Смерть Горбачова – символізм для Китаю

Про Горбачова найближчими днями будуть говорити багато й у різних куточках планети. За словами українського журналіста, Віталія Портнікова, власна зустріч з останнім радянським лідером наприкінці 80-их залишала гнітюче враження невідповідності особистості посаді - масштабність мислення не відповідала викликам часу. Сьогодні багато хто вважає, що Горбачов був випадковою людиною у свою історичну епоху.

Не зважаючи на це, роль останнього лідера СРСР в Історії залишається визначальною. І не тільки для історії Європи. Сьогодні про Горбачова говорять і в Китаї.

Credit: AFP, Catherine Henriette

Ми багато що знаємо про перестройку в СРСР, але про ‘гласність’ в Китаї – майже нічого. Втім, Голос Америки слухали не тільки радянські люди, а ідеї ‘гуманістичного демократичного соціалізму’ на високому рівні обговорювалися не тільки в СРСР. Кульмінацією ліберальних політичних вимог в Китаї стало зведення китайської версії Статуї Свободи прямо перед мавзолеєм найвеличнішого комуніста, Мао Цзедуна, на площі Тяньаньмень. Десятиметрову пекінську Статую Свободи створили студенти столичних університетів, які вийшли на стихійні демонстрації з демократичними вимогами. Це був кінець травня 1989 року. А вже через чотири дні китайська Статуя Свободи, а разом із нею і сподіваннями на радикальні політичні реформи, були зруйновані танками Народно-визвольної армії Китаю. Радіоприймачі з сигналом на Голос Америки були вимкнуті, як здавалося, назавжди.

А втім, китайська комуністична партія (КПК) не відмовилась від лібералізації. Трагедія на площі Тяньаньмень у 1989 році дала змогу КПК не втратити владу. Але було зрозуміло, що держава потребує реформування. Власне саме тому структурні економічні, соціальні та й навіть політичні реформи не були зупинені. На цілі тридцять років, Партія віддає економічні важелі Уряду, також складеному із найвищих функціонерів КПК, але все ж сконцентрованих на пріоритетах економічної, а не на ідеологічної доцільності. Сама ж Партія відходить ніби на другий план – перестає бути у кожному закутку життєдіяльності китайського суспільства. У певному сенсі, Китаю вдалося зробити те, що хотів би, але не зміг досягти, Горбачов.

Існування комуністичного Китаю з ринковою економікою та політично-незаангажованим соціально-активним населенням стало відображенням епохи, до якої належав і втіленням якої був Горбачов. Епохи кінця історії, глобалізації, лібералізації, пошуку спільного замість актуалізації розбіжностей. Для Китаю це була епоха в якій Джек Ма став популярнішим за генерального секретаря КПК.

Смерть Горбачова є знаковою у багатьох сенсах. Сьогодні зрозуміло, що розвал СРСР не став безкровним, що демократизації світу не сталося, а кінець історії не близько. Неочевидною віхою, яку відзначає смерть Горбачова, є занепад китайської моделі ‘освіченого авторитаризму’.

Горбачова в Китаї ніколи не шанували. Вважалося, що Горбачов розвалив КПРС, дозволивши існування привілейований класів та коаліцій, що конфліктували одна з одною, та не дотримуватися партійної дисципліни. В результаті, самі представники КПРС втратили віру в комунізм. Окрім того, Горбачов не контролював процеси етнічного сепаратизму, а також допускав підривну діяльність внутрішніх і зовнішніх ворогів. Все це призвело до розвалу СРСР.

Втім, при близькому розгляді, процеси, які відбувались у Китаї на протязі 1990их та 2000их років, були в цілому схожими з тими, які китайські ідеологи ставлять Горбачову у провину. Так, сама КПК була значною мірою демократизована та мала декілька партій впливу, що постійно конкурували між собою. Специфічна внутрішня організація КПК давала змогу говорити про ‘внутрішньопартійну демократію’ та ‘плюралізм думок’. Зростання політичного класу з новим класом підприємців сприяло формуванню цілого прошарку функціонерів КПК з ультраліберальними поглядами. Інтеграція китайської у світову економіку змінювало людей і суспільство у цілому. Відбувалася та сама правильна ‘пэрэстройка’ про яку могли тільки мріяти (і мріють зараз) у Москві.

Дуже символічно, що смерть Горбачова підводить риску під трендом на лібералізацію Китаю. Через півтора місяця в Китаї відбудеться двадцятий з‘їзд КПК, на якому буде прийнято рішення про безстрокове подовження каденції нинішнього голови Китаю, товариша Сі Цзінпіна, у якості Генерального секретаря КПК. Таке рішення порушить негласне правило на змінність влади, яке впровадив батько китайського економічного дива, товариш Ден Сяопін у 1970их. Фактично, ця подія має офіційно зафіксувати тектонічні зміни політичного устрою Китаю.

Нелюбов Сі Цзінпіна до Горбачова є загальновідомою і широко висвітлене у медіа. Нарешті ті звинувачення, які закидають Горбачову, взяті на озброєння - повертається внутрішньопартійна єдність, роль Уряду невпинно падає, Партія повертається у всі виміри життя китайського суспільства. Сьогодні Джек Ма вже не найбільш популярна постать.

Credit: Boris Yurchenko / AP Photo

Смерть Горбачова символічно закриває велику епоху. Коли здавалося, що світ ладен об’єднатися та поєднати розбіжності. Можливо, що ця смерть відзначає і великі зміни в Китаї, на які Горбачов, усвідомлено не впливаючи, все ж мав свій дуже специфічний вплив. А тому роль останнього лідера СРСР в Історії залишається визначальною.