Нова Конституція як smart-контракт

Уявіть собі, що кандидат в президенти воюючої країни пообіцяв виборцям закінчити війну за місяць. Виборці повірили і вибрали його президентом. Подивимось, що сталося далі.

Сценарій перший розгортається за діючою конституцією.

Пан президент поставив на всі посади своїх людей. Насолодився славою і владою, став у багато разів багатшим. Побудував магазини цукерок на кожній вулиці. Адже крім солодких обіцянок, наш президент ще торгує солодкими цукерками.

Люди питають президента: місяць давно минув, чому війна не закінчена? Президент каже: потерпіть ще. Минув рік, люди збентежені, а президент продовжує торгувати цукерками і солодкими обіцянками. Ігнорує мітинги під своєю адміністрацією, де народ кричить «Ганьба!», «Подавай у відставку!». Всі суди з вимогами тримати слово виграє, бо судді його люди. Іноді виступає по телебаченню і звинувачує своїх критиків у популізмі, але частіше посилає замість себе на телебачення армію проплачених брехунів.

Минуло 5 років, і той же пан іде на вибори з тими самими обіцянками закінчити війну за місяць. Якщо б це відбувалося у Росії, він би нагодував цукерками центральну виборчу комісію і правив до нескінченності. В Україні такого не може бути. Після 5 років брехні та знущань над людьми президент-обманщик неодмінно отримає копняка під зад. Але він вже завдав країні непоправної шкоди і вивів мільярди в тропічний офшор. Після виборів він полетить на Мальдіви заліковувати синець на дупі, а українці будуть вмирати на війні та страждати від злиднів.

Сценарій другий: нова конституція.

Пан президент спробував розставити на всі посади своїх людей. Однак більшість його призначенців не пройшли конкурс, бо їх анкети автоматично були забраковані.

Скільки люди президента не всовували у комп’ютер проект будівництва магазинів цукерок на кожній вулиці, цей проект автоматично відхилявся з поміткою «їсти багато солодкого шкідливо для здоров’я».

Через місяць президент приїхав до своєї адміністрації на вулиці Банковій в Києві і виявив, що його магнітна картка не відчиняє двері. Комп’ютер перевірив, чи виконано обіцянку закінчити війну за місяць. Оскільки обіцянку не було виконано, обманщика автоматично було відправлено у відставку з оголошенням дострокових президентських виборів.

Описана ситуація виглядає фантастикою. Але, погодьтеся, хотілося б мати якийсь механізм контролю за політиками та їх швидкого усунення від влади в разі зловживання довірою.

Два-три роки тому нас переконали, що механізмом політичної відповідальності є електронні декларації. Але виявилося, що під гарною обгорткою ховався черговий обман. Брехун може безкарно визискувати власну вигоду, розкошувати і декларувати розкоші як виграш в лотереї, сліпий траст і т.п. Чи виконує він свої обов’язки, механізм декларацій взагалі не контролює.

Нам потрібна чесна система влади, в якій політик тримає своє слово перед виборцями або втрачає владу.

Традиційно це зветься грецьким словом «демократія», латинським словом «республіка» або українським словом «народовладдя». Це універсальний політичний принцип. Всюди і завжди люди збираються на агорі, форумі або майдані та суворо питають з політиків, що зроблено для процвітання нації і загального блага.

Коли політики наловчилися гіпнотизувати народ усною брехнею, від них стали вимагати письмових обіцянок.

Жан-Жак Руссо написав книжку про суспільний договір, в якій доводив, що конституція – тобто, система влади у державі – є договором між народом та політиками.

Після виходу книги Руссо в більшості країн світу було прийнято конституції. Про українську конституцію нам розповідають, що вона мало не краща в світі. Але якщо в нас така добра конституція, чому тоді в нас така погана влада?! Чому політики дозволяють собі дивитися на конституцію, як на нікчемний папірець?!

Зізнаємось чесно: Конституція України застаріла. Справа навіть не у її тексті, а у її формі. Ця брошурка не може бути фундаментом національної державності, коли успішні країни вже комп’ютеризували політику та розробляють квантовий суперкомп’ютер.

В часи Цицерона політики поважали народ і говорили правду. В часи Руссо політики поважали документ і підписувалися під правдою. Якщо сьогодні щось змусить політиків бути відповідальними, так це інформаційні технології.

У бізнесі зараз існує технологія смарт-контракту, або розумного контракту. Домовляючись між собою, учасники договору програмують технологію автоматичної перевірки, чи виконано контракт, і автоматичного відшкодування збитків у разі обману.

Нова Конституція України має бути чимось подібним до смарт-контракту. Політики можуть звисока дивитися на стару брошуру. Але комп’ютер, запрограмований талановитими українськими айтішниками, змусить політиків скласти іспит на чесність та закриє перед ними двері до влади, якщо політик не отримає прохідний бал.

Звісно, наш конституційний смарт-контракт не буде укладено вже завтра. Над цим доведеться попрацювати, розробити нові демократичні інструменти.

Одні з таких інструментів вже існують і показали свою ефективність. Наприклад, у Верховній Раді голосують не руками, як за диктаторські закони Януковича, а через комп’ютерну систему «Рада». Однак і ця система недосконала. В неї не завадило б додати функцію розпізнавання відбитків пальців, щоб депутати голосували особисто.

Над іншими інструментами робота навіть не починалася, бо їх бояться як вогню. Це ефективний імпічмент з усіх виборних посад внаслідок обману довіри, електронне голосування на виборах та референдумах, автоматичний моніторинг корупційних та авторитарних ризиків.

Робота над конституційним смарт-контрактом потребує участі експертів з усіх галузей знань. Одні програмісти з цим не впораються, над новою конституцією має працювати вся країна. Технічне завдання для програмістів мають скласти громадяни України за допомогою соціологів, економістів, екологів, філософів, філологів, політологів, юристів, психологів, педагогів та інших науковців.

Смарт-контракт, підготовлений фахівцями з інформаційних технологій, перед набуттям юридичної сили мають випробувати свідомі громадяни. Завжди потрібен пілотний проект в невеликих масштабах, щоб виявити і виправити неминучі помилки та прорахунки, перш ніж реалізувати програму в широких масштабах.

Як бачимо, це дуже складне завдання. Але якщо ми його виконаємо, політики вже не зможуть безкарно обманювати людей.

Читачу, можливо, не віриться, що політику в принципі можливо зробити чесною. Передчуваю критику: «Ваш smart-контракт – це утопія». Але в бізнесі це вже реальність. І якщо олігархи перетворюють політику на нечесний бізнес, невже українці не здатні перенести з бізнесу в політику технології примусу до чесності?!

В рамках ініціативи Юлії Тимошенко «Новий курс України» ми робимо перші кроки до того, щоб повернути українцям віру в себе і довіру до своєї влади. Модель нової Конституції як smart-контракту є лише одним із підходів, які зараз вивчаються експертами. Можливі інші підходи, простіші та швидші, які також вивчаються. Часу в нас мало і ресурси обмежені, але маємо робити на совість. Робити швидко – не завжди означає робити якісно.

Наша мета – самореалізація творців України. Надія дає нам силу творити майбутнє. Коли чуємо, що при владі завжди будуть брехуни та кровопивці, не впадаймо у відчай. Борімося за правду і працюймо над нашим smart-контрактом. Дайте час, і ми змусимо політиків бути чесними!

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, страницу «Хвилі» в Facebook.