Між Путіним та Трампом, як вижити Україні?

На початку 1980 – х років заступник Ради міністрів та голова Держплану СРСР Микола Байбаков брав участь разом з міністром газової промисловості Віктором Черномирдіним в секретній нараді в Новому Уренгої. На цій нараді було заявлено Миколою Байбаковим, що ЦК КПРС поставило завдання збільшити видобуток газу і нафти для нових газагонів, що дозволить Радянському Союзу постачати до Західної Європи 70% необхідного їй газу, тим самим створивши повну залежність західноєвропейських країн від радянських енергоносіїв.

Також під час цієї наради в 1982 році Микола Байбаков розповів про стратегію радянської влади: “ЦК КПРС та Леонід Брежнєв поставили завдання про будівництво газогонів, які повинні стати інструментом для політичного і економічного впливу на Європу. Кінцева ж мета цього плану полягає в тому, що збільшення енергетичної залежності Західної Європи від СРСР дозволить звести вплив США на європейські країни до мінімуму, наслідком чого стане геополітична поразка Америки”.

Після ж провалу путінської авантюри, яка призвела до економічного і геополітичного послаблення Росії, для Володимира Путіна зараз важливо виграти час і економічно стабілізувати РФ за рахунок зняття західних санкцій та зняття обмежень на експорт російського газу, нафти до Європи. Фактично, Володимир Путін прагне зіграти на жадібності американців, пропонуючи їм доступ до російських природніх ресурсів та можливість заробляти на експорті російського газу і нафти до європейських країн.

Для Кремля експорт газу це не тільки бізнес, а перш за все можливість для посилення геополітичного впливу на Західну Європу, саме тому російська влада погоджується на те, що американці зможуть заробляти на експорті російського газу до Німеччини. Введення в експлуатацію “Північного потоку – 2” за сприяння американської влади спочатку дозволить Кремлю посилити свій політичний впив в Німеччині, а потім в усій Західній Європі, почавши процес по поступовому геополітичному витісненню США з провідних європейських країн.

Сертифікація і введення в експлуатацію “Північного потоку – 2” дозволить Кремлю знову розпочати гру на створення геополітичної вісі Москва – Берлін, поява якої несе прямі геополітичні загрози для США. Тож представникам української влади потрібно пояснювати американцям про всі небезпеки від введення в експлуатацію “Північного потоку – 2”, зробивши їм привабливу пропозицію про заробляння ними грошей за рахунок транзиту російського газу через українську газотранспортну систему.

Використання української газотранспортної системи на її повну потужність може забезпечити всі потреби європейських країн в дешевому російському газі, буде вигідним для США і України як в економічному, так і в геополітичному плані. Тому транзит російського газу українською газотранспортною системою несе менше геополітичних ризиків для європейської архітектури безпеки і національних інтересів США, ніж введення в експлуатацію “Північного потоку – 2”, дозволяючи Америці грати на балансі інтересів в Європі.

Українській владі також дуже важливо зруйнувати кремлівський наратив, що саме прагнення України стати членом НАТО спровокувало Росію на повномасштабне вторгнення. Якби Росії справді загрожувало розширення НАТО, то вона здійснила би агресію не проти України, а проти Фінляндії перед її вступом до НАТО. До того ж перша агресія Росії проти нашої країни відбулась в 2014 році, коли Україна мала позаблоковий статус, коли вона не мала реальних шансів вступити до Альянсу.

Звичайно, що Україні було би вигідно мати нейтральний статус зважаючи на її географічне розташування, але лише в тому випадку, якщо російська еліта визнає право на існування суверенної України. Зараз же коли російські політики публічно заявляють, що території України є історичними російськими землями, а українці це росіяни, яких треба перевиховати, нейтральний статус для України є нереалістичним.

Кремлю нейтральний статус України, перш за все, потрібен для послаблення і легшого поглинання нашої країни, так само як і захист російськомовного населення. Насправді, саме російськомовні українці найбільше постраждали від агресії Росії, отримавши “братню допомогу” в вигляді зруйнованих росіянами українських російськомовних міст, фактично саме Російська Федерація є найбільшим порушником прав цих громадян України.

Володимиру Зеленському, для руйнування цієї гри Кремля, варто запропонувати Володимиру Путіну згоду України на нейтральний статус та закріплення постійного нейтралітету в Конституції України, в обмін на повернення до складу нашої держави всіх анексованих Росією територій України. Відмова ж Путіна від цієї пропозиції покаже, що Кремль не зацікавлений в нейтральному статусі України та її суверенітеті.

Спілкуючись також з американськими політиками і журналістами, Володимиру Зеленському потрібно казати не про цінності і ідеали, а про економічну вигоду США від підтримки України. Зі слів європейських військових експертів, США експортували американської зброї до Європи після повномасштабної агресії Росії на 200 мільярдів доларів, також різко збільшивши експорт свого газу і нафти. Допомога Україні вигідна також і геополітично для США, оскільки агресія Росії і стійкість України зменшили геополітичний вплив Китаю в Європі.

Особливу ж увагу українській владі потрібно приділити релігійному фактору, роз’яснюючи американським консерваторам, що Україна є більш релігійною країною ніж Росія, де лише 3% росіян постійно відвідують церкви. Позиціонуючи Київ як один із релігійних центрів православ’я, розповідаючи постійно американським правим про переслідування протестантів на окупованих росіянами територіях України, про вбивства росіянами пасторів протестантів. Ця тема особливо важлива, оскільки в США приблизно 205 мільйонів християн, серед яких 141 мільйон членів протестантських церков, фактично Америка має найбільше протестантське населення в світі.

Про всі ці факти і аргументи, описанні від початку цього тексту, Володимиру Зеленському варто розповісти, давши інтерв’ю найбільш популярному серед виборців Дональда Трампа журналісту Такеру Карлсону. Окрім Такера Карлсона українській владі також варто запросити до України найбільш впливового ідеолога серед американських правих Стіва Беннона.

Особливо ж критичною необхідністю для України є призначення нового посла в США, посла, який буде більш медійно активним, давати частіше інтерв’ю американським журналістам, писати статті для американських газет і журналів, вести англомовний відеоблог, більш інтенсивніше співпрацювати з українською діаспорою.

Для внутрішньої ж стабільності України Володимиру Зеленському потрібно, нарешті, провести зустріч з представниками української еліти, домовившись про нові правила гри і їхнє дотримання про зменшення корупційних апетитів впливових українців. Без домовленості еліти про нові правила гри, ніякі позитивні зміни в Україні є неможливими, той же український політик, який стане головним ініціатором цієї домовленості, стане українським Вашингтоном [батьком засновником].