Песимістичний оптимізм

Провальна політика минулого провалилася!

Ми повинні змусити її працювати знову!

Інопланетянин Кодо,

той, хто вдає кандидата в президенти США

ТБ серіал «Сімпсони»

Люди та суспільства мислять і живуть наративами. Ну так ми влаштовані, що нам необхідно мати певну послідовність подій, явищ та образів, які відповідають нашим уявленням про мир та собі.

За рідкісним винятком фахівців, які ґрунтуються на відомих ним та підтверджених різноманітними джерелами фактах та документах, і які не соромляться визнати, що вони чогось можуть і не знати. Тому діють виходячи зі своїх знань, намагаючись дізнатися те, що їм ще невідомо.

Нарратів знає все і змінюватися або, боже борони, щось нове дізнаватися, йому не потрібно. Тому свідомість, яка і поганяється цим самим наративом, змінюється неохоче, і те, як правило, внаслідок якихось епохальних подій, коли все починає рухатися і весь спосіб життя змінюється. На краще чи гірше — залежить від обставин і погляду, але головне тут те, що й країни входять у події одному вигляді, а виходять із них абсолютно перетвореними.

Наприклад, Французька революція та Наполеонівські війни кардинально змінили обличчя та мислення континентальної Європи, де люди стали усвідомлювати себе не підданими монарха, а громадянами єдиної нації. Не випадково сам Наполеон вважав, що його спадщину становлять не 60 блискучих перемог на полях битв, а Наполеоновський кодекс, який встановив загальне цивільне право, на основі якого розвинулися практично всі західні системи цивільного права.

Окрім Британії. На Британію революція і Бонапарт вплинули слабо, що можна помітити в її карикатурах того часу, де і створювався образ пузатого злобного коротуна, на відміну від європейського образу молодого генія війни при Маренго і Аустерліце на коні, що здибся. Англія вже отримала свою революцію і громадянську війну за півтора століття до Наполеона і свідомість британців вже й так було попереду всієї планети.

А ось на Російську імперію європейські події кінця 18-го — початку 19 століття дуже вплинули, але негативно. Якщо правління Олександра I було відзначено хай і млявими, але спробами хоч щось зробити у сенсі прогресу, хоча б у Фінляндії, то за Миколи першої версії гайки послідовно закручували аж до Кримської війни. Бо злякалися змін. В результаті необхідні реформи в Росії затрималися років так на 60-70 і почалися тільки до кінця 19 століття, так до ладу не встигнувши створити сучасне громадянське суспільство.

Або Перша світова війна. Яка теж кардинально змінила свідомість та наративи. З La Belle Époque (Прекрасної Епохи), з її вірою в науковий та соціальний прогрес, з її мистецтвом та новоявленою масовою культурою, з її анархічним капіталізмом та слабким втручанням держави в економіку та фінанси, люди раптом впали у бруд траншей і виповзли звідти у світ державного контролю та національної нетерпимості, класової війни, інфляції та депресії.

Війна – це привід для держави та уряду виправдати своє існування. Особливо, якщо інші свої функції, на кшталт справедливої ​​соціальної політики та підтримки внутрішнього спокою, вони виконують погано. Ми бачимо, як виявившись вимушеними логікою воєнного часу прямо втручатися в економіку, уряди скрізь увійшли до смаку і вже ніколи більше з економіки та фінансів не вилазили. Різниця були лише якою мірою вони їх контролювали.

Німецькі соціалісти Веймарської республіки переплюнули всіх і надрукували багато грошей. Усім відома це сумна історія. При цьому німецький наратив звинувачував у гіперінфляції дойчмарки Версальський договір та репарації, а не друкарський верстат. Особливих репарацій, до речі, Німеччина не виплатила нікому. Але наратив жертви там утвердився і дуже допоміг одному художнику прийти до влади.

Думка французького адмірала де Пана про роялістів, висловлена ​​в 1796, виявилася більш ніж точною характеристикою реставрованих в 1814 Бурбонах - «Вони нічого не забули і нічого не навчилися». Вони продовжували жити наративом минулої слави та минулих образ, не зробивши з нього жодних висновків.

Я застосував цю фразу до українців після року з часу Революції гідності. Вони отримали історичний шанс зробити якісний стрибок і вийти з події новою спільнотою з новими установками та свідомістю.

Але цього не сталося. Мабуть через те, що, досягнувши успіху, людям властиво приписувати його до правильності їхнього обраного наративу, а не вдачі чи досконалої бездарності опонентів. Якщо ми перемогли, то, мабуть, ми обрані самою долею і, отже, не вимагаємо самоаналізу та трансформації.

Як зауважив американський комік Білл Маар, якщо футболіст (американського футболу) заносить м'яч у зону, він радісно дякує самому Господу за особисту допомогу, але якщо він м'яч упустить, то чомусь не кричить у небеса «гребаний ти Христос, я ж м'яч у руках уже тримав, що ж ти так облажався?

Загалом, особливої ​​революції не вийшло. Ну, ніде і не написано, що вона завжди і скрізь має виходити. Навіть така екзистенційна подія, як війна, розв'язана Путіним проти України, не обов'язково веде до зміни свідомості та суспільного наративу. Навпаки, дії російського уряду та армії швидше підтверджують український націоналістичний наратив про вічну московську імперську агресію проти України, про воїнів добра проти диких орд орків.

Нещодавно запитав знайому, у якої такий поділ нашого добра та їхнього зла дуже виражений, а чи можливо, що й наші скоюють якісь злочини? «Ні! - обурено відповіла вона, - наші злочинів чинити не можуть! Тоді це перша й єдина масова армія у світі, представники якої не роблять жодних протиправних дій. І було б чудово, якщо це так! Але навряд.

Нарратів - це штучна логічна побудова, що дозволяє за бажання перебільшувати свої можливості і применшувати внесок інших. Рішення українського військового командування у поєднанні зі стійкістю українських солдатів та консолідацією суспільства безсумнівно відіграють вирішальну роль у ще не виграній поки що війні, але тільки у поєднанні з військовою та фінансовою допомогою західних партнерів, а також з несподіваними серйозними тактичними та стратегічними промахами російського військового та політичного. керівництва.

Життя - це поєднання величезної кількості факторів, що враховуються і не враховуються, яких не замінити простим наративом про протистояння добра і зла. Він, напевно, підтримує дух у важких умовах війни, але практичної політики на майбутнє з нього не вибудуєш.

Мені більше трапляються на очі дискусії про те, як нам розчленувати та денуклеаризувати Росію, ніж як і навіщо змінити Україну. Ні, люди, звичайно, пропонують плани і навіть їх якось виразно обґрунтовують, але все одно важко зрозуміти хто, як і чому це буде втілювати в життя. І як це сприймуть громадяни.

Військова та післявоєнна соціально-економічна політика може визначити перебіг історії країни. Ми чуємо, що ось, мовляв, люди, які пройшли війну, кров, піт і сльози, повернуться такими, що змінилися, і стануть каталізаторами і гарантами змін. Цілком можливо. Тільки яких змін? Після Першої світової саме ветерани стали основою фашистських, нацистських та й комуністичних рухів. І за наявності слабкого уряду без виразної соціально-економічної програми у них з'явиться спокуса замінити його на вольового лідера, здатного залізною рукою загнати всіх на щастя.

Деякі мої друзі віддали б перевагу якомусь грамотному зовнішньому правлінню на якийсь термін, настільки вони не вірять у можливість реальних змін навіть зараз. Але це було б надто легко і просто, і майже ніде ніколи не працювало. Кожному доводиться нести свій хрест самому.

З 2014 року характерною рисою моєї публіцистики був оптимізм щодо перспектив України. Але цього року в мене його значно поменшало. Війна на виживання змінює суспільство, і не завжди на краще. Вона піднімає градус нетерпимості та зміцнює роль держави у всіх сферах життя. Вона підживлює наратив минулих образ і дозволяє їм не вчиться.

Я хочу й вірю, що Україна за підтримки демократій здолає путінську, а тепер, схоже, і пригожинську Росію. Але це лише один, я б сказав перший крок на шляху створення нової динамічної розвиненої економічно та прогресивної соціально України.

Це не кінець шляху, а лише початок, і наш наратив, якщо ми не можемо без нього, зобов'язаний дивитися в майбутнє.

Щасливого вам Нового року та добрих наративів!