Підприємства азотної хімії холдингу Ostchem Grouр не бажають платити за газ, який вони спожили в 2009-2010 р.р. та використовують з цією метою вітчизняну судову систему.
В судовому порядку протягом декількох років підприємства оскаржують договори купівлі-продажу природного газу у Державної Компанії «Газ України», дочірнього підприємства НАК «Нафтогаз» на загальну суму понад 4 мільярди гривень. Лише судові витрати по 22 процесам, які досі продовжуються, склали на сьогодні 2,5 млн. грн. Юристи підприємств-боржників обрали тактику затягування процесів. Ця тактика дозволить якнайдовше не повертати борги державі.…Дуже прості розрахунки вартості «кредитування» в такий спосіб державою (наприклад, під 25% річних у гривні) підприємств азотної хімії холдингу Ostchem Grouр показує, що 30 днів користування боржником сумою грошових коштів в розмірі 4 000 000 000,00 грн. коштує 82,2 млн. грн., тобто один день користування боржниками грошима обходиться державі у 2,7 млн.. гривень. За таких шалено економічно вигідних умов зрозуміло, що платіжні умови за контактами про постачання газу в 2010-11р.р. виконуватиме тільки боягуз.
До холдингу Ostchem Grouр, який об’єднує підприємства азотної хімії Group DF входять ПАТ «Азот» (Черкаси, Україна), ПАТ «Концерн СТИРОЛ» (Горлівка, Україна), ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» (Сєвєродонецьк, Україна), ПАТ «Рівнеазот» (Рівне, Україна), «Нітроферт» (Кохтла-Ярве, Естонія), «Таджик Азот» (Сарбанд, Таджикистан). Усі українські підприємства заборгували ДК «Газ України» за спожитий газ та намагаються в судовому порядку скасувати свої борги, зокрема сума загального боргу ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» складає 926 262 048,07 грн., сума загального боргу ПАТ «Концерн Стирол» — 1 340 448 743, 48 грн., ПАТ «Азот» — 630 705 141,95 грн., ПАТ «Рівнеазот» — 1 286 965 596, 73 грн.
Датою подачі НАК «Нафтогаз України» до Господарського суду Рівненської області позовної заяви про стягнення заборгованості з ПАТ «Рівнеазот» є 4 січня 2011 року. Сума основного боргу ПАТ «Рівнеазот» на той час становила 977 7665 596,73 грн. Протягом трьох років боржник і Господарський суд Рівненської області затягували розгляд справи № 5/6. З того часу кількість пов’язаних судових справ зросла до 4-х, а сума боргу за спожитий підприємством газ разом з додатково нарахованими штрафними санкціями вже складає 1 523 193 765,140 грн. Зокрема, суд по справі № 5/6 за позовом ПАТ «Рівнеазот» про визнання недійсним договору 06/09-2055 ( за яким у 2010 році здійснювалась закупівля газу у ДК «Газ України»), призначив за клопотанням боржника експертизу.
Зазначимо, що ПАТ «Рівнеазот» не мав сумнівів щодо дійсності договору та повноважень підписантів – представників покупця газу з боку ПАТ «Рівнеазот», коли брав газ, сумніви з’явилися тільки тоді, коли довелося за нього розраховуватися.
Насправді Господарський процесуальний кодекс України своїми приписами обмежує суди строками вирішення спору по суті. А відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод усі мають право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов’язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням даної Конвенції. Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
На жаль, практика затягування розгляду справ українськими судами розповсюджена, особливо у випадках, коли «ціна питання» для боржників відчутніша за можливі корупційні витрати. Про значні порушення в роботі суддів говорить і Володимир Мойсик, Голова Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, суддя Верховного Суду України у відставці : «Сьогодні довіри до суду — нуль. Здавалося б, сталася Революція гідності, повинно б і суддівське співтовариство отямитися, але вони не каються. І ми досі маємо приклади дикунського судочинства», — зазначив Голова тимчасової слідчої комісії з перевірки суддів.
Із справою 5/6 пов’язані також справи 918/220/13 (ціна позову 109 700 000 грн.)та 918/367/14 (ціна позову 45 500 000 грн.), які було зупинено до розгляду справи 5/6 Господарським судом Рівненської області. Щодо справи 918/213/13 (ціна позову 19 700 000 грн.) щодо відшкодування заборгованості перед ДК «Газ України» за поставку газу у 2011 році відповідно до договору від 20.12.10 №06/10-2839, ПАТ «Рівнеазот» отримав відстрочку до 1 травня 2015 року, хоча за такого міцного й систематичного сприяння з боку суддів ВГСУ та місцевого суду юристи підприємства мали б сподівалися на відстрочку на тільки на 3 роки, а, як-то кажуть, на все життя. Рішення було прийняте 20 листопада 2014 року постановою Рівненського апеляційного господарського суду про часткове задоволення апеляційної скарги ДК «Газ України» і прокурора міста Рівне, яка змінила ухвалу господарського суду Рівненської області від 01.10.2014 про надання відстрочки на 3 роки, змінивши строк відстрочки до 7 місяців, а саме до 01.05.2015 року.
Фактично «Рівнеазот» вже скористався відстрочкою, оскільки судові розгляди тривали майже три роки, апеляційне провадження по даній справі судом неодноразово зупинялось у зв’язку з навмисним затягуванням ПАТ «Рівнеазот» розгляду справи та поданням позовних заяв до господарських судів в м. Рівному та м. Києві про визнання недійсним договору купівлі-продажу газу. До речі, потрібно віддати належне, судами всіх інстанцій боржнику було відмовлено у задоволенні його абсурдних позовних заяв щодо недійсності договорів купівлі-продажу.
Однак юристи «Рівнеазоту» до останнього продовжували домагатися відстрочки як мінімум до 1 вересня 2015 або ж на 10 років. Насправді, вимога відстрочки на погашення боргу на такий тривалий час свідчить про неефективну роботу підприємства. Боржник навіть не розглядає варіанту, за яким вказана заборгованість може погашатися частками протягом певного часу. Менеджмент підприємства заздалегідь засвідчує неможливість ефективно управляти фінансово-господарською діяльністю підприємства, не надаючи витягів про обіг коштів, кількість зовнішньоекономічних контрактів, кількість працюючих працівників, розмір дебіторської заборгованості, тощо.Крім того, вимагаючи відстрочку, «Рівнеазот» не надає гарантій, що через десять років у підприємства буде можливість погасити борг. Тобто, вимоги «Рівнеазоту» свідчить лише про небажання платити борги.
Крапку в справі 918/213/13 поставив Вищий Господарський суд України 19 лютого 2015 року. Він прийняв постанову, за якою касаційні скарги ДК «Газ України» та ПАТ «Рівнеазот» залишаються без задоволення, а відстрочка на 7 місяців в силі. Державна виконавча служба протягом усього часу на виконання рішень судів відкривала та забезпечувала арешт коштів боржника, зокрема 18.06.2014 р. — відкриття та забезпечення арешту, 28.07.2014р. — поновлення виконавчого провадження, 22.09.2014 р. — арешт коштів, 30.09.2014р. — арешт коштів, 07.10.2014р. — зупинення; ухвалою від 01.10.14 надано відстрочку виконання рішення на три роки; скарга на дії судді від 16.10.14 №31/15-8030; постановою апеляції від 20.11.14 змінено ухвалу, надано відстрочку 7 місяців до 01.05.2015. Загалом ПАТ «Рівнеазот» НАК «Нафтогаз» та ДК «Газ України» разом з донарахуваннями має сплатити 1 523 193 765, 140 грн.
Це лише чотири з 22-х судових тяганин з вини азотних підприємств холдингу Ostchem Grouр. Боржники послідовно демонструють небажання виконати взяті на себе зобов’язання згідно договорами купівлі-продажу газу і здійснити розрахунки. Наприклад, триває судовий розгляд Господарським судом Харківської області 3/5014/866/2012 (9/11/2011) за позовом ДК «Газ України» до ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» на 351 663 268, 51 грн., з яких суд нарахував 2 683 894, 07 пені, 519 054, 98 грн. – три відсотки річних, що стало фактично ціною користування грошима, аналогічно кредитам банків під 3% річних. Щодо пов’язаних справ, 913/518/13-г (ціна позову з штрафними санкціями 47 206 502,88 грн.) було розглянуто на користь ДК «Газ України». Господарський суд Харківської області відхилив позов Сєверодонецького «Азоту» і тепер йому доведеться сплатити 47 206 502,88 грн. Справа 913/869/14 ( ціна позову з 3% річних та інфляційними витратами 23 575 032, 32 грн.) зупинена до рішення по справі 3/5014/866/2012. До речі, найближчим часом на розгляд суду буде винесено донарахування санкцій на загальну суму 121 703 887, 31 грн. Щодо невиконаних ПрАТ « Сєверодонецьке об’єднання Азот» зобов’язань перед ДК «Газ України» щодо договору купівлі-продажу 06/11-48 в 2011 році, теж тривають судові розгляди 9/5014/969/2012 (ціна позову разом з штрафними санкціями 470199059,22 грн.), 913/498/13-г (ціна позову разом з штрафними санкціями 16 709 817, 54 грн.), 913/860/14 ( ціна позову разом з штрафними санкціями 13 130 234, 45 грн.). Загалом ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» має сплатити ДК «Газ України» разом з донарахуваннями 1 047 965 935, 38 грн.
"Большая сделка": Трамп встретится с Путиным, в США раскрыли цели
МВФ спрогнозировал, когда закончится война в Украине
Водителей в Польше ждут существенные изменения в 2025 году: коснется и украинцев
Паспорт и ID-карта больше не действуют: украинцам подсказали выход
Інші азотні підприємства OstchemGrouр також намагалися відтермінувати через суди сплату боргів державі. ПАТ «Концерн Стирол» вже програв подібний спір в Харківському апеляційному суді ДК «Газ України» на 103 201 210,92 грн. (справа 25/7). Інші, пов’язані справи 905/1196/13-г ( ціні позову з штрафними санкціями 17 197 578,60 грн.) та 905/2214/14-908/5734/14 ( 3 495 198,84) розглядаються господарським судом Запорізької області. Щодо боргу ПАТ «Концерн Стирол» перед ДК «Газ України» юристи підприємства намагаються оскаржити договір купівлі-продажу газу 06/10-2891 в 2011 році. Справа 24/25-908/5753/14 (ціна позову 1 113 602 256,53 грн.) була витребувана з зони АТО, пов’язані справи 905/1 194/13-г ( ціна позову 59 308 474.21 грн) та 905/2190/14 ( ціна позову 43 644 024,38 грн.) розглядатимуться господарським судом Запорізької області. Загалом ПАТ «Концерн Стирол» за позовами має сплатити ДК «Газ України» разом з до нарахуваннями 1 604 174 537 грн.
Черкаський ПАТ «Азот» 11. 02.2015р. програв судовий розгляд в Київському апеляційному господарському суді ДК «Газ України» і повинен буде заплатити 390 317 383,39 грн.( справа 10/13/5026/949/2011). Щодо інших 5-ти судових справ, які розглядалися господарським судом Черкаської області, 09-06/2572 (ціна позову 181 087 758.56 грн.), 925/229/13 ( 15 400 000 грн.), 925/527/14 (7 700 000 грн.), 925/231/13 (19 900 000 грн.), 925/528/14 (16 300 000 грн.), Державна виконавча служба відкрила виконавче провадження щодо арешту майна та коштів боржника та визнання його банкрутом.
Зважаючи на тривалість судових тяганин, ДК «Газ України» неодноразово висловлював готовність до переговорів з власниками та топ-менеджментом азотних підприємств-боржників з метою поступової реструктуризації боргів, вироблення та дотримання графіку погашень заборгованостей. Тим більше, що ні державна компанія, ні держава загалом не можуть бути зацікавлені в наростанні соціальної напруги у зв’язку з можливим банкрутством цих підприємств.
На жаль, кількість судових перемог в 2015 році ДК «Газ України» не вселяє сподівання, що справи боржників будуть розглянуті в стислі терміни, об’єктивно, повно, а головне — на користь держави.
Складається враження, що українські суди не зацікавлені поставити крапку у тривалій тяганині з підприємствами-боржниками, прийнявши до уваги знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, безпідставне користування боржниками грошовими коштами стягувача, відповідно завдання останньому збитків та необхідність залучення комерційних кредитів за ринковими відсотковими ставками для здійснення розрахунків перед державою.
Юрій Корольчук, експерт Інституту енергетичних стратегій: «Безумовно, що практика затягування судових справ є в цілому пережитком минулого і завдає додаткових збитків державі. Особливо, коли мова йде про судові справи, де фігурує природний газ, який закуповується державними компаніями за валюту. Адже якщо у 2009-2010 рр. курс долара складав 8 грн, то вже зараз більше 25 грн. Отож, якщо раніше лише один завод компанії OSTCHEM був винен державі 50 млн. дол. (400 млн. грн..), то вже зараз цей борг становить всього лишень 20 млн. дол. І це ще не всі борги. Тим паче дивує така позиція OSTCHEM, оскільки група сама виступає у ролі газойтрейдера і чітко розуміє, яких збитків завдають борги за газ і які ризики несе нестабільний курс валюти.
Також продовження судового конфлікту між державою і однією із найбільших приватних компаній не сприятиме формуванню газового ринку в Україні, де має панувати відповідальність постачальників і споживачів газу. Адже всі знатимуть, що можна не платити за газ і фактично безпідставно роками судитися з державою. Це при тому, що за останні 4 роки жоден з судів України ще не наважився визнати недійсним договір поставки газу (повністю або частково), який був укладеним між ДК «Газ України» і підприємствами групи OSTCHEM. Договорів поставки газу всього-то 8 одиниць, але це не заважає боржникам писати про недійсність окремих пунктів цих договорів просто «по порядку їх номерів», а судам приймати такі позови і зупиняти розгляд справ про стягнення грошових коштів, навіть коли позовні вимоги підприємства – боржника не стосуються спростування факту поставки газу на всю суму боргу. Іншими словами, позови боржника про недійсність договору поставки газу закінчаться тоді, коли щодо всіх пунктів договору будуть існувати рішення судів трьох інстанцій. А чим ще займатися судам?! Також визнання договору поставки недійсним з будь-яких підстав, насправді, не є метою позивачів (боржників), оскільки правові наслідки від цього не позбавлять контрагента від боргів за фактично спожитий обсяг газу, а спростувати факт поставки не так-то просто, тому це є лише способом затягування строку розгляду справ. Суди же не намагаються слухати справи (з ризиком повороту виконання), та , таке враження, що з радістю задовольняють відповідні клопотання позивачів, за рідким виключенням, наприклад, господарським судом Запоріжської області, Харківський апеляційний господарський суд.
За таких умов європейські правила газового ринку залишаться мрією для України, а держаний постачальник газу буде вічно у ролі «хлопчика для биття».