Америці не вигідне бути світовим гегемоном, Америці не вигідна глобалізація, яка посилює Китай, також Америці не вигідний міжнародний ліберальний порядок, оскільки він створює забагато обтяжливих зобов'язань для США щодо союзників. США повинні сконцентруватись на вирішенні внутрішніх проблем, проведенні реіндустріалізації та зміцненні свого технологічного лідерства в світі, за рахунок виграшу часу нових домовленостей про поділ світу на нові сфери впливу між Америкою, Китаєм та Росією.
Американські ультраправі вважають, що США повинні стати "островом" стабільності, захищеним океанами, та бути зацікавленими в нестабільності, хаосі в Європі і Індо-Тихоокеанському регіоні, використовуючи Росію з Китаєм, як "пугало" для залякування своїх союзників, збільшення свого впливу на них. З точки зору трампістів, загроза від Росії та Китаю повинна стимулювати їхніх союзників погоджуватись на умови вигідні, перш за все, для нової американської влади, а саме: менше експортувати своїх товарів до Америки, натомість збільшуючи імпорт американських товарів, перенесення своїх виробництв до США та згоду на передачу своїх технологій американцям.
Головним зовнішньополітичним пріоритетом США щодо сфер впливу є збереження геополітичного контролю в Азії над Японією, Південною Кореєю та Філіппінами, в Європі — над Західною Європою. Щодо України та Тайваню, то серед американських ультраправих існують дві точки зору. Перша з них передбачає потрапляння України з Тайванем до сфер впливу своїх сусідів, якщо російська і китайська еліта погодяться на поступки, умови вигідні новій американській владі.
Друга точка зору передбачає перетворення Тайваню на пастку для Китаю та знищення тайванських підприємств з виробництва напівпровідників, фактично перетворення Тайваню на випалену землю для Піднебесної. Україна ж, згідно з цією точкою зору, повинна стати буферною країною з обмеженим внутрішнім суверенітетом.
Якщо Україна сприймається американськими політиками як дешевий ресурс, то Росія сприймається ними більш дорогим ресурсом, за рахунок якого можна більше заробити, ресурсом для стримування Китаю, ресурсом для збільшення впливу США в Європі і зменшення впливу Піднебесної на європейські країни. Деякі американські впливові ультраправі навіть вважають, що військова агресія Росії проти члена НАТО в Центральній Європі допоможе США посилити залежність Західної Європи від Вашингтону, створюючи також перешкоди для взаємовигідних домовленостей між європейцями з китайцями.
Америка завжди грала на обопільне виснаження ворогуючих сторін конфлікту під час Другої світової війни. Американські політики публічно заявляли, що в інтересах США довга війна між нацистами та комуністами, тож нехай вони вбивають одне одного якнайбільше, послаблюючи себе. Під час Ірано-Іракської війни США продавали зброю як Іраку, так і Ірану. Зараз представники нової американської влади вважають, що Росія вже достатньо виснажена Україною, тому російська еліта піде на поступки вигідні Вашингтону.
Зняття санкцій з Росії, як скасування обмежень на експорт російського газу та нафти до Європи, з точки зору американських політиків, зробить Росію менш залежною від Китаю, як і надання російською владою доступу американцям до російських ресурсів на території Російської Федерації і окупованих територій нашої країни. Тим самим Володимир Путін прагне використовувати російські і українські ресурси як хабар для нової американської влади, роблячи існування українського суверенітету неважливим для Вашингтону, створюючи прецедент, коли навіть на окупованих територіях України, які можуть збільшуватися, американці зможуть займатися бізнесом.
Російська еліта чудово розуміє, що Росії не вигідно ставати фронтиром США для стримування Китаю, перетворивши тим самим свою країну на полігон, до того ж приклад України доводить, наскільки ненадійним партнером може бути Америка. Російські технократи вважають, що вже через 5 років економічна залежність Росії від Китаю може перетворитись на політичну залежність, яка буде нести загрози для російського суверенітету.
Тож російська еліта буде продавати свій нейтралітет під час протистояння між США і Китаєм, намагаючись отримувати преференції від обидвох країн, граючи на їхніх протиріччях, розуміючи, що вибір лише однієї сторони перетворить Росію на сировинний придаток, несучи їй безпекові загрози.
Чудовим прикладом для російської еліти є Індія, яка дуже вдало грає на протиріччях між США і Китаєм, отримуючи преференції як від Америки, так вже і від Піднебесної. Варто також розуміти, що серед представників індійської еліти існує недовіра до США, тому Індія погодиться протистояти Китаю лише в випадку військової агресії Піднебесної.
Представники нової американської влади зараз дуже часто полюбляють розповідати про гарні карти, забуваючи, що вони вже розкрили всі свої карти, оскільки, якщо гарантії безпеки від США не є надійними, якщо азійським країнам більш вигідніше економічно співпрацювати з Китаєм ніж з Америкою, якщо американці використовують своїх партнерів в якості "наживки" для Росії та Піднебесної, після чого територія партнера перетворюється на полігон, то навіщо йти на великі жертви заради американських інтересів.
Тому лише питання часу, коли під впливом такої зовнішньої політики США більшість країн Азії почнуть орієнтуватись на Китай. Тайванській же еліті вже зараз потрібно винести урок, маючи приклад України, яка стала кривавим полігоном, країною зі зруйнованим промисловим і транзитним потенціалом, країною, яка довела, що її надії на США були великою помилкою.
