Модель управління для нових політиків

Коли в Миколаєві відбувались вибори мера, я вже був на піку держслужбової форми. Звісно, я вболівав за молодого і перспективного патріота від Самопомочі, хоч нічим особливо йому допомогти не міг. Але перебуваючи в осаді паперів, бюрократії, кадрової неспроможності, і зовнішнього ігнору, я розумів, що така бажана перемога може виявитись пірровою вже в наступні місяці, і ті хто першим кричав за нового мера, першими ж будуть кричати проти нього. Вчора я побачив у своїй стрічці новину, що в Миколаєві повісили провокаційні борди “Саша твоє бездействие ламает мою историю”. Фактично, цей борд є першим дзвінком про кінець медового місяця для нового мера.

В цій історії нічого особливого. Зараз на різних посадах у владі знаходиться чимало молодих політиків, окрім великої кількості тих, хто вже звідти пішов, які перебувають в абсолютно аналогічній ситуації. Всі ці люди проживають приблизно наступні фази службового життя:

1. Шок — від того, що система абсолютно розвалена, і в ній працюють тільки два напрями: постійний обіг дурних паперів, щоб прикрити свій зад і знайти відповідального, і розпилювання бабла. Обсяг дурної поточної роботи таких масштабів, що весь можливий час уходить тільки на поточку.

2. Фрустрація — від того, що у фейсбуках, твіттерах та сайтах новин сидять безліч розумних людей, які дають дуже багато розумних порад, повчають, а насправді не готові палець об палець вдарити, щоб допомогти. Конференції, круглі столи, форуми, стратегування — це все дуже класне і круте шоу, але в підсумку…пункт 3.

3. Зневіра — від того, що в своїй більшості неспроможні чиновники та директори КП, які сидять в системі по 20 років, є єдиним вашим ресурсом, який не можливо поміняти через жалюгідні зарплати, і не можливо мотивувати працювати краще через ті ж таки жалюгідні зарплати.
Кожен для себе самостійно вирішує, що далі. Хтось зціпляє зуби і терпить до кінця, хтось терпить доки зможе, а хтось зразу уходить. Впродовж останніх кількох місяців я постійно ламав голову над тим, як вийти з цього замкнутого кола. І в підсумку в мене сформувалась певна модель. Нижче спробую її описати.

Базові уроки з державної служби

1. Поточка зробиться з вами чи без вас.

Потрібно зрозуміти дуже важливу річ: система державної служби заточена під поточну роботу, і ця робота фактично все, що можуть якісно забезпечувати існуючі кадри. Вони не можуть і ніколи не будуть джерелом змін. Але вони робили цю роботу до вас, і будуть робити після вас. Тому потрібно відмежувати себе від цієї безкінечної поточки і перекласти відповідальність повністю на департаменти.

2. Час має значення

На державній службі час протікає не так, як в інших. Обсяг інформації, який треба засвоїти просто колосальний. Організація, фінанси, обов’язки, завдання, завдання зверху, скарги і звернення тощо, все це забирає безліч часу, і місяць може видатись за день. Тоді як молодий політик тільки розбирається в ситуації, для всіх зовні минає тривалий час його бездіяльності.

3. Довіра — ключовий ресурс

Втрата довіри є кінцем політичної кар’єри. Після цього залишається тільки обурюватись у фб і ображатись на журналістів. Час знищує довіру. Чим довше минає часу без результатів, тим менше довіри залишається. З іншого боку, наявність довіри дає нескінченний ресурс мобілізації волонтерів і прихильників
Модель

Ключовим в моїй моделі є проекти, точніше проекти трьох рівнів.

Проекти першого рівня

Це проекти, які треба реалізувати в перші 3-5 місяців. Мова йде про проекти, які майже не потребують фінансових вкладень і часових ресурсів, і головним в них є відчуття контакту у людей:
1. Регламенти і положення, які відкривають орган влади для громадян. Формування дорадчих органів, експертних груп тощо
2. Електронні скарги
3. Прибирання парків, облаштування публічних простороів
4. Публічні перевірки якості послуг
5. Відкриті прийоми і розмови з громадянами
…
Ці проекти кардинально нічого не змінюють, але дають відчуття людям, що політик докладає зусиль. Ви маєте розуміти, що людина не бачить паперової та іншої роботи. Вона бачить тільки, те що відбувається зовні служби.

Проекти другого рівня

Це проекти з більшою тривалістю від 6 до 9 місяців. Головним в цих проектах є відчуття візуальних результатів. Ці проекти потребують фінансових вливань на рівні дотендерних сум:

1. Оновлення фасадів чи зовнішніх виглядів різних об’єктів (мурали)
2. Нові зупинки (1-2 шт)
3. Оновлення вказівників
4. Міські фестивалі
5. Дрібні ремонти (нові лавки в парк, оновлені спортмайданчики тощо)
…
Ці проекти дозволяють людям зберігати довіру

Проекти третього рівня

Власне — це проекти капітального будівництва. На них уходить дуже багато часу і коштів. Але завдяки проектам попереднього рівня — цей час вдається виграти при збереженні довіри.

Залишається ще одне важливе питання: як же зробити управління цими проектами ефективним? Відповідь: ПРОЕКТНІ КОМАНДИ. Потрібно формувати проектні команди, які включають людей ззовні і людей з держслужби. Це єдиний спосіб досягати ефективного результату — пишу з досвіду. Зрештою, якщо ви не можете знайти людей зовні на проект — значить людям цей проект не потрібний.

Є ще багато важливих факторів і можливостей, які треба враховувати. Особливо комунікація та аутсорсінг, аналіз вироблення політики, по крокові рекомендації, контроль доручень і т.п.. Кому цікава ця модель та реальні кроки — пишіть в приват, буду допомагати.

Facebook автора