Украинский фермер Иван Катко является примером жизнелюбия и человеколюбия, которое встречается в нашем время не так часто. Он рассказывает, как создал свое фермерское хозяйство, которое стало островком процветания на фоне окружающей разрухи. Его уважают и любят люди, потому что он выступает не и только рачительным хозяином, но настоящим авторитетом с большой буквы. Он рассказывает о проблемах украинского фермерства, о своем отношении к продаже земли, отношению к жизни.

Іване Васильовичу, привіт.

Добрий день.

Давайте ми з вами зробимо таку цікаву розмову про ваш шлях. Я вважаю, що ви дуже надзвичайно цікава людина з таким крутим життєвим досвідом. Ми зараз стоїмо на вашому полі, де триває збір кукурудзи. От що вас на це поле привело? Як ви опинилися у статусі фермера?

Опинився можна сказати, не планувалося нічого. Хоч колись раніше закінчив сільськогосподарський технікум, але працював в сільгоспхімії водієм. Працював на одному місці 12 років, потім купив собі першого приватного КАМАЗа в районі і почав займатися вантажними перевезеннями. Але усі вантажні перевезення дійшли до перевозки тільки сільгосппродукції. Займався переробкою круп’яних культур, такі як просо, гречка, овес, отакі культури. А потім бачу, що можна зайнятися вирощуванням цих культур і самому.

Перший купив трактор на МТЗ-80, і можна сказати, з одного трактора все й почалося. Це ми першу землю взяли в 1999 році, і тоді ніхто не хотів цієї землі брати, всі так дивилися що ви, якісь самогубці, куди ви йдете, в колгоспі ніколи не були, там щоб можна було заробить, ці колгоспи такі збиткові, як кажуть село це вже останнє…

Але перший раз це з Михайлом Миколайовичем ми створили підприємство «Інтер», взяли в Монастирищі перші рік-два 2000 гектарів землі, і перший рік ми заробили нормальні кошти, що дозволило нам придбати два нових трактори харківських ХТЗ, комбайн «Дон». І з цих пір, можна сказати, почалася моя діяльність на землі.

А гроші на ці дві тисячі гектарів ви звідки брали? Брали кредит якийсь у банку, чи якось складалися? Як це вийшло?

Спочатку стартували на своїх коштах, і допомагали друзі, брали в оренду техніку під врожай, тому що своєї не було. Лізинг техніка тоді нам зробила ці усі сільськогосподарські роботи у кредит під врожай, і тоді після здачі врожаю ми змогли з ним повністю розрахуватися. Ну і побачили, що дійсно реально заробляються реальні кошти на землі.

Землі тоді було скрізь, всі пропонували: візьміть землю у нас, візьміть її тут, землі тут було повно вільної тоді. Ми взяли в перший рік 2000 гектарів, але на наступний рік вже повністю перейшло все село, 4000 тисячі, всі перейшли до нас.

Тобто ви перетворились досить швидко в такого середнього фермера.

Ну так. Але є теж, біда в тому, що кредитів не було таких пільгових, під 5-10% хоча б, вже не говорячи про такі відсотки як закордоном 1,2,3% максимум.

Популярные статьи сейчас

Китайцы купили остров в Австралии и запретили туристам приближаться к нему

Украинцам показали роскошные дворцы Порошенко, Тимошенко, Ющенко: видео

Водителей ждут новые штрафы и "письма счастья"

Новая почта ответила на предложение внедрить новый сервис

Показать еще

Бралися усі кредити більш ніж під 20%, закладалися, застави своєї нема, а обов’язково застава подвійна на ці кошти треба було, то закладалися колгоспні сараї, ферми, але вони приходили в негодность, тваринництва не було. Банки теж розуміли, що застави як такої фактично нам немає, і прийшлось тоді вже іти на менші об’єми, де вже можна було працювати на своїх грошах.

Саме тому ви вийшли на таку модель, яка і зараз є у вас, коли у вас не дуже велике господарство, але й не дуже маленьке. Скільки у вас гектарів?

Зараз з усім 800 гектарів землі. Але ми теж це не все зразу. Зразу 500 гектарів взяли, потім 600, потім ще так потрошку добавляється, і зараз потрошку добавляється. Але вже почали купляти техніку за власні кошти. Кредит беремо, але весною беремо кредит, на осінь вже кредит віддаємо. Беремо кредит в межах 6-10 мільйонів, вирощуємо продукцію, і це дозволяє повністю розрахуватися з кредитом.

Завдяки цьому мабуть у вас нова техніка, яка дозволяє швидко і ефективно обробляти ці площі. Так?

Ну так. Зараз тієї техніки, що раніше, ніхто не хоче за неї сідати, вже потужні трактори, комбайн от зараз робить на площі Джон Дір, вже потужні, 500 з лишнім коней потужність комбайна, який може 30-40 гектарів за добу збирати спокійно. Мало виходить з ладу, як раніше робили на вітчизняних ростовських комбайнах, то там ден робиш, два дні ремонтуєш його, ну і виробництво з нього таке, немає якості той його обмолоти. Ці комбайни вже такі, що вже показує площу яку збирає, показує вологість яку вбирає, скільки відгрузок було, ну все вже, повноцінний такий американський комбайн.

Ви вибудували дуже унікальну таку, як мені здається, модель, коли ті люди, які у вас працюють, вони зацікавлені в тому, щоби працювати ефективно, ви їх стимулюєте. От розкажіть нам про стимули. Що ви робите, щоби люди, які у вас працюють, вони були не те що вам віддані, хоча може і віддані, тому що вони розуміють свій інтерес, і усі вас поважають дуже сильно в районі, наскільки я знаю.

Я не чув жодної людини, яка би про вас сказала погане слово. Ну і це мабуть тому що ті відносини, які ви вибудували з людьми, вони нормальні. От що в основі вашої моделі?

В основі моделі… Ми як починали цей бізнес, я хлопців одразу зібрав, кажу: хлопці, ви ж розумієте, що нам ніхто нічого безкоштовно не дасть, кредити візьмемо, треба їх відпрацьовувати. Не віддамо кредит – збанкрутуємо, заберуть і землю, і все. Через що я казав: без вас я нічого тут не зроблю, ідемо командою – значить робимо, щоб кожен відносився як до свого. І воно так і хлопці і є, вони розуміють, самі підходять: так, Васильович, сьогодні треба закультівіровать, земля пересихає, так, коли будемо сіяти, коли вносить добрива… Люди переживають, бо розуміють, це їхнє життя в цьому селі, їхня зарплата, благополуччя сімей їхніх.

По друге, я хочу щоби ще більший був їх інтерес до цього підприємства, у кожного там є пай свій, у кого там 5, у кого 10 гектарів землі, вони обробляють цю землю самі. Самі обробляють, я їм безкоштовно даю все, виорать, закультівіровать, внести добриво, посіяти. Єдине що вони платять за уборку комбайна. А так усе безкоштовно.

Але як: надаю, кредитую їх, допустимо, пальним, зібрали врожай, і вони за пальне розраховуються; дав їм добриво, дав їм посівний матеріал, дав їм гербіциди. Зібрали, вони здають і повністю тоді зі мною розраховуються. Але вся техніка, всі роботи польові, окрім уборки комбайном, все їм безкоштовно. Так як працюють в цьому підприємстві, і вони користуються безкоштовно, всі види робіт вони роблять на нашій техніці безкоштовно.

Тобто це такий корпоративний соціальний пакет. Вони фактично таку невеличку дотацію, а може і велику дотацію від вас отримують, але вони отримують додаткові кошти, які їх мотивують щоби знаходитись тут, нікуди не їхати в Польщу чи ще десь.

Ну так. Їх це і прив’язало. Боб те що вони обробляють свою землю, він розуміє, що він зараз виїде десь там. Раніше всі робили хто в Москві, хто в Києві, хтось там ще десь, вони розуміють, якщо вони зараз залишать це підприємство, поїдуть, земля залишиться їхня необроблена, кошти недоотримують, а вони на цій землі заробляють практично ще річну зарплату.

А яка зарплатня? Щоб люди розуміли, тому що це інтерв’ю будуть дивитися преш за все міські жителі, які дуже погано уявляють що таке сільське господарство. Вони бачать якусь статистику, що сільське господарство це 42% нашого експорту, ми вийшли на якісь передові позиції. А от ви, людина, яка зараз стоїть в полі, вона може розповісти про це з практичної точки зору. Яка зарплатня зараз в середньому у ваших працівників?

Дивіться. Якщо порахувати на рік, ми не працюємо цілий рік, ми працюємо фактично 6 місяців. Це так, квітень місяць, і от іде уборка кукурудзи, і це вже остання культура, яка збирається восени. Після цього ще залишиться доорати поля, перевернуть землю і все, вже ми будемо вільні. І практично вони працюють шість місяців. Землі у нас не так багато, щоб кожний день. У нас от працюємо, посівна починається, але ж хлопці тоді не рахуються ні з чим. У нас практично навесні один день це поминальні дні і Великдень, оце два дні, в які ми стараємося не робить. Так усі дні робимо, ні суботи, ні неділі, вихідних в нас немає.

Тому що ми розуміємо, треба посівну закінчити за 15 днів. Ми робимо день і ніч, так сказать, ці дні. Потім можемо тиждень не виходити на роботу, до внесення гербіцидів чи до внесення добрив, до підживлення. І як повністю місяць ми не получається, кожний день ми робимо. Допустимо, цього місяця ми відпрацювали там 20 днів, в якомусь місяці можемо і 15 днів, а який місяць як жнива то всі 30 днів.

Заробіток у нас у кожного від виробленої норми. Допустимо, оранка 70 гривень за гектар, за добу він може виорати 15 гектарів, от рахуйте така зарплата. Як нормально день працюєш, то десь до тисячі гривень обов’язково заробиш. Якщо на шкідливих роботах, там на внесення гербіцидів, там у нас розцінка така, що він у день заробляє 2000-2500 тисячі гривень.

На обмолоті кукурудзи теж в нього розцінка, я не буду приховувати цих розцінок, вони практично по всій Україні напевно такі, але в мене одтин комбайнер робить, двом тут нічого робити, він один комбайнер робить, його розцінка 145 гривень за гектар. В день він збирає 20 гектарів. Ну от, рахуйте яка в нього зарплата, до 3000 тисяч гривень. Але треба працювати.

За добу, тому що в нас же нема такого, сьогодні ми почали в обід збирати, а закінчимо десь у 12-тій, може о другій годині ночі, ну він до 20 гектарів, може до 30 гектарів може збирати за добу. Отака розцінка. Так що непогано.

Ну вони ідуть на біржу, в них на біржі вони не можуть отримувати більше середньої обласної, то в них на біржі виходить десь 8.200 за місяць. Це взимку, коли вони не працюють, з сезону вони ідуть вже на біржу, коли роботи немає. Отакі в нас зарплати. Ну так, 15000, 30000 тисяч в місяць вони заробляють.

Ну тобто на рівні Польщі фактично…

Ну так. Ну от я ще переб’ю. Такий приклад, це як ви згадали за Польщу. Ми займаємося вирощуванням гібридної кукурудзи, і там треба вручну робити кастрацію, та видову прополку, і ми на кастрацію наймаємо людей таких, сезонних. По 30 чоловік працює в день, в них, скільки вони проходить там, 3-5 рядків, залежно від довжини гонив.

І була одна людина з Польщі, з Польщі приїхала, вона теж на польових роботах працювала, і вона поробила в цій бригаді з усіма, і підходить і каже: якби я в Польщі так робила, як оце у вас люди зараз працюють, то я б там заробила 200-300 доларів, більше би не заробила за місяць. Але я там роблю за 5 чоловік, так як у вас роблять. Тут ми платимо 250-300 гривень за день. День рахується, ну скільки, 4-6 годин максимум. А вона каже: там ми робимо в 4-5 разів більші об’єми, чим оце тут люди у вас роблять. Так що все залежить від того як працюють. Тули їдуть люди працювати, вони 12-14 годин вони не розгинаючись працюють.

Ну може трошки більше заробляють…

Ну так, ну тоді вже в них до тисячі доларів заробляють можливо. Плюс харчування відшкодовується там, ще може кому як…

В принципі це може ще все таки напрямок, який і ви можете використовувати, підвищувати ефективність праці…

Поки в нас, знаєте, туди людина виїхала, в неї нема ні господарства домашнього, ні діти там… А у нас же як: поки дітей у школу, поки господарство попорається, все, вже виходить на роботу. Тут з роботи 5 годин, треба знову вертатися до своїх поросят, до своїх курей і там вже працювати продовжувати. А там в Польщі цього немає, через що людина там робить по повноцінно 12-14 годин.

Таке питання: от посівний фонд ви де берете? Ви купляєте це в Україні, чи купляєте закордоном? От такі зміни зараз відбуваються з точки зору зростання врожайності…

Ну от наприклад, ми вирощували гібриди кукурудзи для компанії Селекта, це дніпропетровська, то ця кукурудза, яку ми вирощували, вона спокійно дає 130 центнерів з гектара. А як взяти по пшениці, пшеницю ми практично відсотків 70 сіємо німецькі сорти, тому що там потенціал набагато більший, і якість непогана. Ми практикуємо, зимівля непогана, кущення з весни, з осені добра, через що ми пшеницю в основному 70 відсотків але і українські вирощуємо, теж до 6-7 тонн вирощуємо на наших сортах пшениці.

От що ви сієте: пшеницю, кукурудзу… Що ще? І взагалі, можете людям розповісти, яка там середня доходність з гектару у вас виходить.

Ну як, ми намагаємося дотримуватися сівозміни. Я великий противник, щоби знищувати українські чорноземи, щоби вирощувати монокультуру там, кукурудза по кукурудзі, соняшники у сівозміну включати і виключати, оці ячмені, ріпаки, пшениці. То ми сіємо все, ми сіємо 30%, до 40% озимих, це перший рік що ми посіяли озимий ячмінь.

А так в основному пшениця в зимі 30-40%, і ярина, ячмінь, кукурудзи небагато, соняшника в цьому році немає, то сіяли і соняшник десь відсотків 15 в сівозміні. Цього року був мак 150 гектарів, теж така рентабельна культура. Там багато коштує охорона, це практично можна сказати 40% від вартості вирощування це коштує охорона. Цього року ми заплатили півтора мільйона за охорону. Але рентабельність на маку велика.

Так само ну на всіх культурах можна отримувати рентабельність від 50 до 100 відсотків рентабельності. Практично на всіх культурах. Тому що вже навчилися, техніка така яка дозволяє отримувати гарний врожай, і люди навчилися, препарати вже вивчили, слава Богу є чим працювати, і через що отримуємо непогано, до 100% рентабельності.

В грошах це скільки?

Ну от, в цьому році по кукурудзі ми при затратах десь 15 тисяч на гектар ми отримали від реалізації десь більше 30 тисяч. Так само по пшениці. По пшениці в цьому році правда ціни дуже хороші. Але теж по пшениці більше 100% рентабельності. Ячмінь трохи менше, була менша ціна.

З ваших слів витікає, що у вас господарство, воно фактично весно, влітку, восени працює, а зимою ви не працюєте. В зв’язку з цим питання: чи пробували ви перейти на вирощування худоби. Багато хто вирощує худобу, молоко теж саме роблять. Чому не переходили? Чи це просто не рентабельно?

У нас немає можливості побудувати зараз ферму. Тому що щоб збудувати ферму, це треба десь в межах напевно 20 мільйонів гривень, щоб побудувати навіть один сарай невеликий для цього, чи для свиней, чи для корів. Щоб було пільгове кредитування, це без питань ми могли би зробити. Тому що в нас землі не лишньої, нам є чим розвиватися, куди іти, до чого іти, тому що багато є і садами займаються фермера, хтось вирощує овечок, але це таке, невелике.

Якби були такі можливості, от як на зараз пропонує з Польщі пропонують зараз зайнятися переробкою наших культур, але ми повинні експортувати на Польщу на своє виробництво і там зробити переробку. То поляки дають землю, підключають електроенергію, всі комунікації, і дають свої пільгові європейські кредити. Це звичайно такі умови дуже привабливі, і для на би підійшли. У нас цього зрозуміло немає, через що щоб розвиватися, треба щоби кредитування пільгове було для фермера, тоді міг би…

Я так розумію, що це кредитування, про яке там Зеленський постійно каже, 6-7-9%, це все фікція…

Його немає. У нас з цим велика проблема. От підприємство будує вічний елеватор, на території своя підстанція, і вже пройшло три місяці, ніхто не може підключити електроенергію для потреб сушки. Якісь перепони… От якісь перепони, не можна пройти ці перепони. Всі там розказують що там і те не так, і те не так, і це не так… А поляки самі підключають це все безкоштовно. В нас що: платимо такі гроші, ще й за гроші неможна це все зробити. І так само куди не кинься.

А зараз там є земля на цій території, земля це цього підприємства, треба таки присвоїти кадастровий номер. Нема кадастрового номера – не можна там щось робити. Чого не можна присвоїти кадастровий номер – ну от, не присвоюють. Хоча це на сесії підйомом руки зробити це справа однієї хвилини. Отаке у нас відношення до фермера.

Тобто треба йти на поклон до влади, щоби папо показати що ти лояльний, або дати гроші, або те і інше разом.

Да. Отак.

Розкажіть про ваші відносини з владою. У нас фактично зараз можна побачити, що у нас багато сіл фактично вимирають. Але ось це ваше село, в якому ми зараз знаходимося, то тут люди живуть більше менш нормально, оскільки є господарство.

І фактично можна казати, я помітив їздячи по Україні, я побачив дуже багато містечок чи сіл, де є отаке мілке чи середнє фермерство, вони більш менш на плаву, тому що люди місцеві працюють. А там де великі агрохолдинги, то як правило такі села вимирають, віддають паї, і та все нормально тільки там де є база такого агрохолдингу.

І ключове питання для цих сіл усіх полягає в тому, як підтримувати соціальну інфраструктуру, тому що багато залишається просто без грошей. От як це все у вас відбувається?

Ну у нас як по всій Україні. Я колись на сесії задав питання, бо являюся депутатом ОТГ, і я задав запитання, була ж голова ОТГ, і сказав: ви знаєте, в якому приміщенні знаходиться сільська рада Щурівська? Ну де, в своєму приміщенні находиться. А те що оте приміщення 5 років назад згоріло, і людям ніде було сидіти, вони перейшли у колгоспну колишню контору. І нам за свої кошти прийшлося там робити повністю ремонт, опалення, вікна, двері вставляти, стелю, підлогу робити, щоб люди були в якихось людських умовах. Це ж місцева влада. Ніхто там не виділив і одної гривні щоб зробити якісь умови.

Так само я зараз проживаю в Миринці, там знаходиться двоповерхова будівля школи, куди возять дітей із чотирьох чи з п’яти сіл. Страшно дивитися, як діти взимку, це XXІ століття, діти бігають у холодний туалет, там за школу біжать сто метрів, щоби сходити по своїм потребам. Ми за свої кошти зараз збудуємо теплий туалет. От уже зараз закінчуємо. Плитка, сучасний туалет буде, плитка, вода, всі умови, тепленько, гарно.

Ну чого влада, невже не має коштів. На другі проекти кошти мільйони хватає, щось таке просто побутове для своїх дітей зробити теж не вистачає коштів. Оце таке відношення до сіл зараз.

Там це трактор ваш мабуть іде. Це той Джон Дір, про який ви казали. Це ви купили з врожаю?

Так. Це вже третій рік.

Як швидко така техніка відбивається?

Ну, якщо орендувати, наймати у других людей, то я рахую вона своя за три-чотири роки відкупляється повністю вже. Бо до неї ж окрім комбайна треба купити жатку кукурудзяну, жатку соняшникому. Як правило, в комплекті із зерновою жаткою вони не йдуть. Але оце докуплять треба, і через що воно чотири роки вона відпрацьовує повністю.

Ну і вона ламається менше, тобто вона надійна…

Ну так. Надійна. І велика перевага у своїй техніці те, що ми, допустимо, якщо брати орендувати техніку, то прислали тобі в оренду, і кричать: бери, молоти, збирай бігом, нам ще там і там молотити. А тут дощі, тут вологість зерна поміряли, вологість зерна велика, ми своїм комбайном не збираємо, чекаємо коли підсохне. А якщо орендований комбайн, то люди вимагають щоби ми збирали і вологе зерно, через що воно не зовсім зручно орендувати техніку. Приходиться, як не важко, купляти своє.

На ваш погляд, що повинна держава робити для того щоб фермерство розквітало. От чого вам не вистачає?

По перше, не заважати. І якщо є закони прийняті, от ви правильно кажете, є кредити пільгові під 5-7-9%. От я знаю приклад, що мій сусід Коля Темчур, він захотів взяти під оцей пільговий кредит трактора Кейса, то він ходив місяці три, у паніці вже був, бо бачив, сам перший внесок своїми коштами зробив, а держава ніяких доплат не робить, і він не може взяти цю техніку. Через що він там стільки своїх нервів потратив, щоб він в кінці кінців взяв цього трактора. Але таке відношення…

Те, що на папері може для когось і є, але для нас фермерів воно зовсім, зовсім не доходить, ці всі пільги, і кредити, і по пальному. Розповідають що є, а ми цього не бачимо.

Є ще таке питання дуже важливе, це питання паїв. І питання пов’язане з паями, земельною реформою. От мені хотілося б почути ваше відношення до земельної реформи, і яку пайову політику ви зараз проводите. Тому що зрозуміло, вам потрібно конкурувати з великими агрохолдингами, які беруть паї на десятки, сотні тисяч гектарів. І от ви в принципі знайшли таку свою нішу, можна сказати, яка дозволяє вам якось викручуватися. От як ви вибудовуєте відносини з власниками паїв?

Ну по перше, я повністю кожний день находжуся в цьому селі, зустрічаюся з цими людьми, я знаю усі їхні проблеми, цього села, кому що треба, кожний звертається, першим ділом зразу йде сюди, тому що працюють місцеві люди. І кому б що не знадобилося, помогти там чи перевезенням дров чи сіна, чи навіть померла людина.

Зараз ви ж знаєте, що в селі немає ніякого не комунального господарства, нічого, то ми навіть даємо свій транспорт, повезти там у район, у лікарню, скрізь щоб не трапилося. Якщо людина захворіла, теж ідемо на уступки, виплачуємо там за рік наперед арендну плату за пай.

Щоби людина могла далі лікуватися.

Ну так. Тому що є якусь зробити операцію, це зараз недешево коштує, то виплачуємо там на два, на три роки навіть наперед арендну плату за пай. Арендна плата на сьогоднішній день складає 15 тисяч гривень.

Це з податками.

Так.

Тобто коли після відрахування податків скільки вони отримують.

Ні, це 15 тисяч ми на руки. А так це ще плюс 18%.

І тому в принципі мабуть люди до вас зацікавлені в тому щоби іти, тому що в цій області є господарства, де 5-6 тисяч платять.

У нас я думаю через конкуренцію, тому що наші сусіди платять практично ту ж саму арендну плату, тому що велика конкуренція. Якщо не будуть платити таких грошей, то будуть перебігати. Хоча другі є переманюють.

Існує стримуючий такий фактор у людей, що ми постійно тут, і всі допомоги які ми можемо зробити, ми допомагаємо цим людям.

Ще одне питання, яке задавали: яка площа середня пая? Оці 15 тисяч що отримують, цей пай він скільки там, 2-3 гектари?

Ні, у нас до 6 гектарів.

Але це коли воно коливається…

Ні. Коливається в залежності від родючості землі. В когось там 5 гектарів, в когось можуть бути і 6.5 гектарів, в межах таких. Це від родючості землі.

Добре. От ваше відношення до земельної реформи в тому вигляді, в якому зараз її протягнули. От ви в принципі фермер такий середній, можна сказати, ви зацікавлені в тому, щоби земля продавалася, чи для вас оптимальний той формат, який зараз є? Які у вас страхи? Чи може навпаки, так зараз потираєте руки і думаєте: зараз я тут все скуплю…

Як дивитися на ситуацію, яка зараз в нашій державі проходить, що керує усім крупний бізнес, олігархи контролюють це все діло, то я думаю не один фермер не буде зацікавлений в цій реформі. Ну скільки я зможу купити, ну 10 гектарів землі, а те що там дозволено 10 тисяч, то це не для нас закони.

Я розумію і всім людям кажу: не продавайте, не спішіть, не йдіть на це. Ви отримуєте сьогодні арендну плату, через 10 років будете отримувати. А куплять у вас за скільки – за тисячу доларів, більше ніхто не заплатить. Як у людей там земля закордоном ціниться, то там так, може б за такі кошти продали, так щось би і відкрили там якусь свою справу. Ну у нас продасть він п’ять гектарів, отримає п’ять тисяч доларів на руки, що він, трактора купить, чи сівалку, чи там побудує якийсь сарай худобу утримувати..? Ну це ж нереально.

Через що, я думаю, при цих реаліях, які є у нас на Україні сьогодні, це все для олігархів, не для нас точно. І це думка усіх фермерів. Усіх. Я ще не чув ні одного фермера, який би казав: от добре, що такий прийняли закон.

Правильно я вас зрозумів, ви вважаєте, що коли цей закон повністю вступить в дію, то отаким середнякам або дрібним фермерам як ви, буде тяжче конкурувати з великими агрохолдингами?

Це зрозуміло, тому що практично в кожному агрохолдингу є капітал з закордону, в них є засновники і німці, і Ізраїль, і французи, і інші. В них цей ресурс ну необмежений можна сказати.

Знаєте, я кредитуюсь в одному банку, і такий почув вираз їхній, каже: у нас паперу і фарби для скупки вашої землі достатньо. Вони навіть не називають грошима, а кажуть: в нас паперів і фарби для скупки вашої землі достатньо. Оце всім це все так воно і буде. А в нас доступу до цього немає.

І які настрої панують на селі в зв’язку з цим?

Ну люди б не хотіли продажу землі. Хоч вони розуміють… Ну так, є така людина, яка вже пожилого віку, в якої немає дітей, внуків, які там не проживають навіть на Україні, вони б може й згідні продати цю землю, але нехай цю землю купить держава.

Якби держава купляла цю землю, я б усіма руками був за. Нехай вони купляють цю землю, і так як я от був в Австрії, там всі землю беруть в оренду в держави. Держава їм надає цю землю. Але ж умови взяття в оренду землі, навіть купівлі землі, щоб ти обов’язково працював на цій землі, щоб ти проживав на цій землі і мав освіту. Проходить час, ти відмовляєшся від роботи на цій землі, держава назад викупляє цю землю.

Отакі б закони подивиться, як в цивілізованих державах. Чого в нас такого немає, і не хочемо вчитись в розумних людей – незрозуміло.

От ви казали зо ви їздили до Австрії. А в принципі ви багато їздите по світу? Де ви були? Як ви проводите цей час, коли не працюєте у полі? Взимку скоріше за все.

Я подорожувати люблю, я 43 роки вже воджу автомобіль, з 1977 року. За цей час, можна сказати, і не накатався. То я їжджу. Не цим літом, то був карантин, в тому році я був в Прагу їздив своєю машиною, в Австрії був, в Будапешт їздив, онучку свою возив. І от є на що подивитися, і є з чим порівняти як живе Україна і як живуть закордоном люди.

Ми от у Празі як були у знайомих, мені сподобалось що є під Прагою українські села, які з нуля побудовані. Як подивитися на нас, як ми живемо, то ми нічого не можемо там толкового, ні будинок побудувати, нічого. А там люди виїжджають, їх цінять, що роботящі такі люди, не крадуть, не п’ють. І там під Прагою є побудовані цілі села українські, на 90% побудували українці. Ми зупинялися у знайомого, який сказав, що у цьому будинку новому 15% квартир купили українці.

Ну от приємно чути, люди значить виїхали, можуть, є і розум, і руки годяться до роботи. А в нас чогось не зарплат, нічого цього немає.

Яке у вас відчуття часу? Знаєте, багато людей вони живуть з такими страхами, що все там завалиться, що все пропало і інше, що держава пропала. От яке у вас відчуття часу? Що ви думаєте про майбутнє України?

Я думаю, колись люди прокинуться і будуть правильний робити вибір, правильно голосувати. Але в нас дуже велике майбутнє. От колись до нашого фермера із Носівського району приїздила делегація із Франції, ну там зам. міністра сільського господарства привозив, і їх чоловік 30. І вони подивились на наші землі, на наш клімат, на наші умови і сказали: ви будете самою багатою нацією на землі. Вам, кажуть, через 10-20 років будуть арабські шейхи заздрити, які ви багаті. Але наведіть порядок.

Зробіть своє виробництво техніки, гербіцидів, добрив, переробку всіх культур, які ми вирощуємо, того самого м’яса, молока, зерна… Ну чого ми нічого, ми тільки гордимось, що ми в цьому році експортували 52 мільйони тон зернових. Ну чого ми не переробили хоча б 10 для начала, потім 30 мільйонів переробить. Отут наше багатство. Так що в нас потенціал закладений на нашій землі дуже великий. Але треба навести порядок.

Добре. Дякую вам за це цікаве інтерв’ю. І думаю що вся Україна вам буде вдячна за те що ви розповіли. Щасливо.

Будь ласка.

Подписывайтесь на канал «Хвилі» в Telegram, на канал «Хвилі» в Youtube, страницу «Хвилі» в Facebook