Чому американські політики є співучасниками злочинів Кремля

Переважна більшість американських політиків і експертів вважають, що Росія є країною, яка занепадає демографічно, економічно, геополітично, до того ж, з їхньої точки зору, російська еліта не змогла із – за авантюри Путіна, реалізувати стратегію розроблену на початку 1980 – х років, направлену на створення повної енергетичної залежності західноєвропейських країн від російських енергоносіїв, наслідком чого стало би зменшення впливу США в Європі.

Після ж агресії проти України наша країна ще більш стала антиросійською, НАТО розширилось, Росія перетворюються на сировинний придаток Китаю, а країни Глобального Півдня використовують конфлікт РФ з Заходом в своїх економічних інтересах, отримавши знижки на російську нафту, займаючи позицію нейтралітету під час геополітичного протистояння ініційованого Кремлем.

Терор проти мирного українського населення та знищення українських міст лише збільшує мотивацію українців продовжувати спротив імперіалістичній Росії, яка знищує "російський світ" в Україні руками росіян, тому американські політики впевнені, що війна призвела до стратегічного провалу Російської Федерації.
Виснаження як України, так і Росії повинно призвести до заморожування конфлікту геополітичної стабілізації та встановлення контрольованої конкуренції між США та Росією, у якої рано чи пізно погіршаться відносини з Китаєм.

Нинішня влада в Росії передбачувана для США, які зацікавлені в контрольованості процесів всередині РФ, американцям не потрібен демонтаж путінського режиму з непередбачуваними наслідками для світової архітектури безпеки, тому головним їхнім пріоритетом залишається контрольований ними російсько – український конфлікт з обмеженнями для України.

Прикметно, що Джейкоб Салліван, перебуваючи в Україні, натякнув на те, що наша демократична і суверена країна в майбутньому повинна буде здатна відбити нову агресію Росії, фактично він визнав, що Україна буде перебувати в сірій зоні між Заходом та Сходом, залишаючись фронтиром без союзників і реальних гарантій безпеки.

Розрахунки американців чомусь не враховують того факту, що війна ще не завершена, програш у битві Росії не призвів до її поразки, а російськи силовики дотепер не відмовились від нанесення геополітичної поразки Заходу та витіснення США з Європи за рахунок демонтажу НАТО.

Російська Федерація має найбоєздатніші, з найбільшим бойовим досвідом Збройні сили в Європі, російська влада також значно посилила співпрацю з Китаєм, Північною Кореєю та Іраном не зацікавлених в поразці Росії, яка дотепер здатна дестабілізувати Захід використовуючи гібридну війну.

Кремль також зараз не зацікавлений в заморожуванні конфлікту, коли військова допомога США для України заблокована, що лише стимулює Росію продовжувати війну, користуючись внутрішньополітичним протистоянням в Америці. З точки зору представників путінського режиму, переважно силовиків, після серії поразок нанесених нашій країні, заморожування війни повинно супроводжуватись демілітаризацією України, наслідком чого стане втрата нею суб’єктності.

Фактично, зараз відбувається трансформація путінського режиму під впливом посилення силовиків, які прагнуть перетворити Росію на "православний Іран", країну ще більш антизахідну ніж зараз, країну, залежність якої від Китаю буде лише посилюватись.

Щодо партнерства з США по стримуванню Китаю, то навіть серед адекватних представників російської еліти існує розуміння, що в національних інтересах Росії займати позицію нейтралітету в американо-китайському протистоянні, до того ж приклад України доводить наскільки ненадійним партнером може бути Америка.

Особливої уваги також заслуговує висловлювання відомого американського сенатора Джеймса Венса, якого, з його слів, абсолютно не хвилює що буде далі відбуватись в Україні, навіть якщо на неї очікує поразка.

Американськи політики завжди вважались прагматиками, але зараз їхня позиція та дії не є ані прагматичними, ані раціональними, оскільки поразка України не принесе США економічної вигоди, як і геополітичної, бо політики з Тайваню, Японії, Південної Кореї не один раз публічно казали, що успіхи Росії в України посилять геополітичний вплив Китаю та підірвуть довіру до США в Азії.

Американські ізоляціоністи впевнені в тому, що військові бази за кордоном та союзницькі зобов’язання є баластом для США, який заважає Америці сконцентруватись не геоекономічному протистоянні з Китаєм. Прихильники доктрини Монро чомусь не враховують того факту, що посилення впливу Росії в Європі та Китаю в Азії, призведе до збільшення їхнього впливу в Латинський Америці, де знаходиться сфера геополітичного домінування США.

Незважаючи на проукраїнську риторику американських політиків[демократів і республіканців], їхні дії, насправді, свідчать про те, що вони є, де-факто, співучасниками злочинів Кремля в Україні, заблокувавши так критично необхідну для неї військову допомогу.

Нинішнє скрутне становище України повинно стати гірким уроком для українців, які завжди розривались між прозахідним та проросійським вектором розвитку. Представники проросійських груп впливу імітуючи прокремлівську діяльність, розповідали "казки" впливовим росіянам про високий рейтинг підтримки в Україні Володимира Путіна та про те, як з квітами українці будуть радісно зустрічати російських військових.

Представники ж прозахідних груп впливу розповідали "казки" українцям про вступ до НАТО. Хоча під час приватних розмов їм постійно західні політики розповідали, що Україна не має в короткостроковій та середньостроковій перспективі шансів стати членом Альянсу.

Найбільше ж Україні, з її географічним розташуванням, для виграшу часу підходила зовнішня політика В’єтнаму, який дуже вправно балансуючи, використовує протиріччя між Китаєм та США в свої національних інтересах.

Звичайно можна казати про контрольований конфлікт, який запобігає ескалації, про реал політик, баланс інтересів, контрольовану конкуренцію, але факт залишається фактом, що якби США так допомагали Радянському Союзу під час Другої світової війни, як Україні в 2024 році, то росіяни зараз би розмовляли німецькою мовою.