Новий ядерний шантаж Москви

Володимир Путін провів засідання Ради безпеки і доручив МЗС, міністерству оборони, спецслужбам та цивільним відомствам підготувати пропозиції щодо можливого поновлення ядерних випробувань.

Тут можна було б подумати, що це така відповідь на заяву Трампа про початок випробувань ядерної зброї. Але одразу після заяви Трампа міністр енергетики США Кріс Райт пояснив, що йдеться про субкритичні вибухи, які не є ядерними випробуваннями. При субкритичних вибухах немає ланцюгової реакції поділу, що відбувається при ядерному вибусі. Такі випробування дозволяють перевірити всі компоненти ядерного озброєння без вибуху.

Субкритичні випробування проводилися, наприклад, за часів адміністрації Байдена, востаннє це було в травні 2024 року, і це не стало причиною будь-якого занепокоєння з боку Кремля. А тут така реакція. Тобто Кремль, чудово розуміючи, що США не планували проводити ядерні випробування, використовує це як привід для подальшої ескалації. І ця ескалація почалася не сьогодні.

23 жовтня Путін запускає з космодрому Плесецьк міжконтинентальну балістичну ракету "Ярс" по полігону на Камчатці - тобто у бік США. 26 жовтня Путін заявляє про успішне випробування "Буревісника" - крилатої ракети на ядерній силовій установці, що може летіти 14 тисяч кілометрів, яка фактично є ракетою нового класу, оскільки не відстежується американською системою раннього попередження SBIRS.

29 жовтня Путін заявляє про випробування підводного бойового безпілотника "Посейдон" на ядерній енергоустановці. І ось зараз Путін загрожує розпочати ядерні випробування. Це ще не означає, що він їх проводитиме, як згодом заявив Пєсков, але це недвозначна загроза. Таким чином, Кремль піднімає ставки своєї агресії і тестує готовність Заходу до його стримування. Російські військові вже заявили про готовність полігона на архіпелазі Нова Земля провести випробування у «стислі строки», що є політичним меседжем світу: Москва тримає у готовності інфраструктуру ядерного тестування.

РФ у 2023 році скасувала ратифікацію Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань (ДВЗЯВ), залишивши собі можливість для їх проведення, а вихід з режиму мораторію підірве залишки цієї системи. Кремль намагається представити російські ядерні випробування як «реакцію» на гіпотетичні дії Вашингтону, але саме Москва робить кроки з підготовки до випробувань і проводить масштабні перевірки стратегічних ядерних сил.

Американські випробування стратегічної ракети Minuteman III стали перевіркою надійності власного арсеналу без порушення заборони на ядерні випробування, навіть російська сторона визнавала, що це не суперечить ДВЗЯВ. Був рутинний запуск міжконтинентальної балістичної ракети Minuteman III з Каліфорнії у бік Мікронезії, тобто не у бік РФ. Пуск рутинний – а це означає, що через те, що такі випробування проводяться регулярно, вони не завжди навіть потрапляють у ЗМІ.

Однак Москва все-рівно вирішила підвищити ставки і погрожувати світу, тоді як США й союзники демонструють стримування без порушення норм міжнародного права. На сьогодні Росія має 4309 – 5500 ядерних боєголовок, із них 1710 у розгорнутому стані, США від 3700 до 5500, з яких розгорнуто 1670, Китай 500 – 600, з яких розгорнуто – 50, проте його ядерний потенціал зростає швидкими темпами, Франція - 290 боєголовок, з яких 280 розгорнуто, Велика Британія - 225 (120 розгорнуто), Індія -180 та Пакистан -170.

Повернення РФ до ядерних випробувань повинно призвести до посилення ізоляції Москви в міжнародних інституціях і нові санкційні ініціативи саме за це. Риторика про «загрозу від США» потрібна Москві для виправдання мілітаризації економіки РФ та придушення інакодумства всередині країни. Путін відтворює логіку Хрущова, але сьогодні Москва ризикує отримати зворотний ефект: західне озброєння вже вражає цілі вглиб території РФ, а спроби грати у «нову Карибську кризу» лише підвищують ядерні ризики без необхідних політичних дивідендів для Кремля.

Російська військова ядерна програма значною мірою мотивована прагненням зберегти паритет зі США і «національний престиж», а також компенсувати слабкість звичайних військових сил. The Barents Observer повідомляє, що заява російського міністра оборони про «доцільність» початку підготовки до повноформатних ядерних випробувань на Новій Землі означає фактичне повернення до доктрини тиску через демонстрацію сили.

Арктичний архіпелаг, де Москва має стратегічні бази, стає не лише майданчиком для випробувань, а й інструментом залякування. Такий крок формує пряму загрозу для США та Заходу, адже порушує баланс стримування, створюючи враження, що Кремль готовий перевіряти межі допустимого у сфері ядерної безпеки. Розгортання підготовчих робіт у цьому регіоні посилить розвідувальну та військову активність Росії в Арктиці, де вже перетинаються інтереси Вашингтону та союзників по НАТО.

Посилення ядерного фактору на півночі підриває крихку систему передбачуваності, на якій тримається глобальна стабільність між великими державами. США ризикують зіткнутися не лише з технічними викликами – необхідністю нарощування моніторингових і оборонних потужностей у приполярних широтах, а й з політичним ефектом демонстративного порушення неписаних табу на ядерні випробування.

Дії Москви провокують нову фазу гонки озброєнь, де кожен жест оцінюватиметься як потенційна загроза. У перспективі це може змінити саму логіку американського військового планування, змушуючи Вашингтон діяти в умовах зростаючої непередбачуваності і ядерного шантажу, замаскованого під «політичну доцільність». Російські заяви про підготовку до ядерних випробувань на Новій Землі вписуються у ширшу тенденцію мілітаризації Арктики.

Москва активно розширює військову інфраструктуру, модернізує бази та проводить навчання, у яких арктичний театр можливих бойових дій розглядається як зона потенційного протистояння з НАТО. Такий підхід дозволяє Кремлю поєднувати демонстрацію сили з політичним шантажем – натяком на готовність вийти за рамки міжнародних домовленостей, якщо цього вимагатимуть внутрішні чи геополітичні цілі. Для США це створює небезпечну ситуацію, коли навіть звичайні військові маневри набувають ядерного підтексту.

Підготовка до відновлення випробувань може бути використана Росією як інструмент тиску на Захід у переговорах з питань безпеки та санкцій. Водночас така політика підриває довіру до глобальної системи нерозповсюдження, де Вашингтон традиційно виступає гарантом стабільності. Арктика поступово перетворюється на арену багаторівневої конкуренції – від боротьби за ресурси до контролю над важливими морськими шляхами. Посилення російського ядерного чинника в цьому регіоні обмежує свободу дій США і союзників, змушуючи їх підлаштовувати власну стратегію до нової реальності.

Отже заява міністра оборони Росії фактично означає готовність Кремля зруйнувати статус-кво у сфері ядерної стабільності. Полігон на архіпелазі давно модернізований і використовується для підземних експериментів, що демонструє технічну готовність Москви до швидкого переходу від символічних кроків до практичних. Такі дії формують сигнал не стільки для внутрішньої аудиторії, скільки для Вашингтону, вказуючи на бажання повернути «мову сили» у американо-російський діалог.

У США це розглядається як пряма спроба зруйнувати передбачуваність у сфері ядерного стримування. Для США така динаміка створює ризики обмеження свободи дій у регіоні, де НАТО розвиває власну присутність. Російські заяви про ядерні випробування збігаються у часі з нарощуванням західних санкцій і дипломатичною ізоляцією, що свідчить про намір Кремля відновити статус сили через демонстрацію технологічного потенціалу.

Формується ситуація, коли символічний жест може перерости у нову фазу змагання у сфері ядерних технологій. Підготовка до випробувань потенційно руйнує залишки довіри, які утримували глобальну систему нерозповсюдження після розпаду СРСР. Російський сигнал підриває очікування стабільності, змушуючи інші ядерні держави переглядати власні обмеження. Для США виклик полягає у необхідності одночасно стримувати російську агресивну поведінку і зберігати міжнародний режим контролю, не піддаючись на гру Москви у відродження страху як політичного інструменту.

Російський шантаж розрахований на поступки Заходу, проте Кремль недооцінює готовність Вашингтону та союзників захищати режим нерозповсюдження ядерних озброєнь і власну безпеку. Свого часу, СРСР програв конкуренцію ресурсів і технологій у фіналі Холодної війни, а сучасна РФ має менший економічний запас міцності ніж колишній Радянський Союз. Кремль якби не хотів, не отримає «нової Ялти» через погрози. Повернення до переговорів щодо контролю над ядерним озброєнням - єдиний шлях уникнути катастрофічної помилки й стабілізувати світову безпеку.