Друге пришестя Дональда Трампа

Після скоєного замаху на Дональда Трампа мало що може зупинити процеси, внаслідок яких його буде обрано вдруге президентом США. У зв'язку з цим цікаво спрогнозуватиме, у чому полягатиме його міжнародна політика та економічна політика.

Почнемо з аналізу його економічних переконань, з яких і випливає решта.

Дональд Трамп переконаний прихильник промислового протекціонізму . Безпосередньо він цього не говорив, але часто вживав це слово. Він виходив, і виходить, з того, що насамперед необхідно розвивати національну промисловість, причому в тому сенсі, що й виробництво має бути розміщене на території США. Він проти промислового аутсорсингу (коли американські підприємства виносять власне виробництво за кордон, залишаючи країни лише розробку товару та її маркетинг), тому він за ресорсинг виробництва, тобто. за його повернення на батьківщину, в США, створення в країні нових виробництв і нових робочих місць, особливо в економічно депресивних районах США.

Друге, Трамп не вірить у постіндустріальний порядок денний розвитку економіки. Він наголошує саме на розвитку індустрії, тому він підтримує і нафту, і металургію, і бажає розвитку цих секторів економіки в США. Він уже оголосив, що вийде з міжнародних кліматичних угод, і знову Америка будуватиме нафтопроводи і добуватиме сланцеву нафту. Він не противник нових технологій, просто він не вважає їх чимось особливим, і приділяє їм те місце, на яке вони заслуговують, не більше. Загалом, при ньому буде те, що й було, коли він був президентом, плюс він доведе до кінця повернення виробництва в Америку з Китаю, якого він вважає серйозним конкурентом США в економічній боротьбі. Трампа просто нагадуватиме політику США до 1945 року, коли влада США проводила політику промислового протекціонізму в стилі Олександра Гамільтона-Фрідріха Ліста. Тобто Трамп хоче, щоб саме американська економіка, її виробничий сектор, а не тільки фінансовий, знову стала великою (якою вона була у 20 столітті). Щоб виробництво знаходилося на території США, щоб американські фірми інвестували насамперед усередині країни, а не як раніше, коли вони вкладали серйозні інвестиції у виробництво, безвідносно до країни його перебування. Саме так і піднявся Китай у економічному сенсі. Майбутню політику Трампа в економічному розвитку США можна буде назвати політикою протекціонізму та економічного націоналізму .

Із цього випливає його поміркованість у міжнародній політиці. Швидше за все, роль США в участі міжнародних організацій знижуватиметься. З деяких угод він просто вийде (як із кліматичного), у деяких міжнародних організаціях фінансування США буде знижено. Це логічний висновок, який випливає з його майбутньої політики економічного націоналізму. Міжнародна політика США все більше нагадуватиме політику США другої половини 19 століття, початку 20 століття, до президентства Франкліна Рузвельта.

Які висновки має зробити Україна із цього?

У зв'язку з тим, що Трамп не любить благодійність, роль МВФ, Світового банку та інших міжнародних економічних організацій у підтримці країн, що розвиваються, у зв'язку зі зниженням фінансування цих організацій з боку США, падатиме. І держави, що розвиваються, одна з яких Україна, в економічному розвитку повинні будуть розраховувати більше на свої сили. У світі, після того, як США самі повернені у бік промислового протекціонізму, виживуть лише ті країни, які також повернуть у цю сторону. Інші країни, позбавлені необхідної фінансової підтримки з боку МВФ та Світового банку, можуть і збанкрутувати. Сила країни визначатиметься тепер силою її промислового сектора, і якщо такого немає, то й, відповідно, країна буде відтепер у жалюгідному становищі. Тобто буде так, як було під час Холодної війни. Україна ж примудрилася за останні 30 років зруйнувати свою промисловість, тому її становище буде незавидним.

Війну в Україні Трамп швидше за все закінчить. Він досить рішучий, щоб також, як свого часу Джон Кеннеді, під час Карибської кризи в 1962 році, розпочати набір дій, які призведуть до закінчення війни (зробить пропозицію учасникам конфлікту, від яких вони не зможуть відмовитися).

Тому в мирному житті в Україні уряд необхідно буде повернутись у бік розвитку національного виробництва. Політика потурання МВФ і Світовому Банку в економічній політиці через зниження їхньої ролі піде в минуле. Про інвестиції доведеться забути, їх не буде в необхідному для відновлення та розвитку обсязі, і здійснювати неінвестиційний розвиток економіки, яким він був, наприклад, в Італії після Другої світової війни. Це спричинить органічний, повільний розвиток національної економіки, коли країна споживає лише те, що вона може собі дозволити, виходячи з тих прибутків, які вона заробила на світових ринках. Життя в Україні стане набагато скромнішим. Свято закінчилося.

Якщо коротко, то картина, яка складається сьогодні, така. І нам усім треба до цього готуватись.

-------------------------------------------------- ------------

Рекомендуємо на тему ефір Юрія Романенка з Ілією Кусою.