Як повина виглядати активна економічна політика України відносно Крима

Закон про «колабораціонізм» Соболєва, зокрема пункти а) і д) статті 8, та розмитість статей 10 і 11 – найгірше, що можна було собі уявити. Після втрати військового контингенту в Криму, після втрати інфраструктури та всього майна, єдина надія в нас – на людей, критично мислячих місцевих жителів, лідерів думок, місцевого бізнесу як потенційного спонсору «українського реваншу».

Головна задача – не втратити, не кинути, напризволяще, цих людей, виходячи із:

Важких загроз втрати лояльності кримського населення через непродуману політику відносно «боротьби із колабораціонізмом та зрадниками», яка буде однозначно темою номер один в роботі московської пропагадистської машини;

Неприпустимості розірвання натягнутих слабких струн порозуміння українського і кримськотатарського народу;

Гарних передумов краху «російсько-кримського економічного дива», яке може луснути після першого ж похованого курортного сезону з відсутніми українськими туристами;
Вже наміченого перегляду обіцянок Путіна та Медвєдєва щодо дотацій для Криму;
Відверто злочинного режиму в Криму, що буде нещадно дерибанити російські грошові вливання.

Отже задачі, на які не варто боятись виділяти багатомільярдні суми із державного бюджету, а також мобілізовувати із патріотично-налаштованого бізнесу:

1. Перенести тимчасово управління АРК скажімо до Нової Каховки, створити альтернативні органи місцевого управління

a. Судді Криму вже просяться в Україну;

b. Вже постало питання про організацію виборів 25 травня по криму, а отже і про ТВК АРК;

c. Сформувати повноцінну Раду Міністрів АРК, куди запросити всі здорові про-українські сили Криму, делегувати ведення всіх господарських справ, які здійснюються зараз в ручному і хаотичному режимі з Києва, і яка й буде займатись відновленням політичних і ділових контактів із про-українським і аполітичним Кримом, давати рекомендації по розробці стратегії із відновлення суверенітету Києва над АРК;

d. сідновити роботу Кримської ТПП (торгово-промислової палати), поставити її роботу на якісно новий рівень, поставивши задачі розширення про-українського бізнесу в Криму, нотаріусів, та в спеціальному обмеженому режимі відкрити доступ до державник реєстрів власності і обтяжень;

e. сформувати, бажано із кримських кадрів, силові органи, які в майбутньому будуть притягати до відповідальності як кримських сепаратистів, так і фіксувати факти незаконної націоналізації майна, а також свавілля сепаратистів і окупантів щодо суб`єктів господарювання і громадян (фактичного рейдерства в бізнесі та пограбунку місцевих мешканців);

2. Бар`єри для переходу прав власності

Розробити схему «паралельної державної реєстрації підприємств», чим втримаємо хоч якийсь над власністю в Криму, оголосивши пільговий чи безкоштовний режим переоформлення власності в Криму між власниками українських паспортів та свідоцтв із ЄДР (проте із «блокуючими тарифами» у випадку продажу нерухомості російським громадянам без не-кримського походження);

a. І надалі вважати нікчемними будь-які договори про перехід прав власності юридичних і фізичних осіб – продаж кримських підприємств та нерухомості жителів без відповідної реєстрації українськими нотаріусами та держреєстром:

b. Після повернення Криму подякуємо друзям із Москви за щедрі грошові подарунки кримським домовласникам та місцевому бізнесу, які ті зробили, неналежно оформивши купівлю «дешевої кримської нерухомості» та «знецінених підприємств» (в тому числі готелі, офіси банків і т. ін.).

3. Оголосити про створення Вільної економічної зони (Кримсько-Перекопської, чи Кримсько-Каховської, чи Південно-східної)

Встановленням на все одно непідконтрольній Україні території символічного оподаткування (напр. нульового чи 1% податку з обороту) для наведення реальних «мостів» між Києвом і Кримом, із забезпеченням розвитку в першу чергу фінансового сектору, із зокрема наступними застереженнями (що дасть можливість також посилити патріотичні настрої на всьому півдні України):

a. Ведення бізнесу суто (для уникнення трансферного ціноутворення українським не-кримським бізнесом) резидентами Криму та підприємцями і власниками бізнесу суто із кримською (місцевою) пропискою та реальним розташуванням;

b. Імпорт із України споживчих товарів – за нульовими ставками;

c. Експорт до України – за загальною митною практикою, як при будь-якому режимі вільної економічної зони.

4. Безкоштовно консультації з податкової оптимізації в рамках правового поля РФ:
Надавати їх по всьому Криму незалежно від паспортизації та реєстрації бізнесу, та максимальному виведенні грошових потоків Криму з-під контролю фіскальних органів РФ:

a. Через створення суб`єктів господарювання неприбуткового та пільгового режимів (споживчих, виробничих та будівельних кооперативів), які б функціонували на основі внутрішніх бартерних та залікових госпрозрахунків;

b. Через створення в Криму розгалуженої мережі кредитних спілок (місцевої реєстрації, чи «віртуальні» — філії українських, залежно від бажаного ступеню майнового та правового контролю), які б працювали в максимально замкнутому режимі, членами яких могли б бути виключно резиденти із українським паспортом, і ліквідність яким надавалась би Мінфіном та Нацбанком України на пільгових умовах, для повноцінної конкуренції із Російськими банками;

c. Через допомогу в реєстрації офшорних підприємств як в Україні, так і за кордоном, в тому числі для економії реєстраційних витрат — формальним входженням у вже існуючі спеціально на основах співучасті в статутному капіталі із розподілом грошових потоків по кожному учаснику;

d. Розгортання різного роду неприбуткових громадських об`єднань, благодійних фондів, клубів;

e. Просування інтернет-магазинів із не-Кримською пропискою чи лояльною фіскальною російською реєстрацією.

5. Тотальний бойкот Кримсько-російському (як і загалом російському) бізнесу

a. не їхати на пляжі до російських готелів, просуваючи Карпати, одеські та азовські пляжі, тим самим чином посилюючи лояльність південних регіонів Києву:

a.i. їздити виключно «в гості до кримських друзів»;

a.ii. допомагати і пропагувати відновлення торгівельних зв`язків із українськмми контрагентами;

a.iii. продукти купляти виключно заздалегідь в Україні або в лояльних Києву продавців;

b. якнайшвидше переведення морських транспортів до Миколаєва, Херсону, Одеси дасть додатковий поштовх цим регіонам, що надзвичайно важливо для посилення образу «стабільної розвинутої України», та «відсталого російського Криму»;

c. те саме і з вином — не купляти кримські вина нелояльних до України виноробів, просуваючи одночасно одеські та закарпатські, що зніматиме питання невдоволених росіян та румунів на Одещині та одночасно угорців, румун, русинів на Закарпатті, якщо дивитись ширше.

Не недооцінювати силу інформаційної підтримки — лояльності в гуманітарній сфері та громадському секторі, тим паче що в цьому напрямку окрім виділення відповідних коштів – нічого не потрібно організовувати, все за уряд зробить громадський сектор. Зокрема через:

1. Прорив інформаційної блокади

a. проведення активної інформаційної боротьби, зокрема технологічно потужної — через Інтернет і соцмережі, радіо та супутникове телебачення, із висвітленням реалій та перспектив:

a.i. Криму як російської глибинки;

a.ii. європейського майбутнього України;

a.iii. переваг економіки із пріоритетом малого і середнього бізнесу перед важко-промисловою і вертикально-інтегрованою економікою;

a.iv. переваг панування середнього класу перед олігархічним режимом;

a.v. ведення адекватної російській інформаційної «війни на знищення» із акцентом на всіх гострих проблемах Росії

a.v.1. мігранти — посилювати ксенофобію росіян щодо кавказців, китайців, татар, мігрантів із Середньої Азії, так само посилюючи бажання в останніх виборювати свої права;

a.v.2. мажори і нові «государє», що мають всіх росіян за кріпаків, для яких нема навіть елементарних ліків в лікарнях, а лише труять шкідливими умови праці, в яких немає місця щасливим сім`ям і здоровим дітям;

a.v.3. регулярна ротація контенту щодо палаців і яхт Путіна по аналогії із нашим Межигір`ям, із відповідними паралелями.

2. Запуск міграційних і туристичних процесів

a. підтримка громадських ініціатив із масштабного регіонального кауч-серфінгу;

b. впровадження спеціальних грантів і фахових програм зі стажуванням та навчанням в Україні (причому не тільки по Криму, але і по сходу України), запуск «внутрішньої міграції молодих мізків», нехай своїми очима побачать «галицьких бандерівців та закарпатських вуйків» (із пошуком можливостей розробки залучення до міжнародних програм – нехай Крим подивиться на «загниваючу гейську Європу»);

c. пільгових програм із «прийому гостей на оздоровлення» у карпатських санаторіях та донецьких соляних копальнях, в тому числі залучаючи патріотично-налаштований приватний сектор;

d. не забуваймо про потенціал класичної освіти — розширення конкурсу в українських Вузах для кримчан-українців;

d.i. пільгова оплата при проходженні в «платний конкурс»;

d.ii. можливість проходження дистанційної освіти, опція, яка, до речі, доступна громадянам Росії, які перебувають за кордоном.

3. Експансія вільного духу до РФ

розпочати програму по «видачі українських паспортів». Та розробка привабливого формату «статусу закордонного українця» громадянам РФ українського походження, із рекламою тих самих аргументів, що використовуються Польщею, Угорщиною, Румунією при підтримці своїх «закордонних земляків».
безвізовий режим із ЄС;

-якісні харчові продукти (що природнім чином буде досягнуто в результаті Асоціації з ЄС);
екологічно та соціально-відповідальний роботодавець;

переваги у веденні бізнесу (після проведення дерегуляції та запуску ВЕЗ);

громадянське суспільство – захист прав і свобод простих громадян;

потенційно розширити із відповідними економічними та ідеологічними застереженнями географії та функціональності даних програм для громадян РФ із етнічно та історично близьких регіонів РФ (Кубань, Вороніж, Таганрог, Брянськ, Сірий та Зелений Клин) із наголосом на:

a. Підтримці діаспори;

b. Співпраці із демократично-спрямованими «здоровими силами» в Росії, сприянні:
в розбудові потужної п`ятої колони в РФ;

всілякій підтримці антикорупційних ініціатив, що дозволили б розширювати поле санкцій Заходу щодо злочинного режиму РФ.

4. Економічний саботаж РФ

активний саботаж усіх паливно-енергетичних проектів в акваторії Криму;

продовжити роботу у відношенні конфіскації територіально українських та іноземних активів (на кшталт арештів наших цивільних морських суден протягом 1990-х — 2000-х рр. «за українські борги»), проте ні в якому разі не погоджуватись на питання розгляду долі Криму та господарюючих суб`єктів на його території в Міжнародному суді в Гаазі – досить з нас і переданому Румунії шельфу в Чорному морі;

заохоченні до участі у нашій південно-східній вільній економічній зоні – сприяти перетіканню як сімейного, підприємницького, так і переслідуваного в РФ великого капіталу (за аналогією Люксембургу і Німеччини, чи Великобританії, куди тікає непідконтрольний Путіну російський капітал);

розширення кампаній по бойкоту російських товарів на всі країни Заходу (причому не няшні мілітаристські флаерки, а виключно із зображеннями слідів катувань українців російськими військовими – відрізані вуха і т. ін.), із розширення на всі групи товарів, та агресивною критику контрагентів росіян – торгівельних мереж, дилерів та ін., а в ідеалі – розгортання і проти компаній-імпортерів Росії, скажімо кампаній «гроші не пахнуть» проти Coca-Cola, Proctor&Gamble і т. ін.

вести роботу по таки дозволу на проведення, але одночасного бойкоту відвідувачами Чемпіонату світу з Футболу 2018 в Росії. Даний інфраструктурний проект, так само як і олімпіада в Сочі, повинен таки бути проведений в Росії, і лягти непосильним тягарем на російський бюджет і бізнес;

активна робота із ІТ-сектором – розробити привабливі пропозиції для міжнародних ІТ-компаній для розміщення їх офшорних центрів із розробки програмного забезпечення в Україні;

активізація ракетно-космічної промисловості, за зразком Sea-Launch, припинення поставок на Байконур, для економічної та іміджевої конкуренції Росії;.

5. Провокування збільшення витрат РФ на окупацію і мобілізацію військ

За умови «замороження» військового конфлікту, активна Кримська політика Києва, зокрема
укріплення Україною східного кордону;

-долучення війського-технічних ресурсів закордонних партнерів та організацій; можна;

-укріплення та посилення нашого Перекопського угрупування військ;

-утримування в напрузі російські війська і окупаційних бізнес тими чи іншими інформаційними чи «технічними» атаками;

-інших вищенаведених заходів;

матиме наслідком:

-додаткові витрати на армію і господарство в Криму з Федерального бюджету РФ, що обмежить можливість реалзувати програми уряду;

-оскільки ці витрати фактично здійснюватимуться з кишені російського платника податків, який рано чи пізно поставить питання типу «а чому це я повинен годувати Крим?»;

-напруженість на фондових ринках і на ринку прямих інвестицій в РФ, триматиме під питанням доцілність повернення інвестицій в РФ та виведення попередньо здійснених вливань в російські проекти у зв`язку із високою ризиковістю інвестицій в країну, яка фактично перебуває в стані активної війни і масштабних санкцій.

Росія сама себе поховає в Криму. Крим — це не Виборг, Україна — не Фінляндія, і 21-ше — це не 20те століття. І за правильної постановки питання – побудувавши Україну достатку та потуги, як економічної так і військової, в тому числі в прикордонних із Кримом областях, матимемо за деякий час Москву, яка сама буде шукати виходу із глухого куту, коли вже пропаганда не буде працювати, а бюджет буде тріщати. І сама буде пропонувати сценарії про «мир і порозуміння між братніми народами, які просто погарячкували», зі спільними гуманітарними, економічними проектами, а сама переключить увагу російського телеглядача на іншого внутнішнього чи зовнішнього «ворога».