“Елітний” газлайтинг і проблема Запорізької АЕС, яка не вирішується

Існує така форма психологічного насильства — газлайтинг, коли адекватні реакції людини регулярно оголошуються неадекватними. І ставиться під його власна адекватність.

Соціальна інженерія (не те, щоб вона завжди була злом) успішно впровадила багатьом сучасним людям на думку ідею, що «починати треба з себе, і якщо щось не так, то всі претензії — до себе». Це, мовляв, «у тебе неправильні стосунки зі світом». Саме так і виглядає, насправді, газлайтинг з боку еліт. Проблема мовляв завжди і тільки з людиною(ами), яка(і) піддається неадекватному управлінню. І «ніколи не» з неадекватністю управління чи керуючих.

Таку штуку люблять впарювати зі сцен, трибунок і екранів «маститі гуру», що годуються з міжелітного консенсусу.

Що за цим насправді стоїть і куди веде суспільство?

У цій системі координат, що заохочує соціальну безпорадність, той, хто не краде, не може пред'являти претензій тим, хто краде.

Той, хто намагається творити, не може пред'являти претензій тому, хто приходить руйнувати. «Сам винен» – «не вибудував стосунків».

Той, хто прагне чинити добро, не може виявляти невдоволення тими, хто обирає зло. І т.п.

А коли не діє влада, треба пред'являти претензії виключно до себе і не виявляти невдоволення. Людина ж сама «винна» - «не побудувала правильних відносин зі світом».

«Зручну релігію вигадали індуси» (© В. Висоцький).

Я скажу, що треба починати з себе, але на цьому не вийде зупинитися.

1. Наш світ не обмежується внутрішнім.

2. Люди – соціальні істоти. Якби все починалося і закінчувалося нами, Бог (Всесвіт) влаштував би інший світ. Не плодив би «сутностей», істот за своїм образом і подобою після Адама.

Отже, люди взаємозалежні. І не випадково людям доступні просунуті можливості комунікації. Щоб спільно шукати взаємоприйнятні розв'язання проблем. А не медитувати у позі крокодила, сподіваючись, що саме це вирішить усі проблеми у світі. Якщо людина не віч-на-віч із собою десь у Гімалаях чи не в монастирі з такими ж блаженними, то не вирішить. Україна, наприклад, зараз воює не з безбашенно заглибленими в нірвану найтибетськими ченцями.

Тому, якщо ми подивимося на соціальну реальність якою вона є. І якщо ми придивимося до фактичних дій еліт. Ми побачимо, що у них завжди є претензії до інших або приводи наїхати на інших. Навіть якщо хтось буде сидіти тихіше за воду, нижче трави, еліти знайдуть як і чим «дістати». Нікому не треба тішитись.

Тому, на мою скромну думку, ніколи не треба слухати (в сенсі по-дитячому «слухатися»), що "впаріває" соціальна інженерія, коли відчуваєте за цим маніпуляцію. Потрібно дивитися, що за фактом роблять еліти. І робити так само. Наприклад, пред'являти від імені товариства зустрічні претензії, вимоги, заявляти про потреби та інтереси . На цьому тримається розумний баланс у високорозвиненому суспільстві. Не на поведінці "глухих согласних".

Наведу приклад для "глухих согласних". Українці масово постять жахливі, трагічні фото із місць підриву росіянами Каховської ГЕС. Але!

Як і раніше, не видно жодних дій нашої сторони, які реально блокують можливості Росії влаштувати ядерну провокацію на Запорізькій АЕС. Хоча наші ж громадяни від такої провокації набагато більше за інших постраждають.

А за реакцією Соцмереж можна зробити висновок, що самі громадяни масово вважають, що акула-людожер і мемасики важливіші за їхнє власне реальне майбутнє.

Але продовжу про «еліти», про чиновників. Досить грати в піддавки, шановні чиновники. Починайте вже щось робити самі, не лише руками міжнародних ЗМІ та апеляціями до них. У відповідь на вибух на АЕС нам знову скажуть «обидві сторони звинувачують один одного», «немає однозначних доказів».

Жодний образ жертви, ніякі поставки ATACAMS або F-16 (вони й так відбудуться), «заклопотаність», ще якісь дії союзників, не компенсують зла, яке може заподіяти українцям (!!!) ядерна катастрофа. І може заподіяти бездіяльність чиновників з приводу можливої ​​катастрофи. Ми вже проходили Чорнобиль. Не всі забули.

Чого б не "звезділи" штатні «заколисувачі» на зарплатах від квазіеліт. Я не про Арестовича, якщо що, не про корисну психологічну роботу, а про спроби пропаганди безвідповідально спотворювати сприйняття реальності та заперечувати саму реальність.

В умовах активних бойових дій та неможливості локалізації наслідків, результат може бути гіршим не лише підриву Каховської дамби, а й Чорнобиля. Це далеко не каховська ГЕС. Хоч би які почуття Каховська ГЕС нині викликала. Треба розуміти масштаб і тривалість проблеми ядерної катастрофи.

ЧОМУ Ні? І МЕХАНІЗМ

Ми розуміємо, з чим маємо справу у разі підриву Каховської дамби. В Росії є впливові сили, готові у таке грати. Адже ми не можемо цього не розуміти. І чекати за традицією, що «якось воно буде» і залишатися заручниками цих сил і внутрішньоросійських розбірок.

І абсолютно абсурдно думати, що хтось Україну та українців сильно пост-фактум за кордоном пошкодує, а українцям від цього раптом різко стане краще та легше.

Чому за участю наших союзників – західної спільноти, а також Китаю, Індії, Туреччини, Бразилії тощо не дотиснуте питання про нейтральний (наприклад, турецький) контингент на окупованих Росією особливо небезпечних об'єктах?

Якщо в інший спосіб забезпечити безпеку об'єктів та українських громадян, їх здоров'я, майна, землі ніяк не виходить.

Так, Туреччина – приклад. Контингент могла б надати якась досить впливова, нейтральна та досить дружня щодо України країна. Або кілька країн.

З Каховською дамбою, на превеликий жаль, пізно. Хоча про ситуацію говорили і в Україні, і за кордоном давно. Механізм не було створено. Громадяни були захищені. Але залишається Запорізька АЕС.

Нині реально працює лише це — гарантії впливових урядів, підкріплені їх авторитетом та силою їхніх держав, за підтримки всіх зацікавлених сторін у нерозхитуванні ядерної ситуації. А не безпорадне МАГАТЕ чи звернення українських чиновників постфактум до світових ЗМІ.

За зерновою угодою, наприклад, ефективна участь Туреччини дала дуже конкретний результат.

Нас має цікавити результат, зокрема, довгостроковий. Йдеться про життя, здоров'я та благополуччя наших людей. І про наші об'єкти та землі, якість цих земель, тобто про майбутнє української економіки. Це знову ж таки про українських людей. Що має бути реальним та беззаперечним пріоритетом у діях держави .