Українські аналоги світових фінансових утворень та механізмів немов уражені якоюсь специфічною халепою. За назвою – те саме, а по суті – добре, якщо не повна протилежність. Туди ж – і біржі… Ви можете уявити, щоб хтось із мультимільярдерів придбав, наприклад, NASDAQ або NIKKEY? Адже навіть у Вікіпедії написано, що біржа – це «постійно діючий оптовий ринок чистої конкуренції«.
Історично половина капіталів в нашій «країні див» робилися на енергоносіях. Точніше – на численних «прокладках» при їх виробництві й продажу.
Що це не вельми гарно й морально – усі розуміли вже давно. Для того й увели механізм закупок на біржі. Де, теоретично, усе має бути відкрито й прозоро: адже саме біржовий механізм забезпечує конкурентне середовище…
Мабуть, на «демократичному заході» ніхто й не додумався, що для забезпечення функціонування не вельми прозорих схем можна зробити залежною і біржу, і аукціонний комітет. Це, поза сумнівом, цілком інноваційний хід. Питання тільки, як з цим боротися. Придумати «біржу бірж», або якійсь вищий наглядовий орган? Нема гарантії, що не придбають «з потрохами» і його… Повністю автоматизувати і відкрити біржовий процес? Це вже ближче до результату – якщо б держава не опиналася інноваціям…
* * *
Днями Кабмін прийняв постанову з дуже демократичною назвою: «Про організацію та проведення біржових аукціонів з продажу нафти сирої, газового конденсату власного видобутку і скрапленого газу».
Ну, повна демократія та європейська прозорість. Аж до детальної регламентації процесу біржового аукціону. За виключенням одного: будь-якої публічної процедури, що регламентувала б порядок відбору власне біржового майданчику для проведення торгів…
У пояснювальній записці до проекту Постанови – чимало цікавих заяв. Вказано, що у постанові «…відсутні положення, які містять ознаки дискримінації», що «проект постанови не потребує консультацій з громадськістю», «не містить правил та процедур, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень» та «не потребує проведення громадської антикорупційної експертизи».
І ось тут варто зауважити, що правопорушення можуть відбуватися не лише внаслідок дій, а й унаслідок бездіяльності. І що з необов’язковістю консультацій із громадськістю творці постанови трохи погарячкували…
Подивимось на прикладі найбільшої національної державної видобувної компанії «Укрнафта» (50%+1 акція у розпорядженні держави, 49% – в розпорядженні групи «Приват») – чому це так.
* * *
«Укрнафта» є зобов’язаною проводити реалізацію видобутої в Україні нафти та газу через біржу, що її обирає конкурсна комісія. Згідно постанови КМУ №1064 біржовий механізм повинен забезпечувати «добросовісну конкуренцію,.. відкритість та прозорість» – задля підвищення доходності, і, відповідно, збільшенню відрахувань до бюджету.
Проте звіти про діяльність «Укрнафти» демонструють інші результати. Наразі її борг за використання національних надр складає 1,7 млрд. грн. Невиплачені дивіденди на користь держави складають близько 1,5 млрд. грн; збиток від проведення двох останніх аукціонів на УМВБ (Українська міжбанківська валютна біржа) складає відповідно 640 млн. грн. та 1,2 млрд. грн; прямий збиток держави від недоотриманих податків – 328 млн. грн…
Арестович про небезпечні тенденції для України: «Росіяни проткнули оборону, як маслом маслом»
Сніг, дощ, сильний вітер, а потім потепління: синоптик Діденко попередила про погодні "гойдалки"
В Україні скасували обмеження на перескладання водійського іспиту: що змінилося
Українців хочуть позбавити виплат по інвалідністі: що готує Кабмін
В чому ж проблема?
Дійсно, компанія продає видобуту в Україні нафту та газоконденсат на біржі. але продає її… нижче собівартості. І хвалений біржовий механізм «гри на підвищення» (заради чого біржі, власне кажучи, й створювалися!) тут гарантовано не спрацьовує. Вже згадана постанова КМУ №1064 визначає стартовий коефіцієнт продажу як 0,85 від вартості близькосхідних марок «Brent», хоча за якістю українська нафта від них не відрізняється. Так ось, за початковою ціною практично уся українська нафта так і розходиться (графік, джерело – консалтингова група «А-95»).
Теоретично, є можливість застосувати і надбавку за якість – у обсязі 17$. Але така надбавка застосовується за умови «стабільної ситуації на ринку нафти» та за рішенням аукціонного комітету. І де ви її бачили останній раз, цю «стабільну ситуацію»? І кому з аукціонного комітету цікаво давати надбавку для вирівнення цін та зниження маржинальності трейдерів?.. Так ото ж…
Переробляється нафта на Кременчуцькому нафтопереробному заводі, поза залежністю від того, хто її придбає (єдиному, що залишився ‘в живих» з нафтопереробної галузі України.) Завод належить «Укртатнафті», що є членом групи «Приват» (днями Гаазький арбітражний суд присудив штраф у 112 млн. дол. за «віджим» Кременчуцького нафтопереробного цією групою » (тут) – та іронія ситуації полягає в тому, що сплачуватиме за це не група «Приват», а знову-таки держава, за якої подібне могло статися)…
Готова продукція, вже за оптовою комерційною ціною, реалізується або трейдерам-посередникам, або через власні АЗС групи (близько 43% ринку автозаправних станцій). «Укрнафтабуріння», колишню вотчину Ставицького та Клюєва, також передано оновленим українським судом до рук Коломойського – причому за 45% акцій провідної нафтовидобувної кампанії було заплачено трохи більше 133 тис. грн. за «ринкової ціни пакету майже 265 млн. грн» (тут) (хоча насправді компанію продав «приватівцям» ще колишній міністр Мінекології Микола Злочевський 1990-го року)…
Отже, що витікає з аналітичного звіту консалтингової групи «А-95»? Що низькі ціни автозаправок групи «Приват» дотуються через недоотримання податкових надходжень при заниженні ціни на українську нафту?
Залишимо відповідь на це питання Антимонопольному Комітетові України, «включення» якого у господарську політику громадяни чекають вже не один десяток років. І подивимось, що відбувається із ключовим елементом системи – з біржею…
* * *
Торги за схемою заниження ціни реалізації фіксуються на УМВБ принаймні з 2007 року. З 2012-го на ринок зайшла пов’язана з Курченком компанія «Газ України 2020», що заснувала Першу незалежну біржу. І гарантовано «вигравала», аж до революційних подій 2014 року, усі конкурси на відбір біржових майданчиків.
Та у поточному році компанії, що входили у групу ВЕТЕК, згорнули діяльність. Мінтопенерго провело черговий конкурс, цього разу прозорий: в результаті першість узяла Українська універсальна біржа, а УМВБ посіла лише 4 місце.
Реакція була блискавичною: захищаючи продаж української нафти на внутрішньому ринку нижче собівартості, УМВБ подала до Адміністративного суду на Мінтопенерго, зупинивши, таким чином, поточні торги на біржі – переможці конкурсу. І продовживши проводити аукціони у себе – слід розуміти, принаймні так само незаконні…
Одночасно до Генпрокуратури пішла заява щодо корупційності профільного міністра, та кілька позовів на рішення Кабміну. І Окружний адміністративний суд міста Києва на засіданні 23 вересня 2014 року вирішив частково задовольнити позов ПАТ «Укрнафта» про визнання незаконною та скасування норми про право Міненерговугілля вибирати біржу для проведення аукціонів держкомпаній…
Загальний результат – прийняття нинішньої постанови № 570, де «від гріха по-далі» взагалі не вказано про необхідність прозорого відбору біржових майданчиків. Це гарантує, принаймні, подальший продаж видобутої в країні нафти за демпінгової ціною в ситуації, яка має базові ознаки, дуже схожі на класичну картельну змову.
Теоретично, питання вибору біржі мав би врівноважувати аукціонний комітет, який би визначав такі умови проведення торгів, які б не давали державі втрачати кошти, а компаніям-трейдерам отримувати надприбутки від заниження цін на ресурси.
На жаль, в умовах України це також чиста теорія. Якщо вже можна кожного разу обирати одну й ту саму біржу – то що ж дивного, якщо члени аукціонного комітету від Мінекономіки роками голосують за рішення, вигідні провідній фінансовій групі? Так, існує аж 5 офіційних листів, в яких НАК «НАФТОГАЗ» зауважує, що «присутність у складі представників продавців енергоресурсів створює упередженість в питаннях організації та проведення аукціонів і призводить до необ’єктивності прийнятих Аукціонним комітетом рішень, таких як штучне заниження стартової вартості енергоресурсів, що може призвести до недоотримання прибутку державними підприємствами» (документ) –
але це не заважає міністерству «продавлювати» кандидатури на власний розсуд…
* * *
Що логічно було б зробити у даній ситуації?
Перш за все – позбутись дискримінаційного (або, як він зветься в офіційних документах, «перехідного») коефіцієнта 0,85 на українську нафту.
Оскільки, як ми бачимо, і біржа не може бути запорукою проти детально вибудованої схеми – необхідно також перевести держпідприємства на закупівлю енергоресурсів на відкритих електронних біржових торгах. Широке розповсюдження системи електронного підпису створює наразі для цього усі технічні й технологічні можливості.
Проте вищевказані заходи – тактичні.
Набагато небезпечнішою є ситуація повної монополізації внутрішнього видобутку й переробки нафти. Коли і видобуток, і переробка, і мережа посередників, і роздрібні продавці якщо не належать, то, як модно нині висловлюватись, «афілійовані» однією й тією ж бізнес-структурою – ексклюзивне становище на ринку вже наявне, а повна монополія – не за горами.
З урахуванням того, що чинний уряд, радше за все, просто не здатний опинатись олигархії – чільним групам, які позиціонували себе як провідники реформ (РПР, Координанаційна Рада при Президенті України, інші) – варто було б зайнятися не лише питаннями люстрації та електронної демократії…
Власне, перший крок до цього вже зроблено в рамках Коаліційної Угоди. Це пункт про «проведення комплексної реорганізації НАК «Нафтогаз України» та сертифікації оператора ГТС з метою відокремлення діяльності з видобування, транспортування, зберігання та постачання природного газу та забезпечення прозорого і безперешкодного доступу до газотранспортної інфраструктури; (4 кв. 2015 р.)»
Питань лише два: 1) чому ці правильні слова стосуються лише «Нафтогазу України», і 2) чи доживе українська економіка до 4 кварталу 2015 року, на який коаліціянти запланували зайнятися проблемою «прозорості і безперешкодності»…
* * *
КОМЕНТАР
Олег Падалка, директор асоціації «Біржові й електронні майданчики»:
«На українському ринку нафти й газу так і не вдалося створити нормального центру ціноутворення, де б сформувалися по-справжньому ринкові ціни на оснві попиту й пропозиції в умовах високо конкурентного ринку.
На жаль, уряд в постанові КМ № 570 вирішило зберегти коефіцієнт 0,85 при реалізації нафти (хоча за якісними характеристиками наша нафта нічим не поступається марці Brent) – у той час, як саме зараз необхідно не втратити час і максимально швидко й ефективно створити умови для викорінення непрозорих механізмів ціноутворення, а також для захисту інтересів держави. Ці питання нині необхідно ставити на рівні питань національної безпеки.
Всі очікували після революції від «уряду камікадзе» швидких та ефективних реформ, а у підсумку отримали анти-реформи та здачу національних інтересів на догоду олігархічних груп. Корупція на стратегічних товарних ринках призводитиме лише до одного: ще більшого дефіциту державного бюджету. В однієї лише Укрнафти залишається більш як на 2,2 мільярди гривень несплачених податкових зобов’язань. Якщо ж порахувати суми недоотриманих прибутку та ПДВ через «неефективну» торгову діяльність – то втрати національного бюджету обраховуватимуться вже десятками мільярдів гривень»…
