Як українців зробити кріпаками vs звільнити від рабства -3. Законодавча частина

«Есть такое латинское изречение «cui prodest» (куй продэст), — «кому выгодно?» Когда не сразу видно, какие политические или социальные группы, силы, величины отстаивают известные предложения, меры и т. п., следует всегда ставить вопрос: «Кому выгодно?».

Не то важно, кто отстаивает непосредственно известную политику, — ибо для защиты всяких взглядов при современной благородной системе капитализма любой богач всегда сможет «нанять» или купить, или привлечь любое число адвокатов, писателей, даже депутатов, профессоров, попов и так далее. Мы живем в торговое время, когда буржуазия не стесняется торговать и честью и совестью. Бывают и простачки, которые по недомыслию или по слепой привычке защищают господствующие в известной буржуазной среде взгляды.

Нет, в политике не так важно, кто отстаивает непосредственно известные взгляды. Важно то, кому выгодны эти взгляды, эти предложения, эти меры… «Правда» №84, 11 апреля 1913 г.» В.И.Ленин, ПСС т. 23

Це просто прэлэсно 😉 З моменту складання іспиту у КПІ по «Історії КПРС» десь у 89-90 р. не думав, що буду цитувати опуси дідуся Леніна на повному серйозі, а не у рамках пануючого тоді загального конформізму-ідіотизму.

Дивіться першу частину Як українців зробити кріпаками vs звільнити від рабства. Ідеологія та другу частину — Як українців зробити кріпаками vs звільнити від рабства. Прагматичні розрахунки

Не розводячи зайвої політекономіки, узагальнимо застарілий термін «буржуазія» – це пануючий клас. Хто зараз панує в Україні? – над-крупний капітал – олігархі, та пов’язані з ними політики та держчиновники.

Отже, кому в Україні і чому вигідно продовження квазі-покріпачення селян у вигляді мораторію на продаж їх власності? Почнемо з політиків. Якщо зі статками-маєтками Порошенка все ясно – типу, «олігарх — нажив, експлуатуючи українців», то звідки співставні за розмірами (принаймні, у десятки та сотні разів дорожчі, ніж у 95% населення) хатинки-ділянки у держчиновників та політиків (як всеукраїнських, так і місцевого масштабу у рай-, міськ- та облрадах)? Наприклад, у Тимошенко та Ляшка (лідерів руху за продовження покріпачення екс-колгоспників) — вони ж не могли нажити ці статки «експлуатуючи українців»!? Лишається ще кілька основних варіантів: а) не заморочуючись з експлуатацією на фабриках-заводах, просто крали чи грабували українців (чи навіть вбивали?); б) це великі винахідники та вчені, які отримали гроші за впровадження їхніх ідей задля покращення життя більшості людей; в) інопланетяни подарували.

Ось мені підказують ще варіант – г) ці статки-маєтки чиновникам, паркетним силовикам-тиловикам, політикам та депутатам різних рівнів передали в користування/подарували талановиті дружини, тещі та свекрухи, які будували, наприклад «космічні кораблі, що бороздять…»

Визначусь – я за капіталізм у сучасному вигляді розвинених країн, основаному на рівному доступі всіх до можливостей та на верховенстві прав людини, в тому числі на право вільного розпорядження своєю власністю. Сподіваюсь, що і капіталіст Порошенко щиро бажає кращої долі країні та народу і посилить зусилля по розкріпаченню селян.

Деякі нечисті політики у періоди відсторонення їх від владного корита полюбляють словоблудити (тому що реально їх все влаштовує як вони знов при владі) про «геноцид українців», який ніби то влаштовують абстрактні олігархи. На їх думку (вони думають, Карл!) зняття мораторію є одним з механізмів геноциду. Насправді, існуючий на сьогодні безправний стан переважної більшості селян з обмеженням їх доходу від власності на паї 1,5-3% і є однією з форм геноциду, конкретно — селян. Відповідно — 97-98,5% від зібраного врожаю забирають агроолігархи та великі фермери.

Це не плата за пай – ціна оренди паю зазвичай 5-6% від номінальної вартості землі. Отже, вартість річного врожаю в два рази (!) перевищує НГО (номінальну грошову оцінку, державну) землі, з якої зібрано цей врожай. Тобто, 5-6% від НГО = 1,5-3% від однорічного врожаю = 2100 грн. за оренду пайової ділянки в 3 га.

Зазвичай, при угодах злиття-поглинання, коли одна компанія купує іншу – покупці платять 5-10-ти кратну вартість річного доходу компанії, яку купують (є спеціальні терміні для цього). В нашому контексті довгострокова оренда тотожна покупці (узагальнено). Таким чином, зараз реальна вартість землі, яка має бути базою для визначення ціни оренди занижена за допомоги евфемізму НГО (sic! знову евфемізм). Вкотре наголошую – не є життєздатною держава, побудована на евфемізмах-нонсенсах. Отже, реальна вартість землі, яка «кормить українців» за допомоги НГО занижена на порядок! Оце реальний геноцид, який творять найвищі політики та чиновники, а агроолігархи похідні від цього та просто користуються можливістю, яку для них створюють первинні творці геноциду українців – політики.

В Європі середня тривалість життя 81 рік, в Україні 71 рік. За статистикою нас в країні лишилося 42 млн. українців. Різниця в 10 років це 420 млн. людино-років що тотожно вбивству майже шести мільйонів українців за період середнього життя кожного з нас — 5915493 людини. Тобто, за кожен з 71 років життя ми стаємо свідками/співучасниками вбивства 83316 людей – по 228 людей на добу. Як не жахливо, але всі ми колективні вбивці. Так, здебільшого це помирають українці похилого віку, але не думаю, що нормальній людині від цього легше – всі люди рівні не залежно від віку, статі та національності.

Звичайно, є спокуса перекласти всю відповідальність «на олігархів» (загалом, на більш багатих від конкретного я), які «експлуатують»… Але, повторюю – олігархи є продуктом загальної колективної «творчості»: періодично, на вибори більшість з нас вимикає мозок, совість, гідність та обирає переважно нечистих політиків що шепотять нам приємні речі — які ми всі розумні та моральні і що стати заможними, здоровими та щасливими нам заважають «кляті олігархи» і як добре ці політики будуть боротися з ними. Далі ці політики приймають закони (ВР) та постанови (рай-, обл-, міськради) в інтересах саме олігархів та наймають через піраміду Кабміну (та АП) із своїх лав чиновників, які провадять корупційні закони, та спотворюють підзаконними актам навіть нормальне законодавство. Так що доля відповідальності лежить навіть на пенсіонері з пенсією в 1150 грн., який раз за разом обирає тих самих злодійкуватих-популістів політиків. Звичайно, більш відповідальні суддя-злодій, що нажив багатомільйонні маєтки або його сусід по елітному зазаборрю котеджного містечка чи навіть самозахвату землі (див. далі) – держчиновник, який побудувався на власних «виділеннях», ні не фізіологічних – на тендерних та земельних виділеннях-вирішеннях. Це взагалі – серійні вбивці на совісті яких сотні й тисячі передчасно померлих співгромадян.

Отже, буде коректним делегувати більшу частину відповідальності за подібні масові вбивства тим політикам, які банально обманюють виборців і тим чиновникам, які виконують обов’язки в інтересах десь 1% українців на противагу іншим 99% (*десь кілька десятків олігархів + кілька сот/тисяч їх спільників з числа політиків та топ-держчиновників + півсотні тисяч їхньої обслуги ближчого кола у вигляді судей, прокурорів, податківців, бізнесменів-спільників по розкраданню державних/народних грошей, митників та іншої подібної пошесті + кілька сот тисяч начальників управлінь/відділів міністерських та прирівняних до таких держконтор, рай-обл-міськ-адміністрацій та держпідприємств = десь біля 400 тисяч осіб, яким в Україні жити добре.)

При цьому природно-кліматичні умови майже райські, генетика взагалі супер – не дарма стародавні українці рознесли свої гени на тисячі км. навкруги. Це ми всі їх (самих себе) вбиваємо – ми самогубці, фактично. Вбиваємо пасивністю, розумовою лінню та конформізмом, дозволяючи десь 1% найгірших представників спільноти обмежувати наші права, знерухомлюючи все у соціумі, а відтак створюючи привілейовані умови доступу до кращої освіти, харчування, екології (вода, ліси) для цього «золотого відсотку». Щоб вкоротити всім нам віку не треба навіть «олігархічно експлуатувати». Алегоричний приклад – якщо знерухоміти здорову людину, прибинтувавши її до ліжка і при цьому навіть добре годувати та розважати телевізором, то гіподинамія «лагідно» вб’є якщо не за кілька років, то на кілька десятків років раніше природного терміну.

***

Я навіть трішечки розгубився – приготувався докладно описати схеми збагачення політиків, чиновників та агроолігархів на землі, а виявляється все вкладається в кілька абзаців:

1. Агроолігархи власники агрохолдингів (так, це не абстрактне поняття – агрохолдингу мають конкретних фізичних бенефіціарів): а) чи не найнижча у світі ціна оренди дуже родючої землі – 1,5-3% від доходу з цієї землі; б) можливість «виколупувати родзинки з кексу» у вигляді найбільш родючих та транспортно-доступних земель – див. мал. 1 з другої частини – менш родючі поля 2. не орендуються та не обробляються; в) в існуючому хаосі (саме зараз хаос в земельних відносинах, а не після зняття мораторію) часто-густо їм можна обробляти паї навіть без такої мізерної оплати – див. вищенаведений приклад знайомої; г) холдинги не несуть затрат/відповідальності за відновлення навколишньої інфраструктури.

2. Політики. Не маючи прямих доказів стосовно вітчизняних, покажу як це робиться на планеті Нібіру в країні Аніарку:

А) Всеаніаркського рівня – а) продають місця агроолігархам в передвиборчих списках; б) беруть хабарі за просування агроолігархічних інтересів на законодавчому рівні – наприклад, за подовження мораторію на вільний обіг с/г паїв аніаркських селян; в) отримають свою частку з кожної підконтрольної ради — від частки їхньої депутатської групи від загального хабара за корупційні земельні рішення місцевого (польового) рівня.

Б) Місцеві політики в радах та дотичні до земельних відносин чиновники відповідних відомств та управлінь в держадміністраціях – провадять корупційні рішення по землі, основні з них: а) здавання в оренду с/г земель держвласності (таких в Аніарку 10,5 млн. га або 26% від всіх) за заниженими, навіть від мізерних ставок оренди селянських паїв цінами; б) практикують зміну цільового призначення с/г держземель та безоплатну передачу їх у вигляді всіляких садових, мисливських і т.і. об’єктів спритним ділкам за хабарі, або продаж за заниженими цінами (частина різниці відноситься на хабар). Ця схемка особливо розповсюджена навколо великих міст та природних зон відпочинку біля лісів, річок, озер, морів.

***

Судячи з усього в країні Україна на планеті Земля найбільш вдало  подібним займався якийсь О.Довгий. Причому відразу у двох іпостасях — і у якості міськполітика – розпорядника земель і бенефіціара частки цих гектарів. Причому засадити за грати явного злочинця не дають місцеві політики – чи це не опосередкований доказ їх участі у махінаціях за схемою А.б) та Б.б)? Щоб якось вгамувати бігучий повним ходом «розпродаж Батьківщини оптом і вроздріб» вони там намагаються запровадити нові правила розпорядження землями — подивимось як це буде.

Окрім обкрадання бюджету держави (тобто всіх аніаркців) на десятки мільярдів грн. щорічно та на десятки й сотні тисяч гектарів у натуральному вимірі, такі схеми створюють підґрунтя для обмеження прав людей на пересування та користування загальною – державною власністю. Причому, подібні схеми або напряму порушують закони прямої дії як то Водний кодекс, або опосередковано. Не знаю, як на Нібіру а в Україні під Києвом це виглядає так – фрагмент кадастрової карти нижче по Дніпру в районі Вишеньки між 1-м та 2-м шлюзами – Мал. 3:

Шахраї (а хто вони ще?) намагаються приховати порушення законів щодо вільного доступу всіх українців до берегів Дніпра тим, що об’єднують загальним парканом свої приватні ділянки, на схемі — П (зазвичай формулювання у кадастрі «для колективного садівництва») та Д – державна власність, цільове призначення: 01.08 Для сінокосіння і випасання худоби. Як бачимо, на папері норми закону виконано – по берегам Дніпра державні «сінокоси», а приватні ділянки трохи подалі, але на місцевості доступу до річки у тисяч вишенківців, броварчан, киян немає – відбувся самозахват державних (читай народних, загальних — ваших, моїх, наших) ділянок. Тобто, крадіжка у особливо великих розмірах, за що державою передбачена санкція — строк позбавлення волі 5-8 років з конфіскацією майна.

Ось як виглядають в профіль «державні сінокоси» — на схемі марковані Д1 – Мал.4. Звичайно, нормальної худоби там не випасається, хіба що двонога.

Причому, відновлення справедливості в цьому питанні поки що годі й очікувати, якщо їм подає поганий приклад сам президент, який ховає окупацію берегів та порушення законів евфемізмом «для обладнання і нагляду за береговими захисними спорудами».

***

Доречи, панове мораторщики, а що це за шизофренія двійних стандартів щодо землі? Сакральність – вона всюди сакральність, а то зараз якесь попандопулство виходить з землею – тут свята (с/г паї – зась продавати батьківщину!), тут не свята (для індивідуального садівництва, будівництва) – продавай-перепродавай досхочу кому завгодно, хоч нечистому з рогами, для випасання.

Чи й далі будемо плекати совкові нонсенси? «Все вокруг колхозное (пайове) – все вокруг ничьё (чим й користуються спритні агрохолдинги та злодійкуваті місцеві політики та чиновники)». Або «все вокруг народное (свята пайова земля) – все вокруг мое (знов таки для холдингів та політ-чиновників)» і т.і…

Панове політики, якщо земля для вас така священна – може відміните строк давнини щодо порушень земельних відносин шляхом махінацій з виділеннями, зміною цільового призначення і т.п. злочинами.

А ще можна заборонити АТО-вцям продавати свої наділи – тільки передавати у спадок чи в оренду. Що це за поділ знов на «козаків» та «мужиків»/кріпаків? Яким вдалося у єкатерининську добу розколоти українців, а згодом підкорити та покріпачити всіх без винятку. Так ми сильну справедливу Україну гарантовано не побудуємо та не зможемо протистояти зовнішньому ворогові!

А до чого тут с/г паї, перепитає допитливий читач? Як дозвіл на вільне розпорядження своєю власністю для селян допоможе відновленню справедливості щодо звільнення доступу до води та лісів значній частині українців. Допоможе! Самим ефективним чином, хоча й не так скоро як хотілося би — поступово, але впевнено. Остаточне розкріпачення селян, шляхом зняття мораторію звільнить їх розум та волю, а відтак додасть у суспільство мінімум 6,7 млн. більш активних громадян з підвищеним рівнем власної гідності, що загострить почуття справедливості. Поступово, ці чесноти передадуться й містянам – в нашому контексті вишенківцям, броварчанам та киянам — власникам «материкових» дачних ділянок між Осокорками та Вишеньками. І тоді під невпинним натиском громади, окупанти берегів оспіваного в віках, навіть у тисячоліттях з геродотовых часів Дніпра (чи це таки річка-вонючка, біля якої будь який корупціонер середньої руки може паркан городити?) особисто демонтують паркани та відповзуть з державних «сінокосів» у межи своїх приватних ділянок.

На 1 грудня 2015 р. тільки 22,6% земель держвласності було зареєстровано у держкадастрі – прикриваючись не досконалістю (не повнотою) кадастру у виправдання мораторію, морально нечистоплотні політики тягнуть час щоб ще трішечки половити рибку у каламутній воді – наприклад, на кадастровій карті повно ділянок, всередині яких сховані ділянки з двома кадастровими номерами – завжди це приватна та державна або приватна та з дивним формулюванням «не визначена». Якщо ще на кілька років продовжити мораторій (читай – хаос та каламуть) не здивуюся якщо вся площа цих ділянок перетвориться на приватну.

***

Тепер спрогнозуємо що буде після зняття мораторію.

Узагальнимо, кому вигідно розкріпачення селян.

2. Селянам – родинним та середнім фермерам. 3-5 років – **дрібним підприємцям;

4-8 років – ***всім громадянам (читай – держбюджету) Крупним фермерам та агрохолдингам Політикам та чиновникам всіх рівнів, особливо місцевим, для яких вичерпається чи не єдине корупційне джерело.

*Авжеж, великий шмат відповідальності за продовження покріпачення несуть самі нео-кріпаки з легчено-чищеними мізками та моральними якостями – «от якби можна було продати пай двічі, а краще тричі….» Якщо поставити на земельному референдумі питання з такими варіантами, то за зняття мораторію по варіанту «тричі» була би більшість селян десь під 60%. При чому, навіть не напружувалися би поміркувати як таке можливо 😉 — хто зна, може й можливо!? Наприклад якщо т.з. валютні позичальники (насправді це переважно земельно-квартирні спекулянти), які не так давно хороводилися у пікетах, вважають що повернення доларової позики по курсу 8,0 можливо (десь в 2-3 рази нижче за реальний у 2014-16 рр.), чому б не дозволити продати пай двічі-тричі?

Зараз селяни «за деревами лісу не бачать» та відносяться до агрохолдингів з гіпертрофованим пієтетом – дійсно, як кріпаки до поміщиків півтора століття тому. Заспокойся, казала знайома на мої намагання розібратися хто і як встановлює ціну оренди — а як холдинг не схоче в оренду брати цей пай? Підпишемо як скажуть, більше нікому окрім них ці паї не потрібні – волала вона.

Можу таких запевнити – після зняття мораторію раптом нічого не зміниться – холдинги не стануть розривати договори оренди (куди вони дінуться від полів з врожайністю зернових 50-100 ц./га!?) Навпаки, — поступово, десь по 1% на рік на протязі 4-6 років ціна оренди буде зростати – будете перепідписувати договори з існуючими чи знайдуться нові фермери, які будуть пропонувати трошки більше за пай.

**До сих рядків я мав тільки моральний інтерес щодо зняття мораторію – просто жити серед повноцінних індивідів, а не легченого електорату для тухлих політиків. Але я сподіваюся з часом отримати й прямий фінансовий зиск – ось як виглядає центральна Польща — Мал.5. у тому ж масштабі, що й Україна на мал.1 в другій частині.

Розмір полів 1-3 га, що в 20-50 разів менше за українські. Це все дрібні фермери, яки за допомоги механізму кооперації дуже ефективно обробляють поля: ти мені ореш – я тобі збираю; той мені транспортує – я йому обприскую шкідників; третій ремонтує – я йому переробляю, четвертий зберігає, п’ятий експортує, шостий наймає на наші господарства працівників з України і т.і…

Не вдаючись до точних розрахунків можна припустити, що і відносно населення (наприклад, на 1000 людей) і в абсолютних цифрах кількість бенефіціарів не менш святої для поляків землі в Польщі мінімум на два а то й три порядку (довідково – це в 100-1000 разів) більша, ніж в Україні, де «загальнонаціональним надбанням, всенародним скарбом, найціннішим та єдиним що лишилося в українців» і т.п. евфемізмами, маскуючими справжню ситуацію, користується купка бенефіціарів — окрім злодійкуватих політиків і чиновників, це буквально кілька сот власників агрохолдингів.

Ці сотні тисяч чи навіть мільйони польських родинних і дрібних фермерів отримають дохід зі своїх наділів явно не по 2,5-5 тис. грн. на рік, як знерухомлені та деморалізовані українські квазі-кріпаки, а щотижнево, так же, як і десятки-сотні тисяч українських заробітчан майже таку ж саму щотижневу зарплатню на їхніх полях. Довідково – Польща трошки менша за Україну за населенням (38 млн.) та вдвічі за площею – 300 тис. кв. км.

Порочна монопольна система агрохолдингів усталилася останні 10-15 років – саме при неї пришвидшився процес обезлюднювання на селі та масова заробітчанська міграція українських селян на поля Польщі, Іспанії, Португалії — і це все за діючого 17 років мораторію на продаж паїв. Хто хоча б трошки дружить з логікою може припустити, що після зняття мораторію ситуація якраз почне мінятися навпаки – почуваючись справжнім власником, люди почнуть знаходити способи почати обробляти поля десь по-польському чи по середньоєвропейському зразку – ось так у Франції, поля по 5-10 га. Тобто 1-3 українських паю – родинний розмір, населення Франції — 66 млн., площа майже дорівнює українській –  547  тис. кв. км. Українське село знов наповниться життям, мрії Кобзаря нарешті справдяться:

«І на Україні добро.

Між горами старий Дніпро,

Неначе в молоці дитина,

Красується, любується

На всю Україну (*якщо паркани навколо прибережних маєтків зруйнувати – українці побачать Дніпро)

А понад ним зеленіють

Широкії села,

А у селах у веселих

І люди веселі.

Воно б, може, так і сталось,

Якби не осталось

Сліду панського в Украйні (*пани, у сенсі – поміщики, феодали, латифундисти — в Україні XXI століття це агрохолдинги та держчиновники з політиками).

От як ви гадаєте, читачу чи зміг би я зацікавити хоча б когось з цих мільйонів польських фермерів, якби сказав що їхні пращури землероби були носіями (складали частку в 30-70%) десь з півдюжини історичних феноменів – феномену БКМП-Циркумпонтійської металургійної провінції, Сеймито-Турбінського транскультурного феномену, Аркаїм-Синташтського, феномену Аріїв, Гипербореї та Стоунхенджу, а також Рухів, Амазонок і ще з десяток «по дрібницям»… — і тому є генетичні, археологічні, лінгвістичні, топонімічні докази. Риторичне питання, чи не так?

Але це все про предків теперішніх українських нео-кріпаків, які кінці з кінцями ледве зводять і яким не до славетних предків – землеробів. Мені просто нема кому в України запропонувати книгу, де це все логічно та доказово викладено. Разом з видавцем за рік ледве знайшли тисячу думаючих людей. Політики та чиновники глузуючи посилаються на 19 ст. Конституції, яка ніби то не дозволяє їм проявити ініціативу, а до власників агрохолдингів мене банально на поріг (чи за паркан) не пустять. А найбагатші з них взагалі мешкають за кордоном де й займаються кооперацією за зібрані з кріпацьких земельних паїв зернові (звичайно, конвертовані у гроші) – я тобі -надцять мільйонів доларів – ти мені яхту; я тобі ще –сті млн. – ти мені замок; я тобі -ять млн. – вертоліт; -сті тис. дол. – машину і т.п… — кошти вимиваються з України та йдуть на підтримку голландських чи фінських корабелів, німецьких автовиробників, італійських вертолітобудівників, іспанських, французьких та англійських будівничих…

У Польщі всі ці мільярди та сотні мільйонів доларів доходу замість кишень полу-сотні найбільших латифундистів розподіляються на десятки-сотні тисяч фермерських родин, що робить ситуацію дослівно за Шевченком «А у селах у веселих І люди веселі», а країну міцною та дійсно незалежною. Це дійсно вільні люди, які у порівнянні з нео-кріпаками українцями насправді лицарі духу та гідності – Трамп не перехвалює.

Так і в Україні, після звільнення селянської ініціативи, дрібні фермери оживлять ринок будівельних, ремонтних, транспортних і т.п. послуг саме в України, даючи заробити вже не тільки селянським промисловцям і підприємцям.

***Сподіваюсь, не треба довго пояснювати, що дрібні фермери та підприємці, що окажуть їм послуги чи вироблять-продадуть товари, згенерують в кілька разів більші податкові надходження у бюджет, ніж співставні за площею земельного банку агрохолдингі, які зазвичай ховають податки в офшорах та інших махінаціях в особливо великих розмірах. Таким чином, з’являться гроші на підвищення соцстандартів бюджетникам, а також на реформи другої хвилі – медичну, освітню, на яку потрібно 87 млрд. грн. за 12 дванадцять років – це всього лише третина коштів від проданих за кордон зернових за 1 (один!) рік. Жєсть, знову! «Чого дурні — бо бідні, а чого бідні — бо дурні» — невже це замкнене коло в Україні навіки!?

Необхідні законодавчі норми, одномоментно зі зняттям мораторію.

— до 24 га* – ставка податку 0,5% від НГО – це родинний фермер (дрібний);

— за кожен наступний га від 24 і до 240 – ставка 5% — середнє фермерське господарство;

— за кожен га від 240 до 2400 – податок 10% — для крупного фермера.

На оренду с/г землі:

— до 10 тис. га – 2%;

— за кожні наступні 50 тис. га + 1% (зараз 5 найкрупніших агрохолдингів орендують по 250-600 тис. га кожен) – до максимально можливих 410 тис. га і 10% податку від НГО землі. ІІ. Обмеження Заборона на продаж іноземцям. Можна і залишити, принаймні ще на 5 років** ІІІ. Садові, присадибні і подібні до них ділянки. Немає обмежень, ставка податку пласка – 1%. Все те саме, що й для с/г землі з п. I, тільки вимір в сотках — тобто, максимально можна буде володіти 24 га., а не сотнями й тисячами як зараз різноманітні «довгіє»; орендувати під мисливські угіддя і т.п. максимум 4,1 тис. га, а не сотні тисяч як ще інколи трапляється (їх зразок для наслідування — межигір’я-сухолуччя). Так, деякому доведеться «ущільнюватися» — продавати зайве (на ринку або по НГО державі); а на інше платити пристойний податок суспільству. IV. НГО Базова вартість землі занижена. 2-х кратна загальна індексація НГО, далі вартість землі по регіонах відбалансується за допомоги розроблених держземом/кабміном методик (транспортна доступність, коеф. опадів і т.і.) на базі статистики купівлі землі зі щорічною індексацією.

Примітки:

*24 га – це паї десь 4-6 людей, які можуть дарувати їх молодятам, наприклад (також, стільки землі за польським часом мав мій дід та годував окрім себе ще 5-6 рідних – «фактор діда» 😉

Взагалі цифри можуть корегуватися, але принципових два моменти:

А) Прогресивна шкала оподаткування за принципом – багаті платять більше (а не так як зараз в Україні побудовано зразково-показове суспільство соціальної несправедливості, де більше платять бідніші). Також це запобіжник для «скуповування батьківщини оптом», як волають лжепророки (доречи, Лжепророк – один з найближчих слуг Диявола, — вісників Апокаліпсису). Отак Україну і терзають – Звір з РФ на Донеччині, Дракон Ктулху у головах 80% людей і колективний Лжепророк легіону політиків від райрад до ВР.

Тобто, не буде сенсу скуповувати землю задля спекуляції – не обробляючи її, а просто чекаючи коли вона виросте в ціні. Виходить надто дороге задоволення – втрачати по 5-10% щорічно на земельному податку, дивлячись, як земля заростає самосєйкой. А навіть якщо Неньку скуплять по 2400 га (десь 17,5 тис. осіб) та понесуть тягар 10% податку державі – то хіба це не споконвічна мрія – нічого не робити і отримувати за це гроші? Все рівно що в банк на депозит покласти.

Шуткую 😉

Б) Однозначні цифри оподаткування – задля уникнення законодавчо-податкових виделок, виключення корупційної складової. Здогадайтеся з трьох разів, яку ставку податку намалює місцевій діяч/діячі райради для агрохолдингу з земельним банком у сотні тис. га, якщо, наприклад, пропорційно укрупнити існуючу ставку до 3-10% та віддати остаточну цифру на їхній «сумлінний» розсуд.

Окрім вищезазначеного, земельний податок дуже ефективний для держави та стимулюючий для виробника: а) його не можливо занизити-«оптимізувати» офшором, «обналічкой», тендерною переплатою, як це існує для податку на прибуток та ПДВ; б) він сприяє інтенсифікації с/г виробництва: більш ефективна техніка, технології вирощування/переробки, логістично-маркетингові ноу-хау, замкнені цикли виробництва – все це збільшує доход, а відтак зменшує відносні витрати фермера на цей фіксований (від НГО землі) податок.

**А взагалі: а) невже деякі вітчизняні бізнесмени та політики працюють на розвиток України? б) хіба іноземці почнуть як ті німці потягами вивозити чорнозем? (ну, давайте пропишемо заборону на вивіз Неньки у фізичному вимірі за кордон – самім не смішно?

Насправді, це дуже важливий, навіть фундаментальний ментальний момент – батьківщина, вітчизна – Україна це ж не фізична земля (переважно силіциум з домішками органіки та інших елементів) – це система політико-економічних, соціальних відносин, етно-мовно-національніх та історичних традиції, які поділяють більшість населення.

Розробити механізм націоналізації покинутих паїв-ділянок, якщо більше 5 років не справляється земельний податок, або автоматичного викупу за вартістю НГО за бажанням власника (хто не може чекати на ринкового покупця), через: а) Земельний держбанк, чи відповідне управління Держгеокадастру або б) Райради. Саме я за варіант б) як стимулюючий до бережливого ставлення до своєї малої батьківщини. В Білорусі подібна норма діє щодо покинутих хат у сільський місцевості – строк покинутості 5 років.

Само собою — заборонити купувати землю із офшорних юрисдикцій та резидентам країн-агресорів. Причому не тільки по відношенню до України – а признаних ООН, ОБСЄ і т.і. міждержавним органом агресором відносно будь-яких країн. Якщо подібну практику введуть більшість країн, це буде потужним стримуючим фактором для багатьох потенційних агресорів в світі.

Як на мене, зняття мораторію є одним з необхідних кроків до здійснення пророцтва Генія в його первинному сенсі (також не думав, що так предметно буду цитувати цей вислів Шевченка, що бачив з дитинства у кабінеті укрмови):

«І на оновленій землі

Врага не буде, супостата (*ані зовнішнього, ані внутрішнього),

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі».

P.S. Звернення до міжнародних друзів — фінансових донорів України.

Панове, благаю — «продавіть» в першу чергу земельну реформу в нашій країні та ще кілька історичних реформ з ТОП-5 пріоритетів – виборчу по відкритим спискам та пенсійну. А до того не давайте черговий кредитний транш – не підживлюйте корупційну гангрену. Від затримки постраждають в першу чергу правлячі корупціонери (їх бізнеси) – простимулюйте їх таким чином зібрати рештки розуму та совісті й запустити реформи. Ні, ніяких народних потрясінь не буде, ніхто нікого не побіжить скидати на Банкову і навіть Путін не нападе більше, ніж напав де-факто зараз (це все лякавки для вас на кшталт земельних для селян). Допоможіть Україні одужати! Зрештою, вам (вашим країнам) це стане в нагоді – в історичному сенсі все тільки починається…

Facebook автора