Міністр оборони Російської Федерації Сергій Шойгу у зверненні до військового та політичного керівництва Росії заявив, що "все це тимчасово. Все стане на свої місця. Будемо мати новий, великий і сильний СРСР. Знову буде мир. Ніхто не втече від нас".
Зроблю переклад зрозумілою мовою з примітивної військової фразеології Шойгу, яка є реальним кандидатом для майбутнього Міжнародного суду за злочини агресії та військові злочини на території України.
Плани Кремля щодо реставрації СРСР як нової форми Російської імперії були підготовлені ще багато років тому. Москва розпочала їхню реалізацію у 2008 році, коли окупувала частину Грузії лише через кілька місяців після Бухарестського саміту НАТО, де було відмовлено Україні та Грузії в перспективах майбутнього здобуття. членства в Альянсі. Німецька канцлер Ангела Меркель та французький президент Ніколя Саркозі повелися на погрози Путіна та блокували євроатлантичний шлях України та Грузії. Це була помилка історичного характеру як у 1938 р., коли Франція та Британія пішли на поступки Гітлеру щодо окупації чехословацького регіону Судети. На жаль, тоді це був прямий шлях до початку Другої світової війни. Крім того, Париж і Берлін підтримали першими ідею надання Росії статусу країни-партнера НАТО у 2010 році.
У 2014 р. РФ окупувала український півострів Крим та половину українського Донбасу. Це величезні території. У Криму було 2,5 млн. населення, а на окупованому Донбасі понад 4 млн українських громадян. Лише на Кримському півострові РФ захопила українське майно на 120 млрд. дол. Не менше української власності було викрадено на окупованій частині Донбасу. Звідти в Росію було вивезено десятки фабрик та заводів. Знаємо про слабку реакцію НАТО, яка тоді навіть не змінила статусу Росії як країни-партнера. Цей статус РФ втратила лише на Мадридському саміті місяць тому, коли вже було зруйновано вщент міста Маріуполь, Бородянка та Волноваха.
З 24 лютого 2022 р. Москва приступила до виконання найважчого пункту свого Zлодійського плану відновлення СРСР. З падінням України РФ могла б легко вирішити питання приєднання Білорусі, Молдови, Вірменії та Грузії. Потім була б черга трьох балтійських країн – Литви, Латвії та Естонії. Ми бачили злякану реакцію Брюсселя у перші тижні російської інвазії на Україну. Захід, очевидно, не наважився б військовим шляхом захищати ці три країни-члени НАТО. Потім на черзі був би Казахстан. Після окупації восьми країн, колишніх радянських республік, його шанси були лише потужною підтримкою Пекіна. Але, знову ж таки, після восьми військових російських перемог, навіть Китай міг не наважитися стати на захист Казахстану. Сама Астана не має шансів захиститися від Росії. У Середній Азії Киргизстан та Таджикистан під повним російським контролем Москви. Наступним був би Узбекистан для пробивання коридору до лояльних до Кремля цих двох держав. Узбекистан з військової сили десь як Казахстан, тож і в нього немає достатньо сил для оборони. Тому наступна окупація вже Туркменістану була б просто символічним питанням. І тільки тоді настала б черга Азербайджану. Навіть за сильної турецької підтримки тут перевага була б на стороні Москви. Після російської окупації тринадцяти країн – колишніх радянських республік, навіть Ердоган став би серйозно схвилюватися. Росія, звісно, почала б ядерний шантаж Анкари, і вона швидше за все відступить. Це логіка військового злочинця, російського міністра оборони Шойгу. Тому наступна окупація вже Туркменістану була б просто символічним питанням. І тільки тоді настала б черга Азербайджану. Навіть за сильної турецької підтримки тут перевага була б на стороні Москви. Після російської окупації тринадцяти країн – колишніх радянських республік, навіть Ердоган став би серйозно схвилюватися. Росія, звісно, почала б ядерний шантаж Анкари, і вона швидше за все відступить. Це логіка військового злочинця, російського міністра оборони Шойгу. Тому наступна окупація вже Туркменістану була б просто символічним питанням. І тільки тоді настала б черга Азербайджану. Навіть за сильної турецької підтримки тут перевага була б на стороні Москви. Після російської окупації тринадцяти країн – колишніх радянських республік, навіть Ердоган став би серйозно схвилюватися. Росія, звісно, почала б ядерний шантаж Анкари, і вона швидше за все відступить. Це логіка військового злочинця, російського міністра оборони Шойгу.
Тому Москва вирішила спочатку вдарити по Україні як найскладнішій ланці свого плану. Якщо Київ впаде, то вирішення питань щодо інших колишніх радянських республік полегшиться для Кремля в десятки разів. Україна наразі практично захищає від захоплення 13 країн. Плюс, якщо Сергій Шойгу говорить про відновлення СРСР, то й зона європейського впливу Москви має відповідати. Це означає, що європейські країни колишнього соціалізму теж у небезпеці. А це – Польща, Словаччина, Чехія, Румунія, Угорщина та Болгарія. У цій низці країн найбільш уразливі Польща, Словаччина та Болгарія. Угорщина, про всяк випадок, вже забезпечила собі статус дружньої країни Росії, але решта під загрозою.
СРСР у відсутності вирішального впливу країни колишньої Югославії та Албанію, тому Тирана нічого очікувати російської мішенню. Проте через реваншистів у Белграді та Баня-Луці може наслідувати військовий наступ їх силами у БіГ, Чорногорії та Косово. Москві потрібен вихід на Адріатику, тож у Хорватії під загрозою Дубровник, а й Вуковар.
Такий зразковий план Москви. Але це може залишитися фікцією, якщо Вашингтон, Брюссель і всі союзники в НАТО, включаючи Туреччину, значно підтримають Україну фінансово і головне – військово-технічно. Злочинні плани Шойгу може перекреслити лише Київ. Зрештою, це стали розуміти в країнах-членах НАТО, але не всі. Тому не варто лише чекати на ослаблення Росії на військовому зіткненні з Україною. Потрібно цю криваву війну якнайшвидше закінчити деокупацією всіх тимчасово захоплених Москвою українських територій. Це був би остаточний кінець ілюзій кремлівського агресора.
