Підготовкою до військового нападу на Україну було попереднє формування Кремлем наративів про начебто історичну єдність українського та російського народів. При чому у цьому повний неук історії Володимир Путін пішов ще далі назвавши їх одним народом. Він навіть не підозрює, що фіни та угорці етнічно куди ближчі сучасним росіянам, ніж українці. Адже все місцеве автохтонне населення навколо Петербургу, Москви, Новгорода, Архангельська етнічно близьке до фінів. Саме тому в російській традиції народний костюм має всі атрибути фіно-угорських народів. Це косоворотка, кокошник, музичний інструмент балалайка, давня традиція будування та відвідування бань.

А всі ці міфи запущені в обіг тому, що у другій половині 18 ст. російський царизм поставив завдання місцевим історикам у Петербурзі та запрошеним з Німеччини, обґрунтувати глибокі історичні корені державності Російської імперії. І от з того часу пішли масові маніпуляції історичними фактами та підготовка книжок з історії, де повністю фальсифікуються реальні події, а підробка почалася видаватися за істину, що вводило в оману багато поколінь російського населення, яке і до сьогодні живе в просторі історичної ілюзії якоїсь особливої місії, якої насправді нема.

Ідеологія сучасного російського фашизму – рашизм, що вже 20 років панує і одурманює російське суспільство, багато в чому також спирається на свою православну міфологію, за якою начебто носіями істинного християнства серед східних слов’ян є росіяни. Проте це повна дикість. Ще у 1990 році відповідно до церковних книг, віруючих православних у Україні було більше ніж в Росії. Тобто населення РФ більше ніж у три рази чисельніше українського, а православних віруючих людей менше. Це свідчить про масову непричетність російського народу до християнства, тому що в країні було дуже мало православних церков, де б місцеві люди могли б молитися чи прийняти віру Христа. Особливо у сільські місцевості. Це чисто російська назва – деревня, тобто село, яке не має церкви, що за українською традицією повне дикунство. Тільки з приходом до влади Володимира Путіна, Кремль зрозумів, що не зможе реалізувати свою імперіалістичну політику без православної складової. По всій країні почали масово будуватися церкви, а Московський патріархат отримав повну державну підтримку, хоча відповідно до конституції держава та церква в Росії розділені.

Бажання Москви поріднитися з українцями носить виключно прагматичний характер: підкорити собі великий слов’янський народ та захопити величезні багаті ресурсами території. Тому Кремль ще з другої половини 18 ст. постійно торочить, що Київська держава Русь була спільною для трьох народів: росіян, українців та білорусів, при цьому себе вони виставляли на перше місце. Проте Київ був центром першої слов’янської державності ще наприкінці 5-го століття, коли слов’ян на території сучасної Росії взагалі не було, куди вони приходять тільки через 250-300 років з території сучасної Польщі. Тобто, регіони, заселені сучасними росіянами, і захоплені Київською державою Русь, ніколи не були етнічно близькими зі стародавніми українцями, які сформувалися як народ між Дніпром та Карпатами. Також абсолютно брехливе твердження щодо походження церкви Московського патріархату від перших християн у Києві і Русі. Русь була хрещена у 988 році, що на 160 років раніше про першу згадку про село Москва, яке спочатку носило назву Кучково, від його власника на прізвище Кучка. А сьогодні якраз рівно 1035 років як хрещення прийняв Київ та слов’янське населення навколо нього, яке з часом почало себе звати українцями. Ключовою подією стала церемонія масового хрещення мешканців Києва у липні 988 року. В результаті Русь здобула статус християнської держави. Офіційна церква оформилася у Київську митрополію Вселенського патріархату. Проте першим християнським проповідником, який досягнув території майбутньої Русі у 1-му ст. н.е., вважається апостол Андрій. Він благословив гори, де тепер стоїть Київ, поставив хрест на місці нинішнього Андріївського собору, і віщував місту, яке мало тут постати, торжество нової віри і світле християнське майбутнє. Другим легендарно-відомим місіонером на землях Русі був учень апостола Петра, римський папа Климент І, що побував тут між 90 і 100 роками н. е. Як опозиціонера до римського язичництва, його було заслано наприкінці І ст. н. е. до каменоломень Херсонеса в Криму, де він зазнав мученицької смерті за пропаганду християнського віровчення.

Важливою підставою для хрещення Київської держави стало прохання візантійського імператора Василія ІІ про військову допомогу в 987 р. Великий Київський князь Володимир погодився надіслати війська Василію II за умови, що імператор віддасть йому в дружини свою сестру Анну. Тоді Василій II висунув зустрічну умову про те, що Володимир має христитися разом з усім народом Русі. Володимир погодився і надіслав Василію II 6 тис. вояків і паралельно здійснив похід на Херсонес (слов’янська назва Корсунь, зараз у межах Севастополя). Після шлюбу Володимир повернув Корсунь Візантії, але забрав звідти мощі святого Климента, а також ікони та священників. Прибувши до Києва, наступного дня, киян було урочисто охрещено в водах Дніпра. За правління Володимира було створено підпорядковану Константинопольському патріархату Київську митрополію.

На півночі Русі, де жило фіно-угорське населення та прийшлі слов’яни з Польщі (сучасні росіяни) нову релігію зустріли вороже. Князь Володимир послав хрестити Новгород величезне військо, щоб угамувати спротив. У 1020-х і 1070-х роках на північно-східних околицях Русі відбувалися антихристиянські повстання. У XII ст. в регіоні Москви-ріки загинув від рук язичників християнський місіонер, монах Кукша. Місцеві жителі після 988 року ще 200 років виступали проти християнських священників. Тому Володимир Путін є прямим нащадком учасників анти християнських виступів. Він і зараз себе поводить як невіглас і негідник, а не як християнин.