По-перше, Алла Пугачова виступила на боці справедливості, назвавши речі своїми іменами. У безхребетній російській орді це подвиг. Характерно, що це сталося, на тлі чергового висера єзуїтської Собчак, яка ніби за демократію, але називає нацизмом хейт з боку українців російської моделі в рекламі Zara.
Собчак, спеціально для тебе, нацизм - це розстрілювати невинних людей пачками, відрізати військовополоненим мошонку, кидати авіабомби в 500 кг на цивільні будинки, знищувати народ тільки тому, що він хоче жити так, як хоче жити, і має намір йти своїм шляхом, не озираючись на вежі Кремля. Ось і є нацизм, який Собчак боїться називати своїм ім'ям. Так ось Пугачова пробиває пролом у конформізмі російського суспільства однією своєю вагою.
По-друге, цей пролом величезний. Тому що, як правильно зазначив Станіслав Речинський, Пугачова – це жива архетипова мати пізньої радянської людини та її пострадянських нащадків. Пугачова є символом (хоч би як ми до цього не ставилися) епохи. Вона є епоха. І вона виражається математично. За півдня її пост набрав 0,5 млн лайків та 65 тис коментів. І хоча федеральні канали Росії традиційно ігнорують такі меседжі, але охоплення меседжа Пугачової буде величезним. У ієрархічному російському суспільстві, де орієнтація на лідерів думок відіграє величезну роль - дуже важливий показник. Інертна, конформістська маса російського суспільства завжди потребує тих, хто орієнтує на відповідні реакції. Пугачова саме така людина.
По-третє, очікування українців, що Пугачова недостатньо радикальна і має прямо зараз висловити підтримку ЗСУ і взагалі чомусь мовчала півроку, доки не зачепили Галкіна, вкрай наївні. Природно бажання українців отримати все й одразу, але ж треба бути реалістами. Важливо проломити інертність російського суспільства на оцінках війни з Україною. Пугачова це допомагає робити, тому що розставляє акценти, які в Росії багато хто боїться навіть згадувати. Більше того, вона продовжить це робити, допоки Галкін продовжить висміювати російську владу. Сміх над владою та відсутність страху з приводу її відплати каталізують процеси критики влади в Росії, посилення невдоволення тощо. Усе це стратегічно відіграє на користь України.
По-четверте, треба інструментально дивитися на "хороших росіян". Все, що допомагає розгойдати і обрушити путінську Росію, треба використати. Все, що зміцнює – треба підточувати. Тому пугачівський бунт вкрай корисний. Будь-які бунти в Росії потрібно підтримувати та роздмухувати. Більше бунтів добрих і різних у Росії приведуть її до такого стану, коли вона думатиме про свої проблеми, а не про Україну. У Росії має бути така кількість проблем, що вона має забути про будь-які форми експансії назовні. Тому Аллу Борисівну треба підтримувати двома руками. Колись говорили, що Брежнєв – дрібний політичний діяч за доби Пугачової. Буде дуже іронічно, якщо Путін не переживе Пугачову і на його могилі посміється Галкін. До речі, цей сценарій не такий уже й нереалістичний.
