Війна задала нові цілі, в рамках яких зростає і роль комунікацій. Держава повинна вміти говорити з громадянами, щоб отримувати їхню довіру та підтримку. І це знову змушує її звертатися до пропаганди. А всі з радянських часів дивляться в бік пропаганди трохи зневажливо, оскільки то вона говорить правду, то ні...
Ми всі знаходимося в системі поглядів і уявлень, найпотужнішим "будівельником" цієї ментальної системи є пропаганда. Держави вкладають в неї великі гроші, змушуючи нас бачити світ їхніми очима. І коли ця система "оживає" в нашій голові, відштовхуючись від "паростків", посаджених туди медіа, освітою, літературою та культурою, ми самі стаємо "ходячою" пропагандою. Ми говоримо і міркуємо, як "репродуктор". Пропаганда - як релігія, проти неї важко повстати, їй легше підкоритися. Наша свідомість приходить в цей світ "чистенькою", а йде нафаршированою пропагандою, що породжує нашу поведінку. Окрема людина не здатна перемогти пропаганду, це як війна солдата з танком або літаком. Чисто теоретично це можливо, а практично - ні. "Чужа" пропаганда небезпечніша "своєї", оскільки її світ спрямований на руйнування "нашого". У світі завжди є місце подвигу, - говорила радянська пропаганда. Але ще точніше це повинно звучати так: у світі завжди є місце пропаганді...
Інтенсивні комунікації сьогоднішнього дня різко посилили роль пропаганди. Обсяги комунікацій, в які занурена сучасна людина, роблять неможливим їх критичне осмислення. Череда фактів і думок, підкріплених візуальним матеріалом, практично вимикають можливості критичного мислення. Тепер все є правда... якщо не доведено зворотне.
Одночасно зникли непорушні авторитети - все сьогодні можна піддати сумніву, знайшовши цілком протилежну точку зору, настільки ж серйозно аргументовану. Практично кожен читає свій інформаційний потік, переконуючись у своїй власній правоті. Дискусії не мають сенсу, оскільки ніхто не здатен погодитися з іншою точкою зору. З одного боку, це пов'язано із зрослою самовпевненістю того, хто пише-читає. З іншого, калейдоскопом швидко мінливих подій. Людина минулого могла довго думати і роздумувати про індивідуальне що сталося, а сьогодні таких подій мільйон.
Плюс до цього машини дезінформації сьогодні настільки ж могутні, як і машини інформації, чого також не було раніше. В результаті кожен може знайти підтвердження будь-якої істини. На це працює також те, що людина не завжди шукає або бажає саме правду. У неї багато інших відволікаючих цілей. Пошук правди вельми витратний, а іноді й небезпечний.
Однак сьогодні в певному сенсі епоха зникнення правди... Зараз число правд і авторитетів стало таким великим, що нівелювалися самі ці поняття. Кожен може знайти правду собі до душі. Кожен може обізвати неправдою те, що йому не подобається, і відразу знайти цьому підтвердження. Колись світлий світ інформації сьогодні став темним. В ньому все важче знаходити правду. Множинність різних правд змушує їх конкурувати одна з одною.
З одного боку, право на правду девальвувалося, з іншого, вона сама багато в чому втратила цінність. Правда часто навіть не веде до більш правильного та справедливого світу. І вона точно веде до нових спорів і інформаційних "бійок".
Сьогодні час зникнення авторитетів, і ми маємо в результаті хор думок. І часто перемагає той, хто кричить гучніше за всіх, або сидить у більш важливому управлінському кріслі. І тоді з ним просто небезпечно сперечатися.
Виросли можливості по створенню та просуванню спотвореної дійсності. Вона робиться часто навіть якісніше, ніж сама правда, оскільки спирається на знання слабких сторін людської натури. Ми хочемо отримувати швидку і безкоштовну інформацію, що створює безліч лазівок.
Пропаганда не дійсність, а модель дійсності, при якій висвітлюються ті її аспекти, які важливі з точки зору комунікатора. Неприємні для нього моменти завжди будуть опускатися. В СРСР, як приклад, все цензурувалося з одного центру, тому в таку модель дійсності не могло проникнути нічого, що її порушує. А освіта, медіа, наука, культура, література і пропаганда говорили однією мовою. Як говорилося в радянських віршованих рядках - "Сьогодні в газеті - завтра в куплеті"... Завтрашній день повинен був бути таким же, як сьогоднішній.
Наш світ виявився зануреним у війну, що проходили не всі покоління. До цього це були наші батьки та діди, тепер - ми самі. А війна змінює багато правил, жорстко караючи тих, хто не хоче їй підкоритися.
Пропаганда - це насамперед думка держави, або в сучасному світі головних політичних гравців, коли їх декілька. В СРСР було легше, можна було заборонити. У сьогоднішньому світі це зробити складніше, тому "моя" правда повинна бути захоплюючіша чужої.
По великому рахунку правда - це і економічна категорія, оскільки за неправду країні доводиться платити більше, намагаючись утримувати спокій і благополуччя в мозках. За наші мозки йде боротьба між різними політичними гравцями, своїми та зарубіжними. Кожна країна бачить світ трохи по-іншому, акцентуючи різні аспекти дійсності.
ПриватБанк призупинить роботу з платіжними картками: термінове звернення
Українцям пояснили, чи потрібно тепер підписувати договір на доставку газу
ПриватБанк звернувся до клієнтів: з'явилася важлива інформація для всіх власників банківських карток
"Розбомбити її до біса": Трамп висловився про удари Росії по Україні
Реально ми стали жити в епоху множини правд. Людина не хоче, та й не може піддавати перевірці все сказане і почуте. Умовний приклад: своя правда є у робітників, своя - у власника заводу. Своя - у студента і своя - у ректора університету. Так виникає потреба в певному компромісі. До речі, робітники іноді страйкують, а ось студенти - ніколи.
Телебачення давно зайняло нішу головного "переносника" новин. Тут побачене очима робить сказане більш достовірним. Хоча ніхто не думає про те, що відеокомунікація цензурується іншим способом, ніж вербальна. Вербальна змушує нас уявляти все в своїй голові, а відео може щось показати, а щось ні, знайшовши картинку для будь-якого набору слів.
Цікаво, що телебачення перемагає газету ще й в тому, що воно диктує швидкість сприйняття і певною мірою акценти уваги. Газета не має таких можливостей, їй доводиться пам'ятати, що людина, на жаль, істота мисляча, і може відкидати висловлювання, які не відповідають її моделі світу.
Пропаганда завжди буде точкою зору однієї зі сторін, інша - може бачити все по-іншому. Держпропаганда - це модель світу, яка повинна бути у кожного в голові з точки зору влади. На це працює все: школа, медіа, література і мистецтво. Однак сьогодні радянські монокомунікації пішли в минуле, тому виникає потреба в боротьбі різних пропаганд. Одна буде, до прикладу, у опозиції, інша у держави.
Була колись віршована фраза "мами різні потрібні, мами різні важливі". Можна перетворити її в таку - правди різні потрібні, правди різні важливі. У світі однієї дозволеної правди ми ніколи не добіємося істини.
