Загальнонаціональні протести, викликані смертю від рук правоохоронців іранки курдського походження Махси Аміні, ознаменували для Ірану ще глибшу кризу в і без того проблематичних відносинах між правлячим духовенством та суспільством.
За твердженнями родичів, Махса Аміні було побито в дільниці після того, як 13 вересня було заарештовано поліцією вдач за порушення встановленого в Ісламській Республіці дрес-коду. Через три дні Аміні померла у лікарні. За офіційною версією влади, смерть 22-річної дівчини настала внаслідок проблем зі здоров'ям.
Її смерть стала каталізатором для невдоволення, що збиралося в іранському суспільстві, найрізноманітнішими гострими питаннями: від посилення соціального і політичного контролю до економічних проблем і дискримінації етнічних меншин.
Зіткнувшись із найсильнішою кризою легітимності з часів Ісламської революції 1979 року, релігійні лідери Ірану спробували зобразити заворушення як повстання етнічних меншин, що загрожують національній єдності країни, а не його клерикальному правлінню.
Але ці спроби влади зазнали невдачі, оскільки представники різних етнічних груп Ірану підтримали один одного під час протестів. За словами активістів та правозахисних груп, протестувальники нерідко скандують гасла, зокрема й на підтримку меншин у боротьбі за свої права.
На вулиці із закликами до повалення Ісламської Республіки вийшли представники всіх верств іранського суспільства. Жінки люто зривали і палили обов'язкові хустки.
Правителі Ірану звинуватили в організації протестів коаліцію «анархістів, терористів та іноземних ворогів». За даними активістського інформаційного агентства HRANA, станом на 21 грудня під час заворушень було вбито 506 протестувальників, у тому числі 69 неповнолітніх.
Агенство HRANA повідомляє, що також було вбито 66 співробітників сил безпеки. Тисячі протестувальників було заарештовано. Двох протестувальників було страчено, що викликало різке засудження представників країн Заходу.
ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО?
Заворушення, на чолі яких стоять жінки та молодь, є серйозною загрозою пріоритету, що визначав правління Верховного лідера аятоли Алі Хаменеї з 1989 року, а саме виживання Ісламської Республіки та її релігійного істеблішменту за будь-яку ціну.
Проте безперервні протести не означають, що Ісламська Республіка, яка утримувала владу чотири десятиліття, перестане існувати найближчим часом. Не варто скидати з рахунків ту владу, яку має її апарат безпеки. Протестний рух, у свою чергу, не має лідера, а це несе загрозу нав'язування нового політичного порядку.
Але заворушення продемонстрували вразливість уряду перед народним гнівом, викликавши побоювання у вищих керівників, що невірний крок може спричинити нові проблеми, навіть якщо нинішні протести вщухнуть.
Водіям з України підказали, як перевірити свої штрафи у Польщі
У Чехії відповіли, що буде з біженцями з України після березня 2025 року
Пенсії виплачуватимуть, але пояси доведеться затягнути, - експерт
Запровадження накопичувального пенсійного забезпечення чи фінансової піраміди?
Придушення протестів силою не дає жодних гарантій на позитивний результат, оскільки досі жорстокі репресії лише розпалювали нові протести.
Жорстокі придушення протестів та передбачувана передача Іраном безпілотників і ракет Росії, щоб допомогти Москві в її війні в Україні, змусили західних лідерів відкласти переговори про відродження ядерного пакту 2015 року, який би Тегерану надав додаткові ресурси на мільярди доларів.
Стурбовані народним невдоволенням, клерикальні лідери побоюються, що якщо ядерна угода залишиться замороженою, то хвиля економічного злиднів позбавить їх основних прихильників із числа іранців із середнім та низьким доходом.
ДО ЧОГО ЦЕ ПРИВЕДЕ У 2023 РОКУ?
Ісламську Республіку охопить те, що аналітики називають «революційним процесом». Жодна зі сторін не відступить, що викличе продовження протестів і 2023-го.
Оскільки 83-річний Хаменеї вважає, що компроміс щодо ідеологічних стовпів республіки, таких як носіння хіджабу, призведе до краху, істеблішмент подвоїть репресії, що призведе до ще більшого гніву серед 85-мільйонного населення, 70% якого складають молоді люди до 30 років. .
Питання наступника Хаменеї на посаді верховного лідера, і отримання цієї, викритої величезною владою посади, може посилити боротьбу всередині еліт, потенційно збільшуючи розкол в істеблішменті.
Чотири роки санкцій не зупинили ні розширення ядерної програми Ірану, ні його підтримку своїх сателітів за кордоном. Але внутрішня криза в Ірані, ймовірно, дасть західним країнам більше можливостей посилити тиск на Тегеран.
Переклад телеграм-каналу Протести в Ирані
Рекомендуємо для перегляду розмову з автором цього телеграм-каналу Мазіаром Міаном про революційну ситуацію в Ірані.
