Позиція КНР з питань глобального управління

Наміри китайського уряду сформулювати й представити світовій спільноті програмні стратегічні установки та цільові орієнтири зовнішньої політики КНР стають дедалі очевиднішими. Як інструмент подолання міждержавного суперництва та повернення до раціональної співпраці керівництво КНР запропонувало концепцію глобального управління, яка була оголошена Сі Цзіньпіном на розширеному засіданні саміту «ШОС плюс» 1 вересня 2025 р.

Найважливішим державним документом КНР у сфері міжнародних відносин є зовнішньополітична концепція «Спільнота єдиної долі», яка була викладена в Білій книзі МЗС КНР у вересні 2023 р. [1]. Її конкретизації присвячені прийняті в різний час чотири функціонально спрямовані «глобальні ініціативи», представлені головою КНР Сі Цзіньпіном під час великих міжнародних заходів у 2021-2023 рр. Серед них – «глобальна ініціатива розвитку» (2021 р.), ініціативи з питань безпеки (2022 р.), взаємодії цивілізацій та управління штучним інтелектом (2023 р.). Усі вони тією чи іншою мірою покликані конкретизувати позицію КНР з глобальних проблем міжнародних відносин.

У той час як концепція «Спільноти єдиної долі» описує загальні принципи та цільові орієнтири зовнішньої політики КНР, «глобальні ініціативи» за своїм призначенням є скоріше документами «проєктного» характеру. У них викладена позиція Китаю з глобальних проблем сучасності, включаючи цільові індикатори, такі, наприклад, як співпраця в реалізації «Порядку денного» ООН в галузі сталого розвитку (викорінення бідності, продовольча безпека, подолання наслідків COVID-19, фінансування розвитку, зміни клімату, «зелений розвиток», індустріалізація, цифрова економіка, доступ до інтернету) і сполучення з програмами «Поясу і шляху».

Не менш важливими видаються документи МЗС КНР з питань глобальної безпеки, опубліковані в квітні 2022 р. та лютому 2023 р. Вони виражають незгоду з планами примусового розділу світу на ліберальні демократії та неліберальні автократії, які ведуть до відтворення конфронтаційних відносин «в дусі холодної війни». Керівництво КНР позначило свою незацікавленість у формуванні нової «міжнародної біполярності», яка обґрунтовується в доктринальних документах останніх американських адміністрацій з питань військової стратегії та національної безпеки. На противагу цьому Пекін запропонував свою модель корекції міждержавних відносин і міжнародних інститутів на основі визнання зацікавленості в дотриманні міцного миру і загальної безпеки. У розвиток цієї теми була запропонована концепція глобального управління, оголошена Сі Цзіньпіном на розширеному засіданні саміту «ШОС плюс» 1 вересня 2025 р. [2].

Концепція глобального управління

Поняття «глобальне управління» (в англомовному варіанті – global governance) означає систему інститутів, принципів, політичних і правових норм, а також супутніх правил поведінки, які застосовуються в процесах багатостороннього взаємодії з метою регулювання проблем транснаціонального і глобального характеру з наступним прийняттям обов'язкових рішень. Таке регулювання здійснюється в рамках усвідомленої взаємодії держав, насамперед – через сформовані ними багатосторонні структури, інститути та механізми, з можливою асиметричною участю недержавних суб'єктів міжнародних відносин.

Першим відносно успішним досвідом глобального управління вважається створення ООН та мережі пов'язаних з нею 16 спеціалізованих агенцій – від фінансових організацій (МВФ, Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародна асоціація розвитку) до агенцій соціального та гуманітарного профілю (ВООЗ, МОП, ЮНЕСКО).

Нова спроба відродження практики глобального управління була здійснена під час і після світової фінансової кризи 2008-2009 рр. у формі регулярного скликання самітів «Великої двадцятки» (G20) і узгодження нових правил фінансово-економічного регулювання, покликаних запобігти кризі світової торгівлі, рецидиву протекціонізму і руйнівним економічним війнам. Втім, хоча цей досвід виявився корисним, його позитивний ефект виявився нетривалим. Торговельні війни та активізація військових конфліктів спростували тезу лібералів про те, що глобалізація та складна економіко-технологічна взаємозалежність служать гарантією раціональної поведінки урядів великих держав, яка утримає їх від нечесної конкуренції та безудержного суперництва.

Нова зовнішньополітична ініціатива КНР з глобального управління суттєво відрізняється від чотирьох вищезгаданих ініціатив, присвячених функціональним, тематичним напрямам. Ініціатива з глобального управління будується на досить різкій і аргументованій критиці нинішніх тенденцій у міжнародних відносинах, включаючи їх конфронтаційну спрямованість і зниження ефективності міжнародних інститутів. Відправною точкою відліку обрано критику недоліків у діяльності Організації Об'єднаних Націй, яка цього року відзначає свій 80-річний ювілей.

Створення ООН у 1945 р. розглядається як подія, що заклала передумови багатостороннього співробітництва і дозволила отримати початковий досвід у галузі глобального управління. У документі МЗС КНР зазначається: «Протягом 80 років міжнародна система під егідою ООН, заснований на міжнародному праві світопорядок (і) базовані на цілях і принципах Статуту ООН основні норми міжнародних відносин – ці бачення та практики з глобального управління – вносять історичний внесок у відстоювання миру і розвитку в усьому світі».

У той же час ООН як універсальна міжнародна організація і діючий міжнародний інститут має три явних дефекти. До них відносяться недостатнє представництво Глобального Півдня – країн з ринком, що формується, і країн, що розвиваються, в цілому, падіння авторитету і зниження ефективності.

Критична оцінка нинішнього стану ООН стосується цілком очевидних недоліків, включаючи недотримання цілей і принципів, викладених у статтях 1 і 2 Статуту, блокування і невиконання резолюцій Ради Безпеки, а також практики введення односторонніх санкцій, які, на думку керівництва КНР, «порушують міжнародне право і світопорядок».

У плані підвищення ефективності ООН висловлені побажання прискорити реалізацію «Порядку денного» ООН в галузі сталого розвитку на період до 2030 року. Відзначені нездатність держав-членів ООН забезпечити консенсус з таких питань, як зміна клімату і «цифровий розрив», домовитися про заходи управління в нових областях, таких як штучний інтелект, кіберпростір і космічний простір. Перелічені тенденції розглядаються як прояв факторів анархії (у формі слабо передбачуваних хаотичних тенденцій), які ставлять під питання багатосторонність [3] і оголюють «розширення дефіциту глобального управління». У зв'язку з цим КНР декларує готовність «твердо і непохитно» докладати зусиль для «підтримання миру <…>, сприяння глобальному розвитку, відстоювання міжнародного порядку і нарощування суспільного блага».

Що стосується цілей заявленої ініціативи з глобального управління, в документі МЗС КНР сформульоване завдання: дати відповідь на актуальне питання, що стосується бажаної перспективної моделі глобального управління, включаючи визначення шляхів її вдосконалення з урахуванням нинішньої практики багатосторонньої взаємодії. Зазначається, що ініціатива КНР «націлена на формування більш справедливої і раціональної системи глобального управління» в контексті спільного створення спільноти єдиної долі людства.

Відзначимо, що на відміну від поширених у США і країнах Європи трактувань поняття «світовий порядок», МЗС КНР розглядає його як «результат ооноцентричної міжнародної системи» і діючих механізмів міжнародного права. У зв'язку з цим зроблена застереження, що пропоноване КНР «реформування і вдосконалення глобального управління» призначене «не для руйнування існуючого світопорядку», і тим більше – «не для створення чогось нового». Навпаки, висловлюється намір «зробити діючий світопорядок і міжнародні інститути більш ефективними відповідно до змін ситуації і здатними протидіяти глобальним викликам на благо інтересів усіх країн, особливо країн, що розвиваються».

Декларуючи цілі й принципи зовнішньої політики країни, МЗС КНР підтверджує прихильність справі миру і розвитку людства, що забезпечує місце Китаю «на правильній стороні історії». Разом з тим слід зазначити, що опубліковані МЗС «глобальні ініціативи», декларуючи прихильність захисту «ооноцентричної міжнародної системи» і заснованого на міжнародному праві світопорядку, не претендують на детальну конкретизацію засобів і методів їх досягнення. Більш детальний опис зовнішньополітичних підходів міститься в публічних заявах голови Сі Цзіньпіна, міністра закордонних справ Ван І, коментарях офіційних представників МЗС КНР і переноситься на рівень дипломатичного діалогу з урядами окремих держав і апаратом інтеграційних об'єднань.

Зміст ініціативи КНР з глобального управління

У змістовному відношенні документ МЗС КНР присвячений викладу загальних принципів, які дозволять забезпечити ефективність системи глобального управління і її здатність вирішувати практичні проблеми. До них віднесені дотримання суверенної рівності держав, прихильність міжнародному праву, дотримання принципу багатосторонності, необхідність людиноцентричного підходу. Як умов, що визначають ефективність глобального управління як багатостороннього процесу, спрямованого на вирішення глобальних проблем людської цивілізації, МЗС КНР підкреслює необхідність чіткого дотримання цілей і принципів Статуту ООН, забезпечення рівного і однакового застосування норм міжнародного права, недопущення подвійних стандартів і практики, що дозволяє одним державам нав'язувати свою волю іншим.

У тексті документа конкретизовано зміст принципу багатосторонності як основного механізму глобального управління і «основоположної концепції» діючої міжнародної системи і світового порядку. Під принципом багатосторонності мається на увазі поєднання практики спільних консультацій, спільного будівництва і спільного використання досягнутих результатів. Іншими словами, всі держави несуть відповідальність за вирішення світових проблем, а позитивні результати спільних рішень «повинні бути загальнодоступними для всіх». На думку уряду КНР, ООН є ключовим майданчиком для втілення в життя багатосторонності і просування глобального управління. Вважається, що потенціал цієї універсальної організації, який дозволяє уникати дискримінаційних і ексклюзивних підходів, ще далеко не вичерпаний.

Сенс «людиноцентричного підходу» полягає в необхідності спрямувати систему глобального управління на підвищення добробуту людей, забезпечення спільного розвитку в інтересах підвищення добробуту народів країн світу, протидії загальним викликам, що стоять перед людством.

Що стосується можливих способів, які дозволяють підвищити ефективність глобального управління, в опублікованому МЗС КНР тексті документа підкреслена необхідність приділяти увагу не тільки нинішнім актуальним питанням, але й довгостроковим викликам. Міститься побажання до розвинених країн «взяти на себе більшу відповідальність», надати більше ресурсів і суспільних благ для вирішення глобальних завдань, у той час як країни, що розвиваються, до яких відносить себе КНР, повинні консолідувати зусилля, нарощувати власний потенціал і «вносити посильний внесок».

Перелічені тези перегукуються з базовими положеннями Статуту ООН. Уряд КНР називає суверенну рівність «найважливішою нормою» і «першочерговим принципом» (як для ООН, так і для всіх інших міжнародних інститутів і організацій), без дотримання якого неможливо забезпечити ефективну модель регулювання міждержавних відносин. У рамках цього підходу зроблено акцент на повазі до суверенітету і гідності будь-якої країни, – «великої чи малої, сильної чи слабкої, багатої чи бідної», включаючи гарантії невтручання у внутрішні справи, права самостійно обирати соціальний лад і шлях розвитку, на рівних брати участь у процесі глобального управління, приймати рішення і отримувати від нього вигоду.

Висловлюючи підтримку «демократизації міжнародних відносин», керівництво КНР стійко претендує на статус виразника інтересів і потреб світової більшості, включаючи підвищення представництва і права голосу країн, що розвиваються.

Звичайно, пропозиції КНР, висунуті в настільки загальній формі, викликають ряд цілком закономірних питань, головне з яких полягає у виборі засобів і методів їх реалізації.

Заяви та коментарі вищих посадових осіб КНР

Просуваючи ініціативу з проблем глобального управління, представники керівництва КНР зробили ряд уточнюючих заяв.

У своєму виступі на 23-му Форумі «Ланьтін» 27 жовтня 2025 р. міністр закордонних справ Ван І конкретизував форми та методи багатостороннього діалогу:

• готовність працювати з усіма сторонами для забезпечення рівноправних консультацій, «ставитися до різних точок зору з відкритим мисленням», «приймати корисні пропозиції з інклюзивним ставленням і максимально консолідувати консенсус усіх сторін»;
• «реформувати і вдосконалювати існуючу міжнародну систему відповідно до духу часу, а не створювати нову структуру»;
• «дотримуватися поступовості, неухильно і послідовно просувати трансформацію системи глобального управління, щоб вона приносила користь усьому світу» [4].

За словами Ван І, результатом співпраці в рамках ініціативи глобального управління має стати «побудова справедливого майбутнього як світу загальної і рівної безпеки». Відповідно, засобами досягнення цієї мети є об'єднання сил згуртованості і дотримання принципу багатосторонності.

Не менш показовим виглядав виступ Сі Цзіньпіна на засіданні неформальної зустрічі керівників країн Азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва (31 жовтня 2025 р.). Навряд чи може здатися дивним, що за формою і змістом промова Сі Цзіньпіна виглядала як дзеркальна протилежність висловлюванням Дональда Трампа, переговори з яким відбулися напередодні. У той час коли Трамп довільно анулює угоди, укладені в роки його попередньої адміністрації (2017-2021 рр.) і залякує торговельних партнерів драконівськими митами, голова Сі підтвердив готовність КНР сприяти відкритому розвитку й економічному зростанню Азіатсько-тихоокеанського співтовариства, перетворенню АТР на найбільш економічно-динамічний регіон світу. Виступаючи від імені «законних інтересів країн, що розвиваються», Китай підтримує реформування Світової організації торгівлі і такі основні принципи як режим найбільшого сприяння і недискримінація в торгівлі [5].

З метою досягнення взаємної вигоди і «просування загальнодоступної та інклюзивної економічної глобалізації» Сі Цзіньпін озвучив 5 пропозицій, включаючи:

• Необхідність підтримувати багатосторонню торговельну систему (впроваджувати справжній мультилатералізм, підвищувати авторитет і ефективність багатосторонньої торговельної системи, ядром якої є СОТ).
• Створення відкритого регіонального економічного середовища, що передбачає лібералізацію і спрощення торгівлі й інвестицій, поглиблення фінансової взаємодії, сприяння регіональній економічній інтеграції. Китай зацікавлений у створенні спільної зони вільної торгівлі в АТР на основі двох існуючих об'єднань – «Всебічного регіонального економічного партнерства» [6] і «Всеосяжної і прогресивної угоди про Транстихоокеанське партнерство» [7].
• Забезпечення стабільного і безперебійного виробничо-збутового ланцюжка. У рамках 10-річчя реалізації «Плану дій АТЕС щодо посилення взаємозв'язку» потрібно продовжувати роботу «щодо інфраструктурного, політичного і гуманітарного сполучення на користь створення міцного фундаменту для відкритого розвитку АТР».
• Стимулювання цифровізації і зеленої трансформації торгівлі (включаючи активізацію ролі цифрових технологій у транскордонній торгівлі, усунення торговельних бар'єрів, пов'язаних із захистом навколишнього середовища тощо).
• Забезпечення загальнодоступного і інклюзивного розвитку (це передбачає зусилля, спрямовані на «врегулювання незбалансованого розвитку» і сприяння економічній глобалізації в більш взаємовигідному і стійкому руслі на благо народів регіону АТР), включаючи партнерство в рамках проєкту «Один пояс і один шлях». КНР надаватиме підтримку країнам, що розвиваються, в здійсненні модернізації. Найменш розвиненим державам Китай надає нульовий тариф у торгівлі для всієї товарної номенклатури.

У зв'язку з цим український дипломат С.В. Корсунський (посол України в Японії в 2020-2024 рр.) зазначає, що Китай явно виграє у війні наративів. На відміну від Сі Цзіньпіна, який поставився до саміту АТЕС більш ніж серйозно, Трамп покинув Південну Корею відразу після зустрічі з Сі, не бачачи необхідності в публічному виступі на форумі АТЕС.

Звичайно, на тлі жорстких торговельних воєн і загострення міжнародної напруженості постановка питання про ефективність глобального управління може здатися несвоєчасною. Адже для відновлення взаємовигідного міждержавного співробітництва необхідні як мінімум широке визнання принципів мирного співіснування і готовність до врахування інтересів сторін. Однак концепція міжнародних відносин, що просувається КНР, ніби ігнорує нинішні перешкоди, пропонуючи більш привабливі і позитивні образи майбутнього.

Розглядаючи китайську концепцію глобального управління з цієї точки зору слід зазначити ряд важливих деталей:

• Не вдаючись у суперечки про те, чи можна зупинити руйнування лібе��ального світового порядку, китайська дипломатія обґрунтовує сценарій багатосторонніх відносин у світі без гегемонії, побудований на умовах відмови від конфронтаційної політики.
• Виступаючи як виразник інтересів країн Глобального Півдня, Китай розраховує сформувати нову «моральну більшість», яка створюється на позаідеологічній основі. Такий підхід пояснює, чому китайське керівництво не виявляє інтересу до створення блокових структур, апелює до тези про «демократизацію міжнародних відносин» і покладається на ще не реалізований потенціал ООН. Адже ООН є єдиною универсальною міжнародною організацією, і більшість у ній становлять країни, що розвиваються, на підтримку яких розраховує Пекін. Створення як інструменту зовнішньої політики міжнародної структури з вибірковим членством могло б лише посилити суперництво з очолюваними США союзами і неформальними об'єднаннями типу G7, послабивши тим самим шанси КНР посилити свою вагу і вплив у вирішенні глобальних проблем і формуванні універсальних нормативів міжнародної взаємодії.
• Китай послідовно виступає за продовження глобалізації і збереження інститутів, покликаних регулювати міжнародну торгівлю і інвестиційну діяльність. Як зазначають китайські оглядачі, однією з причин, що спонукала китайський уряд підвищити статус Дня перемоги у Другій світовій війні, стало ствердження ролі Китаю як захисника повоєнного порядку, що виглядає особливо рельєфно на тлі повсюдного ігнорування норм міжнародного права і падіння престижу міжнародних організацій.
• Китайське керівництво відкидає звинувачення в ревізіонізмі, агресивних планах і намагається м'яко дезавуювати сигнали адміністрації США про перенесення економічних і ідеологічних протиріч у площину двосторонньої біполярної конфронтації. Такий підхід заснований на прагненні уникати торговельних воєн і посилювати економічну взаємозалежність країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, про що свідчить ініціатива Сі Цзіньпіна знайти форму злиття двох зон вільної торгівлі, протиставлення яких китайська дипломатія вважає як мінімум ідеологічно мотивованим і нерозумним.

Нинішні вкрай складні відносини між КНР і США і збережена невизначеність у відносинах з ЄС багато в чому пояснюють, чому ініціативи МЗС КНР з основних питань порядку денного міжнародних відносин уникають більш детальних рекомендацій і викладу плану дій. З одного боку, китайська дипломатія виявляє обережність і не хоче брати відповідальність за проблеми і кризи, створені іншими. З іншого боку, уряд КНР лише відносно недавно заявив про готовність брати участь у світових справах як велика держава. Тому вираження позиції КНР з конкретних питань свідомо переноситься на рівень регіональних міжнародних форумів і дипломатичних консультацій.

Примітки:

1. A Global Community of Shared Future: China's Proposals and Actions. The State Council Information Office of the People's Republic of China. September 2023. URL: https://www.fmprc.gov.cn/eng/zxxx_662805/202309/t20230926_11150122.html Див.: Толстов С. Концепція «Спільноти єдиної долі» як світоглядна основа зовнішньої політики КНР. Хвиля. 31.05.2024. URL: https://hvylya.net/analytics/293616-koncepciya-soobshchestva-edinoy-sudby-kak-mirovozzrencheskaya-osnova-vneshney-politiki-knr
2. Концептуальний документ про Ініціативу з глобального управління. Міністерство закордонних справ КНР. 02.09.2025. URL: https://www.fmprc.gov.cn/rus/zxxx/202509/t20250902_11699924.html
3. У термінології ООН «багатосторонність» вважається визнаним поняттям. Воно передбачає колективні дії, координовані як мінімум трьома учасниками. Багатосторонність має на увазі, що «суб'єкти поділяють розуміння того, що в їхніх інтересах працювати разом, щоб вирішити проблеми, які не можна вирішити на самоті». Багатосторонність покликана допомогти країнам протистояти складним глобальним викликам на основі універсального підходу. Багатосторонність розглядається як інструмент державного управління і образ мислення, спосіб дій. Див.: Система багатосторонності (глобальні питання порядку денного). [Веб-сайт ООН]. URL: https://www.un.org/ru/global-issues/multilateral-system Інше визначення багатосторонності означає колективне вирішення проблем у міжнародних відносинах, спільні дії кількох країн для вирішення спільних проблем, які не можуть бути вирішені на самоті.
4. Ван І: Для реалізації Ініціативи глобального управління необхідно дотримуватися «трьох принципів». Міністерство закордонних справ КНР. 2025-10-27. https://www.fmprc.gov.cn/rus/wjdt/wshd/202510/t20251030_11743735.html
5. Сі Цзіньпін. Спільне формування загальнодоступної, інклюзивної і відкритої економіки в АТР. Виступ на першому засіданні 32-ї неформальної зустрічі керівників країн Азіатсько-тихоокеанського економічного співробітництва. Міністерство закордонних справ КНР. 2025-10-31. https://www.fmprc.gov.cn/rus/wjdt/zyjh/202510/t20251031_11744811.html
6. Всебічне регіональне економічне партнерство (ВРЭП; RCEP) – найбільша в світі зона вільної торгівлі за участю 15 держав Східної Азії та Океанії. Включає 10 держав АСЕАН і 5 країн-партнерів (Австралія, Китай, Японія, Нова Зеландія, Південна Корея). Угода про створення ВРЭП була підписана в 2020 р. Набула чинності з 1 січня 2022 р. Є правовим інструментом регіональної економічної інтеграції у формі створення торговельного блоку.
7. «Всеосяжна і прогресивна угода про Транстихоокеанське партнерство» (CPTPP) за участю 11 країн АТР набула чинності в 2018 р. Була узгоджена після того, як США вийшли з первісного проєкту Транстихоокеанського партнерства (TPP). Країни-учасниці угоди – Австралія, Бруней, Канада, Чилі, Японія, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Перу, Сингапур і В'єтнам.