогодні ввечері, якщо вони ще не знають.
Юрий Романенко: Чому?
Галина Янченко: Тому що сьогодні ввечері я опублікую відкрите публічне звернення до Президента. З історією про те, що відбувається в АРМІ, що відбувається в комітеті і як через злочинну бездіяльність фактично кількох людей просто в Україні страждають бізнеси, страждають інвестори, відбирають заводи, рейдерять квартири і так далі.
Юрий Романенко: Ну, і, мабуть, це одна з причин, чому рейтинг "Слуг народу" впав і це така реальність, яку вже...
Галина Янченко: І не тільки рейтинг "Слуг народу". Насправді, це одна з причин, чому інвестиційний рейтинг України падає. Минулий рік, зрозуміло, він був коронавірусний, тут не може бути претензій, чому в нас було мало іноземних інвестицій, але сьогодні я читала, наприклад, інтерв'ю посла Південної Кореї, він сказав, що десь близько половина їхніх компаній, починаючи з 2014 року, вони просто згорнулися і пішли з України. Саме от через те, що в нас є такі квазі-антикорупційні органи. Я взагалі вважаю, що, так, от, нібито, реформа антикорупційна, яка була ухвалена Порошенком, десь з подачі активістів, ми всі знаємо їхні прізвища, вона була ухвалена таким еклектичним чином.
Юрий Романенко: М'яко кажучи.
Галина Янченко: Тобто, набудували, набудували, набудували органів. Для чого вони потрібні? Слідкувати за ними. За це вже ніхто не переживав. Просто от створювали, їздили за кордон, дивилися, о, в Румунії є НАБУ. Створюємо НАБУ. Поїхали в якусь іншу країну: о, а тут є, там, умовно кажучи, ДБР, а у нас ще ДБРу немає, створюємо. А там є АРМА, створюємо. І ніхто не розбирався в тому, що, насправді, там в умовній якійсь там Румунії або іншій країні є одне-єдине НАБУ, а всіх інших антикорупційних органів, які понастворювали в Україні, за якими ніхто не слідкував, як вони працюють, чи немає там зловживань і так далі, за цим вже ніхто не слідкував. В результаті, зараз, в тому числі, якоюсь мірою я, якоюсь мірою в цілому, скажемо так, політична еліта України, вони зараз мають розгрібатися з частиною антикорупційних органів, перезавантажувати, як ми зробили з НАЗК, реформувати, як зараз потрібно зробити з АРМОЮ, взагалі переглядати, можливо, десь повноваження.
Юрий Романенко: А може деякі інститути взагалі прибрати.
Галина Янченко: Тут ми повертаємося до політики. Політично це зробити дуже складно, тому що є глибока стурбованість.
Юрий Романенко: Ну, ми ж не можемо бути весь час під керуванням "глибокої стурбованості"? Тому що є об' єктивні наші інтереси. Якщо об'єктивний інтерес тобі каже, що ти повинен бігти, тому що там зараз міст впаде, а ти будеш стояти, тому що тобі "глибока стурбованість" кричить: "Ні, ти стій, зараз прилетить гвинтокрил і вирішить твоє питання", то ти можеш завалитися разом з тим мостом.
Галина Янченко: Так, але для того, щоб бути більш незалежними від "глибокої стурбованості", потрібно кілька речей. Перше — потрібно бути більш суб'єктним. А друге — потрібно бути більш економічно... Ну, не можна сказати, що економічно незалежним, але потрібно бути більше економічно незалежним. Поки ми залежні від зовнішніх кредитів, поки ми залежні від рішень закордонних країн, посольств, ми не можемо ухвалювати рішення, які є в національних інтересах України. Ми будемо дивитися: так, що посольство, що інші?
Юрий Романенко: Галь, ну, смотри, ну вы же принимаете...
Галина Янченко: Тому ми плавно переходимо до іншої, насправді, тут теми, про те, що нам потрібно реально працювати на створення інвестиційного клімату в Україні і залучати, стимулювати, і українських інвесторів, і закордонних. А тут теж є над чим працювати.
Юрий Романенко: Ну, смотри, уже сколько лет там, в том числе, и мы в Институте Будущего, этот несчастный налог на выведенный капитал, уже со всех сторон его просмотрели, обнюхали, значит, Порошенко был, кричал, что примет. Зеленский пришел, сказал, что примем. Фракция есть, все есть. Но в результате на протяжении последних полутора лет мы ведем политику обратно. Гетьманцев клепает эти дибильные экономические законы, парламент их принимает, и ваша фракция их, в том числе, прежде всего, принимает. Мы получаем ухудшение экономического климата, ФОПы все взиваются, визжат, прибегают под Верховную Раду, там еще куда-то бегут. Ну, так вы же там люди, которые, в конечном итоге, не обделены умом...
Галина Янченко: Тобі хочеться так думати.
Юрий Романенко: Как минимум, в твоем лице. То есть, ты же мыслящий человек, ты прекрасно понимаешь, что там есть таких мыслящих, как минимум, несколько десятков человек. Что мешает начать говорить о том, что давайте делать то, что нам выгодно как стране, а не то, что там выгодно МВФу, ЕБРР. Я не отрицаю их значения, я не отрицаю того, что они говорят. В общем-то, здравомыслящие какие-то вещи. Но, мы же знаем, что то же МВФ он свое решение по поводу налога на выведенный капитал базирует на предложениях Минфина.
Галина Янченко: А ті базуються на проблемі касового розриву.
Юрий Романенко: Да, и вместо того, чтобы решать проблемы кассового разрыва и уменьшать затраты на, в том числе, на государственный институт, то в этом бюджете мы видим, что затраты на государственные институты растут, а потом нам рассказывают, что возникает кассовый разрыв и что ФОПы там или кто-то еще не доплачивает. Ты же это прекрасно видишь.
Галина Янченко: Ну, так і є. Насправді, проблема в тому, що в Україні немає цілісної інвестиційної стратегії. Ми просто не знаємо, куди йти. Ми ухвалюємо якісь точкові закони, правильні закони. Хтось із народних депутатів веде якісь окремі теми. Наприклад, Олена Шуляк веде супер-тему реформування ДАБІ. Десь, ну скажемо так, веде з перемінним успіхом. Вона докладає зусиль. Але це от такі просто точкові ініціативи і загальної картинки практично ніхто не бачить. Тому, до речі, я у Верховній Раді так само як одна з людей, які займаються питанням інвестиційного клімату, зараз серйозно думаю над тим, щоб ініціювати від парламентської спецкомісії з питань захисту прав інвесторів такий запит до інтелектуальної еліти України, зробити таку єдину систему розвитку, стратегію розвитку інвестиційного клімату. Для того, щоб ми чітко зрозуміли, що ми робимо в судовій системі, що ми робимо з податками, що ми робимо з митницею і так далі. Де найключові больові точки, чому з України йдуть інвестори. Щодо НВК, до речі, це одна з таких ініціатив, яку потрібно приймати, я, до речі, теж говорила з деякими депутатами, коли ми приймали інший законопроект, непоганий, в принципі, законопроект про інвестиційних нянь. Це, до речі, цікава ініціатива, вона (суть — коротко) полягає в тому, що якщо заходить інвестор, український чи іноземний, вкладає 20 мільйонів євро, то йому протягом наступних 5 років будуть там всілякі пільги: податкові, земельні, мережі і так далі на сумму 30% від того, що він вклався. Але насправді мені здається, що це класна історія для того, щоб швидко залучити сюди великих інвесторів, але в довгостроковій перспективі потрібно діяти іншими інструментами. Поясню чому. Тому що якщо сюди заходить великий інвестор, він одразу знаходиться в кращій ситуації, він одразу може купити сучасніше обладнання, більш автоматизовані процеси і так далі. Відповідно, він більш конкурентоздатний, ніж маленькі локальні підприємства і зараз замість того, щоб думати, як створити для них для всіх класні умови, ми створюємо преференції для цього великого інвестора.
Юрий Романенко: Я только хотел задать этот вопрос. А почему не создать такие условия для отечественного бизнеса, чтобы он, инвестируя в такие проекты серьезные, ну, прежде всего, связанные с переработкой какой-то, чтобы на него уменьшалось налоговая нагрузка, чтобы было проще подключиться к инженерным коммуникациям, потому что мы прекрасно знаем, что происходит там с нашими...
Галина Янченко: Це винос мозку, насправді...
Юрий Романенко: Газом, Облэнерго, Облгазами и прочими, и прочими товарищами, которые там повышают цену, могут в 10 раз повысить, потом в 5, потом оказывается, что там надо торговаться и ты торгуешься и приходишь к какому-то, какой-то цифре, которая в Польше может вообще быть бесплатной. Потому что я знаю, как в Жешуве, как в Кракове подтягивают коммуникации, это все делает местная муниципальная власть или громада.
Галина Янченко: Ну, я думаю, що насправді треба створювати умови для всіх. Для всіх сумасшедших, які хочуть вкладати гроші в економіку України. Український інвестор, іноземний, маленький, великий, і тому ми повинні взагалі подумати, як створити такі якісь інструменти, якими можуть скористатися всі. І тому, до речі, мені дуже подобається податок на виведений капітал. Навідміну від преференцій, які закладені в інвестиційних нянь, там якщо ти потрапляєш в проект інвестиційних нянь, то з тебе знімають мито на ввезення імпортного обладнання. Тобто, ти можеш везти будь-які обладнання з-за кордону, і немає мита, це тобі дешевше. У мене є питання: а якщо ти купуєш українського виробника обладнання, або чому взагалі, умовно кажучи, не забрати оподаткування, якщо ти купуєш будь-яке обладнання, якщо ти реінвестуєш свої доходи? Тому що в чому суть ПНВК? В чому суть податку на виведений капітал? Це, насправді, податок на прибуток, але він платиться тільки якщо ти хочеш гроші зі свого підприємства дістати. Якщо ти всі свої прибутки реінвестовуєш, то, будь ласка, купуй нове обладнання в Україні або за кордоном, воно буде дешевше, воно не оподатковується. Закуповуй більше сировини, більше в тебе буде оборотки, піднімай людям зарплати, ну, насправді, будь-що ти можеш робити, головне — це момент, коли ти розумієш, що ти вже наінвестувався стільки, що достатньо і ти хочеш вивести дивіденти, тоді держава оподаткує. Тобто, насправді, такі ініціативи як ПНВК, як податок на виведений капітал, від них би виграли всі. І великі, і маленькі, і українські, і іноземні інвестори. Я дуже сподіваюся, принаймні, такий у мене план на цей рік, що все ж таки ПНВК в якийсь спосіб у Верховній Раді 23:37 ???
Юрий Романенко: Ну, смотри, опять-таки, вопрос людей, которые нажмут кнопку за это. Вы же об этом все говорите, вы же все понимаете там, да? Но почему вы не голосуете? Почему не выносите, не поднимаете этот вопрос с трибуны и не говорите, что без ННВК — никак? Вот вперед, только с ним. Я думаю, что если бы вы вы там 23:59 сплотили несколько десятков человек, сказали, что, ну все, ну, надо это толкать и надо заручиться поддержкой президента, Уряду, и показать єдину позицію Верховної Ради Уряду, Президенту, нашим международным партнерам, ну, может быть, вы это бы и продавили.
Галина Янченко: Я думаю, що воно швидше за все так і трапиться.
Юрий Романенко: Да?
Галина Янченко: Да. Може, навіть найближчим часом.
Юрий Романенко: Очень, очень хотелось бы на это надеяться. Смотри, вот такой вопрос. Вопрос по поводу мира из кресла Верховной Рады. Вот ты там оказалась. Ты была там общественником, который, антикоррупционером, на определенном этапе.
Галина Янченко: Депутатом Київради навіть.
Юрий Романенко: Депутатом Київради ты была. Вот ты там оказалась. И вот много людей нормальных там оказалось, на самом деле. Но Верховная Рада опять растеряла уровень доверия, который был на начальном этапе у Зеленского. Как и Зеленский растерял там, да? Вот как происходят изменения людей, которые, в общем-то, оказавшись там, они почему-то не могут выйти и прийти к какому-то результату. Что мешает?
Галина Янченко: Что мешает плохому танцору?
Юрий Романенко: Вот ты начинаешь видеть ниточки, за которые дергают тех, кто реально влияет на принятие решений фракции, все эти кукловоды. Мы знаем, что в Парламенте есть там олигархи влияют либо группы влияния влияют. И внутри вашей фракции такие группы влияния есть. То есть, в какой момент теряется субъектность человека и почему? Вот был там, условно, фотограф из Запорожья, который попал там чудом.
Галина Янченко: До речі, не найдурніший хлопець.
Юрий Романенко: Я сейчас вообще не говорю. Я сейчас без сексизма, без профессионализма, я просто говорю, что человек был изъят из своей жизни, перенесен волей народа, который молился на Зеленского в тот момент в Верховную Раду, и вот дальше как происходит трансформация? Вот Козак Гаврилюк прилетел в Верховную Раду, побыл депутатом и назад вернулся и, знаешь, мне даже это в какой-то степени импонирует, чувак ездит там на "Убере", зарабатывает бабло. Вот он понимает, что это его уровень.
Галина Янченко: Ну, сказано, людина з народу.
Юрий Романенко: Да. Для него это не стало шоком, разочарованием.
Галина Янченко: Ну, ключова історія в парламенті полягає в тому, що будь-який закон повинен набрати 226 голосів. І тут починаються "момєнти". І в цьому плані, до речі, в Київраді я ж була, фактично, в опозиції, хочу сказати, що в опозиції роль депутата опозиційного дуже відрізняється від ролі депутата, який знаходиться в коаліції або у владі. В опозиції депутат може все критикувати, він може абсолютно розносити всі ініціативи влади і при цьому не нести ніякої персональної політичної відповідальності за те, що відбувається в місті або в країні. У той час як депутат з коаліції або у владі, він мало того, що має придумати, як вирішити якусь кризову ситуацію, ну, а якщо говорити про останні півтора року, можна легше порахувати, коли не було кризових ситуацій в країні, ніж коли вони були. Той же коронавірус, від якого весь світ "офігєваєт" і не знає, що робити. І кожна країна бореться в свій спосіб. Але. Тобто, як, умовно кажучи, депутат з влади, ти повинен, по-перше, придумати рішення цієї кризової ситуації, потім ти його маєш прописати, а потім ти під нього маєш знайти 226 голосів. Як, наприклад, з моїм законопроектом про АРМА. Ну, всі розуміють, що АРМУ потрібно реформувати. Але комусь не сподобалась одна кома, хтось не вчитався, хтось не вдумався, хтось належить до групи впливу, яка кормиться з АРМИ або сподівається кормитися з АРМИ.
Юрий Романенко: Багато таких?
Галина Янченко: Ну, я можу тільки подозрєвать. У мене доказів немає, бо інакше я б уже написала заяву про злочин в правоохоронні органи. Але, тим не менше, тобі от в ключовий момент потрібно, щоб на табло засвітилося "226 плюс" і це, насправді, не завжди можливо. Десь це неможливо через те, що дійсно є якісь групи впливу, і суб'єктивні інтереси, а десь це просто фізично часто складно зробити. І, до речі, в цій історії теж дуже цікаво, дуже цікавий такий досвід, це коли ти просто витрачаєш тижні або місяці для того, щоб розробити рішення, зібрати під нього підтримку, навіть якщо твій законопроект проходить, далі ти проходиш на ефіри або на якісь публічні майданчики і сидить навпроти тебе опозиція, яка починає розповідати тобі, що в тебе законопроект недосконалий, значить, все пропало, чергова зрада і взагалі. Так, до речі, було із законопроектом моїм про зняття депутатської недоторканності. Це дуже цікавий досвід, я думаю, що це, до речі, така історична перемога якоюсь мірою, це зміна. Ми перше рішення, яке ухвалила Верховна Рада цього скликання — це були зміни в Конституцію, прибрали норму про те, що депутати мають недоторканність. До кінця року ми мали внести зміни в КПК. І от, коли почалися зміни, це почалося набування такого політичного досвіду. Тобто, з одного боку, ти маєш переговорити з усіма фракціями, зняти їхні страхи, ти маєш домовитися. А інколи інтереси різних фракцій прямо протилежні. Наприклад, коли одна тобі фракція говорить, що ця, якщо у тебе є там один запобіжник, це не зняття недоторканності, тому що є один запобіжник. А інша фракція говорить, так ви ж зняли майже все, залишили депутатів в трусах, голих, поставте туди запобіжники, щоб там щось там було складніше і так далі. І ти маєш їх якось посадити разом за стіл, домовитися, щоб в ключовий момент на табло засвітилося "226 плюс". Ну, робота, реально, пекельна. А потім ти приходиш на ефір, а там сидять активісти і розповідають, що "Вообщє-то депутатів треба ще жостче, ніж звичайних людей".
Юрий Романенко: Ну, ты когда-то тоже была таким активистом.
Галина Янченко: Ну, ні, до речі, я була іншим активістом, тому що я розуміла, що такі от вибіркові історії не працюють. Завжди працюють тільки системні рішення. Тому, наприклад, мій внесок в антикорупційний рух, ми розробляли програмне забезпечення взагалі. Ми працювали з Big Data для того, щоб не займатися лотереєю. Передивляючись якісь закупівлі і інші випадають з поля уваги. А для того, щоб охопити все, проаналізувати Big Data, написати алгоритми, які вичисляють корупційні ризики і так далі. Це трохи інші підходи.
Юрий Романенко: Смотри, вопрос коммуникации в парламенте — это один из ключевых вопросов, потому что из того, что ты говоришь, правильная коммуникация определяет результативность принятия решений. И вот твои представления, скажем так, о других политических силах, как они изменились, когда ты попала в парламент и оказалась вынужденной коммуницировать, ну, ты же там, наверное, и с ОПЗЖ коммуницируешь, и с порошенковскими ребятами, и с "Батьківщиной". Вот, с ними со всеми приходится коммуницировать, и установились ли у тебя какие-то человеческие отношения, может быть, более человеческие, чем с коллегами по фракции или нет?
Галина Янченко: З іншими фракціями доводиться дуже багато комунікувати. Особливо, коли ти розумієш, що твоя фракція може дати тобі голоси, а можуть бути якісь там інші інтереси, інші думки. В принципі, практично в кожній фракції є люди, з якими можна знайти спільну мову на основі реальної роботи, законопроекту. Але потрібно тоді шукати компроміс. В принципі, я насправді хочу сказати, що інколи цей компроміс він, як кажуть, "в споре рождается истина" дуже часто, коли ти спілкуєшся з іншими фракціями, шукаєш цей компроміс, шукаєш цю істину через суперечку, подекуди, дійсно, законопроекти стають кращими. Але, подекуди, вони знову ж таки, стають об'єктами критики поза парламентських стейкхолдерів і СЕО.
Юрий Романенко: Смотри, вопрос, который волнует сегодня многих медийщиков, потому что сегодня СБУ возбудилась по поводу Шария, ну, в принципе, ни у тебя, ни у меня, никаких сантиментов относительно Шария нет, но общая канва, которая сейчас выстраивается, вот Ермак сделал заявление, что СМИ виноваты в том, что рейтинг Зеленского упал, медведчуковские каналы закрылись, сейчас Шария, не знаю, как будут гонять, догонят, не догонят — вопрос другой. Я думаю, что, скорее всего, в Россию загонят и это является задачей по подрыву влияния вот этой вот части его аудитории, и канал YouTube, я думаю, могут, используя это дело, могут там блокануть. Но ключевой вопрос, который за этим всем стоит, это вопрос по поводу медиа. Потому что мы знаем, что подготовлен закон по поводу медиа. И, ну, там есть положения, которые откровенно противоречат здравому смыслу и вообще убьют тот уровень свободы слова, который сегодня есть в Украине. К счастью еще она еще есть, прежде всего, в инете. Вот какова вероятность того, что этот закон протащат и как ты смотришь на эту проблему?
Галина Янченко: Навколо нього дуже багато суперечок і тому він вже, напевно, десь рік гуляє Радою і поки не має такого вигляду, що у цієї прогулянки буде кінець. З іншого боку, законопроект піднімає дуже цікаву тему, тему інтернет-ЗМІ. Чи треба їх прирівнювати до ЗМІ? Чи треба давати їм права? Але якщо ми говоримо про права, ми говоримо і про обов'язки.
Юрий Романенко: От я тобі кажу як інтернет-ЗМІ, можна мене так назвати, мне вообще не нужны никакие права, я себя прекрасно чувствую. Ну, вот те права, которые там прописаны, мне они не нужны. Потому что те права они обернутся обязанностями, которые мне не нужны со стороны государства.
Галина Янченко: Тобто, інтернет-ЗМІ зараз зручніше бути в іншому статусі?
Юрий Романенко: Так нас все устраивает. Мы поднялись за 15 лет, развились, государство нам никак не помогало, в отличие от телевизионных каналов, которым там бюджетные деньги выделяются...
Галина Янченко: Ну, не всем каналам.
Юрий Романенко: Ну, не всем. "Суспільному" там дается, ATR-у, которое я трепаю последнюю неделю. То есть, мы же не лезем в бюджет и не просим и не просили, самое главное. Кто-то берет гранты, кто-то не берет гранты, кто-то научился зарабатывать, кто-то понимает, как можно там ресурсы достать. Но вопрос же заключается в том, что у государства ничего не просят. И если там, допустим, пенсионеры говорят или бюджетники говорят о том, что "Давайте нам установите какие-то другие тарифы, потому что эти тарифы на газ высокие", то они выходят, говорят, и протесты, все, оно отразилось, в том числе, на позиции власти относительно этого. Но если медийщики говорят о том, что нам не нужно какое-то дополнительное регулирование со стороны государства, ну, зачем оно нам?
Галина Янченко: Ну, і тому, думаю, що поки що навряд чи цей законопроект може потрапити в порядок денний або, якщо потрапить, то навряд чи він отримає підтримку залу. І взагалі ми повертаємося до історії, що законопроекти вони повинні писатися не тільки в парламенті ізольовано, вони повинні писатися з ключовими бенефіціарами і стейкхолдерами, тобто, той, кого цей законопроект буде регулювати, або кому він дасть преференції, або, навпаки, кому там гайки прикрутить, вони повинні бути учасниками процесу переговорного, в ідеалі до того, як законопроект вноситься в Раду.
Юрий Романенко: Ну, мы давали правки, так их просто похерили и все. Будем называть это так. И, несмотря на то, что Потураев и Ткаченко сами были медийщиками там и, в общем-то, я так подозреваю, что ими в какой-то степени и остаются, но, я же говорю, для меня это большой вопрос, как человек, который перед Верховной Радой у него были нормальные ясные глаза, как он зайдя туда, как будто его укусил какой-то вампир, они становятся такими и он начинает тебе говорить: "Державна доцільність".
Галина Янченко: А чого ти не запросиш його в гості?
Юрий Романенко: Може, запрошу. Ты Никиту имеешь в виду или Ткаченко?
Галина Янченко: Да.
Юрий Романенко: Ну, может, и запрошу. Давай будем заканчивать постепенно. Последний вопрос. Ощущение момента, вот очень важно, я всегда спрашиваю у людей об ощущении времени и ощущении момента. Как ты ощущаешь ситуацию в парламенте с точки зрения перспектив вашей политической силы вот на этот год? Потому что там постоянно возникают какие-то слухи, что будут перевыборы, не будет перевыборов, Разумков сделал заявление, а что это означает? А это означает, что у "Слуги народа" все, а может, на самом деле и не все. А может... Ну, ты же понимаешь, и вот самоощущение относительно ваших перспектив в условиях, когда рейтинги снизились, есть какая-то вот эта возня по поводу тарифов, которая вылилась в то, что бабахнули каналы Медведчука, который эту тему использовал. То есть, нет ли ощущения грозы и связано с этим тех рисков для страны и ваши политические силы, которые вытекают?
Галина Янченко: Ну, давай по порядку. Перше питання — це про дострокові вибори. Насправді, треба сказати, що дострокові вибори, про них почали говорити, напевне, з першого тижня нової Верховної Ради. Трошечки пізніше актуалізувався цей дискурс, до речі, ти слідкував за тим, хто цей дискурс розкручує?
Юрий Романенко: На якому етапі?
Галина Янченко: Ну, наприклад, з кінця 2019 року.
Юрий Романенко: Я можу сказати, що останні кілька місяців...
Галина Янченко: Останні кілька місяців ця історія вже трішечки так, сходить на нет.
Юрий Романенко: Ну, в жовтні Коломойський інтенсивно цю тему крутив, ОПЗЖ цю тему...
Галина Янченко: ОПЗЖ і ЄС, насправді, тому що це єдині дві політичні сили, яким вигідні дострокові вибори, тому що їхні рейтинги зараз вищі, ніж кількість депутатів, які у них є в Раді. Тому, насправді, це дві ключові політичні сили, яким це вигідно, у яких є медійні канали потужні телеканали або були, які, відповідно, через свої канали, через ведучих розганяли цей дискурс. Насправді, якщо ми проходимо, повертаємося до практичної історії, то є конкретна процедура, як можна запустити дострокові вибори. І всі, хто може цю процедуру дострокових виборів запустити, в їхніх інтересах немає дострокових виборів. Особливо зараз. Особливо враховуючи всі обставини. Тому, якщо говорити, не мріяти, а говорити практично, то, на мою точку зору, ніякі дострокові вибори неможливі. Швидше за все, це скликання пробуде свій термін до кінця. Це перший момент. Другий момент, який, напевно, теж треба сказати в цій історії для людей і для глядачів, в тому числі, які інколи так "обольщаются" думкою про дострокові вибори, майже будь-які дострокові вибори, проведені задовго до строкових виборів, це сигнал, це елемент політичної кризи.
Юрий Романенко: Ну, 2007 рік як Ющенко...
Галина Янченко: Та він взагалі там кілька разів розганяв. Кожен тиждень, таке враження.
Юрий Романенко: Ну, розігнав він 2007.
Галина Янченко: Ну, да, кілька разів не вийшло, потім один раз розігнав. Але насправді це, знову ж таки, враховуючи економічну ситуацію, враховуючи те, що відбувається незрозуміло що з охороною здоров'я, з коронавірусом і так далі, це буде не просто типова политична криза, це буде політичний хаос. Тому я думаю, що це зараз не в інтересах влади, це, в принципі, не в інтересах країни, і тому я особисто, мій прогноз такий аналітичний, це те, що оця Верховна Рада допрацює до кінця своїх повноважень. А от, до речі, коли буде кінець повноважень, це інше дуже цікаве питання, тому що з цього приводу є, теоретично, дві думки. Це осінь 2023 року або осінь 2024 року.
Юрий Романенко: Чому? Глядачі спитають одразу. "Які паскуди, хочуть довше посидіти на наших грошах".
Галина Янченко: Тому що... До речі, якраз, посидять менше. Тобто, Верховна Рада ця пропрацює не 5 років, як, в принципі, теоретично прописано в Конституції, а пропрацює 4 з маленьким хвостиком, тому що в Конституції написано, що на п'ятий рік своїх повноважень оголошуються вибори у Верховну Раду і, враховуючи, що якраз п'ятий рік починається з липня, а не з строкових виборів у жовтні, то виходить, що, цілком можливо, що ця Верховна Рада пропрацює чотири роки і два-три місяці, тобто, менше. І там, до речі, ще цікавіша історія з цим пов'язані, тому що це будуть одні з тих нетипових виборів, коли є така ймовірність, що парламентські вибори будуть спочатку, а після цього через півроку будуть президентські вибори. Це дуже така цікава може, политичний замєс початися.
Юрий Романенко: А вот этот маневр, который сейчас начали с форумами там, когда каждую неделю форум, форум по какой-то тематике, 30 форумов, которые упираются в 24 августа. Многие оценили это как подготовку того, что 24 будет выдвинута радикальная идея по поводу переформатирования нашей державности и Зеленский из-за этого переходит к парламентской республике, возможно, будет предложен этот проект, вот, то есть, на этот счет какие есть соображения?
Галина Янченко: Ну, знову ж таки, я це більше оцінюю як спроба видати бажане за дійсне. Ну, не може Зеленський сам себе просто урізати в повноваженнях, коли для цього, напевне, особливих передумов немає. Принаймні, в його уявленні, я сумніваюся, що є передумови, коли би він захотів просто позбутися влади і сказати, що все, я втомився, я пішов.
Юрий Романенко: То есть, ты согласна с тем тезисом, о котором говорят многие аналитики, что, в принципе, "Слуги народа" уже почувствовали власть и уже просто так ее отдавать не будут. Никакой не "устал", там "Я устал, я ухожу", это не про это.
Галина Янченко: Дивись, це ж, ну, не тільки про "Слуг народу", це комплексна історія. Це Кабмін, це Верховна Рада, це президент. Як мінімум, я думаю, що президент він захоче ще спробувати деякі елементи, пункти своєї передвиборчої програми все ж таки ухвалити. І знову ж таки, я не втрачаю тут надію, тому що буквально в січні був ухвалений закон про референдум. Це був один із ключових пунктів Зеленського. І отаких от ключових пунктів ще трошки є. Тому я думаю, що будуть певні спроби все ж таки добити історію з виконанням передвиборчої програми до кінця. Ну, і перш ніж він не зрозуміє, що це якісь неможлива історія, він не піде. Моя така оцінка.
Юрий Романенко: Хорошо. На этом заканчиваем, наверное, на оптимистичной ноте, потому что я тоже думаю, что нет смысла менять президентов, пока не ясна следующая конструкция архитектуры власти, потому что слишком мы часто впадали в хаос только потому, что хотели все и сейчас, это, к сожалению, внутри нашего менталитета.
Галина Янченко: Сломать легче, чем построить.
Юрий Романенко: Вот, ну, это начинают всегда говорить люди, которые становятся властью. Спасибо тебе за відверту розмову и жду еще раз в гости.
Галина Янченко: Дякую.
Юрий Романенко: Пока!
Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook, канал Юрия Романенко на Youtube, канал Юрия Романенко в Telegram, страницу в Facebook, страницу Юрия Романенко в Instagram