Тези виступу Валерія Пекара на міжнародній конференції «Стан світу, потреба в новій парадигмі і роль України в ній».
1. Україна є типовою країною, що застрягла на порозі Модерну (Сучасності), тобто у пізньому Середньовіччі.
Олігархічна закрита економіка, регіональні барони, клани замість партій, постколоніальна держава, етнічні ідентичності замість політичної нації, патерналістське мислення більшості населення, піддані замість громадян, закриті соціальні ліфти. Але активна меншина вимагає модернізації, і вона розпочалася як потрійна революція Майдану: економічна, геополітична та ціннісна. Водночас на Майдані і після нього активно проявилися пост-модерні цінності Нового Світу, світу пост-капіталізму та пост-націоналізму. Перший урок від України: досвід пізньої модернізації та проявлення цінностей пост-модерного світу, що важливе для всіх націй, які йдуть цією дорогою.
2. Імперія як оператор стабільності на євразійському просторі більше не працює.
Потрібна нова система колективної безпеки в Європі. Позиція оператора стабільності вакантна. Це місце може зайняти новий геополітичний проект: співдружність вільних націй як противага імперії. Від численних закритих націоналізмів до відкритого поліетнічного контр-колоніального проекту — Балтійсько-Чорноморський пояс стабільності та модернізації. Додатково Україна має місію не лише демонтувати імперію, але й допомогти Росії переосмислити та переформатувати себе, аби ввійти у світ Сучасності. Адже без України імперії не було би, і тому ми несемо часткову відповідальність. Другий урок від України: центральна точка нової співдружності націй та нової системи безпеки, переформатування залишків імперії для виходу на магістральний шлях розвитку людства.
3. Два типових маршрути руху до процвітання — європейський та азійський.
Європейський шлях: поступове проростання нових цінностей через розвиток культури та нові соціальні практики, поступове формування знизу нових соціальних інституцій, врешті революційні зміни у політиці внаслідок довгострокового накопичення нового.
Азійський шлях: сильна держава, насадження нових соціальних інституцій згори, врешті проявлення нових цінностей як наслідок нових соціальних практик. Наші обставини: ані немає часу для зростання, ані немає сильної держави. Натомість є громадянське суспільство — активна меншість. Третій урок від України: можливість пост-модерного маршруту модернізації через активне громадянське суспільство.
