Чому Україна – не Ізраїль: скандал про сперму та його суть

7 жовтня 2023 року після атаки Хамасу ізраїльська медицина стикнулися з величезною кількістю запитів від родичів загиблих солдатів та цивільних на посмертний забір сперми. Ця процедура дозволяє використовувати біоматеріал для зачаття й народження генетично рідної дитини загиблого.

Все відбулося раптово, і, хоча в Ізраїлі замороження (кріоконсервація) сперми військовослужбовців є соціальною нормою, цього разу всі виявилися неготові до реальності. Попит на процедуру був величезний. Лікарні зіткнулися з каскадом проблем:

юридичне оформлення дозволів,
організація процедури одночасно на великій кількості тіл,
забезпечення можливості для зберігання вилученого біоматеріалу.

А це ж та ситуація, коли кожна хвилина на рахунку: живі сперматозоїди можна вилучити лише протягом 1-2 діб після настання смерті.

Що стосується юридичних питань: раніше посмертне вилучення сперми було дозволене партнерам, якщо інші родичі не заперечували. Але батьки загиблого мусили звернутися за законним дозволом в суд. І от, у відповідь на кризу, Міністерство охорони здоров'я Ізраїлю швидко спростило процедуру. Лікарням дозволили під час війни якнайшвидше схвалювати запити на посмертне вилучення сперми від батьків загиблого без звернення до суду. Адже кожна хвилина на рахунку… Законодавство було послаблене через турботу про живих людей, шану до загиблих та повагу до всіх них: і мертвих, і живих, і майбутніх, ще не народжених…

Україна ж наприкінці другого року війни ухвалила закон: кріоконсервована сперма загиблих військових буде утилізована. Вдова не зможе використовувати біоматеріал чоловіка, захисника країни, для зачаття генетично рідної йому дитини. Байдуже, що чоловік вирішив зберігати сперму, усвідомлюючи всі можливі сценарії розвитку подій… Байдуже, що підписані всі заяви. Байдуже, що про це сам полеглий захисник, можливо, просив свою дружину…

В соцмережах та ЗМІ шквал питань: чому і навіщо, і щоби що?! Хіба у законодавців нема зараз на порядку денному нічого важливішого, аніж абсолютно дебільне втручання в репродуктивні технології?

І вже бурлять в коментарях конспірологічні припущення: не інакше як очільники галузі лобіюють інтереси приватних власників кріосховищ. Мовляв, отримавши оплату на роки вперед, ті будуть зливати матеріал, отримуючи вигоду. Це повна маячня, оскільки, по-перше, немає в Україні ніяких масових сховищ, як пишуть; по-друге – в масштабах всієї індустрії допоміжних репродуктивних технологій це все ж лише поодинокі випадки. А рік зберігання біоматеріалу коштує в середньому 3,5 тис грн, на цьому бізнес точно не побудуєш. Ну і, нарешті, ніхто не платить за 10 років наперед.

Поява таких версій – це приклад того, як неадекватність, що поширюється зверху, народжує сонм чудовиськ знизу. І цим страшна наша влада.

А щодо справжніх мотивів прийняття закону: знаєте, може й немає злого умислу. Проте є у когось тупість, у когось байдужість та звичка «не перейматись» та «не загружатись». Скільки не-медиків розуміються на допоміжних репродуктивних технологіях? От і у законотворців є «робота, яку треба зробити» та звіти з кількістю прийнятих законопроектів. Тут пишемо, тут не пишемо, тут рибу завертали. Тут приймаємо, тут відхиляємо. Пофіг, якщо не стосується особисто тебе будь-яким чином.

Такі речі – свідчення повної відчуженості влади від народу та його реальних проблем.

Вже з’являються пояснення та виправдання, типу «нас знову не так зрозуміли» та «все вирвали з контексту». Шановні читачі Хвилі, ось цей пункт закону. Оцініть самостійно, чи можлива тут альтернативна трактовка: «у разі загибелі або визнання померлою в установленому порядку особи, репродуктивні клітини якої зберігаються, їх зберігання припиняється з подальшою утилізацією».

Вже й Міністерство охорони здоров’я вийшло з обіцянкою вирішити питання якнайшвидше. Але може реально пора б почати орієнтуватися на МОЗ Ізраїлю – не в відстійних «стратегічних комунікаціях» від яких нудить, і не в сотнях пафосних «презентацій відновлення», а в справі.

Популярні новини зараз