Солом'яні пси: А чи мала російська армія шанс?

«Небо і Земля не милосердні, люди їм — лише солом'яні пси».

Лао Цзи

Цитата походить від давньої китайської традиції прикрашати релігійні свята фігурами собак, зробленими із соломи, які після закінчення церемонії викидалися чи спалювалися.

У англійській термін «солом'яні пси» (straw dogs) є евфемізмом для чогось непотрібного чи створеного єдиною метою бути знищеним.

***

У своєму інтерв'ю Генерал Суровікін, новопризначений командувачем сил РФ в Україні, повідомив з державного телебачення, що з приводу Херсона «не виключено прийняття непростих рішень».

Таких «непростих рішень» йому (або його наступнику) доведеться озвучити дуже багато.

Весь військовий «геній» Суровікіна закінчився до ладу не розпочавшись. Екс-командувач Військово-космічних військ не вигадав (і не міг вигадати) нічого креативнішого, ніж ракетні удари по цивільній інфраструктурі України.

Якщо вірити РосЗМІ, то за 10 днів ракетного обстрілу знищено 30% енергетичної інфраструктури України. Тоді логічно припустити, що за 30 днів буде знищено 100%. Але цього не відбувається і не станеться.

А от коли розпочнуться наземні військові операції ЗСУ, у росармії розпочнуться великі проблеми.

Російська армія відчайдушно намагається вистрибнути з парадигми, у яку її загнала ФСБ. Спецслужби, знаючи як ніхто інший, про реальний стан росармії кілька років гнали відверте фуфло про стан справ в українській армії, про нібито проросійські настрої і про те, що воювати тут ніхто не буде.

ФСБ крала разом з Міноборони РФ, не забуваючи при цьому всі факти ретельно документувати. Шоумен Шойгу старанно забезпечував хепенінг і освоював нелюдські бюджети, жонглюючи суперзброєю, яка існує або в мультфільмах, або в єдиному екземплярі.

Для невоюючої (принаймні масштабно) армії цього було цілком достатньо, щоб проводити точкові спецоперації або воювати безконтактно (як у Сирії), а також для шантажу легких на переляк європейців.

І як говорив Гліб Жеглов: « …і нарешті вмовив! ».

Дезінформація від п'ятої служби ФСБ (яка у свою чергу задовольнялася окозамилюванням Медведчука) визначила тактику вторгнення (принаймні на півночі України), що в результаті не дозволила взяти жодного обласного центру, не кажучи вже про Київ.

Тепер же в Україні росармія зазнає колосальних втрат і репутаційних насамперед. Про те, що російські вояки вчинять різанину на окупованих територіях, можна було припустити, знаючи про морально-психологічну обстановку всередині їхньої армії. А направивши «правильну» бригаду (що складається з відморозків і особистостей, що остаточно деградували) до заможних передмість Києва, трагедія була гарантована.

Це ще не враховуючи, що Збройні сили України методично знищують росармію фізично. Так, темп і тактику диктують західні партнери – саме від швидкості та постачання та асортименту військової продукції залежить швидкість та спосіб звільнення українських територій. Але безпосередньо воює Україна, український народ.

Навіть знаючи про те, що майбутня військова поразка Росії у війні з Україною вигідна російським спецслужбам на шляху до їхньої безроздільної влади в рамках нової фашистської держави, для нас це нічого не змінює. Ми повинні пройти свій шлях до кінця, нехай Перемога і зумовлена, виконавши свою Долю. Як пройде шлях до свого кінця Росії, ставши абсолютним злом.

«І якщо радикальність обертається прірвою, а абсолютне – абсолютним злом, слід, у цьому переконаний, йти до кінця, широко розплющивши очі».

Дж.Літтел. Благоволительки.

Спецслужби РФ ведуть армію як ягня барана на заклання, і зіскочити у військових не виходить.

Які росармії мають варіанти?

1. Військовий переворот. ФСБ і так його готує, тільки в їхньому варіанті Шойгу та Герасимов будуть не змовниками, а цапами-відбувайлами. Фізична ліквідація Путіна військовим теж нічого не дасть – «чекісти» мають запасних путіних. До того ж «умертвіння» Путіна – це їхня прерогатива, а не армії. Більше того, спецслужби й самі готові кинути Путіна у топку майбутньої революції.

Гіркін вже поступово готує свою паству до перспективи військової поразки Росії. І прямо називає винного – Путіна. Особливо враховуючи ступінь залучення президента РФ у хід «спецоперації» та концентрації відповідальності.

Як писала The Guardian, Путін особисто ухвалює рішення у війні на рівні полковника чи бригадного генерала.

Франц Гальдер, голова Генштабу Сухопутних військ вермахту, у своїй брошурі «Гітлер як полководець» (1949) напише, що втручання фюрера у планування військових операцій зумовило стратегічну поразку Німеччини.

2. Розвалити фронт. Тоді точно всіх собак повісять на армію. ЗМІ, які традиційно контролюють спецслужби, військових просто розірвуть медійно.

3. Ліквідація Гіркіна. Ігор Стрєлков – це священна корова ФСБ і висхідна зірка Новоросії (Нової Росії як новоствореної фашистської держави). Його фізичне усунення могло б сплутати карти спецслужб. І його залишилося б хіба що оголосити мучеником та канонізувати.

Але, по-перше, охоронятимуть його не гірше за президента. По-друге, Гіркін сьогодні – це промінь надії та здорового глузду для звичайного російського військового.

4. Перемогти. Фантастичний варіант, але ми не повинні скидати його з рахунків.

А як перемагати, якщо образ перемоги незрозумілий? Росіянам досі не сказали, як виглядає перемога. Образ перемоги не оголошено .

Що для Росії буде перемогою?

Окупація якнайбільшої території? Що дає?

Розгром армії супротивника? В якому місці?

Як для Росії немає способу перемоги, так і для України немає способу поразки.

Тому Україна апріорі не може програти. Як не може програти і Захід (частиною якого фактично є Україна).

За словами Гіркіна, щоб розгромити армію ворога, необхідно завдати їй насамперед психологічної поразки. І наводить як приклад розгром французької армії вермахтом у травні 1940-го.

Так от для України практично не існує можливості для психологічної поразки (ні оточення угруповання в зоні ООС, ні падіння Києва, ні навіть завдання тактичного ядерного удару). Тоді як для РФ таких хворобливих точок дуже багато (Херсон, Чорноморський флот і Севастополь, Крим).

Схоже, що рашисти перед холодами будуть викинуті з Херсона, і на зимівлю підуть у стані передреволюційного бродіння.

Тим часом мобілізація виконає всі свої завдання (підрив економічної стабільності, втеча капіталу, масова еміграція, в т.ч. інтелігенції, обстановка тотального страху та розчарування в інституційній спроможності держави).

Розмиті та максимально абстрактні цілі так званої спеціальної військової операції не дають можливості для росармії ні досягти цих цілей, ні відхилитися від них.

Тому що справжня мета спеціальної військової операції – розгром Збройних Сил Росії.

Тому для Російської Федерації та для ФСБ це не війна, а саме:

• спеціальна (тобто особлива, покликана виконати певні завдання);

• військова (спрямована проти військових);

• операція (сукупність узгоджених та взаємозалежних дій, що проводяться за єдиним задумом та планом).

І схоже, що мети спецоперації справді буде досягнуто.

Проти РФ виступила антипутинська коаліція, санкції та самосанкції руйнують економіку, а ескалація веде лише до посилення міжнародного тиску та збільшення постачання зброї в Україну, причому зброї найсучаснішої.

А застосування заборонених чи найбільш руйнівних засобів поразки схоже, що викликає однозначну реакцію Американського бога, причому бога війни. Чим Штати ще більше зміцнять своє лідерство.

У цьому плані російська армія перебуває у цугцвангу. Будь-яка дія чи бездіяльність веде до програшу.

Більше того, і без того незграбні та безглузді дії російської армії посилюються російською дипломатією. Зовнішньополітичне відомство, яке також традиційно контролюється спецслужбами, починає битися в істериці та зображати психічно ненормальних, не залишаючи шансу міжнародним інституціям відреагувати на військові злочини Росії якось двозначно.

Тому на запитання, а чи був шанс у російської армії, можна відповісти словами з чотирнадцятого тому творів Боконона – НІ!

***

У цьому залишається порекомендувати громадянам РФ, які не підтримують дії своєї влади, або їхати, або у разі примусової мобілізації здаватися в полон ЗСУ.

Тому що іншої долі, ніж бути солом'яними псами для ритуального спалення, їм не приготовлено.

Автор – Андрій Саварець, аналітик, юрист, автор телеграм каналу « Особлива думка »

facebook

телеграма