Договірний матч між ФК «Карпати» (Львів) та ФК «Металіст» (Харків) відбувся ще у квітні 2008 році і завершився беззаперечною перемогою харків’ян. Саме цей поєдинок і став причиною гучного скандалу навколо «Металіста», якого цілком могло і не бути, якби не фінансовий спір між футболістом «Карпат» Володимиром Федорівом та самим клубом. Причиною спору стала відмова клубу виплатити футболістові зарплатню в повному обсязі.
Справа розпочалася у червні 2009 року і розглядалася як Контрольно-дисциплінарним комітетом ФФУ, так і Апеляційним комітетом ФФУ. Саме у процесі розгляду стало відомо, що проведений матч був договірним. А причиною відмови клубу у виплаті коштів Федоріву був хабар, який футболіст отримав від «Металіста». При цьому керівництво ФК «Карпати» відмовилося надавати докази, аби не погіршувати імідж України напередодні ЄВРО і не починати міжнародного скандалу. Українські ж органи футбольного правосуддя зацікавилися цією справою, зобов’язавши «Карпати» надати докази (диски з відео- та аудіозаписами свідчень футболіста «Карпат» Сергія Лащенкова про отримання хабара). З огляду на ці свідчення, які ФФУ отримала тільки наприкінці 2010 року, була створена робоча група для розслідування інциденту.
У результаті вивчення матеріалів справи, перевірки їх на достовірність та можливість фальсифікації, а також провівши ряд додаткових експертиз (у тому числі і характеру гри футболістів ФК «Карпати») і допитавши свідків, Комітет з етики та чесної гри ФФУ пересвідчився, що причини вважати матч договірним є. Саме на підставі такого висновку усі матеріали справи було передано до Контрольно-дисциплінарного комітету ФФУ. КДК, дослідивши висновок Комітету з етики та чесної гри ФФУ, перевіривши матеріали справи і провівши слухання підтвердив висновки Комітету і визнав матч «Металіст-Карпати» договірним, застосувавши до його учасників як матеріальні, так і спортивні санкції.
У відповідь «Карпати» і «Металіст», не погодившись із рішенням КДК, оскаржили його зверненням до Апеляційного комітету ФФУ. І хоча АК, дослідивши проблему, дещо зменшив санкції, але загалом погодився з висновками попередніх інстанцій, підтвердивши договірність матчу.
Врешті-решт усі фігуранти справи, не дійшовши згоди, наприкінці 2010 року подали апеляційні скарги до Спортивного арбітражного суду в Лозанні. Основні слухання тривали досить довго, а ще більше тривало вивчення матеріалів через великий обсяг справи. Та найбільш здивувало те, що рішення по цій справі ухвалювалося більше як півтора роки, якщо рахувати з останнього дня слухань, які відбулися на початку 2012 року. Це дуже незвично з огляду на те, що САС вирізняється швидкістю та ефективністю у розгляді справ. Хоча, звичайно, не обійшлося і без затягування процесу розгляду справи з боку ФК «Металіст», який безрезультатно оскаржував будь-які рішення та докази, що обули надані. У цілому ж рішення Апеляційного комітету ФФУ залишилося незмінним, за винятком скасування штрафних очків, які було присуджено клубам (по -9).
Варто наголосити, що на той момент питання дискваліфікації з чемпіонатів не розглядалося взагалі. Але не все так просто. Справа у тому, що цього року ФК «Металіст» вперше увійшов до Ліги чемпіонів і має право там грати тільки за умови, що клуб відповідає усім критеріям, які висуваються відповідно до регламенту Ліги чемпіонів до футбольних клубів.
Одним із таких критеріїв є підпункт g) пункту 2.04 регламенту, який передбачає, що клуб не повинен, починаючи з 27 квітня 2007 року, прямо чи/або опосередковано брати участь у будь-якій діяльності, яка має на меті організацію або вплив на результат матчу на національному чи міжнародному рівні, про що зобов’язані письмово засвідчити Керівництву УЄФА. Таким чином ФК «Металіст» за рішенням САС не відповідає критеріям, які висуваються до клубів, що грають у Лізі чемпіонів.
Як наслідок керівництво УЄФА з огляду на регламент Ліги чемпіонів винесло до розгляду Апеляційного комітету УЄФА питання про відповідність харківського клубу усім критеріям. Апеляційний комітет в свою чергу розглянув подання і, враховуючи принципи чесної гри і нульову терпимість до будь-яких проявів корупції у футболі, застосував санкцію, передбачену регламентом Ліги чемпіонів – дискваліфікацію на один футбольний сезон.
Насамкінець слід зазначити, що вчора, 15 серпня, на офіційному сайті Спортивного арбітражного суду в Лозанні, з’явилося повідомлення, що ФК «Металіст» подав терміновий запит з проханням тимчасово призупинити дію рішення УЄФА щодо виключення «Металіста» зі змагань Ліги чемпіонів та заміни його грецьким футбольним клубом «ПАОК». Також відомо, що ФК «Металіст» оскаржив рішення САС у Федеральному суді Швейцарії – це єдиний орган, уповноважений переглядати рішення Спортивного суду. Та з огляду на те, що відсоток скасування Федеральним судом Швейцарії (у цьому суді оскаржуються рішення виключно за процедурними питаннями) рішень САС мізерний, шансів у клубу небагато. Бо чи не єдине, на чому може ґрунтуватися правова позиція ФК «Металіст», – відеозапис зізнання Сергія Лащенкова, який усі органи спортивного правосуддя прийняли до розгляду, не зважаючи на те, що його було здійснено прихованою камерою, а значить відповідно до законодавства Швейцарії ці записи не є належним доказом. Але при цьому Верховний Суд Швейцарії підтримує позицію, що суддя (чи суд) може керуватися незаконно отриманими доказами, якщо інтереси встановлення істини превалюють.
Автор — партнеро ЮФ «Brite&Gribe»
