Яким був 2016 рік для Президента Порошенка

Ось минає 2016 рік, який виявився дуже важким як для української влади, так і для народу. Він приніс багато успіхів і розчарувань. Так само важливим моментом є те, що пройшло вже більше двох з половиною років після інавгурації Петра Порошенка, і в нашій статті ми розберемо яким виявився цей рік для президента України.

Різні скандали переслідували президента Порошенка протягом всього року – спочатку офшорний скандал, піднятий журналістами на початку весни, потім постійні антикорупційні журналістські розслідування, в яких фігурувало найближче оточення голови держави, перехід в опозицію Михайла Саакашвілі, а тепер ще й записи одіозного олігарха-втікача Олександра Онищенка. Як наслідок, тепер багато авторитетних європейських та американських засобів масової інформації пишуть про Україну в досить негативному контексті і вже не стільки приділяють увагу російській агресії, як корупції. Звісно, все це дуже сильно допомагає Росії в гібридній, інформаційній війні проти України, яку вона активно веде.

Вже на початку року Президент Порошенко зіштовхнувся з багатьма політичними труднощами. Найбільшою з яких став розпад коаліції «Європейський вибір», загроза дострокових парламентських виборів та інтриги навколо посади прем’єр-міністра, але тоді Порошенкові вдалося знайти вихід з цієї важкої ситуації і на деякий час вийти з неї переможцем. Він зміг разом з «Народним фронтом» створити крихку «коаліцію на двох», набравши до її складу позафракційних депутатів, добитися призначення прем’єр-міністром наближеного до себе В. Гройсмана та генерального прокурора – Ю. Луценка. Таким чином, президенту Порошенку за умов парламентсько-президентської республіки вдалося добитися дуже сильної концентрації влади у своїх руках.

З одного боку для Петра Олексійовича це добре, бо він повністю контролює всю вертикаль влади, маючи там своїх, перевірених людей, і може почувати себе цілком комфортно, але у той же час, в такій концентрації влади є і свій негатив для президента. Мати в своїх руках багато влади означає нести велику відповідальність. Коли прем’єр-міністром був Яценюк вся критика йшла в адресу Арсенія Петровича, а тепер, вона спрямована на Порошенка, і як наслідок, починаючи з весни 2016 року, за даними майже всіх соціологічних опитувань Ю.В.Тимошенко випереджає Порошенка у президентському рейтингу на декілька відсотків і має значно більші шанси на перемогу в другому турі виборів, ніж нинішній голова держави.

Для частини українців Президент Порошенко став ледь не найбільшим злом в країні, опоненти часто порівнюють його з Януковичем, через схильність до узурпації влади та недостатньо ефективну боротьбу з корупцією. Чи дійсно Порошенко є настільки поганим президентом, яким його змальовують критики та опоненти? Спробуємо дати відповідь у нашій статті.

Петру Олексійовичу випало на долю бути президентом України в надзвичайно драматичний, історичний момент, коли наша країна захищається від агресії з боку найсильнішої держави світу і паралельно має проводити реформи і робити все можливе, щоб захистити свій європейський вибір. Також важливим моментом є те, що Порошенкові Україна дісталася не реформованою, надзвичайно корумпованою та розкраденою його попередниками, а політичні еліти завжди сприймали корупцію як щось нормальне, незалежно від того, хто при владі – проєвропейські чи проросійські сили.

І ось перш за все, ми маємо сказати, що на відміну від декого зі свого оточення, Порошенко добре розуміє, що суспільство хоче змін. Ще під час інавгурації Порошенко заявив, що одним з його головних завдань є перемогти корупцію, а на мюнхенській конференції у лютому 2016 року, визнав, що саме через відсутність боротьби з корупцією Україна втратила 20 років, протягом яких вона не розвивала економіку. Хоча в Україні за підтримки США та ЄС було створено Національне Антикорупційне Бюро та вперше було запроваджено електронне декларування для чиновників, які зараз перевіряються антикорупційними органами, що вже є досить великим досягненням після Майдану, багато хто вважає боротьбу з корупцією неефективною, через те, що вона є вибірковою і не торкається оточення президента, яке часто фігурує в антикорупційних розслідуваннях.

Порошенко знаходиться в тій ситуації, коли доводиться ігнорувати звинувачення в бік його оточення, оскільки розуміє, що інших соратників в нього просто немає. Натомість є потужні конкуренти у боротьбі за владу. Іншою проблемою є те, що в самій українській політиці прижилися методи заохочення корупційного характеру для забезпечення необхідної підтримки серед депутатів навіть для прийняття важливих політичних рішень. Підкуп депутатів завжди мав місце в українській політиці, що звісно, є дуже негативним, але поширеним явищем. І це закидають й нинішній владі.

Втім Петро Олексійович прагне увійти в історію як реформатор, принаймні з кращими результатами, ніж його попередники. Саме в цьому і є одна з головних особливостей нинішнього голови держави. У цьому сенсі найбільш важливою подією 2016 року став початок проведення судової реформи. У червні, перед голосуванням у парламенті Порошенко називав її однією з ключових, і сказав, що вона дозволить повернути довіру до суддів та позбутися їхньої політизації. Реформа передбачає проходження кожним суддею переатестації та демонстрації своїх доходів. Крім того, суддів призначатиме не Верховна Рада, а Президент за поданням Вищої ради правосуддя, яка відіграватиме головну роль в системі правосуддя та вирішуватиме питання призначення та звільнення суддів, а також переатестацію суддів, які отримали безстрокові повноваження ще до реформи. Критики судової реформи говорять, що Президент збереже свій вплив на Вищу раду правосуддя. Однак голова держави має право на призначення лише 2 з 21 її членів. Позитивною стороною судової реформи є зокрема те, що ВРП має право скасовувати недоторканність суддів за кримінальні порушення. Головна проблема лише в тому, наскільки ефективним буде втілення цієї реформи у життя. Також Порошенкові вдалося забезпечити вчасний запуск електронного декларування, якого вимагав від влади ЄС, та не дозволити його зірвати, навіть власному оточенню.

Президент може похвалитися й модернізацією Збройних сил за підтримки з боку США та НАТО. Зокрема, президентом був підписаний Стратегічний оборонний бюлетень, в якому серед головних завдань є досягнення повної незалежності від постачання обладнання, комплектуючих та матеріалів з Росії та перехід армії на стандарти НАТО. Петро Порошенко заявив: «За понад 20 років незалежності те, що видавалося за реформи збройних сил, виявилося розвалом армії та обороноздатності держави», а тепер Україна «нарешті відходить від радянської системи побудови армії і будує справжні, ефективні Збройні сили». В ході військової реформи реально здійснюється перехід на контрактну армію, зокрема, було більше, ніж втричі піднято зарплати військовослужбовців. Протягом року Президент Порошенко активно брав участь у переговорах щодо звільнення українських військовополонених. В тому числі, завдяки його зусиллям та під великим тиском міжнародної спільноти на волю вийшла колишня льотчиця Надія Савченко.

Сам Порошенко часто їздив на Донбас, передаючи військовим нову зброю, робив гарні, патріотичні промови, щоб морально підтримати військовослужбовців, та дуже активно особисто допомагав Збройним силам. У липні цього року депутат від «Батьківщини» Ігор Луценко сказав, що Президент витрачає багато власних грошей на закупівлю безпілотників для української армії. Також за словами Петра Олексійовича та його радника – волонтера Юрія Бірюкова, у 2014-1016 роках підприємства, у яких Порошенко є кінцевим бенефіціаром на потреби армії перерахували близько 400 мільйонів гривень. До речі, свою передвиборчу обіцянку щодо фабрики «Рошен» Порошенко теж виконав – хоч і не продав, але передав компанію в управління Rotshild—Trust до кінця своєї каденції. Крім того, директор компанії ICU Макар Пасенюк у грудні цього року заявив, що після віддачі «Рошену» в траст його компанія має мандат на продаж російського бізнесу президента.

Важливим успіхом влади є реформа з децентралізації. Зокрема, нещодавно пройшли вибори у 144–х територіальних громадах, які показали дуже високу явку виборців. Зокрема, 18 грудня обирали 76 сільських голів, 21 міського голову, місцеві ради та одного старосту. Згідно з соціологічними опитуваннями більшість українців вважають, що децентралізація дійсно потрібна державі. Лише за січень-липень 2016 р. до місцевих бюджетів надійшло 77,8 мільярдів гривень. У грудні ж прем’єр-міністр Гройсман заявив, що децентралізація «це чи не єдина в країні реформа, яка має свій чіткий початок, проміжні результати і системний успіх».

Також президента можна похвалити за зовнішню політику та поки що успішне відстоювання національних інтересів України у нормандському форматі. Зокрема Порошенко відверто ставить вимогу Росії і особисто В.Путіну. Згадаємо лише як під час останніх переговорів, коли Путін вимагав від України виконання політичної частини мінських угод, Порошенко відповів: «Ні, ти просто перестань стріляти!». Зрозуміло, що такий президент України як Порошенко не вигідний Росії.

Під час телефонних переговорів із кожним європейським політиком, Порошенко завжди добивається почути слова підтримки суверенітету та територіальної цілісності України. І ця підтримка не тільки у словах, але й у знову продовжених санкціях проти Росії та інших конкретних заходах. Напевно що ніхто не впорався б із зовнішньополітичними викликами у ці два з половиною роки краще, ніж це зробив Петро Олексійович, попри всі проблеми у внутрішній політиці. Хоч це вже стало приводом для кепкувань, але Україна також вийшла на фінішну стадію отримання безвізового режиму з ЄС, завершення якої залежить вже від Європейських структур.

Але на жаль, розклад сил у США та Європі змінюється, і 2017 рік обіцяє бути для України значно важчим, ніж цей рік. В нашої держави буде менше палких союзників, і країни ЄС дедалі більше зосереджуватимуться на власних проблемах. Після виборів у Франції та Німеччині під загрозою можуть опинитись переговори в нормандському форматі. Також доведеться хвилюватися про подальші продовження антиросійських санкцій ЄС. Вже зараз на виборах у Франції основна конкуренція йде між політиками, які прагнуть помиритися й дружити з Путіним.

Також Порошенкові треба буде шукати підхід до новообраного президента США Дональда Трампа, від якого Україні навряд чи слід чекати особливої уваги та підтримки. Співпраця з адміністрацією Трампа буде ще більше залежати від успіхів в самій Україні, багато в чому критерієм оцінки нашої влади стане успіх антикорупційної політики, з чим насправді є проблеми. І цим вже вміло користуються українські опоненти влади. Так, наприклад, за повідомленнями ЗМІ, у США на переговори з людьми Трампа їздив союзник «Батьківщини» В. Наливайченко, який обговорював скандал з компроматом Онищенка та презентував свій план антикорупційних реформ. За словами екс-голови СБУ, звинувачення депутата-втікача викликали інтерес в деяких американських сенаторів.

Крім того Порошенкові буде важко протистояти політичним опонентам у боротьбі за владу, позиції яких посилюються. Проплачені опозиційними силами протести, які відбулись цієї осені провалилися, що говорить про те, що суспільство настільки недовіряє політикам, що вірогідність того, що люди вийдуть на вулиці під гаслами «Україна без Порошенка» виглядає дуже малоймовірною. Однак очевидно, що політичні протистояння в парламенті продовжуватимуться з новою силою. Багато експертів прогнозують велику ймовірність проведення у 2017 році дострокових парламентських виборів. Про такі прогнози йдеться відразу після виборів Верховної Ради 2014 р, тобто уже 2 роки, але цього разу, це пов’язують із записами Онищенка. Втім, зрозуміло, що Президент робитиме все можливе, щоб перевиборів уникнути.

Водночас Президент Порошенко, як і його опоненти, починає підготовку до виборів. Очевидно, що він буде готовий і до сценарію з достроковими парламентськими виборами, і вже починає підготовку до майбутніх президентських виборів, які відбудуться за 2,5 роки. Тактично Президент робить вдалі кроки. Бюджет на 2017 рік яскраво свідчить про те, що влада вирішила відібрати в опонентів таку улюблену тему для спекуляцій, як підвищення зарплат, збільшивши їх вдвічі. Далі Порошенко сподівається на те, що його рейтинг виросте, після того як Україні нададуть безвізовий режим, що буде значним досягненням для нашої держави, яка бореться за це більше восьми років.

Хоча суспільство в цілому результатами роботи Петра Олексійовича та його команди не задоволене, заради справедливості маємо визнати, що Порошенко вже зробив для України як Президент значно більше, ніж його попередники. Якби ті результати, які зараз демонструє Порошенко при всіх зовнішніх та внутрішніх загрозах показували ті, хто прийшов до влади у спокійні часи після помаранчевої революції, можливо, Янукович не прийшов б до влади у 2010 р. Але сучасному суспільству зробленого не достатньо. Очікування дуже високі. Другий Майдан був кривавим і суспільство налаштоване на радикальні зміни – а саме зміни старої системи управління, подолання олігархії та корупції. З цим Порошенкові впоратися не вдається, і в цьому плані його правління вже дехто з експертів називає перехідним, маючи на увазі що очікувані реформи довершать ті, хто прийде до влади після нього.

В цілому роль Порошенка в історії Україні більш позитивна, ніж негативна. Але перед Петром Олексійовичем стоїть велика спокуса бути переобраним на другий термін. Однак, він має зважити й негативну сторону цього варіанту як для себе, так і для країни. Навіть якщо й буде переобраний, він фактично залишиться без підтримки в парламенті, бо зараз, єдиною опорою Порошенка, крім БПП, є Народний Фронт, перспектив потрапляння якого у наступний склад Верховної Ради не видно. Тому Президентові потрібно оцінити шанси можливих союзників. І якщо опитування у найближчі два роки показуватимуть, що він ризикує не потрапити у другий тур президентських виборів, Порошенкові слід буде подумати над тим, кого з політиків підтримати, щоб перемогти основного як на сьогодні опонента – Ю.В.Тимошенко, прихід якої до влади загрожуватиме його майбутньому в країні, і стабільності реформаторського курсу держави.

Отже, не виключено, що за 3 роки Порошенкові доведеться піти з політики і повернутися до своєї бізнес-імперії. За такої динаміки рейтингів, що ми бачимо на сьогодні, виглядало б цілком логічним, коли б Порошенко підтримав на наступних виборах кандидатуру політика, який переможе його запеклу опонентку. Передвиборча гра вже починається, і питання у тому, на кого і на що поставити, що стане несподіванкою для Тимошенко, і від якого варіанту і сам Петро Олексійович Порошенко, і Україна, лише виграють.