Виступ Надії Савченко на Софійській площі – старт роботи із громадською думкою щодо виборів на Донбасі. Сюди ж варто віднести її участь у обміні заручниками. Не шукайте тут нічого, крім політики та повільного творення нового дискурсу.
Український виборець має пластичний погляд на світ, чим користуються медіаменеджери та маркетологи. Більшість з нас – люди спонтанних рішень, які діють у відповідь на стимул. Позавчора ми вболівали за Надію Савченко, вчора проклинали її за незрозумілі виступи, сьогодні по основних телеканалах бачимо її виступ у шапці-отаманці, а завтра зрозуміємо: не все так і погано.
Механізм простий: пригадайте як український фейсбук любив Семена Семенченка у 2014 році. А як зараз? Пригадайте листопад 2014 року, коли більшість громадян обирала «прем’єр-міністра Яценюка». Хто довше стежить за новинами – пригадає «широку коаліцію» з Януковичем після Помаранчевої революції та загальну нелюбов до Ющенка у 2010. Ой, чи не за нього деякі читачі стояли на Майдані у 2004?
Те, що нас шокує, ми дуже незабаром зможемо сприйняти як свої умовиводи. Та полюбити це. Я переконаний – виступ Надії Савченко на Софійській площі є частиною медіа-стратегії з легітимізації виборів на Донбасі.
Вибори на Донбасі: велика PR—підготовка
Бойовики творять новий імідж і відбілюють себе. У грудні 2016 року в інтернеті важко знайти нові відео знущань бойовиків «ДНР» і «ЛНР» над українськими вояками. Після загибелі Мотороли уже не модно брязкати зброєю та матюкатися на камеру. Потроху з медіа зникають символи, які викликали найбільше роздратування – наприклад, Грем Філіпс і Михайло Толстих (Гіві). Подейкують, що останній уже шукає собі місце в Придністров’ї.
Олександр Захарченко, наприклад, публічно говорить про очікування виборів у форматі з «мінських угод». Цим він мотивував перенесення місцевих виборів, які мали відбутися 6 листопада 2016 року. Зараз їх дата залишається невизначеною.
Припускаю, що невипадковим є і зникнення з екранів Павла Губарєва. За неперевіреною інформацією, він і його близьке оточення здобувають вищу освіту в російських вузах, готуються до роботи у владі. Не виключено, що між Губарєвим (який називає себе журналістом і письменником) і Захарченком буде розіграна політична дискусія у стилі – «сфоткай мене так, типу у нас є демократія».
На пабліках у соціальних мережах на окупованих територій усе частіше проскакує інформація про те, що Росія не виконала своїх завдань.
Про сприйняття Україна на визволених територіях читай у інтерв’ю Віктора Андрусіва «На Донбасі є утилітарне розуміння України».
Усі політики однакові!
Найактивніше з парламентських партій проти виборів на Донбасі виступають представники «Народного фронту» та «Самопомочі». Ймовірно, ці сили скоро будуть також звинувачені у «російському сліді» або скандалах на національну тематику для того, щоб розширити «вікно Овертона».
«Усі політики однакові!» — сумне гасло, що несе розчарування та зменшення мобілізації електорату. До того ж, політики і не поспішають, що вони інші. Арсенал для цих кроків є.
Кислиця різко відреагував на захід ООН і РФ із захисту від тероризму
Арестович про небезпечні тенденції для України: «Росіяни проткнули оборону, як маслом маслом»
CNN спрогнозували дії Путіна у разі перемоги Трампа
Помер народний депутат України
У випадку «незговірливості» в хід можуть піти важкі аргументи. Щодо «Народного фронту» може ввімкнутися безпрограшна стратегія обвинувачень у зароблянні на війні. Читачі вже бачили матеріали, які виринали на таку тематику. Мовляв, міномети «УкрОборонПрому» (який нібито курує Пашинський) розпадаються, чи форма неякісна.
«Самопоміч» уже поплатилася за своє голосування по децентралізації виходом кількох депутатів. Враховуючи регіональні особливості виборця «Самопомочі», потрібно чекати розслідувань про «російський слід» у фінансуванні партії. Наприклад, шириться інформація про Максима Кріппу з київської команди, який нібито продав свою IT-компанію ‘Evoplay’ Костянтину Малофєєву (російський олігарх, який підозрюється в організації проекту «Новоросія»). Раніше ЗМІ підняли відомості про ймовірні зв’язки Андрія Садового з російською «Альфа-груп» і особисто меценатом Михайлом Фрідманом.. Цілком ймовірно, що почнеться повторна хвиля розслідувань про батальйон «Донбас» і особисто Семена Семенченка, який жив у Криму та Донецьку.
Варто розуміти, національно орієнтований електорат дуже вразливий до звинувачень у співпраці з Російською Федерацією. І цим користатимуться.
Банкова: не вратити контроль
Банкова швидш за все не націлена на роль німого спостерігача за процесами. За інсайдерською інформацією, для роботи на окупованих нині територіях відновлюється проект Союз лівих сил Василя Волги. Його мета – відібрати голоси у електорату, який сумує за СРСР. Бліц-огляд сепаратистських сторінок і сайтів вказує на те, що таких багато.
Цікавою є робота Банкової з Ринатом Ахметовим, який традиційно має вплив і ресурси для роботи в регіоні. Не виключено, що він отримає «рознарядку» на фінансування окремих мажоритарників.
Партія «Наш край», схоже, відіграватиме свою роль для роботи з електоратом колишніх регіоналів. Вибори 17 липня 2016 року, де на округу 114 кандидат від «Нашого краю» (Сергій Шахов) переміг Валерія Мошенського – демонстрація того, що команда партії вміє грати.
Таким чином, припускаю, що території не будуть повністю залишені на бойовиків. А самих Захарченка та Плотницького потроху втягне в «повільну українську революцію» (термін Юрія Романенка), де вони дуже швидко розчиняться.
Повертаючись до Надії Савченко
Надія Савченко – потенційно привабливий для українського виборця персонаж. Основною її репутаційною проблемою зараз є демонічний Медведчук за спиною і незрозуміле спілкування з «донецькими».
Не виключаю, що такі «дражнилки» запускаються навмисне тими, хто стоїть за Надією. За Віктором Медведчуком і зустрічами в Мінську дуже важко визначити масштаб польової роботи (якщо він є) і розкрутку в друкованих і інтернет-ЗМІ.
Якщо дійсно основною місією Надії є легітимізація виборів на Донбасі (гіпотезу про що я висловив на початку), то її задачами є озвучити та ввести в загальний дискурс максимальну кількість меседжів про те, що «і там нормальні рєбята» та показати як реалізація виборів допоможе визволенню полонених та встановленню миру. Надія Вікторівна навіть може стати таким собі символом, голубкою миру в отаманській шабці. Аби не древлянським голубом, що несе вогонь під рідну стріху.
Після цього сценаріїв є декілька. По-перше, Надія Савченко може відійти в минуле як свого часу відійшов Олександр Мороз (СПУ) – перший гравець у «широку коаліцію», яка згодом відбулася без нього. По-друге, пройти демонстративну «чистку рядів» у «Батьківщині» і зайняти нішу мажоритарника, простої дівчини з народу (в такого хлопця, наприклад, зараз грає Володимир Парасюк) без реального впливу, але зручного для медіаскандалів. По-третє, фінал може бути і трагічним. Надія Савченко може бути принесена в жертву з метою чергового загострення суспільної дискусії. Такі методи активно використовуються спецслужбами.