Про важливість перевірки даних та відповідальності за булінг

З цікавістю прочитав статтю Ярини про свій обурливий приклад. У ній Ярина міркує на тему, як правильно вибачатися і які наслідки для бізнесу мають дії його учасників. Хотілося б поділитися своїми міркуваннями щодо цього.

Бренди та люди

Тут я солідарний із Яриною. Люди хочуть знати, наскільки їхні цінності пов'язані із цінностями компанії. Люди хочуть підтримувати бізнеси, які діють відповідно до їхніх інтересів. Але є одна але.

Можу я поставити запитання: яку відповідальність має понести Ярина за загибель п'яти працівників на об'єктах металургійного комбінату компанії «АрселорМіттал» у 2022 році (згідно з фейсбуком Ярини в цей період вона працює топ-менеджером цієї корпорації).

Невже Ярина не знала, що це далеко не перша НП із загибеллю людей на комбінатах компанії?!

Що ще не закінчилося слідство щодо попереднього НП, де загинули шість шахтарів та ще троє постраждали? Не міг топ-менеджер Арселлора не знати!

Значить знала, отримувала криваві гроші та спокійно пила чай? Ярино, на ваших руках – кров?

Звичайно, поперхнувшись чаєм, досвідчений комунікаційник Ярина, збереться і почне пояснювати: це ж було в Казахстані, що компанія принесла співчуття і повідомила, що вся відповідальність була на підрядній організації AB Construction, яка взяла на себе зобов'язання повністю виробляти і контролювати всі роботи на котлі», а я ж працювала у Кривому Розі, і це взагалі різні юрособи, менеджмент інший, я в офісі сиджу і на шахту не ходжу.

І в принципі, розумом і логікою я з Яриною, але, якщо правильно підлити і правильно підпалити, від Ярини залишиться тільки ручка від чашки, з якої вона пила чай.

Тому що «Шакалиний експрес» (термін, що пояснює суть хейтерів, що біснуються, з публікації Володимира Коваля ) хоче тільки одного - крові. Розбиратися і зважувати ніхто там не буде.

Щоб розбиратися та зважувати потрібні лідери думок, авторитети, які роз'яснюють: що таке добре, а що – погано. Де булінг, де дискусія, де аргументи, де компроміс, де форма, де зміст.

Тільки ось, розмірковуючи на тему моєї репутації, Ярина навіть не намагається розібратися в питанні, зважити і розглянути факти, дізнатися про мою роль у компанії в останні роки, а поводиться як пасажир з підніжки того самого експреса. Тільки із завданням швиденько підігнати матчасть буллінгу під корпоративний комплаянс.

Адже можна було б дізнатися, що вже в березні 2021 року я відійшов від операційної діяльності , займаючись своїми проектами і лише іноді консультую агентство, яким керують інші люди.

І, можливо, тоді Ярина і подібні до неї задумалися б, а чи варто того, щоб забулити мене особисто, атакувати компанію і людей, які мають свою чітку позицію. Наскільки це допустимо у нашій політичній культурі? Що це каже про нас?

Натомість Ярина авторитетно виносить вердикт: відповідальність лежить на агентстві, вибачення вимовлені неправильно, вам кінець, форбсом присягаюся.

Окей, Ярино, а як же ваша історія загиблими шахтарями? Вони сняться вам ночами? Чи з іншими так можна, а з вами – ні?

Репутація

Ярина вправно маніпулює. Вона вважає вже вирішеним питання, що я перша особа Табаско і, не соромлячись мочить агентство: «репутація СЕО становить 70% вартості агентства» і так далі.

Ярино, я ніколи не був СЕО агентства. Від слова ніколи.

Навіщо ж робити висновки та зв'язки, ґрунтуючись на свідомо хибному фундаменті? Ви ж експерт. У вас має бути етика, мінімальний факт-чекінг чи це і є ваша етика?

Хочу нагадати, репутація - це загальна думка, добра чи погана слава, про людину чи компанію.

Зрозуміло, Ярина доклала всіх зусиль, щоб слава була погана, навіть «науково обгрунтована». Вийшов такий собі експертний буллінг, зі статистикою та цитатами Weber Shandwick, щоб не дай боже хтось із корпоративного середовища не сумнівався, що все – репутації кирдик, Смирнов, ховайся.

Тільки виходить, шановна Ярино, інакше.

Наша історія з мовою правильного патріота показала протилежне: спільної думки щодо цього і близько немає.

Будь ласка, не переконуйте себе, що ваша «експертна» стаття – це епілог даного кейсу.

Підтвердження тому - заява Василиси Мазурчук , яка висловилася про те, якою мовою мають кричати справжні патріоти, коли їх по-звірячому вбивають російські нелюди.

І ця заява - логічне продовження того цькування та тієї ситуації, до якої ви і вам подібні довели, можливо, щиро вірячи у власну однодумність і деяких рідкісних ненавчених “вузькощелепних” маргіналів, яких ви вирішили витравити, спираючись на своє професійне невігластво (це вам за небажання робити факт-чекінг та поводитися як експерт).

Замість резюме, я прошу всіх подумати про значення експертної позиції та стрімке знецінення авторитетів у нашому суспільстві.

Як підтвердив ще один гучний скандал цього тижня : ти можеш позиціонуватись як експерт, але не бути ним. Це може бути просто фейк. У тебе навіть дисертація може бути фейком.

Таким же фейком може бути напускний патріотизм.

Дуже зручно бути патріотом, коли твій бізнес давно перенесено до Сан-Франциско, але душею ти тут, в Україні, про що свідчать правильні фото, правильні тексти та правильний хейт.

Набагато складніше бути російськомовним патріотом, коли твої справи в Україні, а думки та біль спрямовані на те, щоб у битві за незалежність ми не втратили суть української нації – свободу.