Про Україну – без ілюзій

Безумовно, що найбільшою проблемою сучасного суспільства в Україні є комплекс державної і національної неповноцінності, який є наслідком того, що наша країна не була готова до швидкого розпаду Радянського Союзу. Після розпаду “імперії зла” та посилення в Україні економічної і соціально – культурної кризи, українці почали вважати, що наша країна може стати успішною за рахунок прискореної інтеграції до того чи іншого міжнародного союзу.

Після же початку геополітичного конфлікту між Росією і Заходом в Україні були створенні проросійські і прозахідні групи впливу, діяльність яких направлена на відстоювання інтересів іноземних країн. Фактично, існування цих груп впливу лише розколює та поляризує українське суспільство.

Дуже прикметно що в своїй переважній більшості українці не розуміють того, що прискорена інтеграція в напрямку ЄС або Росії буде відбуватися по правилах нав’язаних Україні, які не будуть враховувати її інтереси.

Союз з Російською Федерацією пов’язаний з великими ризиками для України, бо наш північний сусід прагне підтримувати статус великої держави в тому числі і за рахунок нашої країни. В Росії висока доля населення яке сповідує іслам, із – за чого російська держава вимушена здійснювати все більше витрат на підтримку стабільності в РФ. І саме тому Росії потрібні трудові ресурси з України, необхідні їй для вирішення власних демографічних проблем.

Зовнішня політика Росії направлена перш за все на недопущення внутрішньої кризи пов’язаної з міжетнічними та міжконфесійними конфліктами, які можуть призвести до відцентрових процесів у російських регіонах. Гібридна війна проти України та Заходу дозволяє Кремлю мобілізовувати населення для боротьби проти спільного ворога та об’єднувати росіян навколо національного лідера. Тому Володимир Путін діє абсолютно логічно, вирішуючи внутрішні проблеми в Росії за рахунок агресивної зовнішньої політики.

Важливо також розуміти, що в ЄС відбувається економічна стагнація багатьох його членів, наслідком чого може стати системна криза для цього міжнародного союзу. Високий рівень бюрократизації управління структурами ЄС впливає на зниження рівня ефективності управління, наслідком чого є посилення внутрішньої кризи Європейського Союзу. Кризові явища та проблеми Європейського Союзу посилюють протиріччя між “ старою” і “новою” Європою. Тож вступ України до ЄС є неможливим, оскільки “стара Європа” не піде на посилення “нової Європи” за рахунок України.

Європейські політики завжди орієнтуються на рейтинги підтримки політичних лідерів і їхніх партій. Анексувавши Крим і окупувавши окремі райони Донецької і Луганської областей, Росія створила запобіжник для недопущення вступу України до НАТО. Політики з Західної Європи чудово усвідомлюють, що загибель їхніх військових на території України призведе до зниження їхнього рейтингу, із – за чого вони можуть втратити владу. Тому політики з Західної Європи ніколи не погодяться зі вступом України до НАТО, бо вони не хочуть щоб їхні країни брали участь в російсько – українській війні.

Громадянам України дуже важливо зрозуміти, що США все більше будуть відволікатися на свої внутрішні проблеми. За останні 5 років в США зник міжпартійний консенсус який стосується зовнішньої політики. Більшість виборців, як Демократичної так і Республіканської партій, вважають, що їхня країна не повинна бути “світовим поліцейським”. До того ж американські помірковані політики які є центристами втрачають контроль над своїми партіями, наслідком чого є посилення міжпартійних розбіжностей та подальша поляризація суспільства.

Останні соціологічні опитування в США показують, що приблизно 50% громадян цієї країни вважають, що потрібно менше уваги звертати на проблеми інших країн які знаходяться за океаном, з їхньої точки зору адміністрація Байдена повинна вирішувати перш за все внутрішні проблеми. Українцям варто усвідомити, що головним пріоритетом для адміністрації Байдена буде вирішення внутрішніх проблем в США.

Американська еліта останні 100 років проводить послідовну зовнішню політику. Мета цієї політики полягає в тому, щоб не дати жодній державі сконцентрувати багато влади в Європі. Американці завжди підтримували баланс сил в Європі, допомагаючи більш слабшій країні, намагаючись втрутитись в останній момент коли існує загроза порушення балансу. Наприклад, США втрутилися в Першу світову війну після зречення Миколи 2 – го в 1917 році, заради недопущення домінування Німеччини в Європі. Так само і під час Другої світової війни США відкрили другий фронт після того як всім в світі стало зрозуміло, що Радянській Союз перемагає гітлерівську Німеччину.

З точки зору багатьох американських експертів, США не зацікавленні в розпаді Росії та руйнуванні путінського режиму. Санкції, які були введені проти Росії, направлені перш за все на те щоб обмежити можливості для маневрів Кремлю. Американці прагнуть домогтися від Росії поступок по важливих для них питаннях. Україна же, фактично, використовується США як геополітичний ресурс, необхідний американцям для досягнення вигідних для них домовленостей з Росією.

Виникає закономірне запитання, а де в цій грі між США та Росією інтереси України? Бо жоден великий інвестор не буде ризикувати своїми інвестиціями в країні, на території якої може відбутися повномасштабна війна.

Нинішнє позиціювання України, як захисника Заходу від орди зі Сходу, лише допомагає Кремлю переконувати західноєвропейські еліти, що наша країна є “джерелом проблем”, із – за якого може відбутися гуманітарна криза в Європі. Росіяни намагаються переконати, як європейців так і американців, що Україна, яка не може вирішити свої внутрішні проблеми, повинна для стабільності в Європі перебувати в їхній зоні впливу.

Тож Україні потрібне зовсім інше позиціювання себе. З моєї точки зору, Україна повинна стати нейтральною країною. Тобто Україні варто взяти на себе зобов’язання ніколи, ні за яких обставин не брати участі у війнах між іншими державами, відмовившись від вступу до військово – політичних союзів. Постійний нейтралітет дозволив би Україні позиціонувати себе як одного із гарантів миру та безпеки в Європі, без якого не можливо реалізувати концепцію Шарля Де Голля про створення євроатлантичного простору безпеки від Ванкувера до Владивостока.

Звичайно, більшість українців можуть і далі перебувати в полоні своїх ілюзій, не розуміючи того, що західноєвропейські еліти не зацікавлені в членстві України в ЄС і НАТО. До того ж імперіалістична Росія, яка зараз знищує транзитний статус нашої держави, обов’язково скористається соціальним вибухом в Україні для здійснення військового вторгнення. Тому українцям варто задати собі запитання, що буде очікувати на Україну в разі продовження нинішнього зовнішньополітичного вектору розвитку?