Вибори в Таїланді: точка біфуркації

Парламентські вибори у Таїланді відбудуться 14 травня 2023 року, на яких оберуть депутатів Палати представників XXVI скликання. Ці вибори є вкрай важливими, оскільки можуть змінити хід історії країни: антимілітарні настрої сильні, демократична опозиція має високий рейтинг і всі шанси покласти край правлінню військових.

Сучасна політична історія Таїланду характеризується боротьбою авторитаризму та демократії. З моменту проголошення конституційної монархії у 1932 р. у Таїланді сталося 19 військових переворотів, змінилося понад 20 прем'єр-міністрів, прийнято 19 конституцій, створено понад 250 політичних партій. Формально сформований після проведення загальних парламентських виборів у березні 2019 р. політичний режим є демократичним: обрано парламент, є прем'єр-міністр, прийнято нову конституцію, схвалено загальним референдумом, знято обмеження на проведення мітингів та демонстрації. Проте фактично за демократичним фасадом приховано авторитарний режим, що склався після воєнного перевороту 2014 р.

Передісторія

Військовий переворот, який скинув цивільний уряд Йінглак Чиннават, був відповіддю на політичну кризу 2014 року. Кризу спровокувала ініціатива тодішнього прем'єра - законопроекту про амністію, який міг дозволити колишньому прем'єр-міністрові, впливовому політику і бізнесмену Таксіну Чиннавату, старшому братові Йінглак Чиннават, що перебуває у вигнанні, повернутися в країну. Таксін Чиннават був повалений внаслідок перевороту 2006 року через протести, спровоковані звинуваченнями в корупції, зловживання владою та автократичні тенденції.

У січні 2006 року стало відомо, що сім'я Чиннават продала частину телекомунікаційної компанії, заснованої Таксін Чиннаватом, Shinawatra Corporation інвесторам у Сінгапурі за $1,6 млрд, не сплативши всі податки. Це викликало масові акції противників Чиннавату, об'єднаних у Народний альянс за демократію, також відомий як «жовтору баштанники». Таксін оголосив про дострокові вибори, які бойкотувала опозиція та Конституційний суд. У результаті владу в свої руки взяли військові - 19 вересня 2006 року в Таїланді стався військовий переворот, який змусив Чинавата втекти з країни. З того часу він жив у вигнанні, 2010 р. він офіційно емігрував до Чорногорії. Проте продовжував впливати на політику Таїланду завдяки партії та сімейним зв'язкам.

У 2014 році, скинувши Йінглак Чиннават, військова хунта, інакше відома як Національна рада для миру та порядку (НСМП), прийшла до влади під керівництвом генерала Праюта Чан-Оча. Взагалі військові в Таїланді завжди були потужною політичною силою, проте де-юре вони ніколи не визнавалися самостійним політичним гравцем, не були частиною партійно-політичної системи і завжди діяли за межами та поза правилами політико-правового поля. Регулярно роблячи перевороти, тайські військові забезпечували умови для приходу до влади того чи іншого політичного угруповання, а потім, як правило, йшли в тінь. Прают Чан-Оча змінив правила гри і з першого дня приходу до влади генерала країна потрапила під жорстке управління військових, підтримку яким надає великий бізнес і чиновники вищого рангу - традиційний для Таїланду варіант управління вищим політичним істеблішментом.

Відповідно до Конституції Сенат ставав органом, що призначається, і отримував право брати участь в обранні прем'єр-міністра, яким може стати особа, яка не має мандата депутата.

У 2019 році, після численних затримок, нарешті було проведено загальні вибори. Вибори проводилися за новою виборчою системою, яка ускладнила великим партіям можливість отримання необхідної кількості голосів для формування парламентської більшості та, навпаки, сприяла проходженню до парламенту дрібних партій, які підтримують військових. Створення на їх основі коаліційного уряду відповідає інтересам військового керівництва та загалом консервативного традиційного істеблішменту щодо збереження важелів управління країною. Після виборів нова партія «Паланг Прачарат», яка підтримує військовий режим, сформувала коаліційний уряд, і Прают Чан-Оча, змінивши мундир на костюм, був обраний парламентом як прем'єр-міністр.

Результати роботи керівництва Таїланду не вражають. Економіка, зростання якої відчутно сповільнилося останніми роками, все ще відновлюється після пандемії Covid-19. Дії уряду щодо боротьби з епідемією коронавірусу також були неефективними і спровокували численні протести в країні. Країна стикається з багатьма проблемами: інфляція, зростання цін на електроенергію, заборгованість домашніх господарств оцінювалася, зростання безробіття серед молоді, а річне зростання доходу на душу населення знижується з 2018 року. Погіршення загальної економічної ситуації активізує різні верстви населення – від бідняків до представників середнього класу, від селян до городян. Суспільство відверто втомилося від влади військових, хоче змін та покращення якості життя.

Специфіка виборів

Національна асамблея Таїланду є двопалатним законодавчим органом, що складається з Сенату і Палати представників. В Асамблеї налічується 650 членів: 576 із них обираються шляхом голосування (500 депутатів нижньої палати та 76 сенаторів), а 74 сенатори обираються через партійний відбір. Мажоритарні вибори в Таїланді проходять системою відносної більшості. По ній обирають 375 членів Палати представників та 76 членів Сенату. Інші 125 членів Палати обираються згідно з системою пропорційного подання партійних списків.
Дві палати Національної асамблеї мають різні повноваження. Відповідно до конституції Сенат обирається на шість років, а Палата представників – на чотирирічний термін.

Уряд Таїланду, зокрема, кабінет міністрів підзвітний безпосередньо Національній асамблеї. Конституція передбачає, що протягом 15 днів після складання присяги, кабінет міністрів має викласти свою політику в Національній асамблеї. Національна асамблея має право в будь-який час викликати будь-якого міністра, щоб той пояснив курс політики або відповів на запитання. Крім своїх законодавчих та наглядових функцій, Національна асамблея контролює призначення та звільнення з певних постів в уряді. Наприклад, Палаті представників надається виняткове право обирати прем'єр-міністра Таїланду. Спочатку кандидат має одержати підтримку п'ятої частини всіх членів Палати. Потім його мають обрати більшістю голосів. Потім призначення прем'єр-міністра буде офіційно завірено монархом після цього, королівська згода підписується Головою Національної асамблеї Таїланду. Оскільки прем'єр-міністр обирається із лав Палати представників, він несе пряму відповідальність перед законодавчим органом. Національна асамблея може викликати його, щоб він постав перед ними, як і будь-який інший міністр, і відповів на запитання.

Основні партії

На сьогоднішній день політичний розклад на виборах 2023 умовно виглядає так: в одному кутку рингу - провоєнні консерватори-монархісти, а в іншому - ліві, антимілітарні, але популістські партії, ліберали-буржуа.

Серед ключових правих партій можна виділити партію "Об'єднана тайська нація" (Руам Тай Сан Шарт) - консервативна політична партія, заснована в березні 2021 року помічником прем'єр-міністра Праюта Чан-Оча Сексаколом Аттавонгом. Прают Чан-Оча офіційно приєднався до партії 23 грудня 2022 року і підтвердив, що балотується як кандидат у прем'єр-міністри від ОТН. До того моменту Чан-Оча належав "Народній державній партії влади Таїланду" ("Паланг Прачарат") - про-військової консервативної сили, сформованої в 2018 році. Саме від цієї партії Прают Чан-Оча був кандидатом у прем'єр-міністри на парламентських виборах у 2019 році. Рокування та зміна партії необхідна була, оскільки зараз пост голови Паланг Прачарат обіймає Правіт Вонгсуван - колишній міністр оборони Таїланду (2008-2011, 2014-2019), заступник голови Національної ради для миру та порядку. З 2004 по 2005 роки був командувачем сухопутних військ Таїланду.

Після ухвалення ухвали Конституційного суду Таїланду від 24 серпня 2022 року, згідно з якою генерал Прают Чан-Оча відсторонений від виконання обов'язків прем'єр-міністра до винесення рішення з питання про те, чи перевищив він восьмирічний конституційний термін перебування на посаді прем'єр-міністра, Правіт Вонгсуван став виконувачем обов'язків прем'єр-міністра Таїланду. На виборах 2023 саме Правіт Вонгсуван висувається в прем'єри.

"Об'єднана тайська нація" за даними соцопитувань має 8,5% підтримки, а Паланг Прачарат - 7,5%.

Крім цього, до правого табору можна віднести «Демократичну партію» — найстарішу з існуючих політичних партій Таїланду, засновану 1946 року як партію консерваторів та роялістів. Партія дотримується ідеології правоцентризму, роялізму та соціального консерватизму. Після перевороту 2006 року партія стала на бік військової хунти. Деякі партійні керівники очолюють також «Народний альянс за демократію», також відомий як «жовтору баштанники». Це консервативно-монархічна опозиційна група, одна з найактивніших сторін політичної кризи 2008 року. Спочатку створювалася як партія середнього класу та консервативних кіл, незадоволених політикою прем'єра Чинавата. Представники об'єднання отримали назву «жовторубашечники», оскільки носять одяг жовтого кольору, а жовтий колір короля.

До табору лівих відносяться прихильники клану Чиннават і, зокрема, «Пхіа Тхаї» («Для Таїланду») — партія, заснована на базі партії Таксіна Чиннавата «Тайці люблять тайців» («Тай Рак Тай»), ліквідованої у 2007 році Конституційним судом за порушення законів про вибори Партію очолює молодша дочка колишнього прем'єра Петонгтарн «Ун Ін» Чинават, вельми амбітна жінка, яка незважаючи на вагітність, ні на день не перервала виборчу кампанію і навіть після народження дитини 1 травня виступала перед аудиторією онлайн прямо з пологового будинку в Бангкоку. «Пхіа Тхаї» займає дуже міцні позиції на політичному Олімпі Таїланду та має високі шанси на виборах. Останнє опитування Suan Dusit, авторитетного таїландського соціологічного інституту, опубліковане на початку травня, показало, що «Пхіа Тхаї» має 41,4% підтримки.

На другому місці з показником у 19,3% - партія "Рух вперед" ("Као Клай"), ще одна прогресивна опозиційна партія, яку очолює Піта Лімджароенрат - бізнесмен і політичний діяч, старший син Понгсака Лімджароенрата, колишнього радника міністра кооперативів. Також є племінником Падунга Лімджароенрата, колишнього секретаря міністра внутрішніх справ та найближчого помічника тодішнього прем'єр-міністра Таксіна Чиннавата.

Партію «Рух вперед» було створено у 2020 р. на заміну «Партії майбутнього», яка виступає проти військової хунти. У 2020 році Конституційний суд видав рішення про розпуск партії, яка становила небезпеку для військової хунти Таїланду. Партію очолював молодий енергійний бізнесмен-мільярдер Танатон Чієнгрунгренгкіт і на виборах у 2019 році «Партія майбутнього» посіла третє місце за кількістю набраних голосів виборців та здобула 80 місць у парламенті. Лідера партії було висунуто від демократичного блоку на посаду прем'єр-міністра країни, але програв Праюту Чан-Оча.

Консерватори з числа депутатів та сенаторів спільно відкинули кандидатуру Танатона Чієнгрунгренгкіта, який став популярним у суспільстві завдяки демократичним поглядам та намірам зміцнити парламентську форму управління країною та ліквідувати монополію великого бізнесу. Набагато більшу загрозу для традиційного політичного істеблішменту становили заяви партії провести реформу збройних сил, скоротити бюджет країни на оборону, усунути військових від участі у цивільних справах, внести поправки до конституції, наситивши її «демократичним змістом», переглянути роль інституту монархії, зразком для якого має послужити японська чи англійська моделі. Танантон Чієнгрунгренгкіт також не приховував того факту, що у разі перемоги «Партія майбутнього» проводитиме політику щодо притягнення до судової відповідальності вищих військових чинів, що брали участь у військових переворотах. Партію Танатон Чієнгрунгренгкіт представив як третю силу, здатну подолати розкол у суспільстві, що намітився між прихильниками Таксіна Чинавата та прихильниками військової хунти. Політична платформа партії виявилася найбільш затребуваною молоддю та середнім класом Бангкока. Мобілізація електорату здійснювалася нетрадиційними для виборчого процесу засобами – через Інтернет та соціальні мережі. Усвідомлюючи загрозу, яку партія та Танатон Чієнгрунгренгкіт несе, влада вдалася до перевірених часом коштів, найефективнішими з яких є розпуск партії та виведення з політичної гри лідера. Проти Танантона та «Партії майбутнього» було подано 28 позовів. Танатон Чієгрунгренгкіт рішенням Конституційного суду був позбавлений депутатського мандата за те, що в момент реєстрації його кандидатури на виборах він був акціонером медіакомпанії, а закон забороняє кандидатам володіти подібними активами через побоювання, що вони матимуть переваги у доступі до публічного простору і пізніше Конституційний суд розпустив партію. На зміну прийшла Као Клай - Рух вперед.

Прогнози

Очікується, що «Пхіа Тхаї» та «Рух вперед» займуть, відповідно, перше та друге місце за кількістю голосів на виборах, а об'єднавшись, зможуть отримати абсолютну більшість місць у парламенті. Результат голосування вирішуватимуть не лише 500 осіб, обраних до Палати представників, а й 250 сенаторів, призначених військовими. Це означає, що двом основним демократичним партіям та їхнім союзникам може знадобитися понад 75% місць (376), щоб подолати вето Сенату, який, ймовірно, не підтримає опозиційного кандидата і мати можливість сформувати уряд. «Пхіа Тхаї» розраховує отримати 310 місць, що дуже оптимістично, хоч і підкріплюється високими рейтингами підтримки суспільства.

Об'єднання з «Рухом вперед» дозволить створити ядро ​​нового уряду та покласти край майже десятирічному правлінню військових. Однаково можливим залишається сценарій, у якому військові не зможуть змиритися з результатом виборів і перемогою опозиційних партій і Таїланд чекає черговий переворот чи спроба придушити демократичні сили шляхом ліквідації партій чи забороною лідерам займатися політичної, громадської діяльністю. У такому разі є ризик, що країна порине в хаос та анархію протестного руху на підтримку антимілітарних партій.

Компромісним варіантом буде рокіровка. Згідно з Конституцією, посаду прем'єр-міністра можна обіймати не більше 8 років. Для Прают Чан-Оча термін спливає у 2025 році, оскільки Конституційний суд минулого року визнав, що другий термін генерала на посаді глави уряду розпочався з моменту ухвалення нової Конституції у 2017 році. Тому еліти можуть домовитися про те, щоб на 2 роки прем'єром залишився Прают або ставленик військових, а потім влада перейде до демократичних сил. Хоча Прают заявив, що у разі перемоги, якщо він повернеться на посаду прем'єр-міністра після виборів, лідер «Об'єднаної тайської нації» Пірапан Саліратхавібхага змінить генерала на термін, що залишився, до 2027 року.

Чи зміниться зовнішня політика?

За прем'єрства Праюта Чан-Оча Таїланд зблизився з Китаєм, зменшив роль та вплив в АСЕАН, активно підтримував лідерів перевороту в М'янмі, що, до речі, пояснюється особистими стосунками Прают Чан-Оча та Мін Аун Хлайну. Втім, як властиво країнам Південно-Східної Азії, Таїланд підтримував баланс і стабільні відносини не лише з Китаєм, а й із США, адже Таїланд – ключовий союзник США у регіоні та один із основних союзників США поза НАТО. Цей статус Таїланд отримав у 2003 р., за президента Буша, у рамках американської концепції боротьби з тероризмом. Таїланд брав участь в американських військових кампаніях в Іраку та Афганістані, хоча невеликі контингенти Таїланду не брали безпосередньої участі в бойових діях. Військово-повітряна база таїландських ВПС Утапао - єдиний у регіоні аеродром, придатний за своїми технічними параметрами для використання при можливому перекиданні американських збройних сил. Щорічно в країні проводяться найбільші в Азії військові маневри Cobra Gold за участю Таїланду, США, Індонезії, Японії, Малайзії, Сінгапуру та Південної Кореї, КНР. США довгі роки були найбільшим постачальником озброєння для збройних сил Таїланду, надавали допомогу в їх модернізації і в підготовці офіцерських кадрів.

Китай, зі свого боку, зацікавлений у вигодах, які приносить економічне співробітництво з Таїландом у сфері логістики, розвитку інфраструктури. Пекін зокрема цікавить будівництво каналу через перешийок Кра на території південного Таїланду, який називають також Тайським каналом (Тхай клонг). Цей проект дуже привабливий у контексті «малакської дилеми» для Китаю: надмірна залежність від імпорту товарів та енергоносіїв через Малакську протоку. Бангкок зацікавлений в інвестиціях китайської сторони.

Чи варто очікувати кардинальних змін у зовнішній політиці. Бангкок продовжить користуватися т.зв. «Бамбуковою дипломатією», традиційною зовнішньополітичною стратегією для Таїланду. "Бамбукову дипломатію" ще називають стратегією bending with the wind, тобто "нахиляючись під силою вітру". Як бамбук нахиляється то в один, то в інший бік, залежно від напряму вітру, так і зовнішня політика чи дипломатія змінює свій напрямок. Бамбукова дипломатія побудована на філософському підході до міжнародних відносин, що передбачає, що зовнішньополітичні традиції держави міцно вкорінені, але досить гнучкі, щоб допомагати реалізовувати національні інтереси.

У контексті нинішнього геополітичного протистояння між США та КНР термін «бамбукова дипломатія» застосовують до держав (переважно азіатських), які балансують між двома гегемонами. Тобто «бамбукова дипломатія» – це адаптивна та прагматична політика. Саме для Таїланду ця стратегія є найбільш характерною, хоча певною мірою цей термін застосовується до більшості держав АСЕАН.