Перемогою для України є лише зникнення росії, тому що для самої росії це війна за наше знищення. В такій ситуації компромісів не існує. Більшість це розуміють, але мало хто дивиться правді в очі – ні поголовний перехід на українську мову, ні вихід на кордони 1991 року, ні навіть захоплення Москви не призведуть до розпаду росії. Самі московити її спалювали, а потім проводили марші та бали в Парижі. Банально, в них більше ресурсів, матеріальних та людських, та є стратегічна глибина. А що найголовніше – в них є власна релігія, котра може змінювати назву (зараз на ній висить вивіска «Русский мир») і здаватися нам абсурдною, але здатна генерувати в них міцну ідею та волю до її втілення. Забудьте наш телемарафон і погляньте на російську історію, росія весь час існування веде експансію. Завжди аргументує це «загрозою власних інтересів» і захопивши територію починає стверджувати про нову «загрозу» на кордонах. Зупиняється лише отримавши по зубам, але будь який ліберальний режим стає періодом накопичення сил для подальшої експансії. І це не прикриття її імперіалізму чи необхідності грабунку заради існування, це її природа. І це нутро нашого ворога ми повинні знати й розуміти.

Найпростіше охарактеризувати релігію росіян як єресь на заквасці православного християнства та місцевих «болотних» архаїчних вірувань. Але для кращого розуміння доведеться все ж таки трохи заглибитися в суть питання, тому що зараз мало хто повноцінно розуміє навіть те ж християнство.

Кожна міфологія є складною символічною системою, котра несе різноманітні ідеї, наративи та сенс. Наші предки мислили цілком раціонально, в них був обмежений інструментарій для пізнання світу (до телескопів та мікроскопів ще мав минути тривалий час), але були цілком спроможні творити символічні системи та абстрактні поняття тогочасною термінологією задля передачі знань наступним поколінням. Умови виживання в минулому були надзвичайно складними – постійно переслідуючий голод, хвороби, небезпека практично за кожним деревом, природні катаклізми та такі ж представники homo sapiens, які борються за життя. Людські роздуми над поняттям «зла» та його природою й походженням надзвичайно давні.

Майже в кожній релігії існують космогонічні міфи про творення світу і зазвичай сили зла беруть в цьому процесі безпосередню участь, тобто наш матеріальний світ має дуалістичну природу. Чи то з тіла вбитого чудовиська твориться світ і все живе, чи то якоюсь хитрістю або обманом зле божество\дух псує наш світ та людську природу зокрема. Кожна ідея має властивість з часом породжувати свої крайнє радикальні форми, такою став гностицизм – ідея протистояння духу й матерії. Згідно гностичних уявлень, матеріальний світ є концентрацією зла, створений злим божеством – Деміургом. Воз’єднатися з добрим Богом людина спроможна лише пізнавши потаємні знання – гнозис, після цього оточуючий злий світ не має жодної цінності для неї.

Християнські теологи та схоласти так сформулювали ідею зла – це відсутність добра. Основний принцип будь-якої діяльності – головне не нашкодити. Людина маючи повну свободу волі самостійно приймає рішення та втілює їх. Молитва «Отче наш» відображає насамперед взяття на себе відповідальності за власні вчинки й життя, та відмову від ресентименту – від перекладання провини на іншого, тобто від пошуку зла.

Ближче до 20го століття гностицизм в своїх «лайтових» формах без ідеї Бога, але в боротьбі зі «злом та несправедливістю» набув найрізноманітніших ідей «будівництва світлого майбутнього» на чолі з самовпевненими та просвітленими лідерами та вождями.

В 1650х роках в московській церкві відбувся розкол. Причиною стала ініційована церковна реформа, частина кліру відмовилася її приймати і з них сформувався рух так званих старообрядців. Тим же періодом часу датується виникнення російського сектантства – хлистів. Віровчення яких являє собою гностичну єресь хіліастичного напрямку. Християнські теологи та схоласти завжди називали Книгу Апокаліпсис надзвичайно містичною та досить обережно її трактували. Хіліазм базується на буквально дослівному трактуванні Одкровення Іоанна Богослова (Книга Апокаліпсис) де сказано що після другого пришестя Христа настане тисячолітній період панування християн на землі. Хлисти буквально сприймали що Апокаліпсис вже розпочався, церковна та царська влада від Нечистого. Сектанство набуло массового характеру, безліч представників еліт таємно його сповідували. В 19му на початку 20го століття хлистовство набуло ареал романтичності серед інтелігенції та мислителів. Різноманітні зібрання з метою проведення єретичних літургій широко відомі з листів та щоденників російських діячів культури, мислителів та еліт. Любов царської сім’ї до різноманітних неортодоксів напередодні падіння династії всім відома. Радикальний політичний рух російської імперії носив «лівий» окрас, досвід общинного господарства сектантських комун вбачався прикладом майбутньої організації суспільства. Під час Громадянської війни масовий ресентимент серед селянства зіграв важливу роль, більшовики не просто пообіцяли землю, вони фактично назначили хто являється «злом» та видали індульгенцію на насильство над «ворогами світлого майбутнього».

Як сто років тому, так і сьогодні це релігія обраності в боротьбі зі вселенським злом, котре вже прямо тут і зараз вимагає активної боротьби. Винагородою є не просто індивідуальне спасіння, а правління над світом, тому скільки території не є, це ж завжди не весь світ. Вона живиться людською інфантильністю, злобою та ресентиментом – потаємним бажанням перекласти відповідальність за власні невдачі на інших, безсуб’єктні особи складають основу її пастви. Єресь носить крайнє колективний характер з вимогою готовності до самопожертвування заради спільної справи. Хтонічний культ смерті «Деды воевали» чудово поєднується з вимогою до самопожертви. Міфи про Кітіжград, Москву третій Рим та решта лиш поверхнева форма вираження.

Чому російський ліберал закінчується на питаннях про Україну або відмови від ядерного арсеналу? Та тому що він плоть від плоті російського народу, ідентифікація та ментальність якого сформовані чотирьохсот літніми наративами обраності та боротьби. Як можна відмовитися від ядерної зброї, коли довкола одні вороги і раптом трапиться необхідність їх перетворення в ядерний попел. Тому російський ліберал накопичує ресурси для боротьби, а російський радикал їх активно використовує. Людське життя в подібній справі лише ресурс. Вивіски можуть змінюватися, «тисячолітнього царства Христового», «суспільство загального благополуччя», «Русского мира», але методи й суть залишаються, все заради знищення зла і насьогодні це уявне зло – ми українці.

Саме тому росія має зникнути, а на її територіях виникнути низка нових державних утворень зі своїми ідентифікаціями. Але це вимагає від нас українців прагматичності, довгої волі і головне цінувати людське життя. По-перше, тому що нас значно менше ніж росіян, а по друге – тому що інакше ми станемо такими як вони.