План Б для України

З дивним і суперечливим багажем завершуємо ми 2014 рік. Баланс наших активів і пасивів викладено у попередній статті.

Як люди оцінюють цей баланс?

Частина громадян уражена неабияким оптимізмом від складу нового уряду та парламенту. Інша частина — непереборним песимізмом та недовірою до всього. Звучать як заклики до негайного третього Майдану, так і категоричні вимоги дати новому Уряду належні йому 100 днів без критики. Суспільство поляризується не стосовно ідей, а стосовно оцінки подій.

Це погана прикмета.

Спробуємо розібратися в поточному стані справ, по можливості без зайвих емоцій.

СИСТЕМА КООРДИНАТ

Щоб зрозуміти все, що відбувається в сьогоднішній Україні, достатньо усвідомити дві речі:

1. Народ страшенно стомився від:

а) несправедливості (читай: відсутності реформи суду, прокуратури та міліції),

б) зниження рівня життя (читай: відсутності економічних реформ),

в) затяжної війни без оголошення війни (читай: відсутності стратегії щодо Росії у військовому, політичному та економічному аспектах),

г) помилок у кадровій політиці (читай: від відсутності реформ у державній службі та від спроб домовитися з прихильниками старого режиму).

2. Кремль вміє вдало поєднувати військові дії, економічний тиск та політичне розгойдування ситуації. Окрім своїх агентів, він спирається також на добровільних ідіотів, корисливих запроданців та всіх тих, хто боїться реформ.

Кремль вміє використовувати те, що викладено у пункті 1. Оскільки число тих, хто роздратований пунктом 1, при подальшому зволіканні стрімко зростатиме, то соціальна база протесту невпинно розширюватиметься.

У цій простій системі координат ми й житимемо найближчі місяці.

Для повноти картини треба додати фактор часу.

Захід не поспішає і грає з Росією у довгу гру, потроху придушуючи її так, як свого часу СРСР. Росія грає з нами у коротку гру, сподіваючись дотиснути Україну раніше, ніж Захід дотисне Росію.

Україна ж не має власної гри. Гірше за це не може бути нічого.

Стратегічна мета Кремля — довгостроковий хаос та громадянська війна на території України. Наша мета — порядок і процвітання. Але для її досягнення потрібні рішучі дії.

ПЛАН ДІЙ ДЛЯ УКРАЇНИ

1. Розробити стратегію війни з Росією у військовій, політичній, економічній та інформаційній сферах

Війна все одно буде (як не ескалація гарячої, то ескалація економічної), тож відсутність стратегії та підготовки до неї, обернеться для нас на страшні втрати.

2. Спалити кораблі, в першу чергу, в економічній сфері

Ми надто пов’язані економічно з державою, яка має на меті нас знищити. Все одно в якийсь момент Росія припине постачати газ, вугілля, ядерне паливо тощо (чи то як ворожі дії проти нас, чи внаслідок власного хаосу і розпаду). Негайно почати готуватися до цього моменту, щоб не було зненацька.

3. Не зважати на тиск Євросоюзу

В якийсь момент він побачить, що політика примирення провалилася, і скаже: «Ну, тепер, хлопці і дівчата, ви самі, бо, бачте, не вийшло, а ми не винні».

4. Оголосити справжню війну всім прибічникам старого режиму, які сьогодні працюють на Росію

Тюрми, конфіскації, висилання з країни. Буде багато крику про переслідування опозиції. Пам’ятаймо — це не опозиція, хоч би як називалася. Це агенти ворожої країни.

5. Негайно і нещадно порізати бюджет на 2015 рік за рахунок п’яти основних сфер: субсидій на енергоносії, спецпенсій для колишньої номенклатури, прозорості державних закупівель (економія на корупції 50%), реформи державної служби, скасування безадресних субсидій.

Історія вчить, що всі падіння країн починалися з фіскальної кризи. Бюджет країни потрібно винести на публічне обговорення.

6. Негайно розпочати економічні реформи

Про це можна окремо дуже довго і детально писати. Почати з економічної свободи, дерегуляції, дати позитивні сигнали економіці (підприємцям, інвесторам, споживачам).

7. Оголосити війну корупції, не ганяючись за окремими корупціонерами, а ретельно знищуючи всі корупційні схеми

Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. Прозорість, свобода, всі адміністративні послуги безкоштовно та через Інтернет, скасування всіх інспекцій тощо.

8. Пріоритет номер один — реформа органів влади, як центральних, так і регіональних. 

Інакше гальмуватимуться всі інші реформи. Почати з повного переосмислення: що має робити те або інше міністерство в умовах відкритої економіки, та чи потрібно воно взагалі. Різати функції, а не посади. Фактично знищити старі пострадянські відомства і створити нові, компактні та ефективні.

9. Пояснювати все це кожен день з ранку до вечора по всіх каналах телебачення і радіо.

Такий план дій для України як для цілісного суб’єкта. Щось із цього плану входить у сферу повноважень Уряду, щось Парламенту, щось у президентську вертикаль. Значна частина плану не може бути виконана без співпраці гілок влади. Певна кількість завдань не може бути виконана без активної позиції та участі громадянського суспільства.

СЕРЕДНЬОСТРОКОВІ ТА КОРОТКОСТРОКОВІ СЦЕНАРІЇ

Завдання, які треба виконати, формують можливі сценарії нашого майбутнього. Для простоти весь перелік вищезазначених необхідних дій ми називатимемо словом «реформи».

Розглянемо спочатку п’ять теоретично можливих сценаріїв, а потім оцінимо їх ймовірність.

Сценарій 1. Успішні та стрімкі реформи.

Ми робимо все, що потрібно. На це нам дають досить багато грошей (механізми для цього вже опрацьовані). Економіка стрімко зростає за рахунок дерегуляції, наявності доступного капіталу та відкритості нових ринків. Приклад: Південна Корея.

Сценарій 2. Повільні й половинчасті реформи.

Ми робимо все повільно, грошей дають мало, значних змін немає. Криза продовжується у менш гострій формі. Приклад: Греція.

Сценарій 3. Немає реформ.

Відсутність політичної волі призводить до відсутності реальних змін. Соціальні конфлікти, дефолти, зубожіння населення. Короткі періоди зростання завдяки сприятливій кон’юнктурі, і знов падіння. Приклад: Аргентина.

Сценарій 4. Громадянська війна.

Зростання соціальної напруги та підрив довіри до центральної влади разом із різким зниженням рівня життя призводять до нового регіонального поділу, роздмухування конфліктів та створення сприятливого середовища для поширення ворожої пропаганди. Приклад: Югославія.

Сценарій 5. Війна всіх проти всіх.

Розпад держави та недосформованої нації. Чорна діра замість країни. Приклад: Сирія.

Таке дерево сценаріїв можна намалювати, виходячи з ключового параметру — темпу, рішучості та успішності реформ.

Насправді все набагато простіше.

Сценарій 2 вироджений — він сповзає у сценарій 3. Під повільні та половинчасті реформи грошей не дають. Сьогодні це — доконаний факт. Ми не Греція, щодо якої інші країни мають зобов’язання. Нам ніхто нічого не винен. Неуспішна Україна нікому не потрібна і не цікава.

Сценарій 3 вироджений — він сповзає у сценарій 4. Ми знаходимось у стані війни, і наш супротивник має стратегічну мету розвалити нас швидше, ніж розвалиться сам. Тож тиск буде щоразу сильніший. Ми не Аргентина, що не мала потужних ворогів під час своїх криз.

Сценарій 4 вироджений — він сповзає у сценарій 5. У нас немає чітких кордонів, по яких країна могла би легко і порівняно безболісно розпастися. Різні України лежать на мапі не в стик, а накладаються одна на іншу. Ми не Югославія.

Таким чином, маємо лише два сценарії — південнокорейський сценарій нового економічного та культурного «тигра» та сирійський сценарій повного й остаточного розпаду. Позиція Європи та США «ми допомагаємо тим, хто помагає собі сам», стратегічно ворожа позиція Росії, вже розгорнута повномасштабна війна, мозаїчність країни — все це робить проміжні сценарії виродженими та малоймовірними.

Ми розглянули середньострокові сценарії, які реалізуються протягом 3-5-7 років. Що ж чекає на нас у 2015 році?

Виклики сьогодення та наша реакція на них формують базовий короткостроковий сценарій найближчих місяців, а також позитивні і негативні відхилення від нього.

Базовий короткостроковий сценарій. Повільний темп реформ, зниження рівня життя, закручування податкових та регуляторних гайок, зупинка бізнесу, масові звільнення працівників, ще більше зниження рівня життя та зростання соціальної напруги на тлі війни і несправедливості — все це призводить до соціального вибуху.

Найбільш імовірний час: кінець січня — початок лютого. Об’єктом ненависті є представники старої корумпованої державної машини: урядовці, податківці, митники, міліціонери, прокурори та судді. Проливається кров (дай Бог, невелика). На цій хвилі владу беруть до рук нові лідери, що частково вийшли зі старої еліти. Система зазнає стрімких, часто авторитарних змін. До кінця 2015 року все якось владнається та вийде на сталу траєкторію, але до остаточного закріплення одного із середньострокових сценаріїв ще далеко: точка неповернення не пройдена.

Негативне відхилення від базового сценарію. Система розбалансовується, як описано вище. Але нові сили не здатні взяти процеси під контроль. Починається розігрів, який завершується виходом на траєкторію середньострокового «сирійського» сценарію.

Позитивне відхилення від базового сценарію. Розкол старих еліт відбувається швидко, через дуже малу кров і заздалегідь підготовлені інституційні структури. Вихід на сталу траєкторію середньострокового «південнокорейського» сценарію відбувається вже у 2015 році. Це підтримується донорськими вливаннями розвинених країн та міжнародних інституцій. Вже на початку 2016 року виходить книга «Чому Україні вдалося?»

НАШІ ЗАВДАННЯ

План дій для України, базовий сценарій та відхилення від нього разом визначають завдання громадянського суспільства та кожного громадянина.

1. Всіляко тиснути на відповідні структури влади та еліти загалом задля стрімкого та ефективного виконання плану. Потрібні організовані форми протесту, бо стихійний «третій Майдан» стане першим кроком до хаосу, якого так бажає геополітичний ворог. Контролювати кожен крок влади, не даруючи їй ні 100 днів, ні 50 днів без конструктивної критики.

2. Допомагати виконувати цей план всіма можливими компетенціями, створюючи для цього паралельні структури та інституції, які у певний момент стануть скелетом нової держави — як добровольчі батальйони, що де факто стали духовною основою для нової армії, рано чи пізно стануть її фізичною основою на законних підставах. Як волонтерські команди, що працюють у міністерствах, рано чи пізно стануть основою нових міністерств, що постануть замість зліквідованих старих.

3. Тримати і посилювати мережі громадянського суспільства. Це вони витримали удар на Майдані. Це вони витримають всі удари, які доведеться прийняти на себе народу і державі.

4. Психологічно підготуватися до невідворотної війни з Росією — і лише це дає шанс війну відвернути. Кожному громадянинові стати солдатом інформаційної війни, а для того навчитися принаймні тримати удари ворожої пропаганди, і не лише явні, а й приховані. Окремим пунктом іде громадянська система антитерористичного попередження і захисту (тут слово «антитерористичний» використовується у своєму первинному сенсі, бо найбільш імовірною стратегією ворога є низка терористичних атак на мирне населення великих міст).

5. Посилювати внутрішню пропаганду: пояснювати людям сенс поточних подій, підвищувати рівень їхньої політичної та економічної грамотності, навчати їх взаємодіяти і будувати ефективні структури, готувати найкращих до державної праці у нових структурах влади.

6. Концентруватися на тому, що нас об’єднує, а не на тому, що роз’єднує. Думати про майбутнє, а не про минуле. Вдосконалювати і поширювати образ майбутньої України, привабливий для більшості її громадян. Ця національна мрія і стане основою, на якій виросте Нова Країна.

Наступний рік є вирішальним.

Без нас майбутнє не настане. Нова Країна проросте через стару країну, як трава проростає через потрісканий асфальт.

Источник: Украинская правда