Переламні 2024 – 2025 роки для України, Росії та США – 2: ціна зволікання

Читайте також 1 частину.

Перемога України може загрожувати територіальній цілісності Росії, перемога України знищить путінський режим, наслідком чого стала би дестабілізація всієї Євразії та неконтрольоване розповсюдження ядерної зброї, перемога України призведе до посилення впливу Китаю в Центральній Азії і Монголії.

Росіяни чудово розуміючи ці фобії і страхи американців, вправно грають на них під час переговорів, до того ж, на жаль, американці дуже часто не розуміють, що російські політики, олігархи, дипломати та експерти, які беруть участь у переговорах, не мають власної точки зору, вони в більшості випадків є лише ретрансляторами Кремля, який веде когнітивну війну проти Заходу.

Фактично, саме ці помилкові “аргументи” американських політиків та експертів стримують збільшення військової допомоги для України, створюючи ситуацію, коли нинішня американська стратегія не передбачає ані виграшу, ані програшу нашої країни.

Китайські ж аналітики, на відміну від американців, не вважають, що перемога України може призвести до розпаду Росії і неконтрольованого розповсюдження ядерної зброї, з їхньої точки зору, військовий успіх нашої країни призвів би до поразки прокитайської партії всередині російської влади та виграшу в внутрішньо – елітній боротьбі представників російської еліти, зацікавлених в нормалізації відносин з Заходом.

Тож перемога України призвела би до геополітичної поразки Китаю та стала би перемогою для адекватних росіян, зацікавлених в демократизації Росії. Чим довше буде існувати путінський терористичний режим, тим більшою буде небезпека внутрішнього конфлікту, кризи держуправління та дестабілізації Російської Федерації.

Вже зараз, зі слів російського політика Костянтина Затуліна, останнім часом значно посилився конфлікт та розбіжності між чекістами та Кадировим, що свідчить про посилення конфліктів всередині російської влади.

Ядерні ж погрози Кремля є звичайним блефом та грою на страхах американців, оскільки в російській еліті існує консенсус про неприпустимість ядерної війни з Заходом. Фактично, використовуючи ядерну істерію, Кремль намагається вплинути на зменшення військової допомоги для України та нав’язування нашій країні “мирної угоди”, яка б, де–факто, стала би для неї капітуляцією.

Особливої ж уваги заслуговують кремлівські наративи, які активно розповсюджуються західними експертами і журналістами про етнічних росіян, які складають більшість населення в Південно – Східних регіонах України та необхідності проведення референдумів на окупованих територіях нашої країни.

Ще до військової агресії Росії в 2014 році всі соціологічні опитування показували, що переважна більшість мешканців Південно – Східних регіонів України вважають себе українцями, а не росіянами, останні ж соціологічні опитування продемонстрували незгоду більшості мешканців східних і південних областей нашої країни з територіальними поступками зі сторони України.

Коли Кремль здійснює політику заміщення населення на окупованих територіях переселяючи туди росіян, коли представники російських окупаційних адміністрацій публічно заявляють, що проукраїнському населенню загрожує депортація, ідея щодо проведення референдумів, які періодично піднімається під час проведення російсько – американських переговорів, є абсолютно абсурдною і відірваною від реалій.

Не можна забувати, що в 1991 році на всеукраїнському референдумі більшість мешканців Південно – Східної України проголосували за незалежність нашої країни.

Українській владі також зараз необхідно використовувати релігійний фактор для лобіювання національних інтересів України в США.

Візит релігійних лідерів України до США та їхнє звернення до американських політиків, які позиціонують себе християнськими націоналістами, критично необхідні для збільшення військової допомоги для нашої країни.

Україна є найбільшою християнською країною на пострадянському просторі, українці більш релігійні за росіян і частіше за них відвідують церкви, тому допомога християнській Україні яка протистоїть путінському терористичному режиму, партнерами якого є Іран та Хамас, відповідає інтересам американських консерваторів.

Нинішня ж тактика американської влади щодо контрольованості російсько - українського конфлікту та повільної допомоги для України, лише буде збільшувати ціну в економічному і геополітичному плані для США, які дозволили виграти час Кремлю, за рахунок чого йому вдалось посилити співпрацю з Китаєм, Північною Кореєю, Іраном, отримавши від них військову допомогу.

На відміну від Південного В’єтнаму, Афганістану, Іраку, наша країна є ідеальним партнером для США, оскільки українці здатні самостійно без прямої участі американських військових стримувати геополітичного ворога Америки.

Щодо проблем з українською корупцією, то високий рівень корупції довгий час існував в Італії, Південній Кореї та Тайвані, які є важливими союзниками США.

Високий рівень корупції також існує в Бразилії, Китаї, Індії та Мексиці де великі території знаходяться під контролем мексиканських наркокартелів, тому наратив про те, що Україна є найбільш корумпованою країною світу, не відповідає дійсності.

Звичайно, що Україна потребує ефективної боротьби з корупцією, але методи, які обрали наші західні партнери для боротьби з нею, є абсолютно неефективними.

Наприклад, південнокорейські політики вважають, що без якісного державного апарату і незалежних інституцій боротьба з корупцією завжди буде неефективною.

Замість підтримки абсолютно неефективних наглядових рад та антикорупційних органів, американцям, перш за все, варто сконцентруватись на підготовці якісних управлінських кадрів в Україні, а не грантовій підтримці галасливих активістів, які потрапляючи на важливі посади проявляють свою повну некомпетентність.

Для розуміння того наскільки цинічними до України і абсолютно ірраціональними по відношенню до Росії можуть бути американські політики, прекрасно показує дуже якісна стаття “Deceit, Dread, and Disbelief: The Story of Now Ukraine Lost Its Nuclear Arsenal” Джорджа Богдена, яка є черговим доказом для українців того, що зараз єдиним справжнім союзником України, а не її ситуативним партнером, є героїчні ЗСУ.