Коли я почитав про вчорашній мітинг у Єревані, то здивувався. Протест проти тарифів? Це мобілізує? Ще більше я здивувався, коли сьогодні протестувальники вийшли знову. Тому спробував розібратися з тим, що відбувається.
2015 рік став особливим для Вірменії. Російсько-Вірменська «дружба» дала тріщину. Також захиталися і позиції ключових політиків — як влади, так і офіційної опозиції, оскільки більшість з них залежні від «російських друзів».
В січні російський віськовослужбовець здійснив вбивство вірменьської сім’ї в Гюмрі. І його, в супереч двостороннім угодам по розміщенню російської військової бази, хотіли судити в межах російської юрисдикції, що викликало масові протести.
Також на початку року Путін, рятуючи «Південний потік», суттєво зблизився з Туреччиною та почав переговори про новий потік — Турецький. На фоні відзначення 100-річчя геноциду Вірмен (24 квітня), це викликало суттєве незадоволення у офіційної Вірменії. Президент Саргсян навіть робив кремлівському карлику ультиматуми з цього приводу та вимагав його участі у офіційних пам’ятних заходах.
Плюс до цього — незабарилися негативні наслідки приєднання Вірменії до Євразійського союзу (2 січня 2015). В першу чергу економічні — 1000 найбільших платників податків за підсумком першого кварталу сплатили податків на 327 млн дол менше, ніж рік тому, чим розвінчали міф про перспективність 170-мільйонного євразійського ринку. Втрати невеликої Вірменії стали матеріально відчутними.
Соціально — влада спробувала ввести російські стандарти у законодавство про об’єднання громадян, які посилювали контроль за їх фінансуванням та діяльністю зі сторони держави.
Травневий самміт з ЄС не приніс жодних серйозних результатів. До речі, керівництво Вірменії, як і колишнє українське, теж пробує грати в «багатовекторність» та переконує, що може однаково успішно інтегруватися в обох напрямках.
Молода, освічена частина вірменських користувачів FB в розгубленості та песимізмі.
Потім з’являється привід. Монополіст «Енергетичні мережі Вірменії», яка перебуває у власності РОСІЙСЬКОЇ «Інтер РАО», опиняється на грані банкрутства. І все це на фоні корупційних скандалів, хороших бонусів для менеджерів, купівлі елітних автомобілів та оренди нерухомості. А вирішити свої проблеми вона пропонує суттєвим підвищенням тарифів на електроенергію для населення (з 1 серпня вони можуть стати в 4 рази більшими, ніж в Україні).
Звісно, що молоді та прогресивним жителям столиці це не подобається. А ще більше гідність кавказців ображають показові розгони демонстрації із застосуванням водометів та кийків. Тому вони сьогодні вийшли знову.
Тепер про перспективи. А вони зовсім непрості.
Коаліція трьох опозиційних партій розпалася ще наприкінці зими. Спочатку лідер однієї з них («Процвітаюча Вірменія», ППА) — Царукян досить різко висловлювався на адресу чинного президента. Але після особистої зустрічі з президентом Саргсяном головний опозиціонер і по-сумісництву крупний бізнесмен сказав, що питання вичерпано, а сам він йде з політики. Інші дві сили — АНК та «Наследие» роблять символічні кроки на підтримку протесту (члени АНК, наприклад, демонстративно залишили засідання парламенту), але особливим авторитетом в мітингувальників не користуються.
Путін визнав застосування нової балістичної ракети проти України
Укренерго оголосило про оновлений графік відключень на 22 листопада
Росія розробила план поділу України на три частини та передасть це Трампу, - ЗМІ
Водіям нагадали важливе правило руху на авто: їхати без цього не можна
Сьогодні у протесту немає сильних публічних фігур. Єдина їхня сила — самоорганізація, яка поки злагоджено працює в межах вуличних протестів, але не факт що запропонує політичну альтернативу для всієї Вірменії. Українському майдану це зробити поки так і не вдалося.
Цим, звісно, будуть користатися і зовнішні гравці — як західні, так і російські.
РосЗМІ, наприклад, спочатку традиційно заявили про «руку держдепу». Але окремі з них вже закликають «не рівняти всіх під одну гребінку» і переконують в тому, що «соціальний протест це іноді просто протест». За цим вбачається сподівання окремих російських політичних сил інтегрувати своїх агентів у протестний рух, щоб матив плив на владу і політику Вірменії та зробити її не такою багатовекторною.
Країни ЄС та США також можуть шукати впливу на ситуацію щоб збільшити тиск на еліти основного союзника РФ на Кавказі. Та і фактор вірменського кордону та співпраці з ізгоєм-Іраном теж має значення.
Для нас же ця ситуація, безумовно, позитив. Чим більше проблем у Росії — тим менше в нас.
Тільки хочеться щоб ситуація обернулася позитивом і для друзів наших вірменів.
