Український Проект завжди був – Планетарним. Наша національна Доля, визначена географією та певними обставинами Історії, ніколи не залишила нам іншого вибору. Насправді.

Для того, щоб українська Держава відбулася, ми завжди мали здійснити неймовірне: Переламати хід історії і трансформувати світ настільки, аби в ньому знайшлося місце і для України.

Тобто світ цей раптом мав чомусь зрозумів, усвідомив і погодився, що Україна йому дійсно потрібна – ось тут, прямо в Центрі Європи. Як, можливо, своєрідний центр сили, що все урівноважує та гармонізує, надаючи загальній світобудові певний необхідний новий смисл і баланс.

Цей виклик із новою силою звучить останні роки:

Або ми стаємо нарешті тим, чим Україна завжди і мала би бути, або нас з вами, як країни, Держави і Нації – Політичної Нації – у перспективі ближчого часу просто не буде.

І як би це не називати: «5 проект» Арестовича, «Вселюдство» групи Дацюка, чи, власне, «Український Проект», мова завжди йде, йшла і буде йти про претензію саме – планетарного звучання та вирішення проблем не лише України, але й всього світу в цілому.

Це доводить і війна, яка ведеться Росією саме для того, аби України не стало. Не стало, перш за все, як Держави та Політичної Нації.

Коли ця мета здійсниться, Європа опиниться під п’ятою Москви, що своїм наслідком матиме:

розвал ЄС і запуск неминучого протистояння між Китаєм, США, Індією та РФ із виходом на цілком реальну перспективу повномасштабної ядерної війни та Кінця Світу.

Запобігти цьому здатна саме Україна, місія якої – власною незалежністю забезпечити істинний баланс сил, мир та рівновагу в середині Європи та ширше – для всього континенту Євразії і далі – для всього світу.

При чому, баланс цей можливий лише в русі. В поступальному русі всього світу до певної цілі та загальної мети, яку й формулює сам наш проект України.

Як мінімум, – має формулювати – разом із набором механізмів та принципів, здатних забезпечити такий поступальний рух людства до Справедливого Світопорядку та істинної Цивілізації Космосу, де Нації матимуть реальне право на самовизначення, не загрожуючи хаосом безконечного роздроблення всім існуючим державам.

«Симфонічний проект»

Популярні новини зараз

Путін лякає Захід глобальною війною за дозвіл Україні бити по Росії

"Має припинитися": у Польщі висловилися про удари Україною по Росії західною зброєю

В Україні піднімають тарифи на послугу, яку не надають, - Попенко

Пенсія з червня 2024 року: що зміниться для українців

Показати ще

На Католицький Великдень, у розмові Арестовича і Романенка прозвучало формулювання «Симфонічний проект».

Йшлося про Україну, однак, знайдене словосполучення ідеально пояснює сам принцип наближення нас до омріяного Людства Єдиної Долі, здатного притаманну всім нам ентропію – замість війни та ексцесів – скеровувати на щось позитивне і вартісне. Зокрема, на освоєння людством Космосу та вихід нас як Цивілізації – не лише на кордони Сонячної Системи, але й на новий рівень усвідомлення самих себе та світу довкола нас.

Божественна і ключова наша мета – хоч трохи краще зрозуміти замисел Творіння. Утилітарно ж перед нами лежать незліченні скарби, як мінімум, Сонячної системи.

Для цього нам треба спочатку підкорити Штучний Інтелект й оволодіти ним настільки, аби він не зміг чинити загрози Людству, але допоміг нам колонізувати Місяць, заволодіти енергією Сонця, а далі вже почати й освоєння інших планет.

Усе це реально, однак, якщо ми, продовжимо рухатися у парадигмі силового протистояння т.з. Realpolitik, то це призведе лише до неконтрольованої конкуренції різних центрів сили та виходу Штучного Інтелекту з-під контролю. Більшість вчених вважають такий кінець людства цілком вірогідним.

Інший варіант – занурення Цивілізації у десятиліття руйнівних війн, коли, замість системного виходу в космос на новому витку технологічного розвитку, ми прямо зараз, на піку 21 століття, провалимося у темні віки раннього середньовіччя з Імперіями – ядерними фортецями, які, куруючись Правом Сили, будуть лише визискувати, нищити, ґвалтувати все довкола себе.

Це те, що пропагує своїми діями зараз Росія, яку, до речі, підтримує і багато хто на Заході. Зокрема, підтримують і публічні інтелектуали, яким подобається сама ідея багатополярного світу розділеного на Імперії – фортеці з необмеженими правами у своїх «зонах впливу».

Україна, якщо вона не зможе перемінити власну Долю, ризикує таким чином опинитися перед загрозою неминучої загибелі і як Держава, і як те більше ЩОСЬ, що несе в собі здатність – врятувати весь світ.

Проблема лише в тому, що сам цей Порятунок для Світу ми, як нація, маємо продемонструвати – власним прикладом – на собі. І не тим, що переможемо Росію на полі бою та спалимо Москву.

Такі видіння Перемоги не приведуть нас до Істинного і Справедливого Миру. Вони навпаки стали б лише рухом у руслі того самого концепту Realpolitik, з його орієнтацією на Свавілля та Право Сильного. Рухом виключно у напрямку наростаючої ентропії та хаосу Війни.

Істинний Мир , натомість, можливий виключно і тільки в межах концепції України-Симфонії та Цивілізації Русь. Цивілізації, яка тільки ще має з’явитися і постати Планетарно як інтегральний процес поєднання всього та діалектичного примирення всіх протилежностей у їх спільному русі до Мети великої і високої як Космос.

«Український Проект» у цьому плані є тим зерном, із якого виростає проект Планетарний, від самого початку декларуючи прийняття всього розмаїття голосів, поглядів і бачень в їх спільному баченні руху до Сильної і Великої України.

України не як Імперії насильства і не як хуторянського закутка, де панує якийсь мовно-світоглядний покруч, який знищує Державу, а України як «Симфонії».

Симфонії, що несе в собі магію Неба і Землі, «Світлоритмів» і «Сонячних кларнетів» Тичини, античної «Музики Сфер» та «Ноосферного» вчення академіка Вернадського.

Весьцей Космізм це те, чим дихає українська Земля та українська Нація, вдивляючись у Чумацький шлях впродовж уже багатьох століть ще з часів Київської Русі.

І цей – рятівний для нас камертон українського єднання із Всесвітом та Богом – зараз усе дужче намагаються заглушити й розіп’яти в нас лещатами розбрату і протистояння. Прямо в угоду Путіну.

«Диво над Дніпром»

Історія з Булгаковим тому приклад. Як, власне, й історія з українським письменником Миколою Гоголем, який для Булгакова був учителем, і який завжди показував Україну саме, як казковий дивний край із її козаками, панночками, чортами та вурдалаками; із феєрією життя: піснями та танцями, звитягою та героїзмом.

Подивіться, наскільки інакше Гоголь завжди показував далі Росію. Якщо Україна в нього це калейдоскоп емоцій і хай страшної, але – краси, то Росія це просто якась моторошна сірість і мряка. Якщо Україна це «Тарас Бульба», вольниця і Життя, то Росія це – «Шинель» і Смерть. «Мертві душі»

«Мертвими душами», власне і хочуть зробити Україну ті мимовільні прихильники Путіна, які проповідують серед нас – розбрат і фактичне переслідування за погляди, мову, віру. Які не розуміють, що у березні 2022 року Бог явив нам тут чудо і показав, що Він не хоче, аби Київ – Мати городів Руських і свята Києво-Печерська Лавра опинилася в руках Московського Улусу та його Орди.

Тоді, здавалося, все було на боці Путіна, навіть США. Однак, Бог вирішив інакше. І українці тоді теж відчули цей свій правічний камертон істинної братерської любові: коли не було серед нас ні елліна, ні іудея, коли нікого не цікавило – хто якою мовою розмовляє та хто до якої церкви ходить; коли всі ми були такі різні, але нас тоді це не переймало. І разом з тим із нами був тоді Бог.

І пригадайте, як усміхалася нам тоді Перемога.

Вона може нам усміхнутися і сьогодні, якщо ми відродимо в собі той Камертон істинної Симфонії Любові та Єднання. Камертон, який своєю тональністю змінює світ і каже нам про щось головне. Про те – хто ми насправді є, та – ким ми маємо бути.

Це диво колись добре описав і відчув Гоголь:

За Киевом показалось неслыханное чудо. Все паны и гетьманы собирались дивиться сему чуду: вдруг стало видимо далеко во все концы света.

Вдали засинел Лиман, за Лиманом разливалось Черное море. Бывалые люди узнали и Крым, горою подымавшийся из моря, и болотный Сиваш.

По левую руку видна была земля Галичская.

Це рядки з тексту «Страшної помсти», в якій Гоголь показав й інший архетип українців, який протистоїть в нас божественній музиці сфер. Це архетип – розбрату і погорди, протистояння та самоїдства. Всього того, що Дацюк описує як «ресентимент», а дехто досить точно визначає як «Злопомоста».

Подивіться довкола: всі пророкують нам загибель. Всі вони мислять у логіці Сили та Права Сильного. Права примушувати і убивати, душити і гнобити, зносити пам’ятники та закривати музеї.

Діючи в логіці такої Realpolitik, ми ніколи не зможемо перемогти ні нашого ворога Путіна, ні того головного нашого ворога, який сидить в нас самих, у вигляді великої Тіні та Чорноти, яка завжди заступала нам сонце, і яка дуже не хоче, аби ми зазвучали на весь світ Симфонією української радості, любові і перемоги.

Але шанс на таке Диво в нас іще є.

Слава Україні!

Русі-Україні!