Коли я почитав про вчорашній мітинг у Єревані, то здивувався. Протест проти тарифів? Це мобілізує? Ще більше я здивувався, коли сьогодні протестувальники вийшли знову. Тому спробував розібратися з тим, що відбувається.
2015 рік став особливим для Вірменії. Російсько-Вірменська «дружба» дала тріщину. Також захиталися і позиції ключових політиків — як влади, так і офіційної опозиції, оскільки більшість з них залежні від «російських друзів».
В січні російський віськовослужбовець здійснив вбивство вірменьської сім’ї в Гюмрі. І його, в супереч двостороннім угодам по розміщенню російської військової бази, хотіли судити в межах російської юрисдикції, що викликало масові протести.
Також на початку року Путін, рятуючи «Південний потік», суттєво зблизився з Туреччиною та почав переговори про новий потік — Турецький. На фоні відзначення 100-річчя геноциду Вірмен (24 квітня), це викликало суттєве незадоволення у офіційної Вірменії. Президент Саргсян навіть робив кремлівському карлику ультиматуми з цього приводу та вимагав його участі у офіційних пам’ятних заходах.
Плюс до цього — незабарилися негативні наслідки приєднання Вірменії до Євразійського союзу (2 січня 2015). В першу чергу економічні — 1000 найбільших платників податків за підсумком першого кварталу сплатили податків на 327 млн дол менше, ніж рік тому, чим розвінчали міф про перспективність 170-мільйонного євразійського ринку. Втрати невеликої Вірменії стали матеріально відчутними.
Соціально — влада спробувала ввести російські стандарти у законодавство про об’єднання громадян, які посилювали контроль за їх фінансуванням та діяльністю зі сторони держави.
Травневий самміт з ЄС не приніс жодних серйозних результатів. До речі, керівництво Вірменії, як і колишнє українське, теж пробує грати в «багатовекторність» та переконує, що може однаково успішно інтегруватися в обох напрямках.
Молода, освічена частина вірменських користувачів FB в розгубленості та песимізмі.
Потім з’являється привід. Монополіст «Енергетичні мережі Вірменії», яка перебуває у власності РОСІЙСЬКОЇ «Інтер РАО», опиняється на грані банкрутства. І все це на фоні корупційних скандалів, хороших бонусів для менеджерів, купівлі елітних автомобілів та оренди нерухомості. А вирішити свої проблеми вона пропонує суттєвим підвищенням тарифів на електроенергію для населення (з 1 серпня вони можуть стати в 4 рази більшими, ніж в Україні).
Звісно, що молоді та прогресивним жителям столиці це не подобається. А ще більше гідність кавказців ображають показові розгони демонстрації із застосуванням водометів та кийків. Тому вони сьогодні вийшли знову.
Тепер про перспективи. А вони зовсім непрості.
Коаліція трьох опозиційних партій розпалася ще наприкінці зими. Спочатку лідер однієї з них («Процвітаюча Вірменія», ППА) — Царукян досить різко висловлювався на адресу чинного президента. Але після особистої зустрічі з президентом Саргсяном головний опозиціонер і по-сумісництву крупний бізнесмен сказав, що питання вичерпано, а сам він йде з політики. Інші дві сили — АНК та «Наследие» роблять символічні кроки на підтримку протесту (члени АНК, наприклад, демонстративно залишили засідання парламенту), але особливим авторитетом в мітингувальників не користуються.
Стало известно, какими ракетами ВСУ ударили по штабу войск РФ в Луганске
В Украине выплаты защитникам повысили до 170 тысяч гривен: кто получит
Бойлер или газовая колонка: Нафтогаз подсказал, что выгоднее купить для дома
В Украине изменили график летних каникул: когда начнутся и сколько продлятся
Сьогодні у протесту немає сильних публічних фігур. Єдина їхня сила — самоорганізація, яка поки злагоджено працює в межах вуличних протестів, але не факт що запропонує політичну альтернативу для всієї Вірменії. Українському майдану це зробити поки так і не вдалося.
Цим, звісно, будуть користатися і зовнішні гравці — як західні, так і російські.
РосЗМІ, наприклад, спочатку традиційно заявили про «руку держдепу». Але окремі з них вже закликають «не рівняти всіх під одну гребінку» і переконують в тому, що «соціальний протест це іноді просто протест». За цим вбачається сподівання окремих російських політичних сил інтегрувати своїх агентів у протестний рух, щоб матив плив на владу і політику Вірменії та зробити її не такою багатовекторною.
Країни ЄС та США також можуть шукати впливу на ситуацію щоб збільшити тиск на еліти основного союзника РФ на Кавказі. Та і фактор вірменського кордону та співпраці з ізгоєм-Іраном теж має значення.
Для нас же ця ситуація, безумовно, позитив. Чим більше проблем у Росії — тим менше в нас.
Тільки хочеться щоб ситуація обернулася позитивом і для друзів наших вірменів.
