Ці три терміни ми багато вживаємо в наративах. Перший до нашого минулого, другий - з надією про майбутнє росіян, третій - зазвичай для пафосу сьогодення. Якщо спробувати глянути на історію українських терен з популярної зараз в академії "глобальної" історії то отримаємо цікаву картинку.
Перше, національно-визвольна або ж козацька революція Хмельницького і Руїна, що наступила одразу після неї вплинули на те, що козацькі еліти проґавили... Мілітарну революцію у Європі. Козацька піхота, яка була ще на середину XVII однією з найкращих у світі, нічим не гірших за знамениті іспанські терції, вже в першій половині XVIII ст. перестала бути головною ударною силою, а роль козаків поступово сходить до розвідки і допоміжних функцій.
Тим часом, створення централізованої регулярної армії вимагало створення централізованих абсолютистських систем. У цій частині світу з цим завданням справилась лише Російська імперія, завдяки, в тому числі, тій же православній/козацькій еліті. Це дозволило їй на деякий час вийти в ряд надпотуг, здатних кинути виклик навіть Наполеону. Йдемо далі.
Після Мілітарної революції, наприкінці XVIII-на початку XIX ст. йде Промислова революція та індустріалізація. Спочиваючи на лаврах переможців Наполеона, російські еліти туплять і вчасно не звертають уваги на неї. Відповідно, лише принизлива поразка в Кримській війні і дуже сумнівна перемога по очках в російсько-турецькій війні 1877-1878 змушують їх почати рухатись.
Як наслідок, масштабна індустріалізація на українських теренах наприкінці ХІХ ст. починається лише в імперії Романових. При чому, як показує Скотт Рейнольдс Нельсон в "Океанах зерна" українські терени стають економічним "центром" імперських зусиль. Це стосувалось як промисловості, так і аграрного сектору. Під глобальну торгівлю українським зерном розбудовувалась система залізничного сполучення з Півднем в часи Вітте. Тим часом, західноукраїнські терени, крім галицьких нафтопромислів, залишаються відірвані від глобальної торгівлі та економічно збиткові.
Зате, ліберальне законодавство Габсбургів дозволяє спокійно собі розвивати національні проєкти, що ті ж Романови пересікали в найбільш тупорилий спосіб, собі ж на шкоду. Коли починається революція 1917-1923 років, українські суверенні проєкти, себто такі, які претендували на самостійність своєї гри, програють, однак зусилля, які потратили більшовики на їх здолання змусили їх вести себе не як беззастережних тріумфаторів, а радше як Північ США після 1865 року в часи Реконструкції. Як наслідок, багато діячів українських проєктів переходять на їх сторону і намагаються розбудувати радянську Україну.
Як тільки більшовики окріпли, вони повертаються до політики "воєнного комунізму" (Сталін в цьому сенсі просто вірний та послідовний учень Лєніна, а не відступник). Шляхом придушення українського села колективізацією та Голодомором та інтелігенції репресіями (двох головних протестних українських груп) комуністи беруть під повний контроль більшу частину українських територій. Паралельно з цим здійснюється масштабна індустріалізація, а отже, хоч і з запізненням, проте Промислова революція таки приходить на ці терени.
Тим часом, західноукраїнські землі залишаються й надалі переважно аграрними, нафтові поклади майже вичерпуються вже по Першій світовій. Якщо Габсбурги розвивали лише сервіс індустрію/інфраструктуру і давали ліберальні свободи, то з міжвоєнних спадкоємців імперій лише Чехословаччина повторила цей "договір". Румунія і Польща пропонували економічну відсталість, відірваність від глобальних торгових потоків і... національні утиски. Чудовий "коктейль", який змушував молодь, яка не могла реалізуватись все частіше йти в підпілля (спочатку комуністичне, потім націоналістичне).
По завершенню Другої світової західноукраїнські землі отримали десь те ж, що і решта українських територій - прихід Промислової революції, в обмін на репресії і маятник національної політики, що коливався між українізацією та русифікацією. XXI століття підготувало нову революцію людству, пов'язану з Штучним Інтелектом і повною зміною соціально-економічної моделі людської цивілізації.
Оскільки це відбувається тут і зараз, багато хто ще не усвідомлює, що масштаб і вплив цієї революції не менші ніж Сільськогосподарської, Мілітарної чи Промислової, про які популярно писав Гарарі в "Homo Sapiens". І ось тут головне питання нашого сьогодення - яким чином наша, тепер згідно офіціозу "Війна за Незалежність" вписується в глобальну революцію Штучного Інтелекту?
Адже попередні "національні революції" призводили до того, що глобальні технологічні революції модерну ми проходили лише через примус, величезні жертви і як частина інших суб'єктів. Бажаємо ми для себе та тих, хто житимуть після нас саме такого майбутнього? Якщо ні, то можливо вперше в історії варто вести мову не про національні революції і війни, а про те, як нам не проґавити чергові глобальні зміни в світі? Як нам самим стати частиною цих змін і впливати суверенно на своє майбутнє? А можна про це не думати, як не думали в минулі століття.
Просто надіятись, що ось-ось в росіян почнеться чергова Смута? Однак, яким чином навіть гіпотетична Смута в Росії, яка не факт що взагалі трапиться, врятує нас від випадання контексту глобальної революції ШІ? На це питання не відповідають навіть найрозумніші з "патріотів". Що ж казати про решту. В результаті, свято життя, як на цій картині, продовжується, тільки похмілля з кожним днем все ближче...
