Рінат Ахмєтов остаточно втратив легітимізацію в очах українського суспільства після поразки Януковича. Ні для кого не секрет, що цей олігарх отримав найбільше дивідендів, після Сім’ї, за правління терориста-тирана. Але весною та на початку літа, він мав усі можливості відбілити свою репутацію. Для цього йому було потрібно підтримати порядок на Донбасі своїми силами, а в нього вони були, та надати фінансову допомогу на розвиток українського силового сектору. Цього він не зробив, зробивши посилання на ефемерну сплату податків та перекинувши відповідальність на державу. Звісно, це лукавство. Розвиток офшорів для «своїх» при терористі-узурпаторі та виведення активів у тінь, що належали особам залучених до керівництва ПР протягом 2010-2014 рр., зменшило виплату податків Ахмєтова до нуля. Цей стан ввів економічно сильну область у дотаційну, що доводить попередню тезу.
На що розраховував донецький олігарх:
А. Залізний оплот – Донбас.
Ставка на регіональний патріотизм завжди допомагала Ахмєтову і всій донецькій «еліті». Підтримка населення Донбасу та активів Донеччини і Луганщини, дозволяли не зважати на ступінь лояльності всіх громадян України. Така тактика відбувалася і до Майдану, і після. Ґрунтувалася вона на феномені місцевого патріотизму, котрий вводився у культ, відповідно, вище за національний. Мене, хоч і жителя Донецька, але громадянина України, такий стан завжди дратував. Але треба погодитися, що це було доволі ефективним інструментом у «донецьких». Який б не був рівень корупції, але, як мінімум, на Донеччині стан доріг та рівень розвитку інфраструктури був доволі високий, порівнюючи з усією Україною. Сам Донецьк, особливо після футбольного чемпіонату, отримав достатньо високу підтримку для розбудови. Навіть до початку літа будувалися досить сучасні спортивні комплекси. Місто прикрашене гарними бульварами, парками та набережними. Але на сьогодні, після значних політичних і військових протистоянь, вплив Донбасу на український політикум зменшується до нуля, а його економіка зазнає великих ударів. Це і збільшує вразливість олігарха. Хоча, навіть при таких обставинах, підтримка мільйонів людей та ще достатньо великої економічної бази, давала Ахмєтову певні шанси на майбутнє.
Б. Старі схеми.
Європейський і Євразійский політикум відрізняються багато в чому, але в основному рівнем впливу громадян на прийняття рішень політиків. На заході електоральні настрої є аксіомою для політичних рішень. Інколи це дратує. До прикладу, активна підтримка України у війні з Росією мала перепону у досить холодному ставленні європейців до цього процесу. Звісно, все змінила катастрофа. Не буває лиха без добра. Громадянська думка в ЄС, після неї, є найбільшим жахом Путіна, і наша найкраща можливість. Що істотно розв’яже руки європейським політикам у плані підтримки Україні в боротьбі зі світовим спонсором тероризму.
В Україні ж, як у державі з радянськими інституціями та малорозвиненим демократичним політичним процесом, рішення приймалися кулуарно, навіть проти бажання більшості українців. Щоб не надто дратувати населення, такі ухвали прикрашалися популізмом та потужною маніпуляцією. Що стало однією з причин народження Майдану. Події перетину 2013-14 років, безумовно вплинуть на наш політикум та приблизить його до країн Західної Європи. Основною можливістю отримати владу стане популярність у виборців, а не адміністративний ресурс чи тупа медійна маніпуляція. А для популярності потрібно грати на бажаннях громадян. Резюмуючи хочу сказати, що тупого «договорняка», без легітимізації в очах української нації, вже відбуватися не буде. Як мінімум, політики змушені будуть витримувати баланс між кулуарністю та електоральним настроєм українців.
Цього Ахмєтов і не врахував. Він сподівався на старі можливості, а саме отримати захист у діючої владі через кулуарну домовленість. Він не розумів, що сьогоднішні керманичі і самі можуть легко втратити все, якщо не враховуватимуть погляди українців.
Коломойський зрозумів все.
Але зміну сьогоднішніх політичних реалій зрозумів інший олігарх – Коломойський. Ця людина усвідомила, що найкраща гарантія його розвитку – легітимність в очах українських громадян. На відміну від Ріната, він пішов і на підтримку українських силовиків та відкрито виступив проти Путіна. Звісно, це не завадило йому і далі заробляти на Україні, але робиться це виходячи з сьогоднішніх реалій.
Також, дніпропетровський олігарх усвідомив, що Ахмєтов знаходиться у надто скрутному становищі. Світ великого бізнесу позбавлений великого милосердя, тому не варто дивуватися, що слабкістю одного скористаються інші. Тому Коломойський, відчуваючи настрій українського суспільства, яке було дуже незадоволене і відмовою Ахмєтова підтримувати армію, і його заграваннями з сепаратистами, почав активно струшувати інформаційний простір можливими націоналізаціями бізнесменів, що мають стосунки з сепаратизмом. Я глибоко впевнений, що у Ахмєтова таких контактів велика кількість. Взяти хоч би захист його маєтку батальйоном «Восток» від донецьких сепаратистів. Не говорячи вже про можливу організацію бойовиків разом з сім’єю та російською стороною.
Але з вилученням активів у Ахмєтова є великі проблеми. У олігарх є певна легітимізація у великої частини електорату Донбасу. Разом з цим, наслідки революції ще не проявилися належним чином, тому і дихають старі схеми в українському політикумі. Тому Ахмєтова залишався шанс втримати власні активи. Та все ж, Коломойський знайшов куди вдарити, аби остаточно добити Ріната.
Операція «Донецькі біженці», або спроба добити авторитет Ахмєтова серед жителів Донбасу.
Арестович про небезпечні тенденції для України: «Росіяни проткнули оборону, як маслом маслом»
Українці можуть отримати екстрену міжнародну допомогу: як подати заявку
Українців хочуть позбавити виплат по інвалідністі: що готує Кабмін
Ультиматум для Путіна: що пропонує опозиція Німеччини
Впевнений, що після звільнення Донбасу українськими військами, Ахмєтов спробує нав’язати свої посередницькі послуги, аби знов отримати контроль над регіоном. Для цього буде використовуватися все, навіть залишки авторитету серед жителів регіону. Щоб його підвищувати, фонд олігарха Ріната Ахмєтова «Розвиток України», серйозно працював з біженцями регіону. Дійсно, організація допомогла виїхати десяткам тисяч людей з району бойових дій. Але помилка Ріната у тому, що про це мало хто знає.
Натомість, український інформаційний простір сколихнула заява губернатора Одеської області Ігоря Палиці, котрий є людиною Коломойського. Суть заяви у тому, що до Одещини прибуває велика кількість біженців (і це правда, бо як мінімум 2 вагони на день з людьми йдуть тільки з Донецька). А фінансове навантаження лягає на місцевий бюджет. Разом з тим, в Україні існує досить багата людина, котра не витрачала кошти на обороноздатність і безпеку країни. Тому, з логіки губернатора, Ахмєтов міг би хоч тут підтримати державу та людей. За словами Палиці цього не сталося і Ахмєтов відмовився підтримувати біженців. За традицію Коломойського, цей статус у соціальній мережі процитували всі його підконтрольні ЗМІ, чим розкрутили тему досить широко. Такий підхід може серйозно вдарити по Рінату не тільки в очах усіх українців, але і жителів Донбасу.
Звісно, вже оприлюднене лист-спрощення, в якому стверджується, що до Ахмєтова офіційної пропозиції від одеської влади не надходило, і що його фонд готовий обговорити проблему.
Але, акумулятивний ефект втрати будь-якої довіри усіх громадян України, разом з діями команди Коломойського, безумовно вдарить по його легітимізації в очах жителів Донбасу. І олігарх втратить свій останній бастіон, а як наслідок цього, і свої активи.
